Ухвала

від 26.10.2017 по справі 823/963/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

26 жовтня 2017 року справа № 823/963/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представників позивача: ОСОБА_1,ОСОБА_2 (за довіреностями), представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (за довіреностями), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" про визнання осіб пов'язаними,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 з Київського апеляційного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду після скасування ухвали від 31.07.2017 про повернення позовної заяви надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-позивач) про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд» (далі - відповідач) (код ЄДРПОУ 38743855) та компанію "EcoField OU" (реєстраційний номер 12703652) пов'язаними особами у 2014 та 2015 роках.

11.10.2017 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення в суд з цим позовом.

Клопотання мотивоване тим, що у лютому 2015 року відповідач подав контролюючому органу завіт про контрольовані операції, серед яких зазначив компанію "EcoField OU". У подальшому, на запит ДФС України відповідач листом від 02.02.2016 вказав на помилковість включення операцій з компанією "EcoField OU" до звіту про контрольовані операції.

Отже, позивач дізнався про операції відповідача з компанією "EcoField OU" у лютому 2016 року, а тому пропустив строк звернення в суд з цим позовом.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання з огляду на те, що право податкового органу звернутись в суд з такими позовними вимогами виникло з 01.01.2017. Оскільки позов поданий в суд 20.06.2017, позивач вважає, що встановлений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення в суд, ним не пропущений.

Заслухавши доводи представників сторін, оцінивши доводи наведеного клопотання, суд дійшов висновку його задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.99 Кодексу адміністравтиного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Зі змісту позову вбачається, що 27.02.2015 відповідач подав до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2014 рік, в якому зазначив контрагента-нерезидента компанію "EcoField OU".

Листом від 28.12.2015 №27911/16/99-99-22-01-002-15 ДФС України звернулась до відповідача для отримання документів з питань трансферного ціноутворення.

Однак, листом від 02.02.2016 №02-02-16 відповідач повідомив контролюючий орган про помилкове включення експортних операцій з компанією "EcoField OU" до контрольованих.

Отже, позивач дізнався про операції відповідача з компанією "EcoField OU", які він вважає контрольованими з листа від 02.02.2016 №02-02-16, а отже підстави для звернення в суд з цим позовом виникли у лютому 2016 року.

Таким чином, оскільки цей позов подано в суд 20.06.2017, суд дійшов до висновку, що позивачем пропущено, встановлений абз.2 ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду.

Доводи позивача, що право на звернення до суду з цим позовом у позивача виникло з 01.01.2017, суд вважає необґрунтованими, оскільки Податковий кодекс України згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням" від 28.12.2014 №72-VIII з 01.01.2015 доповнений підпунктом 20.1.40-1 п.20.1. ст.20 Податковий кодекс України, який передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Отже, таке право у контролюючого органу виникло саме з 01.01.2015, а не з 01.01.2017, як це стверджує позивач.

Пунктом 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Тобто, у розумінні пункту 41.1. ст.41 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Черкаській області є контролюючим органом, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Посилання позивача на діючий з 01.01.2017 підпункт 14.1.159. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, яка визначає, що контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи, як на виникнення права на звернення в суд з позовом про визнання осіб пов'язаними, вважає необґрунтованим оскільки викладена норма передбачає саме процедуру визнання осіб пов'язаними, а не право на звернення в суд з відповідним позовом.

Одночасно, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", заява N 32053/13.

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_6 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Аналогічний правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №755/8494/16-ц.

Абзацом 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп зокрема зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, лише коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Оскільки позивач просить визнати пов'язаними особами відповідача та компанію "EcoField OU" у 2014.2015 роках, з огляду на вищевикладене, суд констатує безпідставність застосування позивачем норм законодавства України, які набрали чинності з 01.01.2017 року до правовідносин, які виникли у 2014-2015 роках.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення в суд з цим позовом.

На підставі п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у загальному порядку, встановленому законом, суд дійшов висновку, задовольнити вищевказане клопотання та залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 4 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки станом на час вирішення цього клопотання заява про повернення судового збору позивачем не подана, відсутні підстави для вирішення цього питання.

Керуючись ст. 99, ч. 2 ст. 100, ст.ст. 102, 103, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" про визнання товариства з обмеженою відповідальністю Тотленд та компанію "EcoField OU" пов'язаними особами у 2014 та 2015 роках - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття ухвали у письмовому провадженні, або без виклику особи, яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.А. Рідзель

Ухвала у повному обсязі складена 27.10.2017