Постанова

від 02.05.2018 по справі 813/2761/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/11185/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дутки І.С.

представника позивача Асташкіна А.В.

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №813/2671/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОСАКО до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (суддя І інстанції - Кухар Н.А., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 30.10.2017),

встановив:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОСАКО (надалі - позивач, ТзОВ ТОСАКО ) звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.07.2017 №0011861413 та №0011871413.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 адміністративний позов задоволено повністю; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на безпідставне відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з контрагентами: ПП Велтіс Хім Торг , ПП Інструм , ПП Лібскер , ТОВ Теракотта Люкс , ТОВ Діал Компані , на підставі лише формального документування операцій з придбання робіт (послуг) без реального здійснення господарських операцій, оскільки податковою інформацією підтверджується, що контрагенти позивача не мали змоги виконувати відповідний обсяг робіт (послуг) власними силами з огляду на відсутність трудових та матеріальних ресурсів.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Тосако (код ЄДРПОУ 3840199) з питань проведення взаємовідносин із ПП Велтіс Хім Торг (код ЄДРПОУ 32424590) за період травень, червень 2015 року, ПП Інструм (код ЄДРПОУ 37963151) за період серпень, вересень 2014 року, ПП Лібскер (код ЄДРПОУ 38075025) за період вересень 2014 року, ПП Ромус Поліграф (код ЄДРПОУ 25551379) за період березень 2015 року, ТОВ Теракотта Люкс (код ЄДРПОУ 39815354) за період серпень 2015 року, ТОВ Діал Компані (код ЄДРПОУ 39421863) за період травень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2017 року № 796/13-01-14-14/38401909.

03 липня 2017 року позивач звернувся до податкового органу із запереченнями до акта перевірки, розглянувши які, Головне управління ДФС у Львівській області повідомило позивача листом від 12.07.2017 № 8941/10/13-01-14-13-14, що висновки в акті перевірки є правомірними, а заперечення залишено без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: 1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.138.2. ст..138, п.138.4, ст..138, п.п139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств всього в сумі 371338, 2 грн в т.ч. за 2014 рік в сумі 160117 грн, за 2015 рік в сумі 211 221 грн; 2) п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 412 597, 96 грн, в т.ч. за серпень 2014 року на суму 27900 грн, за вересень 2014 року на суму 150008 грн, за травень 2015 року на 69689, 96 грн, за червень 2015 року 45000 грн, за серпень 2015 року на суму 120 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми Р :

- від 13.07.2017 року № 0011861413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 464173 грн, за податковим зобов'язанням у розмірі 371338 грн, та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 92835 грн.

- від 13.07.2017 року № 0011871413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 747 грн, за податковим зобов'язанням у розмірі 412598 грн, та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 103 149 грн.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Як передбачено п.44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до ст.134 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, господарські відносини між ТзОВ ТОСАКО та ПП Велтіс Хім Торг (ПП Хімінвест ) підтверджуються: договором № 1515 від 15.05.2015, відповідно до якого ПП Хімінвест зобов'язувалося виконати роботи по шліфуванню та поліруванню поверхонь матриці та пуансона пресформ; актом № 1515 від 29.05.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг); податковою накладною № 107 від 29.05.2015 року.

Між ТзОВ ТОСАКО (замовник) та ПП Хімінвест (підрядник) було укладено договір підряду № 20-05 від 20.05.2015 року. Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом № 2915 від 29.05.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною № 164 від 29.05.2015 року.

Між ТзОВ ТОСАКО (замовник) та ПП Хімінвест (підрядник) було укладено договір підряду № 10-06 від 10.06.2015 року. Виконання умов договору підтверджується первинними документами, а саме: актом № 1915 від 19.06.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), актом № 3015 від 30.06.2015 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною № 59 від 19.06.2015 року, податковою накладною № 60 від 30.06.2015 року.

Оплата за проведення шліфування пресформ та оплата за роботи по зведенню конструкцій підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Господарські відносини між ТзОВ ТОСАКО та ПП Інструм (ПП Діслав ) підтверджуються: договором № 2914 купівлі - продажу (поставки) товару від 29.08.2014, відповідно до якого ПП Діслав (продавець) зобов'язувалося поставити ТзОВ ТОСАКО (покупець) продукцію (товар, продукція), а саме - поліпропілен у кількості та в строки, передбачені специфікаціями до договору; специфікацією № 1 від 29.08.2014 року, видатковою накладною № РН- 201 від 29.08.2014 року, податковою накладною № 201 від 29.08.2014 року, товарно - транспортними накладними, з яких вбачається, що транспортування здійснювалося позивачем власними транспортними засобами, специфікацією № 2 від 30.09.2014 року, видатковою накладною № РН - 224 від 30.09.2014 року, податковою накладною від 30.09.2014 року № 224. Оплата за поліпропілен згідно з умовами договору № 2914 від 29.08.2014 року та специфікаціями до нього підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини також з ПП Лібскер (ПП Хіміч ), які підтверджуються: договором №9609 від 30.09.2014 про надання маркетингових послуг; актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 167 від 30.09.2014 року; податковою накладною від 30.09.2014 року № 167; дослідженням ринку та організації оптової торгівлі товарів з пластичних мас; платіжними дорученнями.

Також 05.05.2015 між ТзОВ ТОСАКО та ПП Діал компані (ТзОВ Ідеал Інвест ) було укладено договір №0515 купівлі - продажу (поставки) товару - гідравлічної оливи та суперконцентрату, виконання умов якого підтверджується: специфікацією № 1 від 05.05.2015 року, видатковою накладною № 182 від 29.05.2015 року, накладною - вимогою від 31.07.2015 року № 473, товарно - транспортною накладною, з якої вбачається, що транспортування здійснювалося позивачем власним транспортним засобом, податковою накладною № 182 від 29.05.2015 року; платіжним дорученням.

21.08.2015 між ТзОВ ТОСАКО та ТзОВ Теракотта Плюс (ТзОВ Домус Альянс ) було укладено договір №21/08/01 купівлі - продажу обладнання - пресформи, на виконання умов якого сторонами в матеріалах справи наявні: видатковою накладною № 683 від 26.08.2015 року; актом приймання - передачі обладнання до договору купівлі - продажу № 21/08/01 від 21.08.2015 року; податковою накладною від 26.08.2015 року № 683; паспортом на пресформу 210801; платіжним дорученням № 850 від 01.09.2015 року, товарно - транспортною накладною від 26.08.2015 року № ТС 0021/08/01; наказом про відрядження від 25.08.2015 року; звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Судами встановлено, що досліджені бухгалтерські та первинні документи складені з дотриманням належної форми та змісту, не містять ознак дефектності.

Щодо аргументів апелянта по господарських опреаціях позивача з окремими контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, реальність здійснення господарських операцій з ПП Хімінвест , зокрема, робіт по шліфуванню, окрім вказаних вище первинних документів, підтверджується також тим, що станом на травень 2015 року у володінні та користуванні ТзОВ ТОСАКО перебували пресформи, шліфування та полірування поверхонь яких здійснювало ПП Хімінвест . До матеріалів справи долучено договір оренди обладнання №01 від 01.01.2015, акт прийому - передачі до договору оренди обладнання №1 від 01.01.2015.

Виконання робіт ПП Хімінвест по благоустрою території додатково підтверджуються договором оренди №01052014 від 01.05.2014, видатковою накладною №2 від 01.01.2015, платіжними дорученнями, актами списання будівельних матеріалів, фотоматеріалами (роботи з благоустрою).

Посилання представника апелянта на відсутність в актах виконаних робіт ПП Хімінвест будь - якої конкретизації суті наданих та виконаних робіт, що не дає можливість встановити реальність господарських операцій, судом не приймаються, оскільки чинне законодавство України не встановлює обов'язкової форми актів виконаних робіт. Крім того, надані до матеріалів справи акти виконаних робіт, складені позивачем та вищевказаним контрагентом, містять посилання на договір, за результатами виконання якого дані акти складалися, вартість наданих послуг, а тому в повній мірі надають можливість ідентифікувати господарську операцію.

Стосовно господарських відносин з ПП Діслав ГУ ДФС у Львівскьій області звернуло увагу на використану під час перевірки податкову інформацію щодо ПП Діслав , відповідно до якої в останнього відсутні трудові, матеріальні ресурси, сировина, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність. Крім того, незважаючи на подані позивачем товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що позивач самостійно здійснював транспортування ТМЦ, відсутні докази перебування штатного водія у відрядженні, а також докази списання паливно-мастильних матеріалів.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи місять накази про відрядження працівника ОСОБА_3, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, договір оренди транспортного засобу від 30.10.2013 року, договір позички транспортного засобу від 11.09.2014 року, договір суборенди автомобіля, оборотно - сальдові відомості по рахунку № 361, накладні на відпуск товарів, видаткову накладну № 117/10001703 від 31.08.2015 року, відомості про списання пального. Відтак, зазначеними доказами спростовуються зазначені вище твердження апелянта в цій частині.

Наведене в апеляційній скарзі твердження про відсутність звітів про виконання маркетингових досліджень, які проводилися ПП Хіміч , в яких була зазначена інформація щодо місця складання, результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів дослідження, не наведено в результатах досліджень, приклади розрахунків, схеми, чим порушено п. 3.1 договору колегія суддів вважає необґрунтованим. До матеріалів справи було долучено Дослідження, проведене на виконання умов Договору № 9609 від 30 вересня 2014 року, зміст якого, на переконання колегії суддів, в повній мірі відповідає умовам договору та яке підтверджує реальність вказаних господарських операцій. Зазначеним також спростовується твердження скаржника про те, що у звіті, долученому до матеріалів справи, не відображено жодних рекомендацій стосовно здійснення позивачем господарської діяльності.

Окрім того, Маркетологічне дослідження, складене на виконання умов Договору № 9609 від 30.09.2014, також було надане відповідачу разом із запереченням на акт позапланової виїзної документальної перевірки від 20 червня 2017 року №796/13-01- 14-14/38401909 (міститься в додатках), що спростовує твердження про те, що звіт з'явився тільки на стадії судового розгляду.

Безпідставними вважає колегія суддів і посилання апелянта як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі щодо відсутності будь-яких документів у господарських відносинах позивача з контрагентами ПП Діслав та ТзОВ Ідеал Інвест стосовно походження товару, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам.

Так, перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, визначений та затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судами встановлено, що ПП Діслав було поставлено позивачу товар, а саме - поліпропіленJ1400, а позивачем було придбано у ТзОВ Ідеал Інвест гідравлічну оливу Renolin та суперконцентрат (білий), однак дані товари не підлягають обов'язковій сертифікації у відповідності до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Сертифікати відповідності, сертифікати якості, сертифікати походження продукції не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товару, а відтак, підтверджують реальність здійснення господарської операції. Навіть відсутність зазначених документів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами.

Щодо посилань контролюючого органу на податкову інформацію щодо ПП Хімінвест , ПП Діслав , ПП Хіміч , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , з якої встановлено, що у підприємств відсутні трудові, матеріальні ресурси, сировина, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь - які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно надання позивачу послуг для виконання робіт, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в силу закону отримання контролюючим органом акта перевірки, довідки зустрічної звірки, акта про неможливість проведення зустрічної звірки, або іншої податкової інформації, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, інша податкова інформація не мають преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені в судовому засіданні первинні документи, які були складені з дотриманням спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами, а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Поруч з цим, в обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки щодо нереальності операцій, саме з огляду на які й було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Фактично висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який підлягав перевірці.

Згідно з положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до положень ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №813/2671/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Р. М. Гулид Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 07.05.2018.