Постанова

від 18.10.2017 по справі 4/444-34/192

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа№ 4/444-34/192

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від прокуратури: Греськів І.І. - представник за посвідченням

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

від відповідача (заявника): ОСОБА_4 - представник за довіреністю, ОСОБА_5 - ФОП.

від третіх осіб: 1. не з'явився

2. ОСОБА_3 - представник за довіреністю

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Державна архітектурно-будівельна інспекція України

2) Київська міська рада

про знесення самовільного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФОП ОСОБА_5про знесення самовільно розміщених малих архітектурних форм.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 у справі № 4/444 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 у справі № 4/444 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 у справі № 4/444 було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі № 4/444-34/192 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 задоволено, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 задоволено частково та змінено рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі № 4/444-34/192, резолютивну частину якого викладено в новій редакції.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 у справі № 4/444-34/192 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 залишено без змін.

До Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015.

Заявник вважає, що постанова Київського апеляційного господарського судувід 03.11.2015 у справі №4/444-34/192 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Доводи заявника зводяться до того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року у справі № 910/13847/13, що набрала законної сили, встановлено, що у відповідача була наявна зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт та встановлено відсутність факту самочинного будівництва на земельній ділянці, де розташований комплекс для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

На думку заявника, вищенаведені обставини є нововиявленими та такими, що мають істотне значення для вирішення справи № 4/444-34/192 по суті, які існували в період первинного провадження і ухвалення судового рішення у справі, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні суду, та могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року у справі № 4/444-34/192 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 було відкладено вирішення питання про прийняття заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року у справі № 4/444-34/192 до надходження з Господарського суду міста Києва вказаної справи.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2017 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року у справі № 4/444-34/192 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л., у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 20.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд заяви до 10.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 відкладено розгляд заяви до 12.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд заяви до 18.10.2017.

Представники відповідача в судовому засіданні 18.10.2017 підтримали доводи викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192, просили суд її задовольнити, скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 та постанову від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 18.10.2017 представник прокуратури підтримав доводи, викладені в письмових поясненнях по справі, в яких зазначив про те, що обставини, викладені в заяві Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 не є нововиявленими обставинами.

Представник Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради та третьої особи-2 в судовому засіданні 18.10.2017 підтримав доводи, викладені у відзиві на заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, в яких зазначено, що суд правильно встановив, що в порушення встановленого чинним законодавством порядку розміщення об'єктів малої архітектурної форми, відповідачем самочинно розміщено та експлуатується: господарче приміщення, будинок тимчасового відпочинку, туалет, підсобне приміщення, кухня, дебаркадер, мангал, понтони, шатри, шатри пластикові, намет Чернігівське , гостьова автомобільна стоянка, майданчик для збору ТВП кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено в актах перевірки. Враховуючи наведене, представник просив заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 - без змін.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 18.10.2017 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, встановлених ч. 3 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розгляд заяви неодноразово відкладався, колегія суддів апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третьої особи-1, за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши доводи заяви, дослідивши наявні матеріали справи № 4/444-34/192, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради у справі № 4/444-34/192 були обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умовам Договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004 та нормам чинного законодавства було встановлено (розміщено) зазначені вище приміщення без відповідної проектно-дозвільної документації, без ордерів Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва а також при відсутності позитивного висновку екологічної експертизи щодо проектування, розміщення, реконструкції споруд. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем режиму господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 задоволено, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 задоволено частково та змінено рішення Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2015 року у справі №4/444-34/192, резолютивну частину якого викладено в новій редакції. І. Позовні вимоги задовольнити повністю. ІІ. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) знести самовільно розміщені приміщення, зокрема, будинок для проживання та відпочинку літ. "А" загальною площею 308,3 кв.м., будинок для рятувальників літ. "Б" загальною площею 92,7 кв.м., громадську вбиральню літ. "Г" загальною площею 31,6 кв.м., а всього загальною площею 432,6 кв.м., на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва (6 км Столичного шосе).

Колегією суддів апеляційної інстанції в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 встановлено, що 09.09.2008 прокуратурою міста Києва було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства при використанні ПП ОСОБА_5 водних об'єктів та земель водного фонду, зокрема при функціонуванні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва. В результаті перевірки було встановлено, що на момент перевірки відсутній проект реконструкції комплексу для короткочасного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", розділ оцінки впливу на навколишнє природне середовище, висновок (позитивний) екологічної експертизи, що є порушенням ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" .

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва від 16.10.2008 виявлено об'єкти малої архітектурної форми.

Рішенням Київської міської ради № 638-26/798 від 01.10.2004 відповідачу передано в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,64 га на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва для реконструкції, експлуатації та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку (6 км Столичного шосе).

01.10.2004 між Київською міською радою та ПП ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,6474 га, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва з цільовим призначенням - для реконструкції експлуатації та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку, строком на десять років.

25.11.2004 за Актом приймання передачі Орендодавець (Київська міська рада) передав, а Орендар (відповідач) прийняв вищевказану земельну ділянку.

У відповідності до ч.12 п. 8.4 Договору оренди: "Орендар зобов'язаний у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати у порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва".

З аналізу змісту договору оренди земельної ділянки, акту приймання - передачі від 25.11.2004 та рішення Київської міської ради № 638-26/798 від 01.10.2004 вбачається, що об'єктом оренди була виключно земельна ділянка, без зазначення будь-яких приміщень, будівель чи малих архітектурних форм, що на ній розміщені. З вказаних документів, а також інших матеріалів справи, не вбачається, що відповідачу у встановленому порядку передавалися в оренду чи будь-яке інше користування будь-які приміщення, будівлі чи малі архітектурні форми, тощо., що були розміщені на орендованій ним земельній ділянці.

До передачі відповідачу в оренду земельної ділянки згідно з умовами договору оренди та рішення Київської міської ради № 638-26/798 від 01.10.2004, на вказаній земельній ділянці були розміщені кіоск і літній майданчик. Це підтверджується матеріалами Проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5, складеним КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", листом відповідача від 11.04.2003, адресованому Головному управлінню земельних ресурсів, заявою відповідача про надання дозволу на відведення земельної ділянки від 27.09.2002, рішенням Голосіївської районної у м. Києві ради від 18.07.2002 та Договором на право тимчасового користування землею від 05.09.2002, а також паспортом на тимчасове розміщення кіоску з літнім майданчиком під кафе, затвердженим Заступником голови Головкиївархітектури 24.05.2000 (згідно якого розмір кіоску становить 2,5 х 7,0 м.).

Станом на 16.10.2008 на орендованій відповідачем земельній ділянці вже були розміщені наступні об'єкти: господарче приміщення -1, будинок тимчасового відпочинку - 3, туалет - 1, підсобне приміщення - 1, кухня - 1, дебаркадер - 1, мангал - 1, пантони - 2, шатри - 31, шатри пластикові - 1, намет "Чернігівське" -1, гостьову автомобільну стоянку, майданчик для збору ТВП, що підтверджується Актом обстеження, складеним Головним управлінням контролю за благоустроєм м.Києва 16.10.2008.

Результатами обстеження і дослідження відповідних документів, проведеними під час здійснення судової будівельно-технічної експертизи, що зафіксовано у Висновку № 6655/10-42 від 19.12.2011р., на вказаній земельній ділянці розміщені: будинок для проживання та відпочинку літ. "А",прибудова "а", мансарда, 2 тераси, ґанок, 2 балкони, будинок для рятувальників літ. "Б", мансарда, 2 тераси, балкон, кухонний блок "В", прибудова "в", громадська вбиральня літ. "Г", прибудова "г", ґанок, будинок-гриль "Д", кафе "Е" (яке під час проведення обстеження було демонтовано, конструкції складовано на земельній ділянці).

Згідно Технічного паспорту КП "Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, складеного станом на 27.12.2013, на земельній ділянці на 6 км Столичного шосе о. Жуків в Голосіївському районі м. Києва розміщені наступні об'єкти: будинок літ. "А" площею 308,3 кв.м., літ. "Б" площею 92,7 кв.м., літ. "Г" площею 31,6 кв.м., літ. "Ж" площею 775,9 кв.м. (не прийнятий в екплуатацію), літ. "З" площею 26,9 кв.м. (не прийнятий в екплуатацію).

У відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи №6655/10-42 від 19.12.2011, що призначалася у справі № 4/444-34/192, земельні поліпшення, які розташовані за адресою: м. Київ, острів Жуків, 6-й кілометр Столичного шосе, можливо кваліфікувати як будівлі, що відносяться до нерухомого майна (нерухомості).

Так, колегія суддів у постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 дійшла висновку, що станом на час передачі відповідачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,64 га на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва для реконструкції, експлуатації та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку, на цій ділянці були розміщені лише малі архітектурні форми - кіоск з літнім майданчиком; а вже станом на час розгляду справи на вказаній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомості, а саме будівлі літ. "А", "Б", "Г", "Ж", "З".

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів дотримання ним вказаного вище порядку здійснення будівництва об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці - а саме будівель літ "А", літ. "Б" та літ. "Г", та отримання відповідних дозвільних документів на здійснення такого будівництва, а тому, суд апеляційної інстанції у вищевказані постанові дійшов висновку, що будівництво відповідачем вказаних об'єктів нерухомості здійснювалося без належного дозволу - а саме зареєстрованої в установленому порядку декларації про початок виконання будівельних робіт, та без належно затвердженої проектної документації на будівництво вказаних об'єктів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 прийшла до висновку, що об'єкти нерухомості на орендованій земельній ділянці за відсутності дозвільної документації та відповідної згоди міської ради на їх розміщення як окремих об'єктів нерухомого майна, є самочинним будівництвом.

Згідно зі ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з пунктами 1 - 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам,нітретім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку не були і не могли бути відомі особі потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.

Отже, істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні суду.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник просить суд переглянути за нововиявленими обставинами постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 з огляду на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13, яка набрала законної сили, встановлено, що у відповідача була наявна зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт та встановлено відсутність факту самочинного будівництва на земельній ділянці, де розташований комплекс для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

На думку заявника, вищенаведені обставини є нововиявленими та такими, що мають істотне значення для вирішення справи № 4/444-34/192 по суті, які існували в період первинного провадження і ухвалення судового рішення у справі, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні суду, та могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції, при розгладі справи за заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київська міська рада, про зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення основної будівлі та топочного комплексу для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва за власний рахунок, встановлено наступні обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/13847/13, позивач посилається на наявність факту порушення будівельних норм і правил, а саме: будівельні роботи виконано з порушенням встановленого законом порядку, без документа, який надає право на виконання будівельних робіт.

31.10.2011 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

13.11.2012 позивач прийняв наказ № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт , яким скасував реєстрацію декларації про виконання будівельних робіт від 31 жовтня 2011 року № КВ 08211067216.

Однак, постановою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 № К/800/30607/13 визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 листопада 2012 року № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт .

Отже, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13 встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 № К/800/30607/13 визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 листопада 2012 року № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ.

Як зазначив заявник (Фізична особа - підприємець ОСОБА_5.) про прийняття судового рішення Вищим адміністративним судом України, яким визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 листопада 2012 року № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт , його не було повідомлено. Доказів протилежного до Київського апеляційного господарського суду подано не було. Про вказане рішення заявник дізнався лише після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13 та ознайомившись з її повним текстом.

Таким чином, станом на день винисення постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 не було відомо істотні для справи обставини, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, і могли вплинути на рішення суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані обставини в заяві є нововиявленими в розумінні п.1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, оскільки характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і можуть бути підставою для перегляду судового акту в порядку передбаченому ст.112 КПК України.

Докази оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13 та постанови Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 у справі № К/800/30607/13 в матеріалах справи № 4/444-34/192 - відстуні.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній станом на день реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216), за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, визнання протиправним та скасування наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 листопада 2012 року № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність визначення об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці, а саме: будинок для проживання та відпочинку літ. "А" загальною площею 308,3 кв.м., будинок для рятувальників літ. "Б" загальною площею 92,7 кв.м., громадську вбиральню літ. "Г" загальною площею 31,6 кв.м., а всього загальною площею 432,6 кв.м., на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва (6 км Столичного шосе), як самочинне будівництво чи самовільно розміщені приміщення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на орендованій земельній ділянці розміщено:

1) перша черга - нерухоме майно комплексу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 нежитлові будівлі літ. А , літ. Б та літ. Г першої черги відповідного комплексу, право власності на які зареєстровано на підставі рішення Господарського суду міста Києва по справі №35/435 від 20.09.2010 року (а.с. 7 - 12 т. 4), що набрало законної сили.

Нерухоме майно першої черги комплексу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 експлуатується відповідачем згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 30 березня 2012 року № КВ 20212048272 (а.с. 45-47 т. 4), що зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

2) друга черга - нерухоме майно комплексу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 нежитлові будівлі. Підставою для реконструкції є Декларація про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 від 31.10.2011, що встановлено Вищим адміністративним судом України у постанові від 05.02.2014 року по справі № К/800/30607/13 (а.с.45-50 т.6.).

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2. ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно доабз. 1 ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності : Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування .

Відповідно до ст. 34 цього Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІП категорій складності. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Наступним етапом після закінчення виконання підготовчих та будівельних робіт є прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке за приписом ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

З аналізу ст. 24 Закону України Про планування і забудову територій вбачається, що для здійснення будівництва об'єкта містобудування необхідним є отримання дозволу виконавчого органу відповідної ради, який надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови. Разом із тим дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, акти прийому нерухомого майна до експлуатації.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 30.04.2012 № КВ 20212048272 констатовано, що майно комплексу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 - нежитлові будівлі літ. А , літ. Б та літ. Г першої черги відповідного комплексу повністю відповідають будівельним нормам і правилам.

Серед іншого, як вбачається з матеріалів справи у квітні 2014 на вимогу суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві було здійснено перевірку комплексу відповідача на орендованій відповідачем земельній ділянці за договором оренди земельної ділянки № 79-6-00261 від 25.11.2004 та встановлено відсутність порушень вимог чинного законодавства, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства від 03.04.2014.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції черговий раз дійшла висновку про відсутність підстав, визначених ст. 376 ЦК України, для визнання спірного майна самочинним будівництвом.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192, позивач посилається на те, що відповідачем було порушено природоохоронне законодавство та здійснено будівництво без відповідного дозволу (позитивного висновку) екологічної експертизи щодо проектування, розміщення, реконструкції споруд. Крім того, встановлені наступні обставин.

Частиною 1 статті 89 Водного кодексу України визначено: "Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності".

У відповідності до п. 4 ч.2 ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України: "Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги".

Згідно із п. "г" частини 2 ст. 61 Земельного кодексу України: "У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів".

08.07.2010 Київською міською радою в межах повноважень, наданих їй законом, прийнято Рішення "Про затвердження проекту водоохоронної зони в межах комплексу короткочасного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" на о. Жуків Голосіївського району м Києва" № 997/4435, яким було затверджено проект водоохоронної зони в межах комплексу короткочасного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" на о. Жуків Голосіївського району м. Києва згідно з додатком 1. З додатку 1 до Рішення "Про затвердження проекту водоохоронної зони в межах комплексу короткочасного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" на о. Жуків Голосіївського району м. Києва" № 997/4435 від 08.07.2010 вбачається, що до складу спірної земельної ділянки входить територія акваторії.

Орендована відповідачем земельна ділянка розміщена в прибережно-захисній смузі річки Дніпро. Крім того, Київською міською радою було прийнято Рішення №147/649 від 02.12.1999 "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві", яким вирішено оголосити природні об'єкти пам'ятками природи та заказниками місцевого значення згідно з додатком. Пунктом 15 вказаного Рішення Київської міської ради №147/649 від 02.12.1999 о. Жуків визначено ландшафтним заказником місцевого значення.

Згідно із ст. 51 цього Закону при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Всупереч вказаним нормам відповідачем здійснено будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці без відповідного позитивного висновку екологічної експертизи щодо проектування, розміщення, реконструкції споруд.

У відповідності до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Матеріалами справи підтверджується, що будівництво здійснено відповідачем без належного дозволу та без належно затвердженого проекту, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України будинок для проживання і відпочинку літ "А" площею 308,3 кв.м., будинок для рятувальників літ. "Б" площею 92,7 кв.м., та громадська вбиральня літ. "Г" площею 31,6 кв.м., що розміщені на о. Жуків, в Голосіївському районі м. Києва (6 км. Столичного шосе) є самочинним будівництвом.

Договір оренди землі закінчився 01.10.2014 року, станом на день винесення рішення судом не пролонгований та не переукладений. Підстави для користування земельною ділянкою у відповідача - відсутні.

На підставі аналізу всіх наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в процесі самовільного будівництва, яке здійснювалося відповідачем протягом часу слухання цієї справи (з 2008 року) приміщення, зазначені позивачем в прохальній частині позовної заяви могли трансформуватися і увійти до складу існуючих на сьогоднішній день об'єктів.

28 квітня 2105 року, прокуратурою визначено позовні вимоги відповідно до фактичних обставин які були на час розгляду справи. Про це свідчить письмове звернення до суду № 05/1/3-422вих-14 від 28.44.2015 року (т. VІ, а.с.121-122), а також і пояснення Прокуратури міста Києва № 05/2/3-7845-08 від 04.08.2015 (т.VІ, а.с.205-207), в яких прокурором підтверджується, що предметом позову є саме споруди, визначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме будинок для проживання і відпочинку літ "А" площею 308,3 кв.м., будинок для рятувальників літ. "Б" площею 92,7 кв.м., та громадська вбиральня літ. "Г" площею 31,6 кв.м., що розміщені на о. Жуків, в Голосіївському районі м. Києва (6 км. Столичного шосе), які були збудовані відповідачем під час розгляду цієї господарської справи.

Матеріалами справи підтверджується порушення прав та законних інтересів позивача, та факт здійснення відповідачем самовільного будівництва, а також у справі наявні докази, що містять дійсні характеристики об'єктів нерухомості, які існують на сьогоднішній день.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача знести самовільно розміщені приміщення є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Однак, проаналізувавши все вищенаведене, враховуючи визнання протиправним та скасування наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13.11.2012 № 30 д Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 Реконструкція комплексу для короткочасного відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 о. Жуків, Голосіївський район, м. Київ, колегія суддів апеляційної інстанції при перегляді постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 за нововиявленими обставинами, дійшла висновку, що посилання на приписи ст. 376 ЦК України є безпідставними, оскільки об'єкти заявника на о. Жуків, як вже зазначалося вище не є самочинним будівництвом у розумінні вказаної правової норми, в той час, як суд апеляційної інстанції, у постанові від 03.11.2011 у справі № 4/444-34/192, дійшов висновку про порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства в контексті здійснення відповідачем самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці, що спростовано матеріалами справи та фактичними обставинами.

Крім того, щодо висновку суду апеляційної інстанції, зробленому в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192, стосовно того, що договір оренди землі закінчився 01.10.2014, станом на день винесення рішення судом, не пролонгований та не переукладений, а тому підстави для користування земельною ділянкою у відповідача - відсутні, колегія суддів апеляційної інстанцї зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі № 57/479-52/363-2012, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 57/479-52/363-2012, відмовлено в задоволенні позовних вимог Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на момент закінчення строку дії договору оренди частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі було передбачено положення про автоматичну пролонгацію договорів оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи № 4/444-34/192, будь-які заперечення щодо поновлення вищевказаного договору оренди землі - відсутні, в той же час відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, визначеною договором оренди землі від 01.10.2004.

Отже, на момент здійснення реконструкції спірного майна у відповідача було право користування земельною ділянкою, що відведена для реконструкції комплексу короткочасного відпочинку, що і здійснювалося ФОП ОСОБА_5

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було порушено приписи ст. 376 ЦК України при здійсненні реконструкції об'єктів нерухомості на о. Жуків, в Голосіївському районі м. Києва (6 км. Столичного шосе).

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192, скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі № 4/444-34/192 та відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 - задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №4/444-34/192 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про знесення самовільного будівництва.

4. Матеріали справи № 4/444-34/192 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

К.В. Тарасенко