Постанова

від 23.10.2017 по справі 813/2761/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року справа № 813/2761/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Шавель М.М.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ "ТОСАКО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ "ТОСАКО" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 28 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані , оскільки товари та послуги позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій та використання у власній господарській діяльності товарів/послуг, отриманих від ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані , у зв'язку з чим зроблено висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ з урахуванням даних операцій. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Тосако (далі - позивач) (код за ЄДРПОУ 3840199) з питань проведення взаємовідносин із ПП Велтіс Хім Торг код ЄДРПОУ 32424590, за період травень, червень 2015 року, ПП Інструм код ЄДРПОУ 37963151, за період серпень, вересень 2014 року, ПП Лібскер (код ЄДРПОУ 38075025, за період вересень 2014 року, ПП Ромус Поліграф (код ЄДРПОУ 25551379) за період березень 2015 року, ТОВ Теракотта Люкс код ЄДРПОУ 39815354, за період серпень, 2015 року, ТОВ Діал Компані код ЄДРПОУ 39421863, за період травень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2017 року за № 796/13-01-14-14/38401909.

03 липня 2017 року позивач звернувся до податкового органу із запереченням до акта перевірки, розглянувши які Головне управління ДФС у Львівській області повідомило позивача листом від 12.07.2017 № 8941/10/13-01-14-13-14, що висновки в акті перевірки є правомірними, а заперечення залишено без задоволення. (Т1, а.с. 57- 63,64)

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: 1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.138.2. ст..138, п.138.4, ст..138, п.п139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств всього в сумі 371338, 2 в т.ч. за 2014 рік в сумі 160117 грн., за 2015 рік в сумі 211 221 грн.; 2) п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 412 597, 96 грн., в т.ч. за серпень 2014 року на суму 27900 грн., за вересень 2014 року на суму 150008 грн., за травень 2015 року на 69689, 96 грн., за червень 2015 року 45000 грн., за серпень 2015 року на суму 120 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми Р :

- від 13.07.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 464173 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 371338 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 92835 грн.

- від 13.07.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 747 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 412598 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 103 149 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до ст.134 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу .

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.(п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, тощо.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані .

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з Велтіс Хім Торг (ПП Хімінвест ).

Між Приватним підприємством Хімінвест (виконавець) з однієї сторони та ТзОВ Тосако (замовник) з іншого боку, було укладено договір № 1515 виконання робіт по шліфуванні від 15.05.2015 року. (Т1, а.с. 86- 87).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом № 1515 від 29.05.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг),податковою накладною № 107 від 29.05.2015 року (Т1, а.с.98, 99).

Між ТзОВ Тосако (замовник) та Приватним підприємством Хімінвест (підрядник) було укладено договір підряду № 20-05 від 20.05.2015 року. (Т1, а.с. 101- 102).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом № 2915 від 29.05.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною № 164 від 29.05.2015 року (Т1, а.с.114- 115).

Між ТзОВ Тосако (замовник) та Приватним підприємством Хімінвест (підрядник) було укладено договір підряду № 10-06 від 10.06.2015 року. (Т1, а.с. 118- 119).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом № 1915 від 19.06.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), актом № 3015 від 30.06.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною № 59 від 19.06.2015 року, податковою накладною № 60 від 30.06.2015 року (Т1, а.с.120, 121; 124, 126, ). Оплата за проведення шліфування пресфором та оплата за роботи по зведенні конструкцій підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 128- 133 т.1).

Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено договір оренди обладнання № 01 від 01.01.2015 року, акт прийому - передачі до договору оренди обладнання № 01 від 01.01.2015 року, договір оренди № 01052014 від 01.05.2014 року, видаткову накладну № 2 від 29.05.2015 року, платіжні доручення, фотоматеріали (роботи з благоустрою), акти списання будівельних матеріалів, фотоматеріали (роботи по зведенню металоконструкцій) та акти списання будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Інструм , (ПП Діслав ).

Між ПП Діслав (покупець) та ТзОВ Тосако (покупець) було укладено договір № 2914 купівлі - продажу (поставки) товару (Т1, а.с. 134 - 135).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: специфікацією № 1 від 29.08.2014 року, видатковою накладною № РН- 201 від 29.08.2014 року, податковою накладною № 201 від 29.08.2014 року, товарно - транспортними накладними, з яких вбачається, що транспортування здійснювалося позивачем власними транспортними засобами,специфікацією № 2 від 30.09.2014 року, видатковою накладною № РН - 224 від 30.09.2014 року, податковою накладною від 30.09.2014 року № 224. Оплата за поліпропілен згідно договору № 2914 від 29.08.2014 року специфікації № 1 від 29.08.2014 року, специфікації № 2 підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями. (Т1, а.с. 136-157).

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Лібскер , (ПП Хіміч ).

Між ПП НП Хіміч (виконавець) та ТзОВ Тосако (замовник) було укладено договір № 9609 про надання маркетингових послуг від 30.09.2014 року (Т1, а.с. 158 - 159).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 167 від 30.09.2014 року, податковою накладною від 30.09.2014 року № 167, дослідження ринку та організації оптової торгівлі товарів з пластичних масс на замовлення ТзОВ Тосако . Оплата за маркетингові послуги згідно договору № 9609 від 30.09.2014 року підтверджується наданими до матеріалів справи платіжним дорученням. (Т1, а.с. 158-185).

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Діал компані , (ТзОВ Ідеал Інвест ).

Між ТзОВ Ідеал інвест (продавець) та ТзОВ Тосако (покупець) було укладено договір № 0515 купівлі - продажу (поставики) товару від 05.05.2015 року (Т1, а.с. 186 - 187).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: специфікацією № 1 від 05.05.2015 року, видатковою накладною № 182 від 29.05.2015 року, накладною - вимогою від 31.07.2015 року № 473, товарно - транспортною накладною, з якої вбачається, що транспортування здійснювалося позивачем власним транспортним засобом, податковою накладною № 182 від 29.05.2015 року. Оплата згідно договору № 0515 від 05.05.2015 року підтверджується платіжним доручення, наявним у справі. (Т1, а.с. 186-198).

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТзОВ Теракота Плюс , (ТзОВ Домус Альянс ).

Між ТзОВ Домус Альянс (продавець) та ТзОВ Тосако (покупець) було укладено договір № 21/08/01 купівлі - продажу обладнання від 21.08.2015 року (Т1, а.с. 199 - 202).

Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме:видатковою накладною № 683 від 26.08.2015 року, актом приймання - передачі обладнання до договору купівлі - продажу № 21/08/01 від 21.08.2015 року, податковою накладною від 26.08.2015 року № 683, паспортом на пресформу 210801, платіжним дорученням № 850 від 01.09.2015 року, товарно - транспортною накладною від 26.08.2015 року № ТС 0021/08/01, наказом про відрядження від 25.08.2015 року, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (Т1, а.с.204-222).

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Посилання представника відповідача на відсутність в актах виконаних робіт ПП Хімінвест будь - якої конкретизації суті наданих та виконаних робіт, що не дає можливість встановити реальність господарських операцій, судом не приймаються, оскільки чинне законодавство України не встановлює обов'язкової форми актів виконаних робіт. Крім того, надані до матеріалів справи акти виконаних робіт, складені позивачем та вищевказаним контрагентом, містить посилання на договір, по якій даний акт складався, вартість наданих послуг, а тому в повній мірі надають можливість ідентифікувати господарську операцію.

Судом не беруться до уваги, посилання представника відповідача, що позивачем до матеріалів справи було долучено ряд товарно - транспортних накладних з яких вбачається, що підприємство самостійно здійснювало транспортування ТМЦ, однак позивач не надає жодних доказів перебування штатного водія у відрядженні, а також доказів списання паливно - мастильних матеріалів, з огляду на наступне.

Позивачем до матеріалів справи було долучено, накази про відрядження працівника ОСОБА_3, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, договір оренди транспортного засобу від 30.10.2013 року, договір позички транспортного засобу від 11.09.2014 року, договір суборенди автомобіля, оборотно - сальдові відомості по рахунку № 361, накладні на відпуск товарів, видаткову накладну № 117/10001703 від 31.08.2015 року, відомості про списання пального.

Посилання представника відповідача на відсутність звітів, які б підтверджували виконання робіт та суть дослідження ПП Хіміч судом до уваги не береться, оскільки позивачем до матеріалів справи було долучено дослідження ринку та організації оптової торгівлі товарів з пластичних масс на замовлення ТзОВ Тоссако (договір № 9609 від 30.09.2014 року). (Т1, а.с. 164- 185).

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарський операцій у зв'язку тим, що позивачем не надано жодних доказів переміщення ТМЦ від контрагентів ТзОВ Ідеал Інвест та ТзОВ Домус Альянс оскільки, як зазначалося вище, реалізований позивачем товар був придбаний у ТзОВ Ідеал Інвест та ТзОВ Домус Альянс , що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними документами.

Безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки (арк.15), щодо господарських відносин позивача з контрагентом ПП Діслав та ТзОВ Ідеал Інвест стосовно відсутності будь яких документів щодо походження товару, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність держаним (галузевим) стандартам України.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, визначений та затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05. 2005 року за № 466/10746. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що ПП Діслав було поставлено товар позивачу, а саме (поліпропіленJ1400), а позивачем було придбано у ТзОВ Ідеал Інвест гідравлічну оливу Renolin та суперконцентрат (білий), дані товари не підлягають обов'язкові сертифікації у відповідності до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28.

Щодо посилань податкового органу на податкову інформацію щодо ПП Хімінвест , ПП Діслав , ПП Хіміч , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , з якої встановлено, що у підприємств відсутні трудові, матеріальні ресурси, сировина, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь - які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно надання позивачу послуг для виконання робіт, суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання контролюючим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, або іншої податкової інформації, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, інша податкова інформація не мають преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Покликання податкового органу в акті перевірки (арк. 14), на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015060000000009 від 30.01.2015 року судом до уваги не беруться, оскільки доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП НП Хіміч відповідачем під час розгляду даної справи не надано, хоча судом такі витребовувалися.

В акті перевірки (арк.9, 10,15), податковим органом зазначено, що Специфікація № 1 від 29.08.2014 року, Специфікація № 2 від 30.09.2014 року, накладна № РН-201 від 29.08.2014 року, накладна № РН-224 від 30.09.2014 року, Специфікація № 1 від 05.05.2015 року, накладна № 182 від 29.05.2015 року підписані та завірені печатками обох сторін, однак підписана зі сторони Відвантажив та Отримав не ідентифікованими особами. Судом встановлено, що дані документи містять підпис та прізвище осіб, які підписували документи.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Таким чином, посилання контролюючого органу на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача не спростовує правомірність дій самого ТзОВ Тосако та реальності укладених та виконаних ним договорів.

Відповідно до ст.ст. 11 , 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу , оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТзОВ Тосако та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами, що призвело до порушення позивачем

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69, 70, 71, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 13.07.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тосако судові витрати у розмірі 14 698 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 жовтня 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.