Ухвала

від 13.12.2017 по справі 820/4288/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 820/4288/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/4288/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" (далі - ТОВ "Добробут-БС"), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року за №0000351404 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання та обігу готівки на суму 500000,00 грн. (а.с.5-6)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/4288/17 адміністративний позов задоволено . (а.с.39-42)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову. (а.с.46-49)

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Добробут-БС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної податковим органом перевірки складено акт від 29.05.2017 року № 4153/20-40-14-01-08/39374171 (а.с.8-10).

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ТОВ "Добробут-БС" вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

На підставі висновків перевірки ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ "Добробут-БС" було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000351404 від 19.06.2017 року, яким позивачу за порушення норм регулювання обігу готівки було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500000 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, а тому, він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала наявність порушення ТОВ "Добробут-БС" порядку оприбуткування готівки, а саме: внесення 13.01.2015 року на розрахунковий рахунок підприємства готівки в сумі 100000 грн. без здійснення відповідних записів у касовій книзі та без складання прибуткових касових ордерів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечується факт наявності такого порушення.

Відповідно до п.7.15 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Згідно п.2.6. Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В той же час, слід враховувати, що за своєю суттю фінансова санкція, передбачена статтею 1 Указу № 436/95, є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі - ГК). При цьому, адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК.

Проте податковим органом було порушено строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13.02.2007 року № 21-713во06, 15.09.2009 року № 21-558во09, 27.05.2014 року № 21-126а14 та від 04.11.2014 року у справі №21-466а14.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Добробут-БС".

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/4288/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5