Рішення

від 23.10.2017 по справі 914/1029/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017р. Справа № 914/1029/17

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО , с. Софіївська Борщагівка, Київська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Мові Хелс , с. Шевченкове, Київська область

про стягнення 620 826 грн. 49 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 10.04.2017);

від відповідача: ОСОБА_3, представник (довіреність б/н від 07.06.2017);

від третіх осіб: не з'явився

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь , м. Львів про стягнення 620 826 грн. 49 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.05.2017 призначив розгляд справи на 19.06.2017. Ухвалою від 19.06.2017 суд за клопотанням представника позивача продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 09.08.2017, розгляд справи відклав на 09.08.2017.

Ухвалою суду від 09.08.2017 залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО , призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 09.08.2017) визначено колегію у складі суддів Гоменюк З.П. та Мороз Н.В., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, за клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Ухвалою від 18.09.2017 року суд залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Мові Хелс .

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО та відповідачем було укладено договір поставки товару №3859, на виконання умов якого відповідачу за період часу з 04.02.2017 по 11.03.2017 було поставлено товар на загальну суму 620 826 грн. 49 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав. В подальшому між позивачем та ТзОВ ФРАМ КО 13.03.2017 року було укладено договір надання послуги факторингу №Ф130317, за яким ТзОВ ФРАМ КО відступило своє право вимоги до відповідача на суму 620 826 грн. 49 коп. позивачу за вищевказаним договором поставки. Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання перед новим кредитором-позивачем, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 620 826 грн. 49 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що 02.12.2014 року. між третіми особами було укладено договір поставки №38, згідно якого заборгованість ТзОВ ФРАМ КО перед ТзОВ Мові Хелс за поставлений товар становила 590 784 грн. 32 коп. 16.03.2017 року ТзОВ Мові Хелс і відповідачем було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до відповідача перейшло право вимоги до ТзОВ ФРАМ КО за договором поставки №38 від 02.12.2014 в сумі 590 784 грн. 32 коп. З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що станом на 16.03.2017 існувала заборгованість ТзОВ ФРАМ КО перед відповідачем на суму 590 784 грн. 32 коп., з огляду на що відповідачем 17.03.2017 було направлено заяву від 17.03.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 590 784 грн. 32 коп. та повідомлення про припинення зобов'язань перед ТзОВ ФРАМ КО , а тому, за твердженням відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.

Треті особи в судові засідання явку представників не забезпечили, надали письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.

3 червня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (постачальник) і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь (покупець) укладено договір поставки товару №3859.

За цим договором постачальник (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №3859 від 03.06.2016 загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в накладних. Накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією є товар, наведений в одній видатковій накладні.

На виконання умов вищевказаного договору, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача поставила відповідачу за період часу з 04.02.2017 по 11.03.2017 товар на загальну суму 620 826 грн. 49 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Як встановлено п. 4.1. та п. 4.2. договору №3859 від 03.06.2016 строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі, відповідно до законодавства.

Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладним, які не оплачені, та строк оплати яких настав (п. 4.3 договору №3859 від 03.06.2016).

13 березня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (фактор) і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (клієнт) укладено договір надання послуги факторингу №Ф130317.

За цим договором фактор (позивач) зобов'язується передати грошові кошти в сумі 620 826 грн. 49 коп. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №3859 від 03.06.2016 року до ТзОВ Подорожник Волинь в розмірі 620 826 грн. 49 коп.

Пунктом 2.1. договору надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 передбачено, що детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної п. 1.1. договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.2017 року шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 589 785 грн. 16 коп.

Згідно із додатком № 2 (порядок відступлення вимоги), що є невід'ємною частиною договору, ТзОВ ФРАМ КО зобов'язувалось передати позивача наступні документи: договір поставки №3859 від 03.06.2016, реєстр податкових накладних станом на 13.03.2017, товарно-транспортні накладні за період з 01.02.2017 р. по 10.03.2017 р., реєстр неоплачених накладних станом на 13.03.2017, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2017 по 13.03.2017.

Листом за вих. №13/03 від 03.05.2017 року позивач письмово повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло із договору поставки №3859 від 03.06.2016 та про необхідність сплати заборгованості фактору у 3-денний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

З огляду на несплату відповідачем позивачу боргу у розмірі 620 826 грн. 49 коп., позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 620 826 грн. 49 коп.

Судом також встановлено, що 17.03.2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь надіслало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ТзОВ ФРАМ КО на підставі цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, де зазначено, що у ТзОВ Подорожник Волинь існувала заборгованість перед ТзОВ ФРАМ КО у розмірі 590 784 грн. 32 коп., в т.ч. ПДВ. Дана сума заборгованості виникла внаслідок недоплати ТзОВ Подорожник Волинь по договору поставки товару №3859 від 03.06.2016 року, укладеного між ТзОВ ФРАМ КО та ТзОВ Подорожник Волинь .

Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 року ТзОВ Подорожник Волинь повідомило про існування у ТзОВ ФРАМ КО грошової заборгованості перед ТзОВ Подорожник Волинь , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Мові Хелс , згідно якого ТзОВ Мові Хелс відступило своє право вимоги у розмірі 590 784 грн. 32 коп. Право вимоги виникло на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014 року, укладеного між ТзОВ Мові Хелс та ТзОВ ФРАМ КО .

Повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №126 від 17.03.2017 року разом з копією договору відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, копією акту приймання-передачі первинних документів була надіслана ТзОВ Мові Хелс на адресу ТзОВ ФРАМ КО 20.03.2017 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як зазначалося вище, на виконання умов договору №3859 від 03.06.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО було поставлено, а відповідачем прийнято за період часу з 04.02.2017 по 11.03.2017 товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 620 826 грн. 49 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Факт поставки товару на вказану суму 620 826 грн. 49 коп. за договором №3859 від 03.06.2016 відповідачем не заперечується.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, строк оплати за ними встановлено 40 днів з моменту одержання товару.

Таким чином, виходячи з умов договору №3859 від 03.06.2016, товарно-транспортних накладних, та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період часу з 04.02.2017 по 11.03.2017 товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 620 826 грн. 49 коп. є таким, що настав.

Як встановлено судом, відповідачем належним чином та в повному обсязі свої зобов'язання за договором №3859 від 03.06.2016 щодо оплати вартості товару виконано не було, внаслідок чого у останнього існувала заборгованість перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО в сумі 620 826 грн. 49 коп.

В подальшому між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО було укладено договір надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 року.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 1079 ЦК України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент укладання договору №Ф130317 від 13.03.2017 позивач мав свідоцтво ФК № 568 від 07.05.2015 про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність у останнього права на надання послуг факторингу згідно приписів ст. 1079 ЦК України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 року не був розірваний чи припинений та не визнавався судом недійсним.

Отже, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір №Ф130317 від 13.03.2017 є належною підставою у розумінні ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в розмірі 620 826 грн. 49 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за договором №3859 від 03.06.2016, яке містило вимогу про сплату заборгованості в сумі 620 826 грн. 49 коп. у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч. 1 статті 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 статті 516 ЦК України).

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст.ст. 601-603 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Як зазначив відповідач у своїх запереченнях, станом на 16.03.2017 року між ТзОВ ФРАМ КО та ТзОВ Подорожник Волинь існувала взаємна заборгованість у розмірі 590 784 грн. 32 коп. Вказана сума заборгованості виникла внаслідок недоплати ТзОВ Подорожник Волинь по договору поставки товару №3859 від 03.06.2016, укладеного між ТзОВ ФРАМ КО та ТзОВ Подорожник Волинь , а також несплати ТзОВ ФРАМ КО заборгованості, яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, укладеного між ТзОВ Подорожник Волинь та ТзОВ Мові Хелс , згідно якого ТзОВ Мові Хелс відступило своє право вимоги у розмірі 590 784 грн. 32 коп. на користь ТзОВ Подорожник Волинь , що виникло на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014, укладеного між ТзОВ Мові Хелс та ТзОВ ФРАМ КО . З огляду на надсилання 17.03.2017 року ТзОВ ФРАМ КО заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, ТзОВ Подорожник Волинь здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог, що є наслідком припинення зобов'язання щодо сплати заборгованості у розмірі 590 784 грн. 32 коп. по договору №3859 від 03.06.2016.

Проте, як зазначалося вище, станом на 16.03.2017 року у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО право вимоги на підставі договору №3859 від 03.06.2016 до відповідача було відсутнє у зв'язку із передачею 13.03.2017 року вищевказаного права вимоги позивачу згідно договору надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 року, тобто, право вимоги у відповідача до ТзОВ ФРАМ КО виникло після відступлення права вимоги ТзОВ ФРАМ КО до відповідача. Таким чином, на момент складення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017 року між сторонами не було зустрічності таких вимог, у зв'язку із чим не могло відбутися їх зарахування.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України ).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 у справі №8/600).

З урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар, надіслання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором №3859 від 03.06.2016 товар (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі № 5011-30/15848-2012).

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 590 784 грн. 32 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висловлені відповідачем заперечення, не спростовують висновків суду стосовно виникнення у позивача на підставі договору надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 року права вимоги до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь згідно договору поставки товару №3859 від 03.06.2016 року на суму 620 826 грн. 49 коп.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь про стягнення 620 826 грн. 49 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 203, 509, 526, 530, 601, 625, 626, 692, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 173193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Подорожник Волинь , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 40520168) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139 (ідентифікаційний код 39704618) 620 826 грн. 49 коп. заборгованості, 9 312 грн. 40 коп. судового збору.

3. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне текст рішення складено 30.10.2017.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.