Постанова

від 06.07.2018 по справі 914/1029/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1029/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Подорожник Волинь",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації "

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 29.01.2018

у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації "

про стягнення 620 826, 49 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 15.02.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Львівського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №914/1029/17 в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1029/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018.

3. Ухвалою від 26.03.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та ухвалив здійснити перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №914/1029/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 526, 601, 692, 712, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник Волинь" про стягнення 620 826, 49 грн.

6.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2016 між ТОВ "Фрам Ко" та відповідачем укладено договір поставки товару №3859, на виконання умов якого відповідачу за період з 04.02.2017 по 11.03.2017 поставлено товар на загальну суму 620 826, 49 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав. В подальшому між позивачем та ТОВ "Фрам Ко" 13.03.2017 укладено договір надання послуги факторингу №Ф130317, за яким ТОВ "Фрам Ко" відступило своє право вимоги до відповідача на суму 620 826, 49 грн. позивачу за зазначеним договором поставки. Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання перед новим кредитором-позивачем, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 620 826, 49 грн.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 23.10.2017 Господарський суд Львівської області позовні вимоги задовольнив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник Волинь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 620 826, 49 грн. заборгованості та 9 312, 40 грн. судового збору.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 03.06.2016 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) і ТОВ "Подорожник Волинь" (покупець) укладено договір поставки товару №3859, за яким постачальник (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Відповідно до пункту 1.2 договору, загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в накладних. Накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією є товар, наведений в одній видатковій накладні;

- на виконання умов зазначеного договору третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача поставила відповідачу за період з 04.02.2017 по 11.03.2017 товар на загальну суму 620 826, 49 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними;

- відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору №3859 від 03.06.2016 строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або готівковій формі відповідно до законодавства. Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати за накладними, які не оплачені, та строк оплати яких настав (пункт 4.3 договору №3859 від 03.06.2016);

- 13.03.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) і ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) укладено договір надання послуги факторингу №Ф130317. За цим договором фактор (позивач) зобов'язується передати грошові кошти на суму 620 826, 49 грн. в розпорядження клієнта за плату, а клієнт (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №3859 від 03.06.2016 до ТОВ "Подорожник Волинь" в розмірі 620 826, 49 грн.; пунктом 2.1. договору надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 передбачено, що детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені в додатку №1 та додатку №2 до цього договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної пунктом 1.1. договору; фактор сплачує клієнтові в строк до 01.07.2017 шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти в розмірі 589 785, 16 грн.;

- згідно з додатком №2 (порядок відступлення вимоги), що є невід'ємною частиною договору, ТОВ "Фрам Ко" зобов'язувалось передати позивачу такі документи: договір поставки №3859 від 03.06.2016, реєстр податкових накладних станом на 13.03.2017, товарно-транспортні накладні за період з 01.02.2017 по 10.03.2017, реєстр неоплачених накладних станом на 13.03.2017, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2017 по 13.03.2017;

- листом за вих. №13/03 від 03.05.2017 позивач письмово повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло з договору поставки №3859 від 03.06.2016 та про необхідність сплати заборгованості фактору у 3-денний строк з дати отримання цього повідомлення;

- з огляду на несплату відповідачем позивачу боргу в розмірі 620 826, 49 грн., позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 620 826, 49 грн.;

- 17.03.2017 ТОВ "Подорожник Волинь" надіслало ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ТОВ "Фрам Ко" на підставі цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, де зазначено, що у ТОВ "Подорожник Волинь" існувала заборгованість перед ТОВ "Фрам Ко" в розмірі 590 784, 32 грн., в тому числі ПДВ. Дана сума заборгованості виникла внаслідок недоплати ТОВ "Подорожник Волинь" за договором поставки товару №3859 від 03.06.2016, укладеного між ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "Подорожник Волинь";

- заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 ТОВ "Подорожник Волинь" повідомило про існування у ТОВ "Фрам Ко" грошової заборгованості перед ТОВ "Подорожник Волинь", яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, укладеного між ТОВ "Подорожник Волинь" та ТОВ "Мові Хелс", згідно з яким ТОВ "Мові Хелс" відступило своє право вимоги в розмірі 590 784, 32 грн. Право вимоги виникло на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014, укладеного між ТОВ "Мові Хелс" та ТОВ "Фрам Ко";

- повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №126 від 17.03.2017 разом з копією договору відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, копією акта приймання-передачі первинних документів було надіслано ТОВ "Мові Хелс" на адресу ТОВ "Фрам Ко" 20.03.2017.

7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- факт поставки товару на суму 620 826, 49 грн. за договором №3859 від 03.06.2016 відповідачем не заперечується;

- строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого в період з 04.02.2017 по 11.03.2017 товару, а саме лікарських засобів, виробів медичного призначення на загальну суму 620 826, 49 грн. є таким, що настав;

- відповідачем належним чином та в повному обсязі свої зобов'язання за договором №3859 від 03.06.2016 щодо оплати вартості товару виконано не було, внаслідок чого в останнього існувала заборгованість перед ТОВ "Фрам Ко" на суму 620 826, 49 грн.;

- станом на момент укладання договору №Ф130317 від 13.03.2017 позивач мав свідоцтво ФК №568 від 07.05.2015 про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність в нього права на надання послуг факторингу відповідно до приписів статті 1079 ЦК України;

- договір надання послуги факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 не було розірвано чи припинено, зазначений договір не визнавався судом недійсним. Отже, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір №Ф130317 від 13.03.2017 є належною підставою в розумінні статті 11 ЦК України для виникнення в позивача права вимоги до відповідача на суму 620 826, 49 грн.;

- матеріалами справи підтверджено, що позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за договором №3859 від 03.06.2016, яке містило вимогу про сплату заборгованості на суму 620 826, 49 грн. у триденний строк з дати отримання зазначеного повідомлення;

- з урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар, надіслання ТОВ "Подорожник Волинь" заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором №3859 від 03.06.2016 товар (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі №5011-30/15848-2012).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 29.01.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Подорожник Волинь" задовольнив частково, рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2017 у справі №914/1029/17 скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Подорожник Волинь" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 10 042, 17 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовив, стягнув з ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на користь ТОВ "Подорожник Волинь" 9 927, 31 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- місцевим господарським судом не було враховано дати, коли позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та про необхідність сплатити боргу саме позивачу як новому кредитору. ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", як новий кредитор, повідомив боржника ТОВ "Подорожник Волинь" про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло з договору поставки №3859 від 03.06.2016 та про необхідність сплати заборгованості саме фактору лише 03.05.2017 листом за вих.№13/03. Тобто до моменту такого повідомлення до 03.05.2017 боржник не знав та не міг знати про заміну кредитора у зобов'язанні, що випливає з договору поставки №3859 від 03.06.2016, відтак, вважав кредитором саме ТОВ "Фрам Ко" (яке було постачальником за договором №3859 від 03.06.2016), та перед яким було частково виконано зобов'язання шляхом зустрічного зарахування;

- суд першої інстанції помилково не врахував заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017, яка була надіслана на адресу первісного кредитора ТОВ "Фрам Ко" до моменту повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, що в свою чергу вважається належним виконанням боржником свого обов'язку. Так, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ТОВ "Фрам Ко" на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Подорожник Волинь" надіслало на адресу ТОВ "Фрам Ко" 17.03.2017, що підтверджується описом вкладення у рекомендований лист та фіскальним чеком, копії яких знаходяться у матеріалах справи;

- ТОВ "Подорожник Волинь" повідомило ТОВ "Фрам Ко" про зарахування заборгованості ТОВ "Фрам Ко" в розмірі 590 784, 32 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, за умовами якого ТОВ "Фрам Ко" відступило своє право вимоги в розмірі 590 784, 32 грн. до ТОВ "Фрам Ко" на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Подорожник Волинь" перед ТОВ "Фрам Ко" в розмірі 590 784, 32 грн. на підставі договору поставки товару №3859 від 03.06.2016;

- враховуючи надіслання ТОВ "Подорожник Волинь" на адресу ТОВ "Фрам Ко" (яке було кредитором в силу неповідомлення боржника про заміну кредитора) заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 590 784, 32 грн. на підставі статті 601 ЦК України, суд дійшов висновку про належне виконання боржником зобов'язання щодо оплати товару на суму 590 784, 32 грн. за договором поставки товару №3859 від 03.06.2016;

- суд відхилив твердження ТОВ "Фрам Ко" про неповідомлення останнього з боку відповідача про заміну кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, за умовами якого ТОВ "Мові Хелс" відступило своє право вимоги до ТОВ "Фрам Ко" в розмірі 590 784, 32 грн. на підставі договору поставки №38 від 02.12.2014 ТОВ "Подорожник Волинь", оскільки 20.03.2017 ТОВ "Мові Хелс" (як первісний кредитор) надіслало на адресу боржника ТОВ "Фрам Ко" повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №126 від 17.03.2017, копію договору відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017 та копію акта приймання-передачі первинних документів до договору відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, копії яких знаходяться у матеріалах справи;

- після отримання ТОВ "Фрам Ко" заяви ТОВ "Подорожник Волинь" про зарахування зустрічних однорідних вимог, ТОВ "Фрам Ко" не надіслало будь-яких заперечень на зазначену заяву та не повідомило ТОВ "Подорожник Волинь" про заміну кредитора у зобов'язанні, разом з тим, суд зазначив, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржувалась до суду, при цьому, звернення ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до суду з даним позовом не спростовує висновків, викладених вище (щодо невчасного повідомлення боржника про заміну кредитора);

- відповідачем на користь ТОВ "Фрам Ко" сплачено частину заборгованості в розмірі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1000 від 20.03.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи;

- з огляду на часткове задоволення позову, беручи до уваги положення статті 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача (скаржника) слід стягнути 10 077, 94 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Разом з тим, з відповідача на користь позивача слід стягнути 150, 63 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позову.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

10. Скаржник з посиланням на статті 601, 1082 ЦК України доводив, що у даному випадку на правильне вирішення спору не впливає, коли боржник ТОВ "Подорожник Волинь" отримало повідомлення фактора про сплату боргу (11.05.2017), тобто після складання та направлення заяви про зарахування від 17.03.2017, оскільки станом на цю дату не було зустрічності зобов'язання за договорами поставки. Сума боргу за цим позовом є спірною, а тому виключає здійснення зарахування.

11. Скаржник доводив, що оскільки відповідач не здійснював оплат ні фактору, ні клієнту саме суми боргу з правильним призначенням платежу, помилкове виконання обов'язку ТОВ "Подорожник Волинь" з погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017 не є свідченням виконання обов'язку ані первісному кредитору, ані новому кредитору.

Доводи інших учасників справи

12. ТОВ "Фрам Ко" також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та в письмових поясненнях на касаційну скаргу посилається на неправильне застосування судом положень статей 512, 601 ЦК України, просить касаційну скаргу скаржника задовольнити.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 516 - якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 601 - зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 603 - у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частини 1, 2 статті 692 - продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 1077 - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 1082 - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Частина 1 статті 1085 - якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

14. Господарський кодекс України

Частина 3 статі 203 - господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування апеляційним судом приписів статей 526, 601, 692, 712, 1082 ЦК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. За змістом статті 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

17. Згідно з частиною 2 статті 516 ЦК України, передбачено загальне правило, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, положення статті 1082 ЦК України, які є спеціальними щодо договору факторингу, визначають обов'язок боржника здійснити платіж факторові за наявності умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, до отримання повідомлення про відступлення прав вимоги за договором факторингу, боржник не може бути обмежений у виконанні своїх зобов'язань перед кредитором (клієнтом за договором факторингу), оскільки йому нічого не відомо про укладення такого договору.

18. Ризик настання негативних наслідків для фактора за період між укладенням договору факторингу та повідомленням боржника про його укладення з вимогою про сплату боргу факторові законодавцем покладається на фактора, оскільки відповідно до частини 1 статті 1085 ЦК України, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактора.

Отже, якщо в цей період часу, боржник добросовісно виконав свої зобов'язання перед клієнтом, таке виконання має бути зараховано фактором, як належне.

19. Судами встановлено, що у ТОВ "Подорожник Волинь" існувала заборгованість перед ТОВ "Фрам Ко" в розмірі 590 784, 32 грн. Дана сума заборгованості виникла внаслідок недоплати ТОВ "Подорожник Волинь" за договором поставки товару №3859 від 03.06.2016, укладеного між ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "Подорожник Волинь". При цьому, 17.03.2017 ТОВ "Подорожник Волинь" надіслало ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ТОВ "Подорожник Волинь" повідомило про існування у ТОВ "Фрам Ко" грошової заборгованості перед ТОВ "Подорожник Волинь", яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/4 від 16.03.2017, укладеного між ТОВ "Подорожник Волинь" та ТОВ "Мові Хелс", згідно з яким ТОВ "Мові Хелс" відступило своє право вимоги в розмірі 590 784, 32 грн.

Зазначена одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

20. Судами встановлено, що повідомлення про відступлення третьою особою на стороні позивача права грошової вимоги за договором факторингу №Ф130317 від 13.03.2017 позивачу у справі відправлено фактором відповідачу лише 03.05.2017. Відтак, відповідач до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні 03.05.2017 не знав та не міг знати про заміну кредитора у первісному зобов'язанні. Тому заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017, надіслану первісному кредитору, не можна визнати неналежним виконанням перед кредитором своїх зобов'язань в силу статей 512, 1082, 1085 ЦК України, а ризик настання несприятливих наслідків для фактора в цьому випадку покладено законодавцем на позивача у справі.

21. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме положення статей 516, 601, 603, 1082, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі поданої відповідачем заяви є належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань та правовою підставою їх припинення перед позивачем у справі.

22. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки №3859 від 03.06.2016 припинилось на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поданою відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017 як такі, що є належним виконанням обов'язку перед первісним кредитором на суму 590 784, 32 грн., який в порядку частини 1 статті 1085 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем на загальну суму позовних вимог 620 826, 49 грн.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-11 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Суду згідно з пунктами 16-22 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

25. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №914/1029/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк