Рішення

від 24.10.2017 по справі 5015/3282/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017р. Справа № 5015/3282/11

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом : Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК в особі Львівської філії АТ БРОКБІЗНЕСБАНК , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Траст Тер , м. Львів

про стягнення боргу

ціна позову: 151316,63 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК в особі Львівської філії АТ БРОКБІЗНЕСБАНК до Приватного підприємства Траст Тер про стягнення 101570,54 грн. суми боргу по кредиту, 39490,95 грн. суми відсотків за користування кредитними коштами та 10255,14 грн. пені за порушення порядку і строку здійснення платежів за кредитом та відсотками. Ціна позову 151316,63 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2011р. В судовому засіданні 04.07.2011р. оголошувалася перерва до 12:20 год. 13.07.2011р., про що представники Сторін належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні.

Ухвалою від 13.07.2011р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/3670/11 за позовом Приватного підприємства ТрастТер до Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк в особі Львівської філії АТ Брокбізнесбанк про визнання недійсним кредитного Договору № 177/М1 від 20 вересня 2007р.

Рішенням Господарського суду від 22.08.2011р. у справі №5015/3670/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. в задоволенні позову Приватного підприємства ТрастТер відмовлено.

Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 27.10.2011р. та зобов'язано Сторін, в тому числі, бути готовими надати пояснення щодо інших, наявних у матеріалах справи клопотань, і розгляд справи призначено на 15год. 10хв. 15.11.2011р. Проте, 28.10.2011р. суду передано апеляційну скаргу на ухвалу про зупинення провадження у справі від 13.07.2011р.

28.10.2011 року провадження у справі зупинено до розгляду Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження у справі від 13.07.2011р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Львівської області. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 30.11.2012р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 14год. 15хв. 17.12.2012р.

Проте, 04.12.2012р. до Господарського суду Львівської області надійшов лист Львівського апеляційного господарського суду №5015/3282/11 від 30.11.2012р., в якому повідомлялось, що у зв'язку з надходженням на адресу Львівського апеляційного господарського суду касаційної скарги ПП ТрастТер вих.№ю-271112/1 від 27.11.2012р. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011р. по справі №5015/3282/11, з метою дотримання вимог ст.109 ГПК України, необхідно надіслати матеріали справи для долучення до касаційної скарги для подальшого скерування на адресу Вищого господарського суду України.

Ухвалою суду по даній справі від 07.12.2012р. провадження у справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПП ТрастТер №ю-271112/1 від 30.11.2012р. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011р.

Матеріали справи до повернення такої до суду неодноразово витребовувались Львівським апеляційним господарським судом у зв'язку з необхідністю надсилання таких до Вищого господарського суду України.

08.04.2014р. справа повернулась з Вищого господарського суду України.

09.04.2014р. ухвалою Господарського суду Львівської області поновлено провадження у даній справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 30хв. 15.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2014 року провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги ПП ТрастТер на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.12.2012р. по справі №5015/3282/11 про зупинення провадження у справі та повернення справи до Господарського суду Львівської області.

В подальшому, ухвала Господарського суду Львівської області від 13.07.2011р. про зупинення провадження у справі №5015/3282/11 неодноразово оскаржувалась до Львівського апеляційного господарського суду. Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2017р. відмовлено у прийнятті до провадження апеляційної скарги ПП ТрастТер про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 13.07.2011р. про зупинення провадження у справі №5015/3282/11. Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017р. касаційну скаргу ПП ТрастТер залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2017р. у справі №5015/3282/11 без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2017р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2017р.

Представникам Сторін впродовж розгляду справи оголошувались права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду у даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмове повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області не виконав, про причини невиконання суду не повідомив; впродовж розгляду справи позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Ухвалу про поновлення провадження у справі від 05.10.2017р., окрім адреси реєстрації Відповідача, надіслано Відповідачеві за наявними в матеріалах справи чотирма відомими адресами.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79052, АДРЕСА_1.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із Безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОП та ГФ ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ) Приватне підприємство ТрастТер знаходиться за адресою: 91021, Луганська область, м. Луганськ, вул.Сорокіна, буд. 1.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверт з ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2017р. про поновлення провадження у даній справі скеровано Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, проте конверт з вказаною ухвалою повернутий відділенням поштового зв'язку із відміткою За місцем обслуговування .

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду у даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про поновлення провадження у справі), сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством БРОКБІЗНЕСБАНК в особі директора Львівської філії АТ БРОКБІЗНЕСБАНК ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Банк) та Приватним підприємством Траст Тер (надалі - Відповідач, Позичальник) укладено Кредитний договір №177/МІ (надалі - Договір), за умовами якого (п.п. 1.1., 1.2. Договору) Банк зобов'язувався надати Позивальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 284925,00 терміном користування до 19.09.2010р. включно зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 15 відсотків річних для придбання транспортного засобу: вантажного автомобіля-самоскида марки МАЗ-551605-271 з вантажною платформою об'ємом 15,4 м.куб. для здійснення вантажних перевезень (надалі - Кредит) на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.4. Договору Сторонами встановлено, що повернення Кредиту здійснюється шляхом платежу на позичковий рахунок, відкритий Позичальнику, в строки і терміни, передбачені Графіком, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.5. Договору проценти нараховуються в межах терміну користування Кредитом, встановленого пунктом 1.1.2. Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку 360 днів в році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день його повернення.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісяця з 27 по 30/31 число поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку Позичальника грошових коштів на його поточний рахунок, або на інший, вказаний ним рахунок, по 31 число місяця включно, в якому надано Кредит. В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 1 числа поточного місяця по 30/31 число включно поточного місяця , при повному погашенні Кредиту (п.2.6. Договору).

Згідно пункту 2.9. Договору погашення заборгованості Позичальника здійснюється наступним чином: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом; в другу чергу - строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом; в третю чергу - прострочена заборгованість з повернення Кредиту; в четверту чергу - строкова заборгованість з повернення Кредиту; в п'яту чергу - заборгованість по сплаті комісій; в шосту - заборгованість за неустойкою; в сьому - інші витрати Банку.

Пунктом 7.1. Договору Сторонами встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або строків сплати процентів за користування Кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки за користування Кредитом, що визначна пунктом 1.1.3. Договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.. При нарахуванні неустойки приймається, що рік - 365 днів, місяць рівний календарній кількості днів.

Відповідно до пункт 8.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до моменту виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

В подальшому, Додатковими угодами до Договору Сторонами вносились зміни до пунктів 1.1.3, 1.1.4., 2.4. та 2.5 Договору.

Так, Додатковою угодою від 01.08.2008р. №1ДО до Договору Сторонами погоджено внести зміни до пункту 2.5. Договору, виклавши його в наступній редакції: Проценти нараховуються в межах терміну користування Кредитом, встановленого пунктом 1.1.2. Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку 365/366 (фактичної кількості) днів в році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день його повернення.

Додатковими угодами від 23.05.2008р. №1 та 22.07.2008р.№2 до Договору Сторонами вносились зміни до пункту 1.1.3. Договору. Так, з 23.05.2008р. ставка процентів за користування Кредитом складала 20 відсотків річних, з 22.07.2008р. - 22 відсотки річних.

Окрім того, Додатковою угодою від 28.01.2009р. №4 до Договору Сторонами змінено пункт 2.4. Договору в частині Графіку повернення Кредиту.

В забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором 20.09.2007р. між Сторонами укладено Договір застави, за умовами якого (п. 1.3. Договору застави) забезпечувалось виконання Відповідачем (Заставодавцем) зобов'язань з повернення Позивачу (Заставодержателю) Кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з Договору, які іменуються як Основне зобов'язання шляхом передачі в заставу належного Заставодавцю на праві власності вантажного автомобіля-самоскида марки МАЗ-551605-271 білого кольору, 2007р.в., шасі (кузов, рама, коляска) Y3M55160570013425, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору та посвідчено приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_2, про що внесено запис до реєстру №6224.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із повернення Кредиту, а також сплати процентів за користування ним у встановлені Договором порядку та строки належним чином не виконано, внаслідок чого утворився борг з повернення Кредиту в розмірі 101570,54 грн., зі сплати відсотків за користування Кредитом в розмірі 39490,95 грн. та пені за порушення порядку і строку здійснення платежів за кредитом та відсотками в розмірі 10255,14 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення Відповідачем вказаного боргу станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 101570,54 грн. суми боргу по кредиту, 39490,95 грн. суми відсотків за користування кредитними коштами та 10255,14 грн. пені за порушення порядку і строку здійснення платежів за кредитом та відсотками.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 101570,54 грн. суми боргу по Кредиту, 39490,95 грн. суми відсотків за користування кредитними коштами та 10255,14 грн. пені за порушення порядку і строку здійснення платежів, відсутність заперечень Відповідача як проти самого факту отримання Кредиту, користування ним, допущення порушення порядку та строку його повернення, а також сплат відсотків за користування Кредитом, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 101570,54 грн. суми боргу по кредиту, 39490,95 грн. суми відсотків за користування кредитними коштами та 10255,14 грн. пені за порушення порядку і строку здійснення платежів є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.10.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.10.2017р.

На підставі ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України (у чинній станом на момент подання позовної заяви до суду редакції) судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1513,17 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 1054 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТрастТер (91021, Луганська область, м. Луганськ, вул.Сорокіна, буд. 1; ідентифікаційний код 19328849) на користь Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК (03057, м.Київ, просп.Перемоги, буд.41; ідентифікаційний код 19357489) 101570,54 грн. суми боргу по кредиту, 39490,95 грн. суми відсотків за користування кредитними коштами, 10255,14 грн. пені за порушення порядку і строку здійснення платежів, 1513,17 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.