Постанова

від 26.09.2017 по справі 810/2956/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року № 810/2956/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Снайпер до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство Снайпер з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0029781402, № 0029801402, № 0018711310, 0018721310, № 0029761406 від 08.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що товариством та його контрагентом відповідно до укладеного договору врегульоване питання щодо того, чи є тара багаторазового використання, в якій постачається товар, зворотною чи ні. Позивач зазначає, що при отриманні зворотної тари не виникло витрат з її вартості, тому підприємство не повинне було включати у розрахунок доходу до оподаткування вартість такої тари. Також позивач вважає, що відпуск нафтопродуктів за талонами, в яких зазначено обсяг пального, а не його вартість, не підпадає під регулювання нормами Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР, оскільки вказані документи не є розрахунковими. Факт використання позивачем пального в господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами. Крім того, податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Також позивач стверджує, що він правомірно надавало працівникам податкову соціальну пільгу. Позивач також зазначає, що вся готівка була належним чином оприбуткована відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просить суд розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство Снайпер зареєстроване юридичною особою.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 12.06.2017 №№ 1303, 1304, 1305, 1306, 1307, 1308, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за II квартал 2017 року податковим органом проведено документальну виїзну планову перевірку Приватного акціонерного товариства СНАЙПЕР (код за ЄДРПОУ 20616944) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 07.07.2017 № 459/10-36-14-02/20616944, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014р.), п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 611430 грн., в т.ч.: за 2014 рік на суму 109237 грн., за 2015 рік на суму 224804 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 49922 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 58320 грн., за 3 квартал 2016 року на суму 91976 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 77171 грн.;

- п. 185.1. ст. 185, п.п. а п. 198.1. та абз. 1 п.п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 679366 грн., у тому числі: за січень 2014 року на 7834; за лютий 2014 року на 6739; за березень 2014 року на 10886; за квітень2014 року на 12100; за травень 2014 року на 11001; за червень 2014 року на 12045; за липень 2014 року на 12053; за серпень 2014 року на 13219; за вересень 2014 року на 11146; за жовтень 2014 року на 10548; за листопад 2014 року на 7128; за грудень 2014 року на 6674; за січень 2015 року на 8554; за лютий 2015 року на 5616; за березень 2015 року на 11664; за квітень 2015 року на 6048; за травень 2015 року на 39398; за червень 2015 року на 21773; за липень 2015 року на 27302; за серпень 2015 року на 29203; за вересень 2015 року на 29722; за жовтень 2015 року на 30240; за листопад 2015 року на 21082; за грудень 2015 року на 19181; за січень 2016 року на 10541: за лютий 2016 року на 27130; за березень 2016 року на 20563; за квітень 2016 року на 25056; за травень 2016 року на 21600; за червень 2016 року на 18144; за липень 2016 року на 24123; за серпень 2016 року на 36708; за вересень 2016 року на 41164; за жовтень 2016 року на 29582; за листопад 2016 року на 25519; за грудень 2016 року на 28080 грн.;

- п.п.169.2.2, п.169.2, ст.169 та п.п. 168.1, ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2192,40 грн.;

- абз. "б" п. 176.2 ст.176, п. 119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форми № 1 -ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. № 1020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2011р. за № 46/18784, а саме: підприємством у звітах за формою № 1-ДФ не повному обсязі відображені нарахування та виплати доходу фізичним особам - підприємцям, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб за 1-4 квартал 2014 року та 1-4 квартали 2015 року;

- пункт 2.6 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637, а саме: встановлено факт не оприбуткування готівки на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Згідно фіскального Z-звіта РРО №74 від 08.01 2014р. загальна сума розрахунків готівкою склала 373 407,84 грн., в КОРО №1027005856 р /1 від 03.10.2013р. в графі 5 розділу 2. Облік руху готівки та сум розрахунків за 08.01.2014 року оприбутковано готівку в сумі 356 737,84 грн.. Таким чином, неоприбутковано готівку в сумі 16 670,00грн.

згідно фіскального Z-звіта РРО №303 від 03.12.14р. загальна сума розрахунків готівкою склала 227 321,48 грн., в КОРО №1027005856 р /1 від 03.10.2013р. в графі 5 розділу 2. Облік руху готівки та сум розрахунків за 03.12.2014 року оприбутковано готівку в сумі 147321,48 грн.. Таким чином, неоприбутковано готівку в сумі 80 000 грн.

згідно фіскального Z-звіту РРО №709 від 15.07.2016р. загальна сума розрахунків готівкою склала 59 593,60 грн., в КОРО №1027005856 р /3 від 17.11.2015р. в графі 5 розділу 2. Облік руху готівки та сум розрахунків за 15.07.2016 року оприбутковано готівку в сумі 45 593,60 грн. Таким чином, не оприбутковано готівку в сумі 14 000 грн.

згідно фіскального Z-звіту РРО №747 від 08.09.2016р. загальна сума розрахунків готівкою склала 18715,44 грн., в КОРО №1027005856 р /4 від 26.07.2016р. в графі 5 розділу 2. Облік руху готівки та сум розрахунків за 08.09.2016 року оприбутковано готівку в сумі 14 341,20 грн.. Таким чином, не оприбутковано готівку в сумі 4 374,24 грн.

згідно фіскального Z-звіту РРО №774 від 18.10.2016р. загальна сума розрахунків готівкою склала 13 263,90 грн., в КОРО №1027005856 р /4 від 26.07.2016р. в графі 5 розділу 2. Облік руху готівки та сум розрахунків за 18.10.2016 року оприбутковано готівку в сумі 12 448,80 грн.. Таким чином, не оприбутковано готівку в сумі 815,10 грн.

Всього за вказаними фактами не оприбутковано готівку на загальну суму 115 859,34 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що ПрАТ СНАЙПЕР безпідставно не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 606873 грн., у т.ч. за 2014 рік на 606873 грн. Протягом перевіреного періоду ПрАТ Снайпер проведено постачання тари (склопляшка типу BNR 0,5 л.) ВАТ САН ІнБев Україна згідно Договору № 37/08. У бухгалтерському обліку ПрАТ СНАЙПЕР постачання тари відображено за кредитом рахунку 284 Тара під товарами . У податковому обліку обсяг постачання не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток. Таким чином, порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено значення показника декларації з податку на прибуток дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (код рядка 01) на загальну суму 606873 грн., у т.ч. за 2014 рік на 606873 грн. Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ПрАТ СНАЙПЕР по розрахункам з ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ (код за СДРПОУ 40527818) безпідставно занижено значення показника декларації з податку на прибуток Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (код рядка 02) за рахунок завищення витрат на загальну суму 354 773 грн., у т.ч. за 3 квартал 2016 рік на суму 181791 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 172982 грн. До перевірки не надано розрахункових документів, що засвідчують проведення розрахункових операцій через РРО, тому підтвердити факт отримання пального у обсягах вказаних у видаткових накладних, наведених вище не вбачається можливим.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України ПрАТ СНАЙПЕР безпідставно не включено до об'єкту оподаткування з податку на додану вартість обсяг постачання товару на загальну суму 608411 грн., у т.ч. за січень 2014 року на 7834 грн.; за лютий 2014 року на 6739 грн.; за березень 2014 року на 10886 грн.; за квітень 2014 року на 12100 грн.; за травень 2014 року на 11001 грн.; за червень 2014 року на 12045 грн.; за липень 2014 року на 12053 грн.; за серпень 2014 року на 13219 грн.; за вересень 2014 року на 11146 грн.; за жовтень 2014 року на 10548 грн.; за листопад 2014 року на 7128 грн.; за грудень 2014 року на 6674 грн.; за січень 2015 року на 8554 грн.; за лютий 2015 року на 5616 грн.; за березень 2015 року на 11664 грн.; за квітень 2015 року на 6048 грн.; за травень 2015 року на 39398 грн.; за червень 2015 року Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України ПрАТ СНАЙПЕР безпідставно не включено до об'єкту оподаткування з податку на додану вартість обсяг постачання товару на загальну суму 608411 грн., у т.ч. за січень 2014 року на 7834 грн.; за лютий 2014 року на 6739 грн.; за березень 2014 року на 10886 грн.; за квітень 2014 року на 12100 грн.; за травень 2014 року на 11001 грн.; за червень 2014 року на 12045 грн.; за липень 2014 року на 12053 грн.; за серпень 2014 року на 13219 грн.; за вересень 2014 року на 11146 грн.; за жовтень 2014 року на 10548 грн.; за листопад 2014 року на 7128 грн.; за грудень 2014 року на 6674 грн.; за січень 2015 року на 8554 грн.; за лютий 2015 року на 5616 грн.; за березень 2015 року на 11664 грн.; за квітень 2015 року на 6048 грн.; за травень 2015 року на 39398 грн.; за червень 2015 року 21773 грн.; за липень 2015 року на 27302 грн.; за серпень 2015 року на 29203 грн.; за вересень 2015 року на 29722 грн.; за жовтень 2015 року на 30240 грн.; за листопад 2015 року на 21082 грн.; за грудень 2015 року на 19181 грн.; за січень 2016 року на 10541 грн.; за лютий 2016 року на 27130 грн.; за березень 2016 року на 20563 грн.; за квітень 2016 року на 25056 грн.; за травень 2016 року на 21600 грн.; за червень 2016 року на 18144 грн.; за липень 2016 року на 18144 грн.; за серпень 2016 року на 25056 грн.; за вересень 2016 року на 22637 грн.; за жовтень 2016 року на 18835 грн.; за листопад 2016 року на 15552 грн.; за грудень 2016 року на 13997 грн.

21773 грн.; за липень 2015 року на 27302 грн.; за серпень 2015 року на 29203 грн.; за вересень 2015 року на 29722 грн.; за жовтень 2015 року на 30240 грн.; за листопад 2015 року на 21082 грн.; за грудень 2015 року на 19181 грн.; за січень 2016 року на 10541 грн.; за лютий 2016 року на 27130 грн.; за березень 2016 року на 20563 грн.; за квітень 2016 року на 25056 грн.; за травень 2016 року на 21600 грн.; за червень 2016 року на 18144 грн.; за липень 2016 року на 18144 грн.; за серпень 2016 року на 25056 грн.; за вересень 2016 року на 22637 грн.; за жовтень 2016 року на 18835 грн.; за листопад 2016 року на 15552 грн.; за грудень 2016 року на 13997 грн.Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по

31.12.2016 встановлено його заниження (завищення) всього у сумі 70955 грн., у т.ч. за липень 2016 року на 5 979 грн.; за серпень 2016 року на 11 652 грн.; за вересень 2016 року на 18 527 грн.; за жовтень 2016 року на 10 747 грн.; за листопад 2016 року на 9 967 грн.; за грудень 2016 року на 14 083 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п.п. а п. 198.1. та абз. 1 п.п.-198.3. ст. 198 Податкового кодексу України ПрАТ СНАЙПЕР безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на загальну суму 70955 грн., у т.ч. за липень 2016 року на 5 979 грн.; за серпень 2016 року на 11 652 грн.; за вересень 2016 року на 18 527 грн.; за жовтень 2016 року на 10 747 грн.; за листопад 2016 року на 9 967 грн.; за грудень 2016 року на 14 083 грн.

Перевіркою встановлено, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку відомостей за формою № 1 ДФ за 1-4 квартали 2014 року та 1-4 квартали 2015 року у звіті по формі 1-ДФ невідображені виплати доходу фізичним особам-підприємцям, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб, чим порушено вимоги ст.9 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР Про Державний Реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 29.09.2003р. № 451.

Перевіркою книг обліку розрахункових операцій, які були зареєстровані до реєстраторів розрахункових операцій, встановлено факт не оприбуткування готівки на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до податкового органу письмові заперечення, на які надано відповідь що висновки по акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0029781402, №0029801402, №0018711310, №0018721310, №0029761406 від 08 серпня 2017 року .

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ВАТ САН ІнБев Україна укладено договір дистрибуції від 01.01.2008 року №37/08. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору дистрибуції ПрАТ Снайпер (дистриб'ютор) зобов'язалося приймати товар (згідно п.1.1 - пиво, слабоалкогольні напої, безалкогольні та енергетичні напої, вода, а також тара за відповідних умов, передбачених п. 10.4 цього Договору), оплачувати його вартість, повертати тару, в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Підпунктом 1.6 розділу 1 договору визначено, що в поняття тари включається, зокрема, склопляшка типу В№1173Г-КП2-500, ТУ У64.00 333 888.001-95.

Відповідно до розділу 10 Договору дистрибуції склопляшка типу ВNR 173Г-КП2-500, ТУ У64.00 333 888.001-95 є зворотною тарою. При цьому, умовами Договору передбачено встановлення заставної вартості такої тари та обов'язок дистриб'ютора (ПрАТ Снайпер ) повернути 100% тари (п. 10.2). Для повернення Тари в першу чергу використовуються зворотні рейси автомашин, які доставили Товар центрозавозом. У разі, якщо Дистриб'ютор не повернув тару зворотнім рейсом, він зобов'язаний зробити відмітку про це в товарно-транспортній накладній, завірити таку відмітку підписом та печаткою. В разі не повернення Тари зворотним рейсом Дистриб'ютор повертає Тару Компанії за власний рахунок і власним транспортом.

На виконання даного договору сторонами оформлено видаткові накладні, рахунки-фактури. Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач відповідно до договору поставки пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу від 06.07.2016 року № БЦ Р-023, укладеного з ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ , придбавало у останнього нафтопродукти на умовах EXW-A3C/A3K. Відповідно до п.1.3 вказаного договору передача товару (нафтопродуктів) здійснюється по факту передачі покупцем або уповноваженим користувачем бланку-дозволу внутрішнього обігу, емітованого продавцем оператору АЗС/АЗК. При цьому, п. 1.6 Договору від 06.07.2016 року №БЦ Р-023 встановлено, що перехід права власності на відповідну кількість товару посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.).

На кожну операцію купівлі-продажу товару (нафтопродуктів) згідно вищезазначеного договору, позивач має належно оформлені видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату. Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних. Оплата по даній операції здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.

Факт використання позивачем пального в господарській діяльності підтверджується відповідними подорожніми листами та відомостями списання пально-мастильних матеріалів.

До матеріалів справи позивачем долучено заяви працівників про застосування соціальної пільги. При дослідженні яких встановлено, що вони складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Заяви оформлені працівниками власноручно під час прийому на роботу та вони знаходяться в особистих справах працівників підприємства.

У наданих позивачем витягах з касових книг, прибуткових касових ордерах зафіксовано наступні надходження: за 08 січня 2014 року - 356 737,84 грн. + 16 670,00 грн.; за 03 грудня 2014 року - 147 321,48 грн. + 80 000 грн.; за 15 липня2016року-49593,60 грн. + 10 000 грн.; за 08 вересня 2016 року - 18 715,44 грн.; за 18 жовтня 2016 р. - 13 263,90 грн. Крім того, позивачем надано фіскальні Z-звіти №74 від 08.01.2014; №303 від 03.12.2014; №709 від 15.07.2016; №747 від 08.09.2016; №774 від 18.10.2016.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Що стосується порушення позивачем положень п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року), п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 611430 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач здійснював операції повернення тари (склопляшки типу BNR 0,5 л) своєму контрагенту - ВАТ САН ІнБев Україна відповідно до умов укладеного між сторонами договору дистрибуції від 01.01.2008 року №37/08.

Суд зазначає, що відповідно до даного договору сторонами визначено що включається в поняття тари та визначено що ця тара є зворотною.

Пунктом 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 року №224, визначено, що зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.

Згідно з п. 6.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2, наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менше одного року, а також тарні матеріали (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються: на субрахунку 204 Тара й тарні матеріали - всіма підприємствами, окрім підприємств, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням; на субрахунку 284 Тара під товарами - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням; на рахунку 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети - підприємствами, що використовують тару для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Чинне законодавство України не містить будь-яких положень щодо того, що зворотна тара мусить мати ознаки індивідуально визначеної речі. Основна вимога, яка випливає з положень законодавства та якій має відповідати зворотна тара - вона повинна бути багаторазовою, тобто, не псуватися при використанні товару, для зберігання якого вона призначена.

Отже, саме сторонами договору повинне бути врегульоване питання щодо того, чи є тара багаторазового використання, в якій постачається товар, зворотною чи ні.

Суд зазначає, що сторонами в договорі чітко врегулювали дане питання вказавши, що склопляшка типу BNR 0,5 л. є зворотною тарою.

Відповідно до п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (за редакцією, чинною на час виконання спірних операцій) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (за редакцією, чинною на час виконання спірних операцій) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України (за редакцією, чинною на час виконання спірних операцій) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Враховуючи, що згідно з положеннями вказаного договору дистрибуції при отриманні склотари до позивача не переходить право власності на неї, а така зворотна тара залишається власністю компанії - ВАТ САН ІнБев Україна , яка її надає у користування дистриб'ютору, то вказана склотара не є предметом договору купівлі-продажу у розумінні пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Крім того, п.10.4 договору дистрибуції встановлено винятковий випадок, за якого вказана склотара (склопляшки типу BNR 0,5 л.) може стати товаром, та врегульовано порядок її передачі і оплати.

Отже, оскільки у позивача при отриманні такої зворотної тари не виникло витрат з її вартості, підприємство не повинне було включати у розрахунок доходу до оподаткування вартість такої тари.

Таким чином, оскільки вартість склопляшки типу ВNR0,5 л не включається до вартості товару згідно умов договору дистрибуції, при купівлі товару в склопляшках, право власності на склопляшку не переходить до дистриб'ютора (ПрАТ Снайпер ). Тобто, має місце не перехід права власності на саму склопляшку, а продаж товару з поверненням зворотної тари - склопляшки, що не може бути підставою для збільшення розміру доходу від операційної діяльності в розумінні п.135.4 статті 135 Податкового кодексу України ( за редакцією, чинною на час виконання спірних операцій), не впливає на фінансовий результат, визначений у фінансовій звітності і визначений на його підставі об'єкт оподаткування з податку на прибуток відповідні звітні періоди (2014 -2016 роки).

Відтак, суд вважає, що позивач правомірно відобразив у бухгалтерському обліку операції з постачання тари за кредитом рахунку 284 Тара під товарами та не включило у податковому обліку обсяг постачання до складу доходів, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Також суд наголошує що податковим органом при проведенні перевірки реальність відповідної господарської операції під сумнів не ставилась. Сторонами належним чином оформлені первинно-бухгалтерські документи на виконання умов договору дистрибуції.

В частині порушення ПрАТ Снайпер положень пп. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України по розрахункам з ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ укладено договір поставки пального та його передачі за бланками - дозволами внутрішнього обігу від 06.07.2016 року №БЦ Р-023.

Як встановлено судом, факти поставки пального та його передачі та оплати підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності. Крім того, податкові накладні зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того податковим органом під час перевірки реальність здійснення відповідних господарських операцій під сумнів не ставилась.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства, серед іншого, включає звіт про фінансові результати.

Згідно з п.8 розділу II. Склад та елементи фінансової звітності Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 року №73, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У відповідності до п. 6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 вказаного Положення). До складу адміністративних витрат відносяться витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (п.18 вказаного Положення).

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з абз. 4 ст. 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до умов договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі бланків продавцем і може бути реалізоване в будь-який момент в межах терміну дії бланку та АЗС/АЗК за переліком, тобто продавець зобов'язується забезпечити наявність та передати визначену кількість товару за першою вимогою покупця по факту пред'явлення ним бланку на АЗС/АЗК. Також з моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС/АЗК, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця.

Отже, відпуск нафтопродуктів водіям Позивача на АЗС/АЗК ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ відбувався не за розрахунковими документами, а за талонами, в яких міститься інформація про обсяг пального. При цьому, нафтопродукти закуповувались позивачем попередньо, відповідними партіями, і відповідно оплачувались за партію товару згідно договору поставки.

Суд зазначає, що відпуск нафтопродуктів за талонами, в яких зазначено обсяг пального, а не його вартість, не підпадає під регулювання нормами Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР, оскільки вказані документи не є розрахунковими.

Відпуск нафтопродуктів (пального) за договором відбувався відповідно до положень п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 за талонами. Так, п. 10.3.1.3 п. 10.3.1 Відпуск нафтопродуктів за готівку вказаної Інструкції передбачено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. При цьому, пп. 10.3.2 Відпуск нафтопродуктів за відомостями , 10.3.3 Відпуск нафтопродуктів за талонами та 10.3.4 Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками передбачено лише, що відпуск нафтопродуктів вказаними способами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Тобто, згідно з положеннями чинного законодавства України роздруковування розрахункового документу (чека, квитанції тощо) при отриманні пального (нафтопродуктів) на АЗС/АЗК передбачено лише у випадку придбання вказаних товарів фізичними особами, для власних потреб. У випадку ж коли відпуск нафтопродуктів відбувається представникам покупця - господарюючого суб'єкта відповідно до умов укладеного договору поставки, коли розрахунок здійснюється згідно з умовами договору за певну партію товару, а не за кожну окрему заправку автомобіля, то облік вказаних операцій відбувається шляхом складання передбачених чинним законодавством України видаткових та податкових накладних.

Судом встановлено, що позивач відповідно до договору поставки пального та його передачі придбав нафтопродукти для потреб господарської діяльності. Паливно-мастильні матеріали отримувались за відомостями і талонами на АЗС/АЗК, які є власністю продавця, оплата здійснювалась на підставі виписаних рахунків. В підтвердження виконання вказаних правочинів сторонами оформлені належним чином документи.

При наявності господарських договорів поставки та купівлі-продажу, укладених із суб'єктами господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС/АЗК з використанням спеціальних жетонів, талонів тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для вимоги про оформлення вказаних операцій шляхом видачі розрахункових документів (чеків, квитанцій тощо) не виникає.

Також наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю відбулись.

Судом встановлено що факт використання позивачем пального в господарській діяльності підтверджується оформленими первинно-бухгалтерськими документами, які оформлені належним чином, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, ПрАТ Снайпер правомірно визначило об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на підставі відповідних, належним чином складених первинних документів шляхом їх віднесення до складу адміністративних витрат та включення їх суми до відповідного показника фінансової звітності (рядок 2130 звіту про фінансові результати за 2016 рік (форма №2) та, відповідно, декларації з податку на прибуток за 2016 рік (рядок 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та рядок 04 Об'єкт оподаткування ).

Таким чином суд вважає, що у діях ПрАТ Снайпер відсутні порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

У такому випадку прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0029781402 від 08.08.2017 є протиправним.

Щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. а п. 198.1 та абз. 1 п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Постачанням же товарів згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Судом встановлено, що операції з повернення зворотної тари - склопляшки типу BNR 0,5 л. здійснювалися позивачем на виконання умов договору дистрибуції укладеного з ВАТ САН ІнБев Україна . При цьому, як було зазначено, жодних законодавчих підстав для висновку про те, що операції зі зворотною тарою, яка не має індивідуальних ознак, а має родові ознаки (дерев'яні ящики, паперові мішки, скляні пляшки та інші), прирівнюється до операцій з купівлі-продажу товарів, наслідком яких є перехід права власності на тару, не існує.

Відтак, операції з повернення тари як зворотної не можуть вважатися поставкою (купівлею-продажем), адже до дистриб'ютора не переходить право власності на тару. Він зобов'язаний відповідно до умов договору дистрибуції повертати ВАТ САН ІнБев Україна 100% такої тари на умовах договору.

Отже, об'єкт оподаткування в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України відсутній.

Крім того, п. 189.2 ст. 189 Податкового кодексу України визначено, що вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Таким чином, суд вважає, що в діях ПрАТ Снайпер , щодо податкового обліку операцій з приймання та повернення склопляшки типу BNR 0,5 л. як зворотної тари відсутні порушення положень п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Що стосується порушення позивача положень п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ товар (нафтопродукти). Операції з постачання підтверджуються відповідними первинними документами. Податкові накладні були зареєстровані ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ в ЄРПН.

Суд зазначає, що при дослідженні податкових накладних встановлено, що вони складені у відповідності до форм, затверджених наказами Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року, №1307 від 31.12.2014. Також всі первинно-бухгалтерські документи складені у відповідності до положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано жодних зауважень до форми та змісту податкових накладних.

Отже, дослідивши всі первинні документи ПрАТ Снайпер , щодо операцій з придбання пального у ТОВ ЛЮКСВЕН РІТЕЙЛ , судом встановлено, що документи належним чином, відповідно до норм чинного законодавства. Податковим органом не надано жодного доказу того, що документи оформленні з порушенням вимог чинного законодавства України. Таким чином, ПрАТ Снайпер правомірно віднесло до податкового кредиту 70955 грн.

Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0029801402 від 08.08.2017 є протиправним.

Що стосується порушення позивачем положень пп. 169.2.2 ст. 169, п.п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 2192,40 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України, платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні всі заяви працівників про застосування соціальної пільги. При дослідженні яких встановлено, що заяви складені у відповідності до вимог Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1227. Заяви оформлюють працівники власноручно під час прийому на роботу та вони знаходяться в особистих справах працівників підприємства. Отже, позивачем правомірно надавало працівникам податкову соціальну пільгу.

Таким чином прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0018711310 від 08.08.2017 є протиправним.

Стосовно порушення позивачем положень абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, із нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до положень п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі 510 гривень за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Пунктом 5 розділу II. Основні вимоги до оформлення документальних перевірок Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що на порушення зазначених вимог чинного законодавства України, відповідач не вказав, в чому саме полягало вказане порушення, та якими документами це підтверджується.

Суд зазначає, що позивачем в повній мірі та у встановлені строки подавав контролюючому органу всю необхідну відповідно до вимог законодавства податкову звітність.

Таким чином прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0018721310 від 08.08.2017 є протиправним.

Щодо порушення позивачем порядку оприбуткування готівки в касі підприємства, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону реєстратор розрахункових операцій (РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

З початку 2013 року Державна фіскальна служба України приймає інформацію з РРО в електронному вигляді, Законами № 2756 та № 3609 внесено зміни до Закону від 06.07.1995 року №265/95-ВР, якими запроваджені електронна контрольна стрічка та модеми, призначені для передачі копій сформованих касовим апаратом розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані. Наразі, РРО підключені до Системи зберігання і збору даних з метою подання суб'єктами господарювання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО до Державної фіскальної служби України дротовими або бездротовими каналами зв'язку. Копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків формуються на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модему, приєднаного до нього, та один раз на день цей звіт автоматично передається на сервер обробки інформації Державної фіскальної служби України.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 2.6 зазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідний касових (розрахункових) документах.

Отже, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Відповідно до пп. 6 п. 4 Порядок ведення книг обліку розрахункових операцій Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій,

затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року №547 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

При цьому, наявність фіскального 2-звіту РРО є фактом здійснення обліку готівки у КОРО. Натомість, щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси. Відсутність такого запису у КОРО при наявності у ній відповідних розрахункових документів та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства чи наявність такого запису з технічною помилкою не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси, її не оприбуткування, а означає лише порушення порядку ведення КОРО.

Враховуючи, що об'єктивною стороною такого правопорушення як не оприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням фіскальних чеків сум розрахунків та належним заповненням у КОРО сум розрахунків є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки, відтак у діях ПрАТ Снайпер відсутній склад правопорушення - не оприбуткування готівки.

Така позиція підтверджується висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 12.07.2016 року у справі №810/1699/14.

Враховуючи, що вся готівка за охоплений податковою перевіркою період була оприбуткована ПрАТ Снайпер своєчасно та у повному обсязі, оскільки її проведено через зареєстрований та опломбований у встановленому порядку РРО, роздруковані фіскальні чеки та забезпечено їх зберігання, оформлено прибутковими касовими ордерами та відображено у касовій книзі, відтак, допущення помилки в записах до книги ОРО не може бути підставою для висновку про не оприбуткування готівки підприємством.

Позивачем до суду надано витяги з касових книг та прибуткові касові ордери в яких зафіксовано надходження сум за 08 січня 2014 року, за 03 грудня 2014 року, за 15 липня 2016року, за 08 вересня 2016 року, за 18 жовтня 2016 р.

Відтак, вся готівка була належним чином оприбуткована ПрАТ Снайпер відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0029761406 від 08.08.2017 є протиправним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 08 серпня 2017 року № 0029781402, № 0029801402, № 0018711310, № 0018721310, № 0029761406.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Снайпер (код ЄДРПОУ 20616944) сплачений судовий збір в сумі 11240 (одинадцять тисяч двісті сорок) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.