ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" жовтня 2017 р.Справа № 924/753/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
до житлово-будівельного кооперативу „Будкомфорт-2", м. Хмельницький
про стягнення 165612,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1;
ОСОБА_2 - за договором про надання правової допомоги №560 від 18.07.2017 р.
від відповідача: не з'явився
Рішення приймається 25.10.2017 р., оскільки в судовому засіданні 19.09.2017 р., 10.10.2017 р. оголошувалась перерва.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 19.09.2017 р., яка була прийнята судом в судовому засіданні 19.09.2017р.) 168710,12 грн., з яких 118258,24 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) від 10.03.2016 р., 4782,14 грн. 3% річних, 22108,55 грн. інфляційних нарахувань, 23564,19 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару, положеннями ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610-612, 625, 629, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 173-175, 193, 216, 218, 230, 232 ГК України.
Позивач акцентує увагу, зокрема, на тому, що про здійснення господарської діяльності між сторонами свідчать не лише договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, акт взаємозвірки, банківські виписки, а й відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків позивача. Зауважує, що товар відповідачу було відпущено зі складу за 8 видатковими накладними, а неоплаченими залишились лише 3, причому всі накладні посвідчувались відповідачем однаково.
Позивачем в судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме просить суд стягнути з відповідача 165612,05 грн., з яких 118258,24 грн. основного боргу, 4782,14 грн. 3% річних, 22108,55 грн. інфляційних нарахувань, 20463,12 грн. пені.
Оскільки зазначена заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, вона приймається судом.
Повноважний представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог підтримали.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. У відзиві на позовну заяву (від 19.09.2017 р.) проти позову заперечив, вважає його безпідставним. Відповідач зазначив, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а підпис вчинено за допомогою факсиміле відповідача, згода сторін на використання якого у договорі відсутня. При цьому посилається на п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, ст. 207 ЦК України. Крім того, повідомляє, що товар, вказаний у видаткових накладних №38, №49 та частково №29, відсутній на складі відповідача, керівник відповідача заперечує прийняття цього товару, проставляння факсиміле та печаток на вказаних видаткових накладних та актах звірки.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) (далі - договір) від 10.03.2016 р. фізична особа-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується продати, а житлово-будівельний кооператив „Будкомфорт-2" (покупець) - прийняти та оплатити товар, отриманий по видатковій накладній згідно рахунка-фактури, яка видається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару (п. 1.2 договору).
Предметом договору є товар, найменування, кількість та вартість якого визначена в рахунках-фактурах, що видаються на замовлені партії товару (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору товар відпускається покупцю на підставі видаткової накладної згідно рахунка-фактури.
Умова постачання - самовивіз товару покупцем зі складу продавця (п. 2.2 договору).
За умовами п. 2.3 договору право власності на товар у покупця виникає з моменту його отримання уповноваженим представником покупця або передачі транспортній організації для перевезення.
Продавець надає покупцю наступні документи на товар, що поставляється: рахунок, видаткова, копії документів якості підприємства-виробника (п. 2.4 договору).
Сторони у п. 2.4 договору погодили, що оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, строк оплати 14 днів від дня поставки товару.
У п. 4.1 договору зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, асортимент та кількість якого відповідає умовам договору; передати покупцеві всі документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до умови договору, у п. 4.2 - покупець зобов'язаний прийняти товар за якістю, асортиментом та кількістю; оплатити товар в розмірах і терміни, установлені договором.
За прострочення здійснення розрахунку за товар в термін, вказаний в п. 2.5 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожний день прострочення платежу (п. 5.2 договору).
Оплата суми пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов'язань по даному договору (п. 5.3 договору).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2016 р. Закінчення строку договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яка мала місце під час дії цього договору (п. п. 8.2, 8.3 договору).
Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату товару №26 від 10.03.2016 р. на суму 14607,00 грн., №29 від 14.03.2016 р. на суму 112500,00 грн., №32 від 17.03.2016 р. на суму 14998,00 грн., №33 від 18.03.2016 р. на суму 5126,25 грн., №36 від 31.03.2016 р. на суму 2863,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №48 від 12.04.2016 р. на суму 15651,00 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн.
Згідно з видатковими накладними №26 від 10.03.2016 р. на суму 14607,00 грн., №29 від 14.03.2016 р. на суму 112500,00 грн., №32 від 17.03.2016 р. на суму 14998,00 грн., №33 від 18.03.2016 р. на суму 5126,25 грн., №36 від 31.03.2016 р. на суму 2863,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №48 від 12.04.2016 р. на суму 15651,00 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн. позивачем відповідачу продано товару на суму 189281,49 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 28.03.2016 р. відповідачем було сплачено 5126,25 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №33 від 18.03.16 р. без ПДВ", за 04.04.2016 р. - 2863,00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №36 від 31.03.16 р. без ПДВ", 14607,00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №26 від 10.03.16 р. без ПДВ", 17776,00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №32 від 17.03.16 р. без ПДВ", за 24.05.2016 р. - 15651,00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №48 від 12.04.16 р. без ПДВ", за 18.07.2016 р. - 15000,00 грн. "за пінопласт зг. рах. №29 від 14.03.16 р. без ПДВ" (всього 71023,25 грн.).
Таким чином, враховуючи здійснені позивачем оплати з відповідним призначенням платежу, а також зарахування позивачем, відповідно до наданих ним пояснень, 2778,00 грн. переплати за видатковою накладною №32 від 17.03.2016р. в рахунок оплати видаткової накладної №29 від 14.03.2016 р., неоплаченими залишився товар, отриманий згідно з видатковими накладними №29 від 14.03.2016 р. в сумі 94722,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн., на загальну суму 118258,24 грн.
В акті звірки взаєморозрахунків за період 01.02.2016 р. - 0.07.2016 р., складеному сторонами, зазначено про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 138897,24 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 07.03.2017 р.), в якій просив погасити заборгованість в сумі 138897,24 грн. за договором купівлі-продажу від 10.03.2016 р. до 31.03.2017 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.03.2017 р.).
Оскільки відповідач заборгованість за поставлений відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) від 10.03.2016 р. товар в сумі 118258,24 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 118258,24 грн. основного боргу, 4782,14 грн. 3% річних, 22108,55 грн. інфляційних нарахувань, 20463,12 грн. пені, всього 165612,05 грн. (враховуючи заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідачем у матеріали справи надано копії банківських виписок про сплату позивачу 5126,25 грн. 28.03.2016 р., 2863,00 грн. та 17776,00 грн. 05.04.2016 р., 15651,00 грн. 24.05.2016 р., 15000,00 грн. 18.07.2016 р. за будівельні матеріали.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) від 10.03.2016 р. фізична особа-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується продати, а житлово-будівельний кооператив „Будкомфорт-2" (покупець) прийняти та оплатити товар, отриманий по видатковій накладній згідно рахунка-фактури, яка видається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Сторони у п. 2.4 договору погодили, що оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, строк оплати - 14 днів від дня поставки товару
Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковими накладними №26 від 10.03.2016 р. на суму 14607,00 грн., №29 від 14.03.2016 р. на суму 112500,00 грн., №32 від 17.03.2016 р. на суму 14998,00 грн., №33 від 18.03.2016 р. на суму 5126,25 грн., №36 від 31.03.2016 р. на суму 2863,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №48 від 12.04.2016 р. на суму 15651,00 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн. та рахунків - фактур на оплату товару №26 від 10.03.2016 р. на суму 14607,00 грн., №29 від 14.03.2016 р. на суму 112500,00 грн., №32 від 17.03.2016 р. на суму 14998,00 грн., №33 від 18.03.2016 р. на суму 5126,25 грн., №36 від 31.03.2016 р. на суму 2863,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №48 від 12.04.2016 р. на суму 15651,00 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн. відпустив відповідачу товар на загальну суму 189281,49 грн.
Однак відповідач оплату товару, отриманого на підставі зазначених вище накладних, здійснив лише частково в сумі 71023,25 грн. (виписки по особовому рахунку за 28.03.2016 р. на суму 5126,25 грн., за 04.04.2016 р. - 2863,00 грн., 14607,00 грн., 17776,00 грн., за 24.05.2016 р. - 15651,00 грн., за 18.07.2016 р. - 15000,00 грн.), утворивши заборгованість в сумі 118258,24 грн. (за видатковими накладними №29 від 14.03.2016 р. не суму 94722,00 грн., №38 від 01.04.2016 р. на суму 14459,24 грн., №49 від 01.06.2016 р. на суму 9077,00 грн.).
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 118258,24 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.
Аргументи відповідача про невідповідність видаткових накладних вимогам, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з мотивів відсутності ідентифікуючих даних особи, яка від імені відповідача підписала накладну, та вчинення підпису на видаткових документах за допомогою факсиміле відповідача, суд оцінює критично з огляду на таке.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження використання факсиміле на видаткових накладних як існування останнього та незаконного використання його невідомою особою.
Відповідач також не спростовує належними та допустимими доказами, що підпис на договорі, який візуально ідентичний підписам на видаткових накладних, акті звірки, є підписом директора ЖБК Будкомфорт-2 Єрьоменко О.О., який, як зазначено у договорі купівлі-продажу, укладав договір зі сторони відповідача. При цьому договір та видаткові накладні засвідчені відтисками печатки відповідача, що, в свою чергу, засвідчує справжність/дієвість підпису особи на документах.
Крім того, відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Судом враховується визначена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину та схвалення відповідачем правочину щодо поставки товару, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи банківськими виписки з рахунків сторін, з яких убачається, що відповідачем здійснювалась оплата товару, отриманого на підставі видаткових накладних .
Враховуючи зазначене, не спростовують висновків суду щодо наявності обов'язку відповідача оплатити товар, отриманий за видатковими накладними, і аргументи відповідача щодо неприйняття товару та відсутність його на складі.
При цьому судом звертається увага на закріплені у ст. 3 ЦК України принципи цивільного законодавства, зокрема, добросовісності, розумності та справедливості. На таких же засадах відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України мають ґрунтуватися зобов'язання.
Позивач також просить стягнути з відповідача 22108,55 грн. інфляційних втрат та 4782,14 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, тому підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 20463,12 грн. пені.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 5.2 договору передбачили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар в термін, вказаний в п. 2.5 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши правильність нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, суд зауважує, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення оплати товару за кожною видатковою накладною, а тому позовні вимоги щодо стягнення 20463,12 грн. пені підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач у позові також просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
У п. 1 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" звернуто увагу на те, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
Як убачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №560 від 18.07.2017 р., укладений із адвокатом ОСОБА_2 (стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) від 10.03.2016 р., укладеним між позивачем та відповідачем), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №810 від 04.02.2013 р., посвідчення адвоката ОСОБА_2, квитанцію №18/07/2017-ГС від 18.07.2017 р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 12000,00 грн. за надання правової допомоги за договором №560 від 18.07.2017 р., розрахунок вартості адвокатських послуг, акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №560 від 18.07.2017р.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 (п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат на послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування їх, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З огляду на складність справи, тривалість розгляду, неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до їх обсягу, невизнання явки представників сторін в судове засідання (крім першого) обов'язковою, суд вважає за доцільне і розумне відшкодувати з відповідача витрати, понесені позивачем на оплату адвокатських послуг, в сумі 5000,00 грн.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця до житлово-будівельного кооперативу „Будкомфорт-2", м. Хмельницький про стягнення 165612,05 грн. задовольнити.
Стягнути з житлово-будівельного кооперативу „Будкомфорт-2", м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109 (код 39474136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1) 118258,24 грн. (сто вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 24 коп.) заборгованості, 4782,14 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 14 коп.) 3% річних, 22108,55 грн. (двадцять дві тисячі сто вісім гривень 55 коп.) інфляційних втрат, 20463,12 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні 12 коп.) пені, 2484,18 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 18 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.
Видати наказ.
Повне рішення складено 27.10.2017 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (21010, м. Вінниця, вул. Ольги Кобилянської, 8), 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109). 3 - рек.
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2017 |
Оприлюднено | 01.11.2017 |
Номер документу | 69856055 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Виноградова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні