Постанова

від 26.10.2017 по справі 927/618/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа№ 927/618/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Найда С.В.- за довіреністю № 7 від 31.05.2016;

від відповідача: Медвецький А.Т.- за довіреністю № 06/07-1 від 06.07.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінкаторф" на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі № 927/618/17 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінкаторф",

с. Мар'янівка, Гребінківський р-н, Полтавська обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сфагнум-Груп",

смт Козелець,Чернігівська обл.

про визнання договору недійсним та повернення незаконно збереженого майна на суму 74499,95 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гребінкаторф (надалі-позивач/ТОВ Гребінкаторф ) звернулось до господарського суду Чернігівської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Сфагнум-Груп (надалі-відповідач/ТОВ Сфагнум-Груп ) про визнання договору недійсним та повернення незаконно збереженого майна на суму 74499,95 грн.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає про те, що під час виконання обов'язків за договором підряду про надання послуг № 01/10 від 01.10.2014 останньому стало відомо, що в вищезазначеному договорі відповідач помилково визначив податкову правосуб'єктність як платника податку на додану вартість, що призвело до укладання договору позивачем під впливом помилки щодо формування ціни договору. Виконуючи зобов'язання за договором №01/10 від 01.10.2014 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 36 666,68 грн. як податок на додану вартість, які не були перераховані відповідачем до Державного бюджету України, оскільки відповідач не був платником податку на додану вартість, і, на думку позивача, зазначені кошти безпідставно збережені відповідачем у себе. Посилаючись вищевикладене та на ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України позивач нарахував до сплати відповідачу 37 833,27 грн. процентів за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.08.2017 порушено провадження у справі № 927/618/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі № 927/618/17 (суддя Скорик Н.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 203, 215, 627, 638, 837, 843, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 299.1, 299.2, 299.7 Податкового кодексу України та ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Чернігівської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Гребінкаторф" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також порушення норм матеріально права, зокрема, 229, 626, 627 Цивільного кодексу України та ст. 188 Податкового кодексу України, що до наведено є підставою для скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у порядку ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 відновлено ТОВ Гребінкаторф пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі № 927/618/17; скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3848/17 від 26.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/618/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2017 для розгляду справи № 927/618/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Яковлєва М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі № 927/618/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя- Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

26.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ ТОВ Сфагнум-Груп надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

26.09.2017 судом оголошено перерву до 26.10.2017.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без зиін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 01.10.2014 між ТОВ Сфагнум-Груп , як виконавцем та ТОВ Гребінкаторф , як замовником було укладено договір № 01/10 підряду про надання послуг (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги, передбачені п. 1.2. та 1.3. договору (надалі послуги), а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги і оплатити їх на умовах та в порядку, передбачену договором.

Пунктами 2.2., 2.3. договору сторони визначили, що вартість надання послуг по видобуванню та вивозу на територію виробництва замовника однієї тони торфу складає 55 грн. в тому числі ПДВ - 20% - 9,17 грн. Загальна вартість послуг вивозу 5000 тон торфу складає 275000 грн. в тому числі ПДВ 20% - 45833,33 грн. Оплата вартості послуг, фактично наданих за цим договором, здійснюється замовником на підставі актів прийому-здачі робіт (надання послуг) шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця в триденний термін після підписання поточних актів прийому-здачі робіт (надання послуг). Так, сторони узгодили ціну робіт, загальну їх вартість та порядок оплати виконаних робіт.

Розділами 3 та 4 договору сторони визначили строки та умови виконання робіт, порядок їх здачі - приймання, а також термін дії договору, договір підписаний керівниками ТОВ "Гребінкаторф" ОСОБА_4 та ТОВ "Сфагнум - Груп" ОСОБА_5.

Пунктом 7.4. договору сторони погодили, що виконавець має статус платника єдиного податку за ставкою 5%.

Окрім того, у графі "Виконавець" розділу 8 "Реквізити та підписи сторін" міститься зазначення, що ТОВ "Сфагнум груп" є платником єдиного податку 5%, 4 гр.

ТОВ Гребінкаторф зазначає про те, що під час виконання обов'язків за договором підряду про надання послуг № 01/10 від 01.10.2014 останньому стало відомо, що у вказаному договорі відповідач помилково визначив податкову правосуб'єктність як платника податку на додану вартість, що призвело до укладання договору позивачем під впливом помилки щодо формування ціни договору.

Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про визнання недійсним договору № 01/10 підряду про надання послуг від 01.10.2014.

Місцевий господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені ним обставини відповідності умов оскаржуваного договору нормам чинного законодавства, а також недоведеності позивачем обставин укладення оспорюваного договору під впливом обману, з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду.

Як вже зазналось вище, між позивачем та відповідачем було укладено довір підряду.

Відповідно до ст. 837, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором ( ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як обґрунтовано зауважено місцевим господарським судом, що перед укладанням договору позивач, вважаючи істотною умовою договору статус податкового обліку відповідача, не був позбавлений права в порядку ч.1 ст. 638 ЦК України звернутись до відповідача з відповідною заявою для з'ясування цієї обставини, чого зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції і судовою колегією апеляційного господарського суду, що на момент укладення спірного договору його сторонами було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України зміст цього договору не суперечить чинному законодавству, а сторони своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили те, що спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Крім того, позивач не скористався правом після укладання договору звернутись до відповідача з пропозицією внесення змін до умов такого договору.

Частино 1 ст. 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, зокрема, ст..ст. 299.1., 299.2., 299.7. реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);2) податкова адреса суб'єкта господарювання;3) місце провадження господарської діяльності;4) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності;5) ставка єдиного податку та група платника податку;6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;7) дата реєстрації; 8) види господарської діяльності;9) дата анулювання реєстрації.

Враховуючи те, що ТОВ Гребінкаторф укладаючи спірний договір, було обізнане про податковий статус відповідача, що підтверджується положеннями п.п.7.4. та 8 договору, та мало можливість з'ясувати та перевірити відомості про державну реєстрацію податкового статусу відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору підряду про надання послуг №01/10 від 01.10.2014 відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правих підстав для визнання оскаржуваного позивачем договору підряду недійсним.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, виходячи з наступного.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Таким чином, правила, встановлені ст. 1212 ЦК України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 36666,68 грн. безпідставно збережених коштів, сплачених як ПДВ, задоволенню не підлягають, оскільки ці грошові кошти набуто відповідачем на правовій підставі у вигляді оплати за добування та вивіз торфу за договором №01/10 від 01.10.2014 та актів здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 31.10.2014, № ОУ-0000010 від 07.11.2014 та № ОУ-0000011 від 12.11.2014.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що вказана сума набута відповідачем за позадоговірними відносинами, а, відтак, відповідно, задоволенню не підлягають і нараховані позивачем на 36 666,68 грн. та 37833,27 грн. процентів за користування чужими коштами.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Гребінкаторф про визнання договору недійсним та повернення незаконно збереженого майна на суму 74 499,95 грн., у зв'язку з їх доведеністю та необгрунтованістю.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

Враховуючи вищевикладене та те, що саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги, колегія суддів робить висновок, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем наявності підстав для визнання недійсним договору підряду про надання послуг № 01/10 від 01.10.2014 та, відповідно, повернення незаконно збереженого майна на суму 74 499,95 грн.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження позивача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінкаторф" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі № 927/618/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко