Ухвала

від 24.10.2017 по справі 826/19939/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19939/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Муханьковій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005044201 від 02 листопада 2016 року;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28 грудня 2016 року.

Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" судові витрати в сумі 258094,08 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто чотири гривні 08 коп.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, співробітники Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудмережа" щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укртрейдтоп (код ЄДРПОУ 40057267), а також дотримання валютного та іншого законодавства за весь період здійснення господарських взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1585/28-10-42-01/36387249 від 06 жовтня 2016 року, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Фудмережа" пп. 134.1,1 п. 134,1 ст. 134 Кодексу в результаті чого занижено податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 5 433 370 грн.; п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Кодексу, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 037 077 грн. за звітний період січень 2016 року.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: № 0005034201 , яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 150 055,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6 520 044,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 630 011,00 грн.; від 02 листопада 2016 року № 000504201 , яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9 055 616,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6 037 077 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 018 539,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано Скаргу до ДФС України, за результатом розгляду якої ДФС України прийнято рішення від 08 грудня 2016 року №26540/6/99-99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення ДФС України Контролюючим орган прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2016 року № 0006994201 , яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ Укртрейдтоп .

Сплачені за отриманий за договором товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, між ТОВ Фудмережа (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Укртрейдтоп (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договори поставки: №10/12-15 від 10 грудня 2015 року; №10/12-15 від 15 грудня 2015 року (надалі - Договори поставки). Як вбачається зі змісту Договорів поставки, вони є ідентичними, а тому не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, 6.1, п. 8.1 Договорів поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: 10 календарних днів з дати надання усної заявки Покупцем. Заявка Покупцем подається з використанням телефонного або електронного зв'язку. Оплата за поставлені товари/обладнання здійснюється шляхом переказу Покупцем (тобто Товариством) грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (тобто ТОВ Укртрейдтоп ) у термін, не більший, ніж 180 банківських днів з дати підписання видаткової накладної. Товар відвантажується Покупцю за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка.

В підтвердження виконання умов договорів ТОВ "Фудмережа" надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 717294; податкові накладні, видаткові накладні, перелік та реквізити яких наведено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Натомість, відповідач посилається на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких товарно-матеріальних цінностей постачальниками.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначену позицію апелянта з огляду на таке.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно, судом першої інстанції влучно зазначено, що позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, тому відсутність у нього ТТН не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Таку позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 05 жовтня 2016 року №К/800/46649/15, від 14 липня 2016 року №К/800/8404/16, від 12 липня 2016 року №К/800/53345/15.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі ТМЦ, оформлених згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15 червня 1965 року та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР П-7 від 25 квітня 1966 року, оскільки такі документи не є первинними в розумінні наведених вище правових норм, а право платника податку на формування податкового кредиту не пов'язується із наявністю у нього саме такого документу.

Відтак, в даному випадку суд вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем до справи.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі № 761/16902/16-к, суд зазначає наступне.

Так, даним вироком засновника та керівника ТОВ Укртейдтоп ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 статті 27, ч.1 статті 205, ч.4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) - пособництво у фіктивному підприємництві. Зі змісту вироку вбачається, що ТОВ Укртейдтоп придбано за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, тобто встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Укртейдтоп .

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. За змістом ч. 1 статті 69 і ч. 4 статті 72 КАС України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими сторони обґрунтовують вимоги і заперечення, зокрема, на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 1 статті 532 Кримінального процесуального кодексу України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно пп. 1 ч. 2 статті 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до абз. 3 п. 28.17 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації № 173 від 17.12.2013, копія судового рішення має бути позначена як копія і завірена підписами судді та секретаря з проставленням відбитку гербової печатки суду із зазначенням дати її оформлення або видачі. Також на копії судового рішення робиться відмітка про дату набрання судовим рішенням законної сили чи про не набрання. За змістом абз. 2 п. 13.6 цієї ж Інструкції копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається.

Між тим, на копії долученого до матеріалів справи вироку не зазначено, що він набрав законної сили.

Інформація про набрання Вироком у справі № 761/16902/16-к законної сили відсутня також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Разом з тим, відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Реєстру не пізніше наступного дня після набрання чинності таким рішенням.

Вищенаведене свідчить, що вирок у справі № 761/16902/16-к не набрав законної сили, а тому встановлені ним обставини не звільняються від доказування.

Крім того, зі змісту апеляційної карги не вбачається, яке правове значення для даної конкретної справи мають обставини, встановлені у вищезазначеному вироку, з урахуванням змісту взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, відповідачем не зазначено, яким чином вказані обставини стосуються осіб, з якими безпосередньо позивач перебував у господарських відносинах під час виконання укладених угод, яке значення мають вказані обставини для оцінки товариства як реального суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, викладеною в ухвалі від 02 лютого 2016 року у справі № 826/10347/15.

Щодо безпосередньо самого вироку суду, який міститься у матеріалах справи, колегія суддів звертає увагу на відсутність у ньому відомостей про господарські операції між позивачем та ТОВ Укртейдтоп , а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі №826/18925/14, залишена без змін постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року).

Також необхідно зазначити, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) протирічливі, відповідачем не надано (ухвала Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року у справі № 1570/7095/12).

Крім того, контролюючим органом жодним чином не доведена узгодженість дій товариства та ТОВ Укртрейдтоп , спрямованих на досягнення протиправної податкової вигоди.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податкову вигоду не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документу податковому обліку.

В даному випадку апелянтом жодним чином не було доведено суду, що позивач був обізнаний з відсутністю у контрагента повноважень щодо складання такого документа. Так само суд з урахуванням наявних матеріалів справи вважає не доведеним фактичної відсутності господарської операції.

Таким чином, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

На момент здійснення спірних господарських операцій як позивач, так і його контрагент були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відтак, вищевказані обставини доводять факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем за участю ТОВ ТОВ Укртейдтоп .

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Відповідно, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, доводів, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовано, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.