Постанова

від 15.08.2018 по справі 823/963/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа №823/963/17

адміністративне провадження №К/9901/5465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (суддя - Рідзель О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 (судді - Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДФС) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" (далі - ТОВ "Тотленд") про визнання осіб пов'язаними,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ДФС звернулася до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнення змісту позовних вимог) до ТОВ "Тотленд", у якому просила: визнати ТОВ "Тотленд" та Компанію "EcoField OU" пов'язаними особами у 2014 та 2015 роках, посилаючись на те, що одна фізична особа ОСОБА_2 здійснював практичний контроль за бізнес - рішеннями зазначених юридичних осіб у 2014 та 2015 роках.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, адміністративний позов залишив без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов ДФС, суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив із того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та його поновлення.

Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що строк звернення до суду не пропустив, оскільки право на звернення до суду з позовом даної категорії виникло з 01.01.2017, до цього, з урахуванням положень податкового законодавства (підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), таке право належало виключно центральному органу виконавчої влади. Також позивач посилається на положення статті 102 Податкового кодексу України, яким передбачені строки у 1095 днів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.02.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та ухвалою від 02.08.2018 та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Тотленд" просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну. Відповідач зазначає, що ще наприкінці 2015 року контролюючому органу було відомо про операції між ТОВ "Тотленд" та Компанію "EcoField OU", проте позивач не звернувся до суду у шестимісячний строк, не зважаючи на цілу низку положень податкового законодавства (підпункти 20.1.30-20.1.40 1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), якими передбачені права контролюючих органів, зокрема звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив аргументи, наведені у касаційній скарзі позивача, відзиві на касаційну скаргу, та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у лютому 2015 року відповідач подав до контролюючого органа звіт про контрольовані операції за 2014 рік, серед яких зазначив Компанію "EcoField OU". У відповідь на запит ДФС від 28.12.2015 "Про надання документації з трансфертного ціноутворення" відповідач листом від 02.02.2016 вказав на помилковість включення операцій з Компанією "EcoField OU" до звіту про контрольовані операції.

Вказані обставини сторони не заперечують.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183 2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини. Перша - об'єктивна - наявність факту порушеного права. Друга - суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. Так, у разі виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог перебіг строку обчислюється з дня виникнення підстав.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

На стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі відповідні процесуальні дії суду передбачено пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду позовної заяви), де вказано про те, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, правильно зазначили, що маючи відповідні права відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, позивач не реалізував їх у строк, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду позовної заяви), а доводи щодо обмеження повноважень контролюючого органа положеннями підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як об'єктивної і поважної причини пропуску строку, визнали необґрунтованими, оскільки вказана норма містить визначення поняття "пов'язані особи", а розмежування законодавством повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів не може бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права звертатися до суду у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Посилання позивача на положення статті 102 Податкового кодексу України, якою передбачені строки давності та ї застосування, є безпідставними, оскільки вказаною нормою врегульовано питання застосування строків давності проведення перевірки, визначення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу.

Відтак, наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду з позовом є такими, що не відповідають правильному застосуванню законодавчих норм та обґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що: відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, лише коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права; оскільки позивач просить визнати пов'язаними особами відповідача та Компанію "EcoField OU" у 2014 - 2015 роках, застосування норм законодавства України, які набрали чинності з 01.01.2017 до правовідносин, які виникли у 2014-2015 роках, є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна