Ухвала

від 20.10.2017 по справі 461/2034/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"20" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/33600/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Львівської міської Ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі за позовом Громадської організації "Розвиток Громади" до Львівської міської Ради про визнання не чинними окремих положень рішення ,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга на зазначені судові рішення не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак підлягає залишенню без руху, оскільки скаржником, всупереч вимог частини 5 цієї статті, не додано документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законодавством, а також копію оскаржуваного рішення апеляційного суду та суду першої інстанції, яке за формою відповідає вимогам процесуального законодавства.

Усуваючи недоліки касаційної скарги, в частині надання копій оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, скаржникові необхідно врахувати наступне.

Статтею 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Водночас, частиною 9 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

В свою чергу, за змістом частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду.

Вжиті у цій процесуальній нормі права поняття "копія постанови" і "копія ухвали" за своїм змістом є тотожними поняттю копії судового рішення, наведеного у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України і саме в цьому значенні вживаються у цьому Кодексі і в інших його правових нормах.

При цьому, правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах встановлює, а порядок роботи з документами регламентує Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 (далі - Інструкція).

За приписами пунктів 6.6.19, 6.6.18, абзацу 2 пункту 6.8.9 Інструкції помічник судді або особа, яка його заміщує, здійснює оформлення копій судових рішень для надіслання сторонам у справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Копії ухвали повинні бути засвідчені написом "З оригіналом згідно" із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Підпис помічника судді або особи, яка його заміщує, яким засвідчується копія документа, скріплюється номерною печаткою, закріпленою за відповідним помічником судді таким чином, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

Якщо копія викладена на кількох аркушах, вони, як правило, повинні бути прошнуровані нитками через три проколювання голкою та на зворотному боці останнього аркуша скріплені підписом відповідальної особи апарату суду і печаткою із зазначенням кількості зшитих аркушів, посади, прізвища, імені, по батькові відповідного працівника апарату суду.

Тільки таке за формою рішення може одержати зацікавлена особа у суді першої, апеляційної або касаційної інстанції і саме про таке рішення ідеться у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зміст поняття судового рішення та копії судового рішення, розкривається також у абзацах 6 і 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740.

Судовим рішенням, у розумінні вищезазначених норм Порядку, є вирок, рішення, постанова, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах.

Копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація в якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття "судове рішення" та "копія судового рішення", наділяє їх конкретним змістом і передбачає, що оригінал судового рішення завжди залишається у суду, який його ухвалив, а копія такого рішення видається цим судом певному колу осіб, визначеному процесуальним законодавством у встановленому законом порядку і з дотриманням чітко визначених вимог щодо його зовнішньої форми.

Зокрема, копія судового рішення може бути виготовлена лише відповідним судом (першої інстанції, апеляційним чи касаційним судом в залежності від того де фізично перебуває оригінал судового рішення) за наявності цього рішення в оригіналі і за умови виконання вимог Інструкції щодо його засвідчення.

Сторони, особи, які беруть участь у справі, інші учасники судового процесу не наділені процесуальною можливістю самостійно виготовляти копії судових рішень.

Тим більше, що Кодекс адміністративного судочинства України і Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" не обмежують право особи на одержання копій судових рішень у будь-якій кількості за визначену плату (судовий збір), або безкоштовно за наявності відповідних передбачених законодавством пільг щодо оплати судового збору.

Також, необхідно враховувати і те, що суд касаційної інстанції може здійснити перегляд судових рішень без витребування матеріалів справи виключно виходячи зі змісту оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких умов, вкрай важливим є надання до суду касаційної інстанції таких копій судових рішень які б не викликали сумнів у їх достовірності та були засвідчені у встановленому порядку судом, який такі рішення ухвалив, що б давало можливість точно ідентифікувати їхній зміст, правильно визначити встановлені судами обставини справи, застосовані ними норми матеріального і процесуального права, виключити можливість підроблення цих рішень, викривлення, спотворення встановлених судами обставин справи, введення суду в оману, а також забезпечити гарантії їх відповідності оригіналу, який знаходиться у матеріалах відповідної судової справи.

Саме з цією метою законодавець і закріпив у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок скаржника надавати до суду касаційної інстанції копії оскаржуваних судових рішень.

Додані до касаційної скарги світлокопії копії оскаржуваних судових рішень не відповідають вищевказаним критеріям, в тому числі, процесуального законодавства, а тому, в даному випадку відсутні підстави вважати, що вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України виконані у повному обсязі.

Стосовно сплати судового збору, скаржнику необхідно врахувати таке.

У відповідності з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції, яка діяла на момент звернення до адміністративного суду з даним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У даному випадку, позивач - юридична особа звернулася до суду з цим адміністративним позовом у 2017 році, а станом на 1 січня цього року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1600 гривень.

В свою чергу, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, станом на момент звернення з цим позовом до суду першої інстанції, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1600 гривень.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI і змісту вимог позовної заяви, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги становить 1920 гривень.

Враховуючи викладене, скаржнику необхідно оплатити судовий збір у вищевказаному розмірі та надати до суду документ про сплату такого.

Одночасно, надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Виходячи з вимог статей 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення вказаних недоліків та роз'яснити наслідки невиконання вимог ухвали.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу залишити без руху.

Скаржнику надати строк до 25 листопада 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання касаційна скарга буде повернута.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк