Ухвала

від 31.10.2017 по справі 522/20313/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/20313/17

Провадження№2/522/9958/17

УХВАЛА

31 жовтня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі - Довгань Ж.А.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним , суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, згідно якої вимагає визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації ОСОБА_2 від 21.09.2017 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру №2, загальною площею 74,1 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, пров. Басейний 2, буд. 8; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2017 року, посвідчений державним нотаріусом Шостої ОДНК ОСОБА_5 за р.№4-1623, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стосовно відчуження квартири №2, загальною площею 74,1 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, пров. Басейний 2, буд. 8.

Одночасно, представник позивача - ОСОБА_6В звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №2, загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, пров. Басейний 2, буд. 8, що належить на праві власності ОСОБА_3, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про право власності від 10.10.2017 року №22746628, внесеним державним нотаріусом Шостої ОДНК ОСОБА_5.

В обґрунтування вимог заяви представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_3, будучи титульним власником спірної квартири має абсолютне право безперешкодно розпорядитися цією квартирою на користь третіх осіб, що в розрізі наявного спору щодо такої квартири лише призведе до поглиблення конфліктної ситуації новими епізодами триваючого порушення права власності позивача, який буде змушений знову докладати зусиль щодо поновлення свого права власності за фактом його порушення вже новим власником спірної квартири.

До того ж за обставин відчуження відповідачем спірної квартири на користь третіх осіб до моменту виконання рішення суду, прийнятого на користь позивача, фактично неможливим вбачатиметься виконання такого рішення суду, ухваленого відносно відповідача, який на той час позбудеться статусу власника майна. За таких умов поновлення становища позивача, яке існувало до порушення його права власності на майно не відбудеться, а задля повернення до попереднього стану речей позивач змушений буде вдаватися до нових судових процесів та адміністративних процедур, що безумовно потребує значних зусиль та додаткових витрат позивача.

Окрім цього, необмежений обіг спірної квартири, обтяженої порушенням права власності позивача та невиконаним відносно такого майна судовим рішенням призведе до завдання шкоди також і правам третіх осіб - набувачів такої квартири, через необхідність повернення сторін відповідних правочинів до становища, яке існувало до моменту виникнення спірних правовідносин.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України , заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходить з того, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду справи, суд може забезпечити позов наприклад, накласти арешт на майно, заборонити вчиняти певні дії, заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.151-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру №2, загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, пров. Басейний 2, буд. 8, що належить на праві власності ОСОБА_3, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із записом про право власності від 10.10.2017 року №22746628, внесеним державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5.

Копію ухвали направити до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м.Одеса, вул. Черняховського, 6) та сторонам по справі, для відома та виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Суддя Н.А. Ільченко

31.10.2017