Рішення

від 10.12.2019 по справі 522/20313/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20313/17

Провадження № 2/522/4180/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Домусчі Л. В.

за участю секретаря судового засідання: Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До суду 30 жовтня 2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , згідно якого просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича від 21.09.2017 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2017 року, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. за реєстровим №4-1623, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , стосовно відчуження квартири АДРЕСА_1 ;

- визначити порядок виконання рішення суду, згідно якого воно є підставою для скасування записів державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру (запис від 10.10.2017 року №22746628) та державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру (запис від 21.09.2017 року №22507756).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 , яка була набута ним на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О. за реєстровим №6-259. Право власності на квартиру було зареєстровано за ним 31.03.2014 року.

Посилався, що нещодавно, йому стало відомо про порушення його права власності на вказану квартиру, а саме він з`ясував, що певні частина загальної площі квартири АДРЕСА_3 формально потрапив до складу загальної площі суміжної до неї квартири АДРЕСА_4 , яка має загальну площу 74, 1 кв.м., житлову площу 37,7 кв.м., та розташована в тому ж самому будинку АДРЕСА_5 . Тобто за змістом правовстановлюючих документів та матеріалів технічної інвентаризації щодо квартири АДРЕСА_4 значиться збільшена загальна площа такої квартири за рахунок площі квартири позивача. При цьому вказував, що кожний із співвласників продовжує володіти та користуватись фактичними площами своїх квартир.

Починаючи із 10.10.2017 року, титульним власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 , який набув квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. за реєстровим №4-1623. Згідно даного договору, попереднім власником квартири АДРЕСА_6 кв.м., АДРЕСА_7 кв АДРЕСА_8 , була АДРЕСА_9 ОСОБА_4 (запис державного реєстратора Іскрова О.В. від 21.09.2017 року) на підставі висновку ТОВ ІНЖИНІРІНГ ТЕХБУД (серії та номер 17/976 від 18.09.2017 року) та технічного паспорту ТОВ ІНЖИНІРІНГ ТЕХБУД від 18.09.2017 року.

Між тим, позивач вважає незаконною здійснену державним реєстратором реєстрацію права власності приватної власності на вказану квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 , у результаті проведення якої було формально збільшено загальну площу спірну квартиру АДРЕСА_4 , яка склала 74,1 кв.м., за рахунок площі належної позивачу квартири АДРЕСА_3 , що загалом дорівнює 43 кв.м.. Вказував, що зазначені протиправні реєстраційні дії відповідача призвели до незаконного позбавлення його права власності на частину власної квартири. Отже, вважає, що подальше відчуження квартири на користь ОСОБА_2 є також незаконними.

У порядку авторозподілу справа надійшла до провадження судді Ільченко Н.А. та ухвалою суду від 31.10.2017 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 31.10.2017 року за клопотання представника позивача було забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 31.10.2017 року за клопотанням представника позивача було вирішено питання про витребування доказів.

До суду 28.11.2017 року надійшли пояснення відповідача - державного реєстратора (т.1, а.с.53-55), згідно яких повідомив щодо неможливості надання ним запитуваних судом доказів.

Також надав до суду письмові заперечення (т.1, а.с.57-64), згідно яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з посилання на те, що з метою проведення державної реєстрації права власності на новостворену квартиру АДРЕСА_4 заявником було надано висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна №17/976 від 18.09.2017 року, виданий ТОВ Інжинірінг ТехБуд , та технічний паспорт на вказану квартиру від 18.09.2017 року. Оскільки йому були надані всі необхідні документи, підстав для витребування інших даних не було, ним було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .. Посилався на те, що вимоги чинного законодавства щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно ним були дотримані та все здійснено у межах діючого законодавства. Окрім того, документи, на підставі яких було вчинено реєстраційну дію, не скасовані та є чинним.

На виконання вимог ухвали суду від 31.10.2017 року нотаріальною конторою до суду було надано копію договору купівлі-продажу від 10.10.2017 року за реєстровим №4-1623 (т.1, а.с.65-105).

До суду 04.01.2018 року надійшли письмовий відзив від представника ОСОБА_2 (т.1, а.с.149-157), згідно яких представник вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказував додатково, що державна реєстрація права власності ОСОБА_3 було проведено на підставі належних документів та у подальшому ОСОБА_2 правомірно набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_4 .

До суду 06.02.2018 року надійшов відзив Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, який аналогічний його відзиву від 28.11.2017 року.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.03.2018 року №901/0/15-18 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 29.05.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.08.2018 року.

До суду 26.06.2018 року надійшов відзив Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича (т.1, а.с.205-213), який аналогічний його відзиву від 28.11.2017 року.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року за клопотанням представника позивача були витребувані докази, а саме:

- з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) належним чином засвідчену копію повної реєстраційної справи у паперовій формі №1361214751101, яку було заведено щодо квартири АДРЕСА_1 , а також матеріали такої реєстраційної справи в електронній формі, які не потрапили до реєстраційної справи у паперовій формі, шляхом їх друку за допомогою програмних засобів ведення державного реєстру;

- від органу самоорганізації населення комітету мікрорайону Приморський в м. Одесі (код ЄДРПОУ 26248594, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 25) інформацію про те, чи видавалася органом самоорганізації населення комітетом мікрорайону Приморський в м. Одесі 09.10.2017 року гр.. ОСОБА_3 довідка №14 (форма №1), якщо так - витребувати належним чином посвідчену копією цієї довідки та документи, що підтверджують її зміст.

Розгляд справи відкладено на 22.10.2018 року.

До суду 05.10.2018 року надійшли витребувані докази із Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (т.2, а.с.6-58).

Підготовче засідання 22.10.2018 року за клопотанням сторін було відкладено на 03.12.2018 року. 03.12.2018 року розгляд справи відкладено у присутності відповідача та його представника на 28.01.2019 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення та неявкою інших сторін.

У підготовче засідання 28.01.2019 року з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на закритті підготовчого засідання по справі. Представник ОСОБА_2 також з`явилась до суду, позов не визнавала, вважає за можливе слухати справу по суті спору.

Державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскров Олег Вікторович та третя особа ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явились, суд належним чином сповістив їх про день, час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті 25.04.2019 року.

25.04.2019 року розгляд справи відкладено на 02.07.2019 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

У судовому засіданні 02.07.2019 року представника позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що вказана квартира АДРЕСА_4 не могла належати відповідачці, оскільки частково цей об`єкт належить позивачу, та ОСОБА_2 набув право власності на квартиру, до складу якої увійшла частина площі квартири позивача.. Квартири № АДРЕСА_4 фактично не існувало та це є злочинною схемою. Окрім того, вказував, що надані відповідачкою до реєстратора документи не є належними.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти вимог та просила відмовити. Вказувала, що не зрозуміло, які права позивача порушені. Дійсно, відповідач ОСОБА_2 набув право власності на реконструйовану квартиру, було об`єднано два квартири АДРЕСА_10 кв.м.) та №2а (заг.пл.42,4 кв.м.), і тут не вбачається квартири позивача №1. Посилалась на те, що дані квартири відповідача №2 та позивача - №1 є різними об`єктами нерухомості та вважає, що викладені позивачем обставини неможливо довести без проведення відповідної експертизи. Додатково посилалась на те, що право власності ОСОБА_3 зареєстровано на підставі належних на той час документів. Також, вважає, що спір заявлено до неналежного відповідача та належним способом захисту прав позивача у даному випадку будуть вимоги щодо витребування майна з незаконного, на його думку, володіння відповідача.

По справі 02.07.2019 року було оголошено перерву до 10.10.2019 року у зв`язку з замінуванням будівлі суду.

10.10.2019 року за клопотанням представника позивача по справі було оголошено перерву до 10.12.2019 року.

У судове засідання 10.12.2019 року з`явилась представник відповідача - Дабіжа О.А., яка заперечувала проти вимог та просила відмовити із урахуванням раніше викладених нею пояснень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Інші учасники процесу: відповідач державний реєстратор Іскров О.В. та третя особа - ОСОБА_8 у судове засідання також не з`явились, сповіщали у відповідності до вимог чинного законодавства. У матеріалах справи мітиться заява державного реєстратора, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, з огляду на тривалі строки розгляду даної справи (з жовтня 2017 року), зважаючи на належне сповіщення сторін, положення ч.1, 3 ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, а також відповідача - державного реєстратора та третьої особи, сповіщених належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 , яка була набута ним на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О. за реєстровим №6-259 (т.1, а.с.19-20).

Право власності на квартиру було зареєстровано за позивачем 31.03.2014 року, що підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.10.2017 року №100883046 (т.1, а.с.21).

Згідно технічного паспорту, виготовленого 24.02.2014 року на квартиру позивача, остання розташована на 1му поверсі 1-поверхового будинку та складається із 1-єї житлової кімнати (3), площею 16,2 кв.м., кухні (4), площею 14,6 кв.м., вбиральні (5), площею 3,8 кв.м, та коридору, площею 2, 0 та 6,4 кв.м.. Загальна площа квартири становить 43,0 кв.м. (т.1, а.с.22-24).

Також із витребуваної копії реєстраційної справи у паперовій формі №1361214751101, яку було заведено щодо квартири АДРЕСА_1 , судом встановлено, що 21 вересня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскровим Олегом Вікторовичем здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно рішення державного реєстратора №37253363 від 25.09.2017 року (т.2, а.с.44), вказана квартира АДРЕСА_4 утворилась у результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна : квартири № НОМЕР_1 із реєстраційним номером 1353499751101, що належав на праві власності ОСОБА_3 , та квартири АДРЕСА_4 із реєстраційним номером 1353495551101, що належав на праві власності ОСОБА_3 ..

Підставою виникнення права власності зазначено висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна серія та номер 17/976, виданий 18.09.2017 року, видавник ТОВ Інжинірінг ТехБуд , та технічний паспорт, виданий 18.09.2017 року ТОВ Інжинірінг ТехБуд (т.2, а.с.36-38).

При цьому, у матеріалах реєстраційної справи містяться дві інформаційні довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2017 року (т.2, а.с.41-42), згідно яких ОСОБА_3 із 13.09.2017 року є власником двох квартир:

- квартири АДРЕСА_11 м. АДРЕСА_12 адресою АДРЕСА_13 АДРЕСА_14 , (індексний номер 97503863) на підставі технічного паспорту, виданого 08.09.2017 року ТОВ Інжинірінг ТехБуд , висновку щодо технічної можливості поділу серії та номеру : 17/930, виданого 08.09.2017 року видавник ТОВ Інжинірінг ТехБуд ;

- квартири № АДРЕСА_4 , заг АДРЕСА_15 м. АДРЕСА_16 м АДРЕСА_17 адресою АДРЕСА_14 , (індексний номер 97503243) на підставі технічного паспорту, виданого 08.09.2017 року ТОВ Інжинірінг ТехБуд , висновку щодо технічної можливості поділу серії та номеру : 17/930, виданого 08.09.2017 року видавник ТОВ Інжинірінг ТехБуд .

Після реєстрації права власності, квартира АДРЕСА_18 , склала 74, 1 кв.м., житл. пл.. 37, 7кв.м., та складається з двох житлових кімнат.

10 жовтня 2017 року вказана квартира АДРЕСА_18 , була відчужена ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. за реєстровим №4-1623, на користь ОСОБА_2 (т.2, а.с.47-48).

Того ж дня, 10.10.2017 року, право власності за вказану квартиру АДРЕСА_4 було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №99842250 від 10.10.2017 року (т.2, а.с.17).

Як вбачається із позову та пояснень представника позивача, наданих у минулому засіданні, останній оскаржує рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича від 21.09.2017 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , та договір купівлі-продажу від 10.10.2017 року, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. за реєстровим №4-1623, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , стосовно відчуження вказаної квартири АДРЕСА_4 , із тих підстав, що до складу вказаної квартири була включена належна йому частина квартири.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до пунктів 1, 9 частини 1 статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Стаття 18 вказаного Закону встановлює процедуру державної реєстрації прав.

Пункти 5 та 6 частини 1 цієї статті унормовують, що державна реєстрація проводиться на підставі рішення про державну реєстрацію прав (пункт 5), після чого власне відкривається розділ в Державному реєстрі прав та/або вносяться до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав (пункт 6).

Отже, запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і є тим підтвердженням факту набуття, зміни чи припинення речових прав. Саме із запису речових прав у реєстрі, тобто власне державної реєстрації, і виникає за загальним правилом відповідне речове право, а не з рішення про державну реєстрацію.

Відповідна позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 914/405/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі № 367/2022/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача .

За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача .

Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича від 21.09.2017 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , не відповідає способам захисту прав, передбаченою ст. 16 ЦК України, а отже задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. за реєстровим №4-1623, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , стосовно відчуження квартири АДРЕСА_1 , суд враховує наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України , частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України .

За приписами ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1- 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Разом із тим ч. 3 ст. 216 ЦК передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

ОСОБА_1 , подаючи позов , як на обґрунтування вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним, посилався на те, що спір, який виник, зачіпає його інтереси як власника квартири АДРЕСА_3 , частина якої була включена до складу квартири АДРЕСА_4 , відчуженої за спірним договором купівлі-продажу.

ЦК передбачено засади захисту права власності. Зокрема, згідно зі ст. 387 ЦК власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтями 387, 388 ЦК, які дають право витребувати майно в набувача.

Відповідно до ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач згідно ст. 12 ЦПК зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

Суд звертає уваги на те, що позов пред`явлено особою, яка не була стороною договору і вважає себе власником майна, про визнання недійсним відплатного договору, укладеного особою, яка, на її думку, не мала права відчужувати вказане в договорі майно.

Отже, у такому разі це майно не може бути передане власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК, оскільки ОСОБА_1 не була стороною оспорюваного договору. Відчужене за договором майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі № 367/2022/15-ц звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідна правова позиція викладена ВС у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 192/2761/14.

Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України (далі Конвенція). Конвенція та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

За правилами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що спосіб захисту, заявлений позивачем, не буде ефективним способом правового захисту його прав та інтересів у контексті статті 13 Конвенції.

При цьому, суд звертає увагу, що звертаючись до суду з відповідними вимогами, не залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 , яка була стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу, та саме нею здійснено відчуження квартири за цим договором на користь ОСОБА_2 ..

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15,16, 202-203, 215-216, 321, 393 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 1,3, 4-13, 19, 23, 26, 42, 43, 48, 49, 52, 58, 69, 76-82, 89, 92, 175, 209, 223, 229, 234, 241, 242-246, 247, 248, 258, 259, 263-265,268, 354, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_19 ) до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича (код ЄДРПОУ 41262533, службова адреса: м. Одеса, пр.-т Гагаріна, буд. 12-а, каб. 303), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_20 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_21 ), про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним, - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.12.2019 року .

Суддя: Домусчі Л.В.