Постанова

від 23.10.2017 по справі 820/697/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 р. № 820/697/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвої О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 було відкрито провадження по справі за означеним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.

Харківським апеляційним адміністративним судом було замінено неналежного відповідача- Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, належним - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби та, постановою від 04.08.2015 р. постанову суду першої інстанції було скасовано, прийнято нову постанову, якою позов приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 08.10.2014 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 р. було допущено заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС) його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 у даній справі скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства та фіктивність укладених правочинів, що були предметом перевірки, спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень стосовно того, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовані в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та, виконуючи вимоги ухвали ВАС України від 04.07.2017 р. якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок нез'ясування при первинному розгляді справи обставин щодо відсутності зв'язку між господарськими операціями ПрАТ Філіп Морріс Україна і ТОВ Євросірники та операціями між ТОВ Євросірники та ТОВ ОСОБА_3 Нью , щодо якого, за посиланнями СДПІ, відкрито кримінальне провадження за №32014100000000068; використання товару, придбаного в результаті господарських операцій з ТОВ Євросірники , у господарській діяльності позивача при проведенні рекламних акцій; реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сінема Промо з урахуванням тверджень СДПІ про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №32013110040000106 щодо правильності формування ТОВ Сінема Промо податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.09.2013; фактичного здійснення господарських операцій ПрАТ Філіп Морріс України з ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ДП Мережа ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", з питання дотримання податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Євросірники" з податку на додану вартість за період січень-лютий 2014 р.; ФОП ОСОБА_4 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період грудень 2011р.; ТОВ "Аммераал Белтех Україна" з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період січень 2012 р.; ТОВ "Синема Промо" з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період квітень 2013 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період у травні 2013 р. та за липень 2013 р.; ДП "Мережа трейд" ( в подальшому перейменовано на ДП "Траверс Маркет") з податку на прибуток за 2012 р. та податку на додану вартість за січень 2012 р. та правомірність включення до податкового кредиту за лютий 2012 р; ФОП ОСОБА_5 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період листопад 2011 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період грудень 2011 р.; ТОВ "Торговий дім "Продресурс ЛТД" з податку на додану вартість за період січень 2014 року, за результатами якої складено акт №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014 року. (т. 1, а.с. 24-74).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту у розмірі 277820,00 грн. та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.10.2, пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п. 144.1. ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30881,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 08.10.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000254200 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 38554,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 30881,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7673,00 грн. та №0000244200, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 416731,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 277820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -138911,00 грн. (т.1, а.с. 75, 77).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Межрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 20241/10/28-10-10-4-33 від 06.11.2014 р., податкові повідомлення - рішення залишені без змін, скарга позивача без задоволення (т.1, а.с. 95-105), та рішенням Державної фінансової служби України від 31.12.2014 р. №10249/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014 року №0000244200 та №0000254200, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с. 121-125).

Позивач не погодився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення, стала наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача та наявність кримінальних проваджень, а саме: відносно контрагента Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" - ТОВ Синема Промо кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32013110040000106 за п.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України щодо правильності формування ТОВ "Сінема Промо" податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2013 р. відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також, відносно ТОВ "ОСОБА_3 Нью", яке було контрагентом ТОВ "Євросірники", а останнє, у свою чергу, контрагентом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" - кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32014100000000068 за ч.3 ст.212 КК України .

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами мають ознаки нереальності здійснення.

З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Євросірники", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ТОВ "Сінема Промо", ДП "Мережа-Трейд" та ФОП ОСОБА_5

По контрагенту ТОВ "Євросірники".

27.02.209 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Євросірники" (продавець) було укладено договір поставки №G09-008K, предметом якого є постачання товарів - сувенірних сірників. (т.1, а.с. 126-137). Потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю проведення позивачем маркетингової діяльності (рекламних акцій, в рамках яких здійснюється розповсюдження сувенірних сірників).

На момент укладення Договору поставки Сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені Сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - генеральним директором ОСОБА_9, від контрагента - директором ОСОБА_10

Судом установлено, що в межах вказаного Договору поставки у періоді січень-лютий 2014 року (який перевірявся СДПІ) були проведені господарські операції з постачання товару (сувенірних сірників), які було оформлено видатковими накладними №РН-0000002 від 08.01.2014 року, №РН-0000004 від 15.01.2014 року, №РН-0000005 від 22.01.2014 року, №РН-0000006 від 03.02.2014 року, №РН-0000007 від 12.02.2014 року, №РН-0000008 від 14.02.2014 року, №РН-0000009 від 17.02.2014 року, №РН-0000011 від 21.02.2014 року та податковими накладними №1 від 08.01.2014 року, №2 від 15.01.2014 року, №3 від 22.01.2014 року, №1 від 03.02.2014 року, №2 від 12.02.2014 року, №3 від 14.02.2014 року, №4 від 17.02.2014 року, №5 від 21.02.2014 року.

Фізичне переміщення товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №000002 від 08.01.2014 року, №000004 від 15.01.2014 року, №000005 від 22.01.2014 року, №000006 від 03.02.2014 року, №000007 від 12.02.2014 року, №000008 від 14.02.2014 року, №000009 від 17.02.2014 року, №000011 від 21.02.2014 року, на яких міститься підпис уповноваженої особи та печатка позивача, що підтверджує факт отримання товару (т. 1, а.с. 138-139, 143-144,149-150, 153-154, 157-158, 161-162, 165-166).

За умовами договору поставки товар постачався на склад позивача за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6-в, про що свідчить копія договору про суборенду складу та офісних приміщень від 06.02.2007 р. за вказаною адресою (т.4, а.с. 153-158). Крім того, частина товару постачалась на склад позивача за адресою вул. Електротехнічна, 45, м. Київ, про що свідчить копія договору про оренду складу та офісних приміщень № PMU /11-191 від 01.01.2012 р. (т.2, а.с. 219-224).

Зобов'язання з оплати вартості придбаного товару було виконано позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №1004116 від 22.01.2014 року, №1007847 від 29.01.2014 року, №1012806 від 07.02.2014 року, №1019841 від 26.02.2014 року, №1021315 від 28.02.2014 року, №1021660 від 28.02.2014 року, №1023441 від 07.03.2014 року, що підтверджується відповідною банківською випискою.

У подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме проведення рекламних акцій шляхом роздачі фізичним особам - споживачам продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна" в якості подарунків з метою збільшення обсягів продажу товарів, що підтверджується наказом позивача Про організацію та проведення інформативних заходів №MD CIA 1-2014-01 від 13.01.2014 року, довідкою про рух товарів та актами списання матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Євросірники позивачем долучено до матеріалів справи бриф на проведення комплексу заходів, що являє собою технічне завдання, складене з метою визначення якісних характеристик товару, а також порядку проведення промо-акцій та роздачі подарунків. Бриф також містить перелік подарунків, які призначені для роздачі учасникам промо-акцій, серед яких є продукція, яка була придбана у ТОВ "Євросірники" (т. 3, а.с. 236-244).

Оскільки метою придбання товару було проведення рекламних заходів, від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем не було отримано прибутку.

По контрагенту ТОВ "Сінема Промо".

Судом встановлено, що 02.01.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Сінема Промо" (виконавець) було укладено договір про надання послуг №НКА 630120, предметом якого є надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання, що належить позивачу (т.1, а.с. 216-223).

Згідно з п.1 Договору заклад - це пункт торгівлі тютюновими виробами/заклад громадського харчування/центр проведення дозвілля, який має дійсну ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в якому власник (ТОВ "Сінема Промо") здійснює повний управлінський контроль над торгівлею тютюновою продукцією, з дотриманням вимог чинного законодавства. Обладнання - це торговельне обладнання, призначене для демонстрації та/або торгівлі тютюновими виробами, яке розміщується або надається Замовником для розміщення у закладі, а також Плакат(и), якщо такий(-і) був(-ли) наданий(-і) Замовником Виконавцю.

Пунктом 2.2 договору від 02.01.2013 року №НКА 630120 право власності на обладнання, яке розміщується у закладах згідно умов цього договору, належить ПАТ «Філіп Moppic Україна» .

На момент укладення згаданого правочину Сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені Сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором з операційної діяльності регіонів ОСОБА_11, від контрагента - директором ОСОБА_12

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю проведення позивачем рекламної діяльності.

В межах згаданого правочину за період за 2013 рік (який перевірявся СДПІ) були проведені господарські операції з надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання.

Обладнання видавалося точкам роздрібної торгівлі ТОВ Сінема промо . Адреси, схема розміщення і найменування обладнання вказані в Додатку №1 до Договору, а саме: вул. Миколи Гринченка, буд.18,(кафе), м. Київ, 03039, Україна.

Факт надання послуг за Договором про надання послуг підтверджується актами надання послуг №150401 від 15.04.2013 року та №010701 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 227-228) та податковими накладними №12 від 15.04.2013 року та №1 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 229-230).

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунків №49 від 15.04.2013 року та №105 від 01.07.2013 року за платіжними дорученнями №915471 від 30.05.2013 року та №937940 від 30.07.2013 року, що підтверджується відповідною банківською випискою (т. 1, а.с. 231-234).

Судом встановлено, що послуги з розміщення обладнання у закладі надавались позивачу для цілей власної господарської діяльності, а саме в якості проведення рекламних акцій з метою збільшення обсягів продажу товарів. Надання послуг з розміщення обладнання за Договором про надання послуг також підтверджується фотографіями розміщених одиниць обладнання, що були зроблені представниками позивача в рамках контролю виконання умов Договору.

Оскільки кінцевою метою надання вказаних послуг було проведення рекламних заходів, від проведення господарських операцій з ТОВ Сінема Промо не було отримано прибутку.

По контрагенту ФОП ОСОБА_4

Матеріалами справи встановлено, що15.09.2009 між ПрАТ Філіп Морріс Україна як Замовником та ФОП ОСОБА_4 як Виконавцем було укладено Договір № S 09-046К, предметом якого є виконання робіт по дизайну, додруківської підготовки та виготовленню друкованої продукції (корпоративного журналу "Аромат")(т.1, а.с. 198-200).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - Першим заступником Генерального директора Іво Шенфілдом, від контрагента - ОСОБА_13

Потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю інформування працівників позивача про новини з життя компанії, підвищення рівня корпоративної культури співробітників та публікації матеріалів, спрямованих на їх професійний розвиток.

При цьому, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, корпоративний відділ позивача сам приймає рішення про випуск журналу в залежності від кількості подій, які сталися в житті компанії, або ініціатив, якими варто було б поділитись з колегами, що спростовує, на його думку, посилання відповідача про періодичність видання журналу, оскільки в компанії не існує будь-якого внутрішнього документу, який регулює таку періодичність.

В межах згаданого правочину за період за 2011 рік (який перевірявся СДПІ) були проведені господарські операції дизайну, додруківської підготовки та виготовленню корпоративного журналу "Аромат", які було оформлено податковою накладною № 05 від 19.12.2011 року (т. 1, а.с. 205).

Оплата послуг здійснена шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунку №01/12 від 19.12.2011р. за платіжним дорученням № 726881 від 01.04.2012р. (т.1, а.с. 206-207).

Фізичне переміщення виготовленого журналу здійснювалось без видачі товарно-транспортних накладних через малогабаритність товару.

В подальшому друковане видання було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме розповсюджено серед співробітників компанії, про що суду було надано лист-підтвердження корпоративного відділу компанії від 17.04.2015 р. Оскільки метою придбання послуг було виготовлення журналу для внутрішнього користування співробітниками компанії, від проведення господарських операцій з позивачем не було отримано прибутку.

По контрагенту ТОВ "Аммераал Белтех Україна".

26.02.2011 між ПрАТ Філіп Морріс Україна як Покупцем та ТОВ "Аммераал Белтех Україна" як Продавцем було укладено Договір поставки №PMU11-039, предметом якого є постачання товарів.

Товаром за даним договором є конвеєрна стрічка PEFLEX ESM 10/2+02 Blue M2 AS FG 1200x1400mm, яка використовується в сигаретному обладнанні для сортування цигарок.

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю зміни довжини конвеєрної стрічки у зв'язку зі зміною конструкції конвеєра, що підтверджується листом начальника технічного відділу компанії від 19.03.2015.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - заступником Генерального директора Бехзатом Тюрегюном, від контрагента - Генеральним директором ОСОБА_14.

В межах згаданого правочину за період за 2012 рік (який перевірявся СДПІ) були проведені господарські операції з постачання Товару (конвеєрної стрічки), які було оформлено видатковою накладною №РН 0000110 від 24.01.2012 р. та податковою накладною №104 від 24.01.2012 року (т.1, а.с. 211,213).

Фізичне переміщення товару здійснювалось автотранспортом продавця без оформлення товарно-транспортних накладних через малогабаритність товару.

Зобов'язання по оплаті вартості виготовленого товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунку-фактури № СФ-0000032 від 10.01.2012р. за платіжним дорученням №735173 від 31.01.2012р, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Факт отримання позивачем поставленого товару підтверджується відміткою про отримання представником позивача товару та печаткою позивача "Матеріальний склад № 1", проставленій на видатковій накладній №РН 0000110 від 24.01.2012 року (т.1, а.с. 211).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме здійснено її установку в конвеєр для використання у безпосередній виробничій діяльності позивача, доказів протилежного матеріали справи не містять.

У судовому засіданні представник позивача підкреслив, що необхідність зміни (доукомплектування) виробничого конвеєра такою стрічкою вирішується на рівні інженерів з обслуговування конвеєру, тому видання та зберігання будь-яких внутрішніх документів щодо необхідності здійснення заміни та закупівлі такої стрічки у позивача не передбачена.

По контрагенту ДП "Мережа трейд" ( в подальшому перейменовано на ДП "Траверс Маркет").

Судом встановлено, що 01.10.2011 між ПрАТ Філіп Морріс Україна як Замовником та Дочірнім підприємством "Мережа-Трейд" як Виконавцем було укладено Договір про надання послуг № 9КА290, предметом якого є надання послуг щодо проведення у закладах торгівлі заходів з дослідження, вивчення і аналізу факторів, що впливають на споживчий попит на тютюнові вироби (т. 2, а.с. 1-7).

Відповідно до умов п. 2 договору виконавець (у договорі - роздрібний торговець) зобов'язується забезпечити наявність та необхідний запас продукції у пунктах торгівлі відповідно до додатку № 2 до договору, дотримуватись узгодженого у додатку № 2 місця розташування продукції Філіп Морріс, забезпечити видимість продукції Філіп Морріс у пунктах торгівлі, виконуючи п.4.3 договору, а також дотримуватись інших умов, передбачених Договором.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором з операційної діяльності регіонів ОСОБА_11, від контрагента - начальником управління закупівель ПрАТ "Фуршет" ОСОБА_15

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю проведення позивачем аналітичної діяльності з аналізу попиту на товари позивача, а також маркетинговою діяльність з просування товарів позивача на ринку.

В межах згаданого правочину в період, який перевірявся контролюючим органом, були проведені господарські операції з надання маркетингових послуг, на підтвердження чого матеріали справи містять акти виконаних робіт від 01.01.2012 р., податкову накладну №522 від 01.01.2012 р. (т. 2 а.с. 16-19).

За умовами договору про надання послуг маркетингові послуги надавались в пунктах торгівлі (магазини "Фуршет") за переліком, наведеним в додатку № 1 до договору (т.2, а.с. 8-9).

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів відповідно до рахунку-фактури №000345251 від 01.01.2012 року на підставі платіжних доручень, що підтверджується відповідною банківською випискою (т. 2, а.с. 20).

Підтвердження факту надання послуг за вказаним Договором також є наданий позивачем звіт із системи внутрішнього обліку, який свідчить, що в супермаркетах мережі "Фуршет" проводилися візити співробітників позивача із метою перевірки виконання програми.

Оскільки метою надання послуг було проведення маркетингових заходів, від проведення господарських операцій з ДП "Мережа-Трейд" позивачем не було отримано прибутку.

По контрагенту ФОП ОСОБА_5

Судом встановлено, що 14.10.2010 між ПрАТ Філіп Морріс Україна як Покупцем та ФОП ОСОБА_5 як Продавцем було укладено Договір поставки №14/10/1, предметом якого є постачання товарів (одягу) (т.2, а.с. 21-24).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором ОСОБА_16, від контрагента - ОСОБА_5

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю забезпечення працівників компанії службовим одягом, в тому числі для проведення рекламної та маркетингової діяльності.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що спеціальний одяг придбавався позивачем у рамках здійснення власної господарської діяльності та видавався з метою виконання покладених на працівників професійних обов'язків. Позивачем було розроблені відповідні внутрішні документи (накази, інструкції, брифи), якими врегульовані правила видачі, використання та списання спеціального одягу на підприємстві.

В межах згаданого правочину за період за 2011 рік (який перевірявся СДПІ) були проведені господарські операції з постачання Товару (спеціального одягу), які було оформлено податковою накладною №1 від 01.11.2011 року (т. 2, а.с. 27). .

Отримання поставленого товару підтверджується накладною №1 від 01.11.2011 року та прибутковим ордером №5000511307 від 01.11.2011 року (т. 2, а.с. 25-26).

За умовами договору поставки Товар постачався на склад позивача за адресою Київська обл., м. Київ, вул. Електротехнічна, 45. Фізичне переміщення товару здійснювалось без видачі товарно-транспортних накладних через малогабаритність товару.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів на підставі рахунку №1 від 01.11.2011 року згідно з платіжним дорученням № №709503 від 18.11.2011 року, що підтверджується відповідною банківською випискою (т.2, а.с.28-29).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме видано працівникам позивача для використання при виконання службових обов'язків, на підтвердження чого суду було надано фотографії представників компанії у форменому одягу під час проведення рекламних акцій.

На підтвердження мети придбання та напрямку використання придбаної продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна" було надано бриф на закупівлю товарів та проведення маркетингових заходів (промо-акцій), які являють собою технічні завдання, а також містять порядок та деталі щодо проведення промо-акцій. Разом з тим, у брифі наведено перелік одягу, його комплектація, серед якого є продукція, яка була придбана у ФОП ОСОБА_5 Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано довідку про рух товарів, копії вимог про переміщення товарів та копії акту/вимоги на списання матеріалів зі складу.

Оскільки метою придбання товару було забезпечення працівників компанії форменим одягом, від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем не було отримано прибутку.

По суті позовних вимог суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності .

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Приписами п. 44.1 ст. 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до вимог пп.138.8.1 ст. 138 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Разом з тим, положеннями п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання товару та послуг, економічна доцільність яких підтверджена в ході розгляду справи, останні були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо висновків контролюючого органу про наявність ознак фіктивності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, суд зазначає наступне.

По контрагенту ТОВ "Євросірники".

Відповідно до ОСОБА_15 СДПІ встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 та п. 198.1., 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що базується на невстановленні фактичного пункту навантаження сірників та транспортування сірників на адресу складу позивача та неотримання в ході перевірки посвідчення якості та сертифіката якості на сірники, а також документів, що підтверджують подальшу реалізацію сірників, а також на наявності акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 18.07.2014 року №641/26-55-22-07/36259655 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросірники" (код 36259655) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ "Філіп Морріс Україна", код ЄДРПОУ 00383231, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року", яким встановлено відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій.

По контрагенту ТОВ "Сінема Промо".

Згідно з ОСОБА_15 СДПІ заявляє про відсутність ТОВ Сінема Промо (код ЄДРПОУ 34726616) за місцезнаходженням та, відповідно, зазначає, що первинні документи щодо відображення господарських відносин між позивачем та ТОВ Сінема Промо за квітень та липень 2013 року не можуть вважатися первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку та такий висновок було зроблено на підставі висновків акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сінема Промо", код ЄДРПОУ 34726616 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.11р. по 30.09.13р." від 30.10.2013 року № 354/26-53-22-01-15-34726616.

По контрагенту ФОП ОСОБА_4

Контролюючий орган стверджує про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, юридичних наслідків таких правочинів та, відповідно, зазначає, що документи щодо відображення господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за грудень 2011р. не можуть вважатися первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки не мають статусу юридично значимих, що випливає з висновків акту ОДПІ Київської області ДПС від 13.06.2013 року №722/17-2/НОМЕР_3 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, який мав правові відносини з платниками податків ТОВ Ріал Груп (код за ЄДРПОУ 37451042) за серпень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ Глобалспецсервіс (код за ЄДРПОУ 37316343) за квітень 2012 року.

По контрагенту ТОВ "Аммераал Белтех Україна".

Контролюючий орган зазначає що угоди - укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Аммераал Белтех Україна" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. При цьому, відповідач стверджує, що документи щодо відображення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Аммераал Белтех Україна" за січень 2012 року, не можуть вважатися первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку.

По контрагенту ДП "Мережа-Трейд".

Так, згідно з ОСОБА_15 перевірки, відповідач заявляє що, угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ДП "Траверс маркет" ( ДП "Мережа-Трейд") не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. При цьому, контролюючий орган зазначає, що документи щодо відображення господарських відносин між позивачем та ДП "Траверс маркет" (чи може ДП "Мережа-Трейд"), за січень 2012 року, не можуть вважатися первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Такий висновок СДПІ зробила на підставі акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, від 07.02.2014 року № 418/04-66-15-00-06/31170331 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП "Траверс маркет" (код ЄДРПОУ 31170331) під час здійснення господарських відносин з контрагентами за червень - жовтень 2011 року, грудень 2011 року - березень 2012 року, грудень 2012 року".

По контрагенту ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ОСОБА_15 СДПІ встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 та п. 198.1.,198.3 ст. 198 п. 201.4, п. 201.6 ст. 2014 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК , які полягають у неотриманні в ході перевірки: книги реєстрації та видачі довіреностей, посвідчення якості та сертифікати якості, товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичне перевезення придбаного товару та у зв'язку з наявністю акту ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 11.09.2013 року №787/17-2/2735602578/129.

За вказаних обставин контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки контролюючим органом було залишено поза увагою той факт, що позивач визнав податкові зобов'язання та сплатив ПДВ до бюджету при здійсненні безоплатної роздачі сувенірних сірників, які були отримані від ТОВ "Євросірники", в іншому ж разі податкова, стверджуючи про нереальність правочину, мала б встановити в ході перевірки факт завищення податкових зобов'язань з ПДВ, визнаних при безоплатній роздачі таких товарів.

Щодо посилань відповідача на неотримання в ході перевірки посвідчення якості та сертифіката якості на товар, а також документів, що підтверджують подальшу реалізацію товару, слід вказати, що Закон не визначає конкретного переліку первинних документів, які мають бути складені після завершення тієї чи іншої господарської операції.

Крім того, як було встановлено судом, на підтвердження реального здійснення зазначених господарських операцій позивачем під час перевірки було надано отримані від контрагентів копії видаткових та податкових накладних, що відповідає вимогам законодавства України.

Крім того, судова практика розгляду подібних справ свідчить про те, що долучені до матеріалів справи податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, є первинними документами, які підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами, а тому є належною підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 у справі № 824/2132/14-а).

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з цим, чинне законодавство не пов'язує право платника на податкові витрати із знаходженням підприємства - постачальника за юридичною адресою, кількістю працюючих на такому підприємстві, тощо. У свою чергу платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки не передбачені чинним законодавством. Так само недекларування платниками податкових зобов'язань та несплата ними необхідних сум податків до бюджету є порушенням, допущеними цим постачальником як третьою особою, а не позивачем безпосередньо, що також не може розглядатися як свідчення недобросовісності позивача як платника податків.

Варто наголосити, що вищенаведена позиція цілком і в повній мірі відповідає міжнародній судовій практиці, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд зазначає, що визначальною обставиною наявності порушень для відповідача стали не результати перевірки, а дані бази АІС "Податковий блок" та неоднозначні (суб'єктивні) висновки посадових осіб інших підрозділів податкової служби, зроблені за результатами перевірок контрагентів , що йде в розріз з приписами ст. 61 Конституції України.

Додатково суд відзначає, що згідно статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК Україна договір визнається недійсним у судовому порядку, а не на підставі ОСОБА_15 перевірки фіскального органу. Податкові органи не мають права визначати договори недійсними чи нікчемними в актах перевірок, а лише у судовому порядку. Оскільки податкові органи не звертались до суду із цього питання, доказів протилежного суду не надано, то названі вище договори, укладені між позивачем та його контрагентами мають юридичну силу, а вартість товарів та послуг, наданих на підставі такого договору, належить до складу витрат.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних (ТТН) для підтвердження дійсності господарських операцій з постачання товару, з цього проводу суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства, транспорту України № 363 від 14.10.1997 р, якими визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток.

Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Отже, чинним законодавством України визначено документ, на підставі якого встановлюється вина особи та виникає можливість встановити ті чи інші факти, які впливають на відносини між суб'єктами господарювання, а також на податкові зобов'язання платника податку в розрізі ведення господарської діяльності з контрагентом, посадову особу якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

В жодному нормативно-правовому акті України (включаючи кримінально-процесуальне законодавство) немає приписів, відповідно до яких доказом встановлення певних обставин при прийнятті рішення органом владних повноважень може слугувати протокол (витяг з нього) допиту особи у кримінальному проваджені чи постанова слідчого у кримінальній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України тільки вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок звільняють сторону процесу від доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

Тобто, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях не мають преюдиційного значення та правової сили та підлягають доказуванню на рівні з іншими обставинами справи та не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС.

Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Щодо зв'язку між господарськими операціями ПрАТ Філіп Морріс Україна та кримінальними провадженнями контрагентів.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 року під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити спірні правовідносини та встановити: чи пов'язані спірні операції між позивачем та ТОВ Євросірники з операціями між ТОВ Євросірники та ТОВ ОСОБА_3 Нью , по відношенню до якого відкрите кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32014100000000068 за ч. 3 ст. 212 КК України відносно ТОВ "ОСОБА_3 Нью", та чи мають відношення документи, які згідно висновку експерта підписані від імені директора ТОВ ОСОБА_3 Нью ОСОБА_17 іншою особою, до спірних операціями між позивачем та ТОВ Євросірники . У випадку пов'язаності вказаних операцій - з'ясували результат розгляду кримінального провадження, відкритого по відношенню до постачальника контрагента позивача; реальність здійснення спірних операцій позивачем з врахуванням того, що в акті перевірки відповідач посилається на матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32013110040000106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, щодо правильності формування ТОВ Сінема Промо податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.09.2013 відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18, які за попередньою змовою перебуваючи у складі злочинної групи, в період з 2011- 2013 років вчинили пособництво суб'єктам господарської діяльності - фактичним платникам податку на додану вартість, які задіяні в реальному секторі економіки, в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом створення та здійснення державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, на власне ім'я так i на піставних ociб з числа близьких родичів та ociб, які фактично зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, з подальшим контролем фінансово-господарської діяльності даних СГД, з метою прикриття своєї протиправної діяльності та отримання неконтрольованого державою прибутку. До таких підприємств відноситься ТОВ Сінема Промо .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року від сторін було витребувано інформацію щодо стану вищезазначених досудових розслідувань та їх результатів, у тому числі копії відповідних процесуальних рішень.

Крім того, судом було зроблено запит, в якому витребувано з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - інформацію щодо стану досудового розслідування та його результатів за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32014100000000068 за ч.3 ст.212 КК України відносно ТОВ "ОСОБА_3 Нью" та копії відповідних процесуальних рішень та з ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - інформацію щодо стану досудового розслідування та його результатів за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32013110040000106 за п.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України щодо правильності формування ТОВ "Сінема Промо" податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2013 р. відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та копії відповідних процесуальних рішень.

Розв'язуючи вказані аспекти судом встановлено та матеріалами справи підтверджено відсутність будь-якого правового зв'язку між господарськими операціям ПрАТ "Філіп Морріс України" та досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 32013110040000106.

Як зазначалося раніше, умовами Договору від 02.01.2013 № НКА 630120 (Додаток № 2 до Договору), укладеного між позивачем та ТОВ Сінема Промо , обладнання позивача було розміщено у центрі проведення дозвілля - клуб "Сінема", за адресою вул. Грінченка, 18, м. Київ, на підтвердження чого позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні акти наданих послуг № 150401 від 15.04.2013 року та № 010701 від 01.07.2013 року, податкові накладні № 12 від 15.04.2013 року та № 1 від 01.07.2013 року та відповідні фотоматеріали на підтвердження надання послуг та розміщення одиниць обладнання.

Предметом послуг за вищевказаним Договором про надання послуг є розміщення рекламних та презентаційних матеріалів позивача в пунктах торгівлі тютюновими виробами, закладах громадського харчування, центрах проведення дозвілля, які мають ліцензію на торгівлю тютюновими виробами. Місце надання послуг за договором від 02.01.2013 № НКА 630120 закріплено та передбачено в Додатку № 2 до Договору.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 32013110040000106 є необґрунтованими, оскільки як вказано відповідачем "громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18 в період 2011-2013 р. вчинили пособництво в ухиленні від сплати податків в особливо великому розмірі. Для цього вказані особи створювали на своєї ім'я та інших осіб, які зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, АРК контрольовані юридичні особи ".

При цьому відповідачем вказано, що ТОВ "Сінема промо" відноситься до таких суб'єктів господарювання.

Однак, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є відкритими, загальнодоступними та носять офіційний характер, ТОВ "Сінема промо" (код ЄДР 34726616) має своїм учасником - ОСОБА_19, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, Дніпровський районі, бул. ДавидоваАДРЕСА_1. Керівником же ТОВ "Сінема Промо" є ОСОБА_12.

Зважаючи на це, ТОВ "Сінема Промо" немає жодного відношення до громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18 При цьому, вказані громадяни не є та не були учасниками, засновниками чи посадовими особами ТОВ "Сінема Промо".

Крім того, в матеріалах справах відсутні будь-які докази, документи чи пояснення, які дозволяють встановити хоча б якийсь зв'язок між предметом досудового розслідування кримінального провадження № 32013110040000106 та ТОВ "Сінема Промо".

Відповідачем не надано жодних висновків експертів, протоколів допиту свідків, підозрюваних, чи інших документів або обвинувальних актів, які б встановлювали чи підтверджували взаємозв'язок ТОВ "Сінема Промо" та предмета досудового розслідування кримінального провадження № 32013110040000106.

За таких обставин, матеріали досудового розслідування та інші докази, долучені до матеріалів справи, не містять доказів на підтвердження фіктивності господарської діяльності ТОВ "Сінема Промо" та конкретних правовідносин з ПрАТ "Філіп Морріс Україна" зокрема, а аргументи відповідача в цій частині є не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Також, на виконання вищевказаної ухвали суду було надано відповідь за підписом начальника СУ ФР ДПІ у Дніпропетровському районі ГУ ДФС у м. Києві, з якої вбачається, що вказане кримінальне провадження було закрите.

Крім того, судом було встановлено відсутність зв'язку між господарськими операціям ПрАТ Філіп Морріс України та досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32014100000000068.

Відповідач, обґрунтовуючи свої доводи щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Євросірники , посилається на матеріали досудового розслідування № 32014100000000068, а саме на висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України №150 від 28.04.2014 року. Так, предметом вказаної експертизи було питання "однією чи різними особами виконані підписи на документах, що підлягають дослідженню".

Водночас, суд звертає увагу, що дослідженню підлягали підписи ОСОБА_17, а директором ТОВ "Євросірники", з яким позивач здійснював господарські операції, є - ОСОБА_10. При цьому, відповідачем не зазначено, а матеріали справи не містять доказів про те, яким чином ОСОБА_17, підписи якого підлягали вивченню, або розбіжності в його підписах, мають відношення до правовідносин між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Євросірники" в особі ОСОБА_10

Крім того, суд відмічає, що предметом вищевказаного експертного дослідження були довіреності від ТОВ "ОСОБА_3 Нью", реєстраційні картки платника податку на прибуток та ПДВ, акт звірки рахунків ТОВ "ОСОБА_3 Нью", які самі по собі, а також підписи на них не мають жодного відношення ні до ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ні до ТОВ "Євросірники", ні до господарських операцій між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Євросірники".

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів: щодо підтвердження того, що посадові особи ТОВ "ОСОБА_3 Нью" є підозрюваними чи обвинуваченими в досудовому розслідуванні за № 32014100000000068; щодо встановлення фактів фіктивності в діях посадових осіб ТОВ "ОСОБА_3 Нью" чи в діяльності ТОВ "ОСОБА_3 Нью"; щодо наявності висновків чи рішень судів, обвинувальних актів, висновків експертів щодо фіктивності конкретних господарських операцій чи господарської діяльності ТОВ "ОСОБА_3 Нью" в цілому; щодо зв'язку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000068 та предмета адміністративної справи № 820/697/15; щодо пов'язаності кримінального провадження № 32014100000000068 та господарських відносин між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Євросірники".

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами зв'язок між господарськими операціями ПрАТ Філіп Морріс Україна та обставинами, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні №32014100000000068.

У свою чергу, суд зазначає, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не було виконано вимоги суду та не надано інформацію щодо стану досудового розслідування та його результатів за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32014100000000068 за ч.3 ст.212 КК України відносно ТОВ "ОСОБА_3 Нью" та копії відповідних процесуальних рішень, зважаючи на що, судом в даному ракурсі було розглянуто справу на основі наявних у ній матеріалів, як це передбачено чинними нормами КАС України.

Крім того, під час нового розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі відносно контрагентів позивача, згідно якого можливо було б прослідкувати причинно-наслідковий зв'язок між вчиненими кримінальними правопорушеннями контрагентів та діяльністю позивача в частині виконання вимог податкового законодавства України.

Суд акцентує увагу, що у спірних правовідносинах необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати (податковий кредит) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності своїх господарських операцій із контрагентами позивачем були надані пояснення та докази використання придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності у розрізі спірних операцій:

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ № К/800/2865/17 від 26 квітня 2017 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що CДПІ, проводячи позапланову документальну виїзну перевірку, на складаючи відповідний ОСОБА_18 про її результати, не в повній мірі, помилково, поверхнево, недобросовісно проаналізувала відносини, що виникли з договорів, які було укладено між ПрАТ Філіп Морріс Україна та його контрагентами, а виходячи з цього, зробила необґрунтовані, невмотивовані та неправомірні висновки щодо заниження ПрАТ Філіп Морріс Україна податку на прибуток та завищення податкового кредиту, на підставі яких постановила незаконні податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 08.10.2014 року.

Крім того, в акті СДПІ не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення ПрАТ Філіп Морріс Україна господарських операцій за укладеними договорами, про наявність взаємопов'язаності ПрАТ Філіп Морріс Україна та досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, про несумісність предметів укладених договорів з напрямами господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку СДПІ про невідповідність закону вчинених господарський операцій.

Так само, СДПІ у своєму акті не надало жодних доказів наявності між ПрАТ Філіп Морріс Україна та ТОВ Євросірники , ТОВ Сінема Промо , ФОП ОСОБА_4, ТОВ Аммераал Белтех Україна , ДП Мережа ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 узгоджених спільних зловмисних дій, натомість судження СДПІ щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів мотивуються лише посиланням на аналітичні даті актів перевірок інших юридичних осіб та досудові розслідування кримінальних проваджень, що не пов'язані з господарськими операціями позивача, а отже, вбачається, що дані судження відповідно до ст. 70 КАС України не можуть бути визнані належними, допустимими та достатніми доказами невідповідності укладених договорів вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищевказаного, висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.10.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які винесені відносно Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.