Постанова

від 25.10.2017 по справі 13/5025/794/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 13/5025/794/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

заявника: представник не з'явився;

боржника: арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_1;

ТДВ "Страхова компанія "Гамайун": представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арбітражного керуючого (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" ОСОБА_1 від 19.09.2017р. на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.17р. у справі № 13/5025/794/11 (суддя Крамар С.І.)

за заявою Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор"

про визнання банкрутом (заява про визнання недійсним договорів купівлі-продажу)

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у справі №13/5025/794/11 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" за заявою Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення, відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що під час розгляду позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1, №60/02/2009-1 від 03.2009р. судом не встановлено обґрунтованих підстав для її задоволення; учасниками судового розгляду не доведено наявність законних обставин для визнання недійсними спірних договорів. При цьому, вирішуючи даний спір, виходячи з норм чинного законодавства, роз'яснення щодо строків і порядку обчислення позовної давності та поданої заяви про застосування строків позовної давності судом враховано, що в даному випадку позовна давність для звернення до суду із відповідною заявою, станом на даний час сплила.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, арбітражний керуючий (ліквідатор) ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у справі №13/5025/794/11; прийняти нову ухвалу про задоволення позовних вимог ТОВ "ІВК "Агроцукор"; визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 від 03.2009р.; визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій №60/02/2009-1 від 03.2009р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про безпідставність поданої заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів та, відповідно, відмовив в її задоволенні. При цьому, будь-яких інших підстав, на думку суду, про визнання оскаржуваних договорів недійсними матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано. Скаржник посилаючись на постанову пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначає, що враховуючи той факт, що в задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача, судом безпідставно було зроблено висновок про пропущення позивачем строку позовної давності та відсутності підстав для визнання поважними причин його пропуску. Суд не повинен був розглядати питання, пов'язані з застосуванням наслідків спливу строку позовної давності так, як в задоволенні позову було відмовлено з матеріальних підстав. Незважаючи на зазначене, апелянт вважає, що висновок суду щодо спливу позовної давності, як самостійної підстави для відмови в задоволенні позову, було зроблено без врахування поважних причин пропуску позовної давності, без надання об'єктивної оцінки поданої ліквідатором ТОВ "ІВК "Агроцукор" заяви про відновлення пропущеного строку для звернення до суду. Скаржник посилаючись на норми чинного законодавства стверджує, що при поданні заперечення на відзив на позовну заяву, заяву на пропущення строків позовної давності та письмової позиції у справі №13/5025/794/11 ним наведено мотивовані поважні причини пропуску строку для звернення до суду, з огляду на які ліквідатором було подано позов після спливу строку позовної давності, а тому суд повинен був її визнати та зазначити про це в мотивувальній частині рішення. При цьому апелянтом, зазначено, що судова практика ВГСУ притримується позиції, відповідно до якої не передача документів підприємства є поважною причиною пропуску строку позовної давності. Також у скарзі скаржник звертає увагу на пункт 25 листа ВГСУ від 29.06.2010р. №01-08/369 "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм ГПК України" щодо наявності або відсутності поважних причин пропущеного строку позовної давності. Таким чином, у суду апеляційної інстанції є право переглянути оскаржувану ухвалу в частині наявності поважних причин пропуску строку позовної давності ліквідатором ОСОБА_3 та визнати такі поважними. Мотивуючи позовну заяву ліквідатором було зазначено, що оспорюваний правочин було укладено з порушенням ст.. 16, ч. 5 ст. 52 ЗУ "Про господарські товариства". Така позиція базувалася на тому, що при створенні ТОВ "ІВК "Агроцукор" учасниками товариства було внесено до статутного фонду прості іменні акції ВАТ "Теофіпольський цукровий завод". В матеріалах справи відсутні докази, належного виконання ТОВ "ІВК "Агроцукор" вимог, які встановлені вказаними статтями Закону, п. 5 статті 144 ЦК України, а тому оспорювані правочини суперечать актам цивільного законодавства. Разом з тим, при винесені оскаржуваної ухвали суд не навів у мотивувальній частині правового обґрунтування чому були відхилені доводи ліквідатора ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_3 щодо не відповідності договорів купівлі-продажу акцій від 03.2009р. положенням ст. 16, ч. 5, ст. 52 ЗУ "Про господарські товариства", п. 5 статті 144 ЦК України. Також, ліквідатором ТОВ "ІВК "Агроцукор", в якості підстави для визнання недійсними договорів було зазначено, що особа, яка підписала ці правочини, не мала достатніх повноважень. Оспорювані договори від імені боржника підписані ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності №2 від 24.12.2007р. Проте, в матеріалах справи така довіреність відсутня. Враховуючи норми Цивільного кодексу України щодо підстав недійсності правочину апелянт вважає, що суд мав правові підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на те, що вони порушують публічний порядок та суперечить положенням статті 178 ЦК України.

02.10.2017р. на електронну пошту та 09.10.2017р. поштовим зв'язком до Рівненського апеляційного господарського суду від сторони позовного провадження у даній справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - Товариства з додатковою відповідальністю "Україна 2001" - надійшла заява про пропущення строків звернення до суду арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у справі №13/5025/794/11. В заяві товариство просить відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про відновлення строків на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції від 19.06.2017р. у даній справі, з підстав викладених у ній.

Вказана заява ТОВ "Україна 2001" залишена судом апеляційної інстанції без розгляду. При цьому, судом зазначається наступне.

Так, враховуючи норми Господарського процесуального кодексу України - статті 53, 93 відновлення строку на апеляційне оскарження чи відмова у його відновленні є виключним правом суду виходячи з наведених обґрунтувань у заяві чи клопотанні заявника.

Разом з тим, на момент подання першого електронного примірника заяви ТОВ "Україна 2001" 02.10.2017р. про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотання апелянта та матеріалів апеляційної скарги згідно норм ГПК України винесено відповідні процесуальні судові рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. арбітражному керуючому (ліквідатору) ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_1 відновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у справі №13/5025/794/11. Вказана ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. апеляційну скаргу арбітражного керуючого у даній справі прийнято до провадження та призначено до її розгляду.

Сторона позовного провадження у даній справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гамайун" (відповідач) подало заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у справі №13/5025/794/11 без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ "ІВК" Агроцукор" ОСОБА_1 без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники судового процесу у даній справі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалася, останні належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника ТДВ "Страхова компанія "Гамайун" та арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 (апелянта) у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011р. порушено провадження у справі №13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району за заявою Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2011р. у даній справі призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" № 109 від 17.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.2011р. у справі про банкрутство ТОВ "ІВК "Агроцукор" затверджено реєстр грошових вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.09.2011р. припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.04.2012р. у даній справі звільнено від виконання обов'язків ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_5 та призначено іншого ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_3; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру, скласти ліквідаційний баланс та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду для затвердження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.06.2013р. справу №13/5025/794/11 прийнято до провадження у новому складі суду.

В подальшому, ухвалами господарського суду Хмельницької області строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничу компанію "Агроцукор" неодноразово було продовжено та зобов'язано ліквідатора подати ліквідаційний баланс та звіт про свою діяльність господарському суду для затвердження до 01.06.2017р.

Матеріалами справи встановлено, що 18.04.2017р. арбітражним керуючим ОСОБА_3 подано до суду позовну заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р., в якій останній просить суд визнати недійсними з моменту укладання, договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" від березня місяця 2009р., укладені між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.2017р. у даній справі залучено до участі у розгляді заяви - ТОВ "Турівка", ТОВ "Лан", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Страхова компанія Гамайун", ТОВ "Компанія з управління активами Профіт".

В обґрунтування позовної заяви арбітражний керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 зазначає, що ліквідатором у ході здійснення ліквідаційної процедури, встановлено ряд обставин, що мають суттєве значення для встановлення місцезнаходження майна боржника, а саме встановлено, що 10.03.2000р. засновниками до статутного фонду ТОВ ІВК "Агроцукор" внесено 23,9451% простих іменних акцій емітента ВАТ, згодом ПАТ "Теофіпольський цукровий завод". Разом з тим, серед іншого, у березні 2009 року ОСОБА_4 від імені ТОВ ІВК "Агроцукор" без належних на те повноважень, використовуючи доручення періоду керівництва ОСОБА_6 (до 16-15.02.2008р.) від 24.12.2007р. №2 підписавши договори про продаж цінних паперів, на умовах розрахунку негарантованими простими векселями, який в подальшому до оплати не пред'являвся тобто безоплатно, незаконно відчужив 23,9451% цінних паперів емітента ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод", які перебували у власності ТОВ ІВК "Агроцукор", на користь ТОВ "Лан", в кількості 10,1527% та на користь ТОВ "Турівка" в кількості 13,7924%. Таким чином, з урахуванням попередніх акцій, ТОВ "Лан" стало володіти 24,9032% акцій та з урахуванням попередніх акцій, ТОВ "Турівка" стало володіти 24,7951% акцій (копії договорів заявником долучено до позовної заяви). Таким чином, ліквідатор вважає, що продаж акцій із зазначених причин, який відбувся у березні 2009 року є незаконним. Крім того, реалізація внесеного засновниками до статуту майна боржника відбулася всупереч вимогам статті 16, частини 5 статті 52 ЗУ "Про господарські товариства". У подальшому акції, які були незаконно отримані, неодноразово змінювали своїх власників. У позовній заяві ліквідатор також наводить пояснення щодо подальшого незаконного відчуження простих іменних акцій та зазначає, що акції ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод", які становили статутний фонд ТОВ ІВК "Агроцукор" із наведених в заяві обставин та враховуючи норми Закону відчужені незаконно, а тому просить визнати недійними, з моменту укладення, договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод" від березня місяця 2009р., укладені між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка".

Разом з тим, 19.04.2017р. арбітражним керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 подав до суду заяву про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, у якій просить визнати причини пропуску поважними та відновити пропущений строк для звернення до суду із заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій від березня 2009 року. Заява мотивована тим, що ліквідатору про факти, які стали підставою для звернення до суду із відповідним позовом, стало відомо лише 30.03.2017р. під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1216240090000076. При цьому, у запереченнях №106 від 06.06.2017р. на заяву на пропущення строків позовної давності ліквідатор зазначав, що раніше про оскаржувані договори йому не було відомо, оскільки колишнім керівником підприємства ОСОБА_6 не було передано документи, у зв'язку з чим, на даний час відкрито кримінальне провадження.

Залучені до участі у даній справі ТДОВ "Страхова компанія "Гамайун", ТОВ "Україна 2001" ТОВ "Лан" у наданих усних та письмових поясненнях заперечили проти вимог вказаної позовної заяви ліквідатора. При цьому, учасниками судового процесу подано заяви про застосування строків позовної давності, у яких останні просять суд відмовити в задоволенні позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій від березня 2009 року з мотивів пропуску строків позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Розглянувши заявлені ліквідатором позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. у справі банкрутство, дослідивши подані докази в її обґрунтування, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Згідно протоколу Установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" від 10.03.2000р., засновниками вирішено створити ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", підписати Установчу угоду про створення товариства та доручити ОСОБА_6 підготувати статут товариства, всі інші необхідні документи для державної реєстрації.

01.04.2000р. установчими зборами ТОВ "ІВК "Агроцукор" , відповідно до протоколу №2, вирішено затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" та доручити ОСОБА_6 підготувати всі необхідні документи для державної реєстрації товариства та подати їх на державну реєстрації; обрати директором товариства ОСОБА_6, обрати членів ревізійної комісії: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Окрім того, постановили погодитись із пропозиціями учасників про внесення ними до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", а саме:

ТОВ ім. Гагаріна - 320000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 80000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Хлібороб" - 750000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 187500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ВСГК "Мир" - 500000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

СФГ "Кузьминці" - 180000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 45000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Волиця" - 390000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 97500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Михнівка" - 260000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

СВГК "Святець" - 1600000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 400000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Маяк" - 500000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Колос" - 70000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 17500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Довгалівка" - 140000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 35000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_10 - 100000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 25000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_11 - 1400000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 350000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_12 - 260000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_13 - 2000000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 500000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників.

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" затвердженого зборами учасників товариства відповідно до протоколу №2 від 05.07.2004 року, зареєстрованого державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за №000015 в реєстр суб'єктів підприємницької діяльності 29.09.2004 року (далі - Статут), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" створено з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства.

Учасниками товариства є: ТОВ ім. Гагаріна, ТОВ "Хлібороб", ВГСК "Мир", ТОВ "Волиця", СВГК "Святець", ТОВ "Маяк", ТОВ "Колос", ТОВ "Довгалівка", ФГ "Михнівка", ФГ "Подільська Нива", ФГ "Рідний край", ФГ "Дружба", ТОВ "Маяк", СГВК "Кунчанський", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 (п. 5.1. статуту).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал товариства. Розмір статутного капіталу складає 2328265,10 грн. Статутний капітал розподіляється на частки, згідно до кількості учасників в наступних розмірах: ТОВ ім. Гагаріна - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ТОВ "Хлібороб" - на загальну суму 45 грн., що становить 0,0019% статутного фонду товариства; ВСГК "Мир" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Волиця" - на загальну суму 22,5 грн., що становить 0,0009% статутного фонду товариства; ФГ "Михнівка" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; СВГК "Святець" - на загальну суму 100 грн., що становить 0,0042 % статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Колос" - на загальну суму 5 грн., що становить 0,0002% статутного фонду товариства; ТОВ "Довгалівка" - на загальну суму 27,5 грн., що становить 0,0011% статутного фонду товариства; ФГ "Подільська Нива" - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ФГ "Рідний край" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ФГ "Дружба" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 50 грн., що становить 0,0021% статутного фонду товариства; СГВК "Кунчанський" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ОСОБА_11 - на загальну суму 203645,25 грн., що становить 8,74% статутного фонду товариства; ОСОБА_12 - на загальну суму 104522,75 грн., що становить 4,48% статутного фонду товариства; ОСОБА_13 - на загальну суму 1585768,2 грн., що становить 68,1882% статутного фонду товариства; ОСОБА_14 - на загальну суму 196173,75 грн., що становить 8,42% статутного фонду товариства; ОСОБА_6 - на загальну суму 237745,25 грн., що становить 10,21% статутного фонду товариства (пункт 6.1. статуту).

Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що органами управління та контролю товариства є: збори учасників; директор товариства; ревізійна комісія.

Згідно пункту 7.8. Статуту виконавчим органом товариства є директор. Директором товариства можуть бути як учасник, так і особи, які не є учасниками. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції директора.

Директор в силу положень пункт 7.14. Статуту, наділений правом, зокрема, видання довіреностей.

Директором ТОВ "Агроцукор" ОСОБА_6 надіслано державному реєстратору Теофіпольської райдержадміністрації повідомлення від 16.02.2008 року про те, що 15.02.2008 року закінчився строк дії контракту із ним як директором ТОВ "Агроцукор".

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007р. (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-59/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - Відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4056290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1014072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1014072,50 грн. (пункт 1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1014072,50 грн. (пункт 1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1 договору право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця.

Відповідно до пункту 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 8.2. договору).

Договір купівлі-продажу цінних паперів №59/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

Також, у березні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007р. (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-60/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - Відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 5510432 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1377608,00 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1377608,00 грн. (пункт 1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1377608,00 грн. (пункт 1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1 договору право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця.

Відповідно до пункту 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 8.2. договору).

Договір купівлі-продажу цінних паперів №60/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

В подальшому, 16 жовтня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" укладено додаткову угоду до договору №Б-60/02/2009-1, у якій сторони погодили викласти пункти 1.1., 1.2. договору в наступній редакції:

"продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4056290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1014072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,32 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1872426,24 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1872426,24 грн. (пункт 1.2. договору)".

В подальшому, ТОВ "Турівка" відчужило частину акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" ТОВ "Україна 2001" та ТДВ "Страхова компанія "Гамайун".

Як уже зазначалося, ознайомившись з обставинами та подіями щодо укладання вищезазначених договорів арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_3 вважаючи, що оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів підлягають визнанню недійсними, оскільки довіреність на представництво підписанта договорів зі сторони ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_4 на час укладення таких договорів була припинена у зв'язку із припиненням повноважень ОСОБА_6 як директора ТОВ ІВК "Агроцукор", окрім того, сторонами за договорами не було проведено розрахунки за договорами, у квітні 2017 року звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

При цьому, ні арбітражним керуючим - ліквідатором, ні іншими сторонами даного позовного провадження оригіналів спірних договорів та довіреності №2 від 24.12.2007р. на право укладання таких договорів до не суду надано.

Відповідних документів також не подано і під час апеляційного провадження.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду даної позовної заяви, судом першої інстанції, у зв'язку із відсутністю оригіналів документів у арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" та наявними кримінальними провадженнями яке стосується колишніх керівників ТОВ ІВК "Агроцукор", ухвалою суду від 07.06.2017р. у даній справі зобов'язано старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області, що здійснює розслідування кримінального провадження №1201624009000076, надати суду оригінали (для огляду в судовому засіданні або належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи) договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б-59/02/2009-1 від березня 2009 року та №Б-60/02/2009-1 від березня 2009 року, довіреність №2 від 24.12.2007 року, що видана ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_4, які знаходяться у кримінальному провадженні №1201624009000076.

Також, зобов'язано ТОВ ІВК "Агроцукор", ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка" надати суду для ознайомлення в судовому засіданні доручення №2 від 24.12.2007р. видане ОСОБА_4 Витребовувані документи зобов'язано надати до 16.06.2017р. (а.с. 74-75,т. 4).

На виконання вказаної ухвали господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017р. старшим слідчим СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області листом №5162/121/24-2017 від 15.06.2017р. направлено до суду належним чином засвідчену копію договору №Б-60/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року та додаткову угоду № 1 від 16.10.2009р. до нього. В листі повідомлено суд, що договір №Б-59/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року наявних в матеріалах кримінального провадження лише в копії, а довіреність №2 від 24.12.2007 року відсутня.

Вказаною ухвалою суду також витребовувалися у державних реєстраторів оригінали (для огляду в судовому засіданні або належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи) установчих документів (установчого договору, статуту та інших) Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", які знаходяться в матеріалах реєстраційної справи; оригінали (для огляду в судовому засіданні або належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи) установчих документів (установчого договору, статуту та інших) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Турівка", які знаходяться в матеріалах реєстраційних справ.

Виходячи із зібраних документів та доказів в процесі розгляду позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. у даній справі господарськими судами встановлено, що з 27.08.2012р. згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ зареєстровано припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Турівка" (код 33279610) (номер запису 16671170017000138).

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, частина 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 статті 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, спір про визнання недійсними на підставі норм ЦК України договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2. боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6. боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Проте дана норма - стаття 20 Закону не позбавляє права ліквідатора звернутися із позовом про визнання недійсним договору на підставі норм ЦК України, а не лише у випадках та у строки, передбачені вказаною статтею.

Так, звертаючись до господарського суду із даною заявою, ліквідатор просить визнати недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року, укладені між ТОВ "Турівка" та ТОВ "Лан" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007р., за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити іменні акції ТОВ "Теофіпольський цукровий завод".

Статями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Під час розгляду будь-якого спору судам необхідно встановлювати на захист яких прав подано позов та ким і яким чином вони порушені.

Згідно статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 та статтею 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 2 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 вказаної постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналогічні положення закріплено у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" в якому вказано, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, з наведених норм і роз'яснень вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Також, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина 1 статті 216 ЦК).

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Абзацом 5 пункту 2.10 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 встановлено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як уже зазначалося, в обґрунтування своїх позовних вимог ліквідатор вказує те, що ОСОБА_4 на момент укладення договорів не мав повноважень на представництво ТОВ ІВК "Агроцукор", оскільки довіреність на його представництво була видана директором ОСОБА_6, у якого на момент укладення договорів вже припинились повноваження.

Відповідно до частин 1-3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року, повноважним представником ТОВ ІВК "Агроцукор" є ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007р.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 ЦК України унормовує, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Крім того, статті 248, 249 ЦК України передбачають можливість припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскільки ОСОБА_4 в даних правовідносинах виступав як представник саме юридичної особи - ТОВ ІВК "Агроцукор", а не директора ОСОБА_6, то підстави для припинення його довіреності, виданої виконавчим органом юридичної особи, у зв'язку із зміною директора, відсутні.

Разом з тим, відсутність у матеріалах справи вказаної довіреності №2 від 24.12.2007р., на підставі якої були підписані спірні договори купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року не може свідчити про недійсність вищезазначених правочинів, оскільки правомірність правочину презюмується (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 11.01.2012 року у справі №15/5009/897/11).

Доводи та твердження ліквідатора про недійсність правочинів, у зв'язку із не проведенням розрахунків, правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки питання дійсності правочину вирішується на момент його укладення, а питання виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором може бути предметом іншого спору, не пов'язаного із недійсністю правочинів в момент укладення. Відповідно вказане не може слугувати підставою для визнання оскаржуваних договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року недійсними.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р та відмовив у їх задоволенні.

Заявником не надано суду відповідних доказів, які б свідчили про наявність обставин, з якими закон пов'язує підстави для недійсними спірних договорів купівлі-продажу.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Гамайун" та ТОВ "Лан" 07.06.2017р. та 19.06.2017р. подано до суду заяви та письмові пояснення про застосування позовної давності, в яких останні просять застосувати позовну давність до поданої ліквідатором заяви та відмовити у задоволенні позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р., у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Розглянувши вказані заяви про застосування строку позовної давності у даному спорі, враховуючи законодавство, рекомендації та судову практику щодо застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, позовна заява арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № Б-59/02/2009-1 та 60/02/2009-1 від 03.2009р. акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" укладені між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка" заявлена у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" до відповідних сторін договору.

Таким чином, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.2017р. у даній справі залучено до участі у розгляді заяви - ТОВ "Турівка", ТОВ "Лан", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Страхова компанія Гамайун", ТОВ "Компанія з управління активами Профіт", оскільки, як зазначено, судом в ухвалі, рішення з приводу розгляду заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № Б-59/02/2009-1 та 60/02/2009-1 від 03.2009р. акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод", укладених між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка" може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Лан", ТОВ "Турівка", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Страхова компанія "Гамайун", ТОВ "Компанія з управління активами Профіт".

Отже, вказані особи є відповідачами позовного провадження про визнання недійсними договорів купівлі-продажу у справі про банкрутство та відповідно, сторонами даного спору.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до передчасного висновку, що залучені до участі у даній справі - ТОВ "Гамайун" та ТОВ "Україна 2001" не є сторонами справи про банкрутство, а тому позбавлені права заявляти про пропуск строку позовної давності, тоді як ТОВ "Лан" є стороною оскаржуваного договору і стороною у спорі та відповідно має право заявляти про сплив строку позовної давності згідно статті 267 ЦК України.

Враховуючи зазначені обставини даного позовного провадження у справі про банкрутство та рівний процесуальний статус вказаних юридичних осіб, згідно ухвал суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "Гамайун", ТОВ "Україна 2001" та ТОВ "Лан" є сторонами (відповідачами) у даному спорі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №Б-59/02/2009-1 та 60/02/2009-1 від 03.2009р. у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" та користуються рівними процесуальними правами сторони згідно норм ГПК України.

Ототожнення провадження у справі про банкрутство згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та позовного провадження у межах справи про банкрутство у даному випадку є помилковим.

Згідно пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" з змінами та доповненнями, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку, підстав для задоволення заявлених арбітражним керуючим - ліквідатором ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_3 позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. не встановлено, при цьому враховується, що при зверненні з вказаними позовними вимогам в даному випадку позовна давність сплила.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, норма частини 1 статті 261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на заявника.

Оскільки заявник як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів.

У постанові від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14 Верховний Суд України вказав, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №3-1157гс15 від 13.01.2016р.)

Таким чином, строк позовної даності для звернення до суду із даною заявою розпочався з моменту вчинення оскаржуваних правочинів - березня 2009 року, тому станом на даний час сплив.

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 16.03.2016р. у справі №3-112гс16).

Однак, оскільки суд відмовляє у позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу по суті в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення у даній справі та відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення (ухвалу) місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для скасування ухвали не вбачається.

Апеляційна скарга арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 від 19.09.17р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2017 року у справі №13/5025/794/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №13/5025/794/11 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.