Рішення

від 23.11.2017 по справі 149/1255/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1255/17 Провадження № 22-ц/772/2948/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23 Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива про визнання недійсним договору оренди землі , -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року , -

в с т а н о в и л а :

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ТОВ Щедра Нива про визнання недійсним договору оренди землі , мотивуючи позовні вимоги тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2277 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2012 року вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ Щедра Нива .

Позивач зазначив, що даний договір не підписував, про його існування дізнався лише в березні 2017 року, тому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 10 жовтня 2012 року між ним та ТОВ Щедра Нива , стягнути судові витрати.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2277 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЖ № 780932 (а.с.11).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю) від 10.10.2012 року, ОСОБА_2 передав в оренду вищезазначену земельну ділянку ТОВ Щедра Нива до 01.12.2022 року (а.с.6-7).

Згідно довідки ТОВ Щедра Нива № 13 від 24.05.2017 року позивачу протягом 2011 - 2016 р.р. нараховано 23405,72 грн. орендної плати за вищезазначеним договором (а.с.25).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обгрунтованими, однак останнім пропущено строки позовної давності.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Зазначене узгоджується з правовою позицією висловлено Верховним Судом України 18 березня 2015 року у справі №6-25цс15.

Крім того, висновок суду першої інстанції, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, помилковий, оскільки відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (а.с.124 на звороті).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Щедра Нива не зверталася до суду з заявою про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем ОСОБА_2 строків позовної давності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності, оскільки відсутня відповідна заява відповідача. У справі наявна лише заява про поновлення строків ОСОБА_2 ку А.М.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи міститься висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №341-П від 14.09.2017 року (а.с.103-108), відповідно до якого, підпис в графі Орендодавець у договорі оренди земельної ділянки від 10.10.2012 року, укладеного від імені ОСОБА_2 та ТОВ Щедра Нива , з приводу оренди земельної ділянки площею 3,2277 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі 28.11.2012 року за №052480004009583 виконаний не гр. ОСОБА_2.

При таких обставинах відсутнє волевиявлення позивача ОСОБА_2 на його укладення, а тому є підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.203, 215 ЦК України, та визнання спірного договору недійсним.

Колегія суддів також звертає увагу, що надана відповідачем довідка про виплату орендної плати у грошовій формі за земельний пай не спростовує висновок суду, оскільки не містить відомостей про наявність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та, відповідно, про обізнаність позивача з фактом його укладання.

Підлягає поновленню строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав ОСОБА_2, оскільки про спірний договір він дізнався тільки у 2016 році.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, поновленням строку звернення до суду та задоволення позовних вимог.

Згідно з ст.88 ЦПК України, Закону України Про судовий збір , Постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року №10, сплачений судовий збір в розмірі 1344 грн. з яких: за подання позовної заяви в розмірі 640 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги в розмірі 704 грн. (а.с.127) слід стягнути з ТОВ Щедра Нива на користь ОСОБА_2

Також, підлягає стягненню з ТОВ Щедра Нива на користь ОСОБА_2 2250,24 грн. сплачених позивачем за проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с.96).

Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (земельної частки (паю) площею 3,2277 га, кадастровий номер: 0524883100:02:001:0017 від 10 жовтня 2012 року укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Щедра Нива , зареєстрований відділом Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області 28 листопада 2012 року за номером: 052480004009583.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1344 гривні з яких: 640 гривень сплачених за подання позовної заяви; 704 гривні сплачених за подання апеляційної скарги та 2250 гривень 24 копійки сплачених за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: підпис ОСОБА_5

Судді: підписи ОСОБА_6

ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: ОСОБА_5