Постанова

від 24.10.2017 по справі 904/2270/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 904/2270/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Панової І.Ю., Катеринчук Л.Й., розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у справі № 904/2270/17 господарського суду Дніпропетровської області За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" ДоДержавного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" простягнення 760 434,61 грн. заборгованості за договором підряду, 625 160,12 грн. інфляційних втрат, 59 064,00 грн. 3% річних

за участю представників сторін: не з'явились,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" (далі - ТОВ НВП "Укрспецмонтаж", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", відповідач) заборгованості на загальну суму 1 444 658,73 грн., з яких: 760434,61 грн. заборгованість за договором підряду; 625 160,12 грн. інфляційні втрати за період з липня 2014 року по січень 2017 року; 59064,00 грн. 3% річних за період з 01.07.204 року по 31.01.2017 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року у справі № 904/2270/17 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" на користь ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" заборгованість за договором підряду у сумі 760 434,61 грн., інфляційні втрати у сумі 625 160,12 грн., 3% річних у сумі 59 064,00 грн. та судовий збір у сумі 21 669,88 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року (головуючий суддя - Кузнецов В.О., суддя - Науменко І.М., суддя - Чус О.В.) у задоволенні апеляційної скарги ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" відмовлено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року у справі №904/2270/17 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року та з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у даній справі, ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" посилається на порушення та невірне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. ст. 4-2, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2270/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Катеринчук Л.Й., суддя Поляков Б.М. (протокол автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.10.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року №08.03-04/4841 у зв'язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці, відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/2270/17 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2270/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Панова І.Ю., суддя Катеринчук Л.Й. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року касаційну ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 24.10.2017 року.

24.10.2017 від ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із отриманням ухвали про призначення справи до розгляду Відповідачем лише 23.10.2017 та виникненням необхідності здійснити уточнення до касаційної скарги.

Зважаючи на процесуальні підстави для відкладення справи наведені у ст. 77 ГПК України, та з огляду на передбачені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене клопотання підлягають відхиленню, оскільки обставини зазначені у клопотаннях не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваних судових актів у даному судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у названому вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому касаційна інстанція, не будучи обмежена доводами касаційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2014 року між ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (замовник) та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" (підрядник) укладено договір підряду № 543014 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання у відповідності з умовами договору виконати роботи з будівництва дослідно-промислового об'єкта вилучення водонерозчинного компонента. Спорудження 1-503 (загально-будівельні роботи), спорудження 1-503Д (пультова), система зовнішнього електропостачання, система під'їзних доріг і розворотних майданчиків, зовнішні мережі і спорудження водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання, благоустрій території. Пуско - налагоджувальні роботи (п.1.1 договору).

У п.2.1 договору сторони погодили, що договірна ціна визначається згідно з державними будівельними нормами на підставі локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною договору і є твердою. Тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Також, сторони погодили терміни виконання: початок робіт - лютий 2014 року, закінчення робіт - грудень 2014 року. Термін дії договору - 31.12.2014. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником, зазначена в акті приймання виконаних робіт (п. 3.1 договору).

Сторони передбачили, що замовник перед початком робіт сплачує підряднику аванс в розмірі 30% вартості договору після отримання передоплати від ДКА України. Аванс видається на термін не більше 3-х місяців. Остаточна оплата буде проведена після підписання акту виконаних робіт (п.4.1 договору).

За умовами п.4.3 договору розрахунки за виконані роботи здійснюватимуться на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, визначаються в порядку, визначеному Державними будівельними нормами, з урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами.

Судами встановлено, що на виконання умов договору Позивачем виконані роботи на суму 760 434,61 грн.

Порушення Відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків за виконані Позивачем роботи стало причиною виникнення даного спору.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1,3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із ч.2 ст.853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт виконання Позивачем передбачених договором підрядних робіт підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт: від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 579 597,62 грн.; від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 17 622,91 грн.; від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 9 950,34 грн.; від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 125 094,59 грн.;від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 28 169,15 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 579 597,62 грн.; від 27.06.2014 року за червень 2014 року на суму 180 836,99 грн., які підписані та скріпленими печатками обох сторін.

Відповідно до зазначених актів Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи, передбачені умовами договору підряду на загальну суму на суму 760 434,61 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором, позивач надіслав на адресу останнього претензії вих. №1802/1 від 18.02.2016 та вих. №0212/1 від 02.12.2016, у яких просив погасити заборгованість за спірним договором підряду.

Обов'язковість виконання умов договору сторонами визначена у ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів, що роботи, зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт на суму 760 434,61 грн., здійснені неякісно або не в повному обсязі, як і доказів сплати заборгованості за договором підряду у розмірі 760 434,61 грн., тому висновок суду першої інстанції підтриманий апеляційним господарським судом про стягнення з Відповідача на користь Позивача зазначеної заборгованості, є правомірним.

Водночас, у ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.265 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для виробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахування індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс, визначений Державною службою статистики України,, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення Відповідачем строків оплати за виконані Позивачем роботи, колегія суддів вважає правильним висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості 3% річних в сумі 59 064,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 625 160,12 грн.

Поряд з тим, судом першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд правомірно відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про зменшення штрафних санкцій, з посиланням на те, що зменшення, у виняткових випадках, можливе лише неустойки (штрафу, пені). Суми інфляційних втрат та 3% річних до категорії неустойки не відносяться, а їх правове регулювання визначається нормами статті 625 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи Відповідача про те, що судами попередніх інстанцій не вірно визначено строк, з якого Позивач мав право нараховувати штрафні санкції Відповідачу, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, за умови не визначеності у договорі проміжку часу після підписання акту впродовж якого Відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок, а також щодо настання строку платежу наступного дня після спливу семиденного строку з дня пред'явлення Позивачем претензії, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що у пункті 4.1. договору сторони погодили, що остаточна оплата буде проведена після підписання акту виконаних робіт.

Як вже зазначалось, акти виконаних робіт були підписані сторонами 27.06.2014, тому висновок попередніх судових інстанцій про настання відповідальності за невиконання Відповідачем грошового зобов'язання починаючи з дня, наступного за днем підписання акту виконаних робіт, є законним та обґрунтованим.

Врахувавши наведені вище норми закону, положення зазначених пунктів договору підряду та обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість нарахування та пред'явлення Позивачем до стягнення сум трьох процентів річних, інфляційних втрат і пені та правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення зазначених сум з Відповідача, оскільки факт порушення останнім своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних Позивачем підрядних робіт за договором підряду від 19.02.2017 № 543014 є доведеним та мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позов у даній справі.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають вимогам закону, доводи Відповідача про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства під час прийняття оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у справі №904/2270/17 залишити без змін.

Головуючий суддя:Погребняк В.Я. Суддя Панова І.Ю. Суддя Катеринчук Л.Й.