Постанова

від 18.12.2017 по справі 823/963/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/963/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (час ухвалення: 15 год. 25 хв., повний текст складено 27 жовтня 2017 року, м. Черкаси) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Черкаській області (представник Павлович Д.М., довіреність №8498/23-0-10-015 від 11.04.2017 року) до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" (представники Карпов С.Б., Гвоздецький А.М., довіреність від 29.08.2017 року, Машковський М.В., довіреність від 09.03.2017 року) про визнання осіб пов'язаними, -

ВСТАНОВИВ :

Головне управління ДФС у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" (код ЄДРПОУ 38743855) та компанію "EcoField OU" (реєстраційний номер 12703652) пов'язаними особами у 2014 та 2015 роках.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, адже на думку апелянта ним не було пропущено строку звернення до адміністративного суду.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2015 відповідач подав до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2014 рік, в якому зазначив контрагента-нерезидента компанію "EcoField OU".

Листом від 28.12.2015 №27911/16/99-99-22-01-002-15 ДФС України звернулась до відповідача для отримання документів з питань трансферного ціноутворення.

Однак, листом від 02.02.2016 №02-02-16 відповідач повідомив контролюючий орган про помилкове включення експортних операцій з компанією "EcoField OU" до контрольованих.

Отже, позивач дізнався про операції відповідача з компанією "EcoField OU", які він вважає контрольованими, з листа від 02.02.2016 №02-02-16, а отже підстави для звернення в суд з цим позовом виникли у лютому 2016 року.

Таким чином, оскільки цей позов подано в суд 20.06.2017, колегія суддів погодужється з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено, встановлений абз. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду) строк звернення до суду.

Доводи позивача, що право на звернення до суду з цим позовом у позивача виникло з 01.01.2017 є необґрунтованими, оскільки Податковий кодекс України згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням" від 28.12.2014 №72-VIII з 01.01.2015 доповнений підпунктом 20.1.40-1 п.20.1. ст.20 Податковий кодекс України, який передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Отже, таке право у контролюючого органу виникло саме з 01.01.2015, а не з 01.01.2017, як це стверджує позивач.

Пунктом 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, у розумінні пункту 41.1. ст.41 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Черкаській області є контролюючим органом, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Посилання позивача на діючий з 01.01.2017 підпункт 14.1.159. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, яка визначає, що контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи, як на виникнення права для звернення до суду з позовом про визнання осіб пов'язаними, суд вважає необґрунтованим оскільки викладена норма передбачає саме процедуру визнання осіб пов'язаними, а не право на звернення в суд з відповідним позовом.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп зокрема зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, лише коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Оскільки позивач просить визнати пов'язаними особами відповідача та компанію "EcoField OU" у 2014.2015 роках, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування позивачем норм законодавства України, які набрали чинності з 01.01.2017 року до правовідносин, які виникли у 2014-2015 роках.

Згідно приписів ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення) позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Беручи до уваги, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду та не подано клопотання про його поновлення, як це передбачено нормами КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017), статтями 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку