Постанова

від 17.11.2020 по справі 813/2761/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/2761/17

адміністративне провадження № К/9901/51893/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 (судді - Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 (колегія суддів: М.В. Костів, Р.М. Гулид, Р.М. Шавель) у справі №813/2761/17 за позовом ТОВ ТОСАКО до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ТОСАКО звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані , оскільки товари та послуги позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 13.07.2017 року № 0011861413 та № 0011871413.

Рішення судів обґрунтовано тим, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар/послуги використовувалися в господарській діяльності позивача.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із його контрагентами, так як не було надано оцінки відсутності доказів в підтвердження переміщення товару, доказів походження товару та інше. При цьому, в більшості повторює доводи акту перевірки та апеляційної скарги, що не потребують додаткового зазначення.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до суду касаційної інстанції не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Тосако (код за ЄДРПОУ 3840199) з питань проведення взаємовідносин із ПП Велтіс Хім Торг код ЄДРПОУ 32424590, за період травень, червень 2015 року, ПП Інструм код ЄДРПОУ 37963151, за період серпень, вересень 2014 року, ПП Лібскер (код ЄДРПОУ 38075025, за період вересень 2014 року, ПП Ромус Поліграф (код ЄДРПОУ 25551379) за період березень 2015 року, ТОВ Теракотта Люкс код ЄДРПОУ 39815354, за період серпень, 2015 року, ТОВ Діал Компані код ЄДРПОУ 39421863, за період травень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2017 року за № 796/13-01-14-14/38401909.

03 липня 2017 року позивач звернувся до податкового органу із запереченням до акта перевірки, розглянувши які Головне управління ДФС у Львівській області повідомило позивача листом від 12.07.2017 № 8941/10/13-01-14-13-14, що висновки в акті перевірки є правомірними, а заперечення залишено без задоволення. (Т1, а.с. 57- 63,64)

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: 1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.138.2. ст..138, п.138.4, ст..138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств всього в сумі 371338, 2 в т.ч. за 2014 рік в сумі 160117 грн., за 2015 рік в сумі 211 221 грн.; 2) п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 412 597, 96 грн., в т.ч. за серпень 2014 року на суму 27900 грн., за вересень 2014 року на суму 150008 грн., за травень 2015 року на 69689, 96 грн., за червень 2015 року 45000 грн., за серпень 2015 року на суму 120 000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми Р :

- від 13.07.2017 № 0011861413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 464173 грн., за податковим зобов`язанням у розмірі 371338 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 92835 грн.

- від 13.07.2017 № 0011871413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 747 грн., за податковим зобов`язанням у розмірі 412598 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 103 149 грн.

За висновками акту, господарські операції позивача з ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані носять нереальний характер з огляду на те, що у даних підприємств відсутні трудові, матеріальні ресурси, сировина, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь - які можливості здійснювати діяльність.

Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження вказаних рішень, позивач звернувся до суду, який їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Згідно із приписами статей 138-139 ПК України (тут і надалі в редакцій чинній на час виникнення спірних правопорушень) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між позивачем та ПП Велтіс Хім Торг (ПП Хімінвест ) укладено договір № 1515 від 15.05.2015, відповідно до якого ПП Хімінвест зобов`язувалося виконати роботи по шліфуванню та поліруванню поверхонь матриці та пуансона пресформ. Також між вказаними сторонами був укладені 2-ва договіри підряду № 20-05 від 20.05.2015, №10-06 від 10.06.2015, відповідно.

Господарські відносини між ТОВ ТОСАКО та ПП Інструм (ПП Діслав ) підтверджуються: договором № 2914 купівлі - продажу (поставки) товару (поліпропілен) від 29.08.2014

Судами також встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини також з ПП Лібскер (ПП Хіміч ), які підтверджуються: договором №9609 від 30.09.2014 про надання маркетингових послуг.

Також 05.05.2015 між ТзОВ ТОСАКО та ПП Діал компані (ТОВ Ідеал Інвест ) було укладено договір №0515 купівлі - продажу (поставки) товару - гідравлічної оливи та суперконцентрату.

Крім того, 21.08.2015 між ТОВ ТОСАКО та ТзОВ Теракотта Плюс (ТОВ Домус Альянс ) було укладено договір №21/08/01 купівлі - продажу обладнання - пресформи.

Наявність відповідних договорів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, що підтверджують факт оплату вартості придбаного товару.

Зазначені документи первинного обліку відображені податковим органом в акті перевірки, та зауважень, що порядку складення яких зазначено не було. При цьому, як вірно було відзначено судами попередніх інстанцій, що деякі із запитуваних відповідачем документів під час податкової перевірки, таких як звіт про виконання маркетингових послуг отриманих від ПП Хіміч , надавались позивачем до заперечення на акт перевірки, а також були долучені останнім до матеріалів справи, оцінка якому надана під час судового розгляду справи.

Водночас, суди оцінювали всі зауваження відповідача, які в тому числі зазначались його представником під час слухання справи, заперечити стосовно якої Верховний Суд не вбачає за необхідне. Серед таких, оцінено обставини наявності у користуванні позивача пресформ, шліфування і полірування, яких здійснювало ПП Хімінвест . Виконання таким підприємством робіт по благоустрою території договором оренди території та актами списання будівельних матеріалів, фотоматеріалами. Стосовно правовідносин з ПП Діаслав в частині транспортування товару, судами відзначено, що транспортування товару здійснював позивач своїми силами, на що надав докази про відрядження водія, звіт про використанні коши, виданих на відрядження або під звіт, договір оренди транспортного засобу, накладні про списання пального та інше.

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідних угод між позивачем та названими суб`єктами господарювання, а доказів не використання позивачем придбаних послуг/робіт у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними. Отже, висновки, що викладені відповідачем в акті перевірки були вірно відхилені судами попередніх інстанцій, так вони побудовані на припущеннях і на непідтверджених перевіркою фактах.

Водночас, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими підприємствами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.

З встановленого слідує, що в дійсності відповідачем був проведений аналіз господарської діяльності контрагентів позивача, тоді як доводи які вказувались ним в акті перевірки позивача не знайшли свого документального підтвердження, про що суди відзначили у своєму рішенні.

Водночас зауваження відповідача щодо відсутності відповідних документів по перевезенню придбаного позивачем товару (ТТН) чи переміщенню, не можуть слугувати єдиною підставою на користь висновку про нереальність правовідносин між позивачем із згадуваними підприємствами про поставку ТМЦ, тим більше, що названі господарські операції не пов`язані із наданням послуг позивачу по перевезенню/транспортування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних в даній справі податкових повідомлень-рішень. Натомість, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник