Ухвала

від 25.10.2017 по справі 175/4568/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2718/17 Справа № 175/4568/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про визнання недійсним та припиненим договору іпотеки , -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 серпня 2008 року, вона звернулася до ПАТ Банк Фінанси та Кредит з проханням надати позику у розмірі 1500000,00 грн. Для отримання вказаних коштів, ОСОБА_2 надала відомості про майно, що може бути передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань в разі отримання кредиту. 27 серпня 2008 року відповідачем було проведено первинний огляд нерухомого майна, здійснено оцінку фінансового стану, після чого банк узгодив видачу ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 1500000,00 грн. 23 вересня 2008 року, між сторонами був підписаний договір про відкриття невідновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ на суму 1100000,00 грн. 23 вересня 2008 року, між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було підписано іпотечний договір №424/08/01, згідно умов якого позивач передала в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою, розташованого по вулиці Паркова, будинок №161 у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Проте, на думку позивача, банк невірно визначив розмір кредитних коштів за договором про відкриття не відновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ від 23 вересня 2008 року, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, від 12 жовтня 1012 року (справа № 422/9295/12), сторони не погодили укладення іпотечного договору для забезпечення повернення кредитних коштів в розмірі 424 669 гривні 73 копійки, що обумовлює припинення зобов'язань за іпотечним договором №424/08/01 від 23 вересня 2008 року.

У зв'язку з чим, з урахуванням уточнень, ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення про припинення іпотечного договору №424/08/01 від 23 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №7004, а, також, визнати вказаний договір недійсним.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2008 року, між ПАТ Банк Фінанси та Кредит і ОСОБА_2 було підписано іпотечний договір №424/08/01, за умовами якого остання передала в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва із земельною ділянкою, на якій він розташований по вулиці Паркова, будинок №161 у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №7004.

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за вищевказаним договором є нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходяться Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Паркова, буд.161.

На момент укладання іпотечного договору право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0598 га (кадастровий номер 1221486200-05-008-0141) та об'єкт незавершеного будівництва підтверджувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 780650, виданим Дніпропетровським районним відділом земельних ресурсів 04 вересня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №509 від 23 березня 2006 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки № 330 від 01 лютого 2008 року, а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20191658 та Витягом з Реєстру права власності на нерухоме майно № 20195503 від 11 вересня 2008 року, виданими Дніпропетровським районним комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації .

Зі змісту ст. 575 ЦК України вбачається, що іпотека є видом застави, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у заставодавця або третьої особи.

Також, Законом України Про іпотеку визначено перелік підстав з яких, договір іпотеки вважається припиненим.

Так, відповідно до ст. ст. 3. 17 вказаного Закону, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку , набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.

Згідно до спірного договору іпотеки №424/08/01 від 23 вересня 2008 року, строк дії останнього визначено до моменту виконання зобов'язання за договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ від 23 вересня 2008 року, яке станом на момент звернення до суду ОСОБА_2 не виконанні, кредит не погашено.

Тож, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про іпотеку та виходив із того, що предмет іпотеки не реалізовано і основне зобов'язання божником не виконано, а тому правові підстави, передбачені законодавством, для визнання спірного договору припиненим відсутні.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та неправомірного рішення.

Зокрема, серед основних доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 є те, що спірний договір іпотеки в порушення вимог ст. 18 Закону України Про іпотеку не містить змісту та розміру основного зобов'язання, строк і порядок його виконання.

Водночас, позивач звертає увагу на наявність рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справі від 24 грудня 2014 року, яким було встановлено, що боржник не отримувала вказаних в кредитному договорі №424/08-ФЛ від 23 вересня 2008 року коштів на загальну суму 1100000,00 грн., що, на думку ОСОБА_2, є підставою для визнання договору іпотеки №424/08/01 від 23 вересня 2008 року недійсним, як похідного від основного зобов'язання.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такою позицією апелянта, виходячи з наступного.

По-перше, вказаними рішеннями судів як апеляційної, так і касаційної інстанцій було встановлено, що 23 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було дійсно підписано договір про відкриття невідновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ на суму 1100000,00 грн. за сплатою 23% річних та строком до 10 вересня 2023 року. Проте, згідно проведених почеркознавчих експертиз, боржник отримала кошти лише на суму 317000,00 грн., що було підставою для проведення розрахунків заборгованості за основним зобов'язанням саме з цієї суми.

Тобто, даний факт дає підстави стверджувати, що зобов'язання в ОСОБА_2 перед відповідачем виникли все ж таки за договором №424/08-ФЛ від 23 вересня 2008 року, які були забезпечені договором іпотеки №424/08/01 від 23 вересня 2008 року, а не за рішеннями суду, як стверджує апелянт.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-друге, те, що апелянт не отримала всієї суми коштів, передбаченої кредитним договором не дає правових підстав для визнання договору іпотеки №424/08/01 від 23 вересня 2008 року недійсним, оскільки розмір фактично отриманих коштів не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання.

По-третє, слід звернути увагу, що п. 4 іпотечного договору №424/08/01 від 23 вересня 2008 року дотримано вимоги ст. 18 Закону України Про іпотеку та зазначено зміст, розмір, строки і порядок основного зобов'язання, що спростовую доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання договору припиненим та недійсним.

Відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки, позивачем не було надано жодних доказів щодо визнання договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №424/08-ФЛ від 23 вересня 2008 року недійсним або доказів щодо повного погашення заборгованості, встановленої за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору іпотеки №424/08/01 від 23 вересня 2008 року припиненим в порядку ст. 17 Закону України Про іпотеку , чи для визнання його недійсним, у разі визнання недійсний вказаного кредитного договору, забезпеченого нерухомістю ОСОБА_2

Станом на сьогодні, зобов'язання за отриманими кредитними коштами у розмірі 317000,00 грн. не виконані, строк дії основного зобов'язання не закінчився, тож і порука не підлягає припиненню.

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як не спростовують його.

А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4