Рішення

від 24.10.2017 по справі 149/1255/17

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1255/17

Провадження №2/149/729/17

Номер рядка звіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2017 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.,

за участі секретаря Паламарчук Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гуцаленка Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

11.05.2017 року ОСОБА_3 до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди землі.

Позов мотивований тим, що позивачеві на праві власності належить земельна ділянка площею 3, 2277 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.10.2012 року вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачу. Позивач зазначає, що даного договору не підписував та про його існування дізнався лише 10.03.2017 року, а тому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 10.10.2012 року між ним та ТОВ Щедра Нива , а також стягнути з позивача на його користь понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання, в якому просить суд визнати причини пропуску звернення ним до суду за захистом своїх прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. Клопотання мотивоване тим, що позивач дізнався про договір оренди земельної ділянки укладений між ним та відповідачем лише в 2016 році та раніше не міг довідатись про існування даного договору, оскільки є юридично неграмотним та для себе він розумів, що його земельна ділянка у користуванні відповідача до того часу доки він дозволяє. За користування земельною ділянкою позивач отримував зерно та розумів, що це плата за користування його земельною ділянкою.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що сторонами належним чином виконувалися умови договору оренди земельної ділянки, тобто позивач знав про наявність такого договору. Також зазначає, що позивач працював трактористом в ТОВ Щедра Нива , а тому мав би знати про наявність даного договору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 11) підтверджено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2277 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю)) від 10.10.2012 року (копія на а.с. 6-7), позивач передав в оренду вищезазначену земельну ділянку відповідачу до 01.12.2022 року.

Згідно довідки ТОВ Щедра Нива № 13 від 24.05.2017 року (а.с. 25) позивачу протягом 2011 - 2016 р.р. нараховано 23405, 72 грн. орендної плати за вищезазначеним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі (надалі -Закон № 161) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами статті 16 Закону № 161 , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Враховуючи викладене правочин як вольова дія є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, визначеною статтею 627 ЦК України.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ, як це визначено в ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 340-П від 13.09.2017 року (а.с. 103-105), підпис в графі орендодавець у договорі оренди земельної ділянки (земельної частки (паю)), що укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Щедра Нива з приводу оренди земельної ділянки площею 3, 2277 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрований у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі 28.11.2012 року за № НОМЕР_2 виконаний не ОСОБА_3.

Отже спірний договір підписаний не ОСОБА_3, а іншою особою, тобто за відсутності волевиявлення позивача як орендодавця, а тому цей договір не є дійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Разом з тим за змістом ст. ст. 256, 258 ЦК України загальна позовна давність строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

До такого правового висновку, який відповідно до приписів ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування іншими судами загальної юрисдикції, дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

П. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України добросовісність та розсудливість віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

П. п. а , б , ґ ч. 1 ст. 91 ЗК України покладають на власника земельної ділянки обов'язки, зокрема: забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Системний аналіз цих норм вказує на те, що власник земельної ділянки зобов'язаний розсудливо та добросовісно ставитись до свої прав, бути обізнаним про них та вживати заходів щодо виявлення та припинення їх порушень.

Разом з тим в своєму клопотанні позивач не заперечив той факт, що з 2012 року отримував від відповідача орендну плату за користування земельно ділянкою, відтак позивач не мав жодних об'єктивних перешкод довідатись про наявність договору оренди земельної ділянки з часу його укладення в 2012 році, натомість за умови розсудливого та добросовісного ставлення до своїх прав як власника земельної ділянки міг та повинен був довідатись про порушення своїх прав у зв'язку із вчиненням спірного договору та особу, яка їх порушила після набуття цим правочином чинності в 2012 року, а тому саме з цього часу необхідно рахувати початок перебігу позовної давності. Однак позивач до суду звернувся лише 11.05.2017 року. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена поважність пропущення строку звернення до суду за захистом своїх прав, тому в задоволенні її клопотання слід відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

На підставі ст.ст. 203, 215, 236, 256, 257, 261, 267, 629 ЦК України, керуючись ст. 3, 6, 10, 11, 15, 56, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди землі, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний на протязі 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Войнаревич М. Г.