Рішення

від 19.03.2012 по справі 2-58/12

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

Справа №2-58/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року м.Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Горбатенко О.В.,

при секретарі Литвиненко Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку, в якому просила визнати будинок № 90, який розташований по вулиці Нагірній в місті Лисичанську Луганської області спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину будинку № 90, який розташований по вулиці Нагірній в місті Лисичанську Луганської області, посилаючись на наступне.

З 27.10.1993 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у відділі реєстрації актів громадянського стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області. З моменту реєстрації шлюбу вони стали жити разом в будинку матері чоловіка позивачки - ОСОБА_6, за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Нагірна, 90, який належав їй на праві приватної власності. 08 липня 1996 року померла свекруха позивачки ОСОБА_6 і її будинок на підставі заповіту, посвідченого Лисичанською державною нотаріальною конторою 23 січня 1987 року і зареєстрований у реєстрі № 1-229, перейшов чоловіку позивачки ОСОБА_5, який складається з: житлового будинку з дворовими побудовами, які знаходяться в місті Лисичанську, вул. Нагірна, № 90, колишній № 76, що міститься на земельній ділянці. На цій земельній ділянці розташовано: житловий будинок дерев'яний, житловою площею 24,60 м2, літня кухня - саманна, обкладена цеглою, сарай цегляний, та сарай - дощатий, вбиральня, сарай - шлакоблочний, цегляний, сарай - дощатий, душ - дощатий, вбиральня - дощата, огороджена, погріб - кам'яний, який належав померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.11.1957 року Лисичанською держнотконторою по реєстру № 36/12/2, та зареєстрованого у державному комунальному підприємству "Інвентарі-затор" м. Лисичанська під № 1092. Після оформлення спадкового майна на вищевказане житло, чоловік позивачки 17.08.1999 року прописав позивачку в своє житло, на правах дружини, з правом на житло. На момент оформлення спадщини будинок 90, розташований по вул. Нагірній в місті Лисичанську, коштував 6307 грн. За період сумісного проживання за спільні сімейні кошти сторони повністю перебудували вищевказаний будинок, а саме: зруйновані стіни і отеплювально -варювальну піч в 2007 році, перенесено та викладено стіну біля печі в 2007 році, перекладено піч в 2007 році, замінено форсунки в печі, зроблено зовнішнє обтягування будинку будівельною сіткою, утеплювачем і товстою шубою в 2007 році, замінено водопровідні труби, споруджено новий санвузол з цеглини в 2009 році, в будинку та літній кухні замінені підлоги в 2008 році, замінені дерев'яні ворота на металеві в 2009 році, перекладені стіни в льосі з цегляних на камінь в 2007 році, замінено дерев'яне огородження на шиферне в 2009 році. За період з 2005 року по день смерті чоловік позивачки дуже хворів. 15 квітня 2010 року чоловік позивачки помер в місті Лисичанську Луганської області, якого поховала вона за власні кошти. Відповідачка не тільки не допомагала в похованні рідного батька, а й не прийшла на поховання. Вартість спірного будинку складає 39698 грн. Позивачка вважає, що їй належить1/2 частина спірного будинку № 90, розташованого по вулиці Нагірній в місті Лисичанську, оскільки вона постійно мешкає з 1999 року в ньому і по теперішній час, прописана в ньому. Зараз після смерті чоловіка відкрилась спадщина на вказаний спірний будинок, на яку претендує крім позивачки і відповідачка, тому позивачка вимушена звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини, викладені в позовній заяві, підтримала, просила позов задовольнити. ОСОБА_7 пояснила, що спірний будинок належить її померлому чоловіку ОСОБА_5 на підставі заповіту. Разом з чоловіком вона проживала з 1999 року. Потім чоловік захворів, і вона перевезла його до Росії лікуватись, а за неділю до смерті перевезла до себе. Спірний будинок був мазанка , ремонту в ньому не було, за час сумісного проживання, обклали будинок шубою , за роботу вона заплатила 1000 грн. Ворота замінили дерев'яні на металеві, на вулиці побудували кам'яний туалет, на побудову вийшло 3000 грн., в літній кухні замінили підлогу, в будинку перебудували піч на суму 500 грн., частково замінили водопровід, а також були зроблені внутрішні ремонтні роботи. Відповідачка участі в ремонті будинку не приймала. Ремонт робили на спільні з чоловіком гроші. Чоловік отримував пенсію у розмірі 3500 грн. - 4000 грн., а вона отримувала пенсію - 860 грн., але в той час вона ще й робила. Ремонт робила коли чоловік хворів, він нічого не робив. Ціна спірного будинку збільшилась з 6307 грн. до 39000 грн. після ремонту. Вважає, що 1/2частина спірного будинку повинна належати їй за законом, оскільки вона є законною дружиною, та витрачала гроші на ремонт будинку, а друга половина будинку померлому чоловіку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини, викладені в позовній заяві, підтримав, просив позов задовольнити. ОСОБА_7 пояснив, що позивачкою надані докази того, що вона проживала в спірному будинку, її чоловік сильно хворів, тому не міг приймати участь у ремонті будинку. Оскільки було зроблено ремонт, вкладено гроші, тому один з подружжя має право на частину спадщини іншого. В спірному будинку було зроблено ремонт: перекладено піч, замінено водопровід, замінено ворота, крім того робився поточний ремонт. Вважає, що все що було відремонтовано входить у вартість будинку яка виросла. Ремонтні роботи були проведені в спірному будинку в 2007, 2008, 2009 роках, документального підтвердження виконаних робіт у позивачки немає. Вважає, що позивачка має право на 1/2частину спірного будинку, оскільки вона є дружиною померлого ОСОБА_8

Відповідачка ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що спірний будинок був збудований її прадедом та прабабкою в 20-х роках, пізніше побудували сарай, переклали асфальт, ворота замінили ще коли був живий її батько, новий туалет перенесли зі старого місця, будував його її дід. Газ в будинок було проведено при житті бабці та дідуся, піч не міняли, в літній кухні поміняно поли та пічку. Будинок обкладено шубою не весь, воду у двір проводив її прадід, підлога замінена в літній кухні, в будинку підлога не мінялась. З батьком вона часто спілкувалась з 2007 року по день його смерті. Також їй відомо зі слів померлого батька, що ремонт в будинку робився за його кошти, він був матеріально забезпечений, лікувався він за рахунок держави, оскільки був ветераном афганської війни.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що в матеріалах справи є технічний паспорт на спірний будинок, в якому вказано, що будівлі були проізведені в 60-х - 70-х роках, будівлі були зроблені батьками померлого чоловіка позивачки, і передані йому за спадщиною. З тих пір практично нічого не змінилось в будівлі будинку, було зроблено незначний ремонт. Крім того, в матеріалах справи немає доказів подорожчання вартості спірного будинку, тому просила у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що відповідачка є його дружиною. Йому відомо, що в спірному будинку зроблено незначний ремонт, обкладено шубою , збудовано новий туалет, замінені старі дерев'яні ворота на залізні. В літній кухні замінено форсунки на пічці. Він з дружиною часто приїжджав до тестя. Щодо ремонту підлоги в будинку йому нічого не відомо. Розмов з позивачкою щодо будівних робіт у нього не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що сторони знає, покійний чоловік позивачки був його другом. Покійний друг проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю дружиною, тобто з позивачкою. Спірний будинок він отримав у спадщину від своєї матері. Будинок був мазанка , потім будинок почали укріпляти, коли ОСОБА_8 хворів, ремонтом займалась позивачка, вона перекладала стіни в пічці, фарбувала підлогу. Позивачка наймала людей, і вони побудували новий туалет. Він з дружиною приходив до позивачки, і йому відомо, що більша частина грошей уходила на лікування померлого чоловіка позивачки. Спадщину ОСОБА_8 не встиг скласти, оскільки впав у кому. Газ в будинку був, вода була, опалення в будинку було пічне. Забор був поламаний і старий. Тому його замінили на шиферний, старі ворота замінили на залізні.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що є братом померлого ОСОБА_8. В спірному будинку проживала мати його померлого брата, за її життя ремонт в будинку не робився, а після її смерті, туди переїхав жити ОСОБА_8 з позивачкою. Вони разом робили в будинку ремонт, побудували новий туалет, поміняли старий забор, ворота, поштукатурили стіни на будинку. Ремонт робили за спільні гроші.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, те що кой до спірного будинку переїхали ОСОБА_8, то зробили в ньому ремонт, збудували новий туалет, укріпили стіни, в будинку обклали піч плиткою, все пофарбували, поклеїли шпалери. Ремонт робили після смерті матері ОСОБА_8, за спільні гроші. Також були замінені ворота та забор.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні, пояснив, що померлий ОСОБА_8 проживав разом з позивачкою в спірному будинку, вони там робили ремонт, відремонтували дах, замінили забор, ворота, побудували сарай, в будинку поклеїли шпалери. Газу в будинку не було. Топили вугльом. Процес ремонту він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що приїжджала в 2007 році до позивачки та її померлого чоловіка та коли поховали чоловіка позивачки, суттєвих змін в будівництві будинку вона не бачила. Будинок був придатний для життя. На забор вона не звертала уваги.

Суд дослідив письмові докази: копія паспорта позивача /а.с.4/, копія свідоцтва про смерть /а.с.5/, копія свідоцтва про одруження /а.с.6/, копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом /а.с.7/, копія технічного паспорта /а.с.8-10/, копії довідок /а.с11/, копія довідки ЛКП БТІ /а.с.12/, копії квитанцій /а.с.13-15/, копія повідомлення /а.с.16/, копія виписки з історії хвороби /а.с11, 18,19,20,21/, інформаційна довідка /а.с.31/, копія заяви /а.с.39/, довідка Лисичанської державної нотаріальної контори /а.с.42/, інформаційна довідка /а.с.43/.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

В судовому засіданні встановлено, що з 27 жовтня 1993 року позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджено копією свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 887 /а.с.6/.

26 квітня 2010 року ОСОБА_5 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданого відділом управління РАЦС адміністрації міста Бєлгорода, актовий запис № 1298 /а.с.5/.

Спірний будинок № 90 по вулиці Нагорній в місті Лисичанську, який позивачка просить визнати спільною сумісною власністю подружжя, а також визнати право власності на 1/2 частину будинку, належав померлому ОСОБА_15, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Лисичанською державною нотаріальною конторою 21.03.1997 року /а.с.7/.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок № 90 по вулиці Нагірній в місті Лисичанську, його власником є ОСОБА_15, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Лисичанською ДНК 21.03.1997 року /а.с.8-10/.

3 копії паспорта позивачки ОСОБА_1, серія ЕМ № 317130, вбачається, що вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 23.09.1999 року /а.с.4/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Слід зазначити, що відповідно до статті 62 СК України для визнання майна, яке було власністю одного з подружжя, спільною сумісною власністю подружжя, зацікавлена особа повинна довести належними та допустимими доказами, що це майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат.

Проте як вбачається з матеріалів справи та показань свідків, вбачається, що в спірному будинку робився незначний поточний ремонт, крім того позивачкою не надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що за час спільного життя з померлим чоловіком будинок істотно збільшився у своїй вартості.

Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що перебування у шлюбних відносинах, проживання в будинку та ремонти в господарстві із залученням спільних матеріальних ресурсів є підставою для визнання за нею права власності на частину житлового будинку не підтверджені жодними доказами та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

До наданих позивачкою квитанцій щодо сплати витрат на бідівні матеріали /а.с.13-15/ суд становиться критично, оскільки в них немає даних на кого виписувались данні квитанції.

Сам по собі факт спільного користування в інтересах сім'ї майном, яке є власністю одного з членів сім'ї та спільний господарський нагляд за збереженням цього майна не є підставою виникнення права спільної сумісної власності на це майно.

Таким чином, зазначені позивачем в позовній заяві обставини та факт проведення ремонту будинку, не можуть бути підставами для визнання його об'єктом спільної сумісної власності та не ґрунтується на вимогах закону.

Зважаючи на те, що спірний будинок належав померлому ОСОБА_5 на підставі заповіту, і позивачка не довела ті обставини, на які посилалась, що давало б суду підстави вважати будинок спільною сумісною власністю подружжя, та не надала суду безспірних доказів того, що будинок значно збільшився у своїй вартості, тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку № 90 по вулиці Нагірній в місті Лисичанську Луганської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 57, 62 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на1/2 частину будинку відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення.

Суддя: