Постанова

від 25.10.2017 по справі 820/4288/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 р. № 820/4288/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року за №0000351404 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання та обігу готівки на суму 500000,00 грн., винесеного Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача є незаконним, а тому, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові щодо того, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення не було враховано строки реалізації адміністративно - господарських санкцій, як то передбачено ст. 250 ГК України. Позивач, не заперечуючи проти встановлених 13.01.2015 року порушень вказував, що строк накладення на підприємство штрафу закінчився 14.01.2016 р.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень в контексті того, що позивачем 13.01.2015 року було внесено готівкові кошти в сумі 100000,00 грн. для поповнення статутного фонду підприємства, які, всупереч п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 не оприбутковано в касу підприємства, а тому, контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням правомірно було застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2016 р., результати якої викладено в акті від 29.05.2017 р. № 4153/20-40-14-01-08/39374171 (а.с. 8-10).

Висновки перевірки свідчать про порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі висновків перевірки контролюючим органом 19.06.2017 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000351404, яким позивачу, за порушення норм регулювання обігу готівки було визначено зобов'язання - штрафні санкції у розмірі 500000 грн.

Позивач, не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, серед іншого вести в установленому порядку облік доходів і витрат.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення), книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п.п.20.1.4, 20.1.10 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За положеннями п. 56.1, п. 56.4 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала наявність порушення позивачем порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність згідно з абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95), а саме: внесення 13.01.2015 р. на його розрахунковий рахунок готівки в сумі 100000 грн. без здійснення відповідних записів у касовій книзі та без складання прибуткових касових ордерів.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти наявності зазначеного порушення, у свою чергу, не погодившись із застосуванням відповідальності внаслідок недотримання відповідачем спеціальних норм щодо строків для притягнення підприємства до адміністративно-господарських санкцій, унормованих ст. 250 ГК України, оскільки визначена контролюючим органом штрафна ( фінансова) санкція, в силу положень Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 є, за своєю суттю, адміністративно-господарською санкцією.

Суд погоджується з наведеною позицією представника позивача з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цієї постанови, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд зауважує, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК України.

При цьому, суд наголошує, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, при її реалізації застосовується встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції

Згідно зі статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України. Так, відповідно до ч.1 названої статті, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, у наведеній статті фактично містяться два строкові обмеження, одне з яких полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки). Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, а тому, він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК. України, проте, в ході розгляду справи доведено протилежне, оскільки правопорушення фактично було вчинене 13.01.2015 р., а до відповідальності позивача було протягнуто рішенням, котре є предметом даного спору, яке складене 19.06.2017 року, що, у свою чергу, свідчить про недодержання відповідачем наведеної норми Господарського кодексу України.

При вирішенні даної справи судом було використано правові висновки, викладені Верховним Судом України в аналогічних правовідносинах у постанові від 04.11.2014 року у справі №21-466а14, які, в силу положень ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими до врахування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2017 року за №0000351404, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС".

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" ( код ЄДРПОУ 39374171, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б.20) у розмірі 7500,00 грн. ( сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.