Рішення

від 30.10.2017 по справі 219/5319/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/5319/17 Номер провадження 22-ц/775/1741/2017

Єдиний унікальний номер 219/5319/17

Номер провадження 22-ц/775/1741/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Фролова Н.М.

Доповідач Корчиста О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Никифоряка Л.П., Кішкіної І.В.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-2006 ,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулась до суду з даним позовом, в якому вказала, що з 01 вересня 2010 року по 24 січня 2011 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ Техмашсервіс-2006 . Під час виконання своїх трудових обов'язків 17 жовтня 2010 року отримала травму в результаті нещасного випадку. В наслідок виробничої травми позивачу було встановлено висновком МСЕК первинно у 2011 році, в подальшому підтверджено у 2017 році 100% стійкої втрати професійної працездатності та визнано інвалідом І групи. ОСОБА_3 №1 від 22 березня 2011 року Про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визнано ОСОБА_4, яка на 18 вересня 2010 року обіймала посаду директора АЗС ТОВ Техмашсервіс-2006 та ОСОБА_5, якій на 18 вересня 2010 року обіймав посаду заступника директора АЗС ТОВ Техмашсервіс-2006 . Посилаючись на те, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода, просила на її відшкодування стягнути 200000 гривень.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ Техмашсервіс-2006 , задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 гривень; відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення 150000 гривень, а також на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувавши або змінивши рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення її позовних вимог, визначивши розмір відшкодування на рівні, який не відповідає моральним стражданням, які вона зазначала від нещасного випадку. Також вказує, що суд першої інстанції не врахував практику Європейського суду з прав людини, не зробив відповідних висновків.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1, доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача ТОВ Техмашсервіс-2006 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2А, підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

ОСОБА_3 до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, позивач ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2010 року по 29 січня 2011 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. (а.с.9)

Також, судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2010 року із ОСОБА_1 стався нещасний випадок відповідно ОСОБА_3 №1 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 18 вересня 2010 року. Причинами нещасного випадку є: психофізіологічна - травмування внаслідок протиправних дій інших осіб; технічна - незадовільний технічний стан території; організаційна - невиконання посадових обов'язків. Діагноз згідно з листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу: ВПЧМТ: забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з наявністю відкритого проникаючого втисненого оскольчатого переламу правої тім'яно-потиличної області, правої тім'яно-скроневої області, лінійні переломи зводу з переходом на підставу черепу, очами забитих місць обох лобних часток, лівої височно-потиличної області. Пневмоцефалія. Забиті рани голови. (а.с.10-13)

Згідно з копіями виписок з акту огляду у МСЕК 041348 від 24 січня 2011 року, 041451 від 21 січня 2013 року, 041493 від 26 січня 2015 року та 041039 від 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 було встановлено 100% втрати професійної працездатності та І групу інвалідності у зв'язку з виробничою травмою та трудовим каліцтвом від 18 вересня 2010 року. ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування.(а.с.14,15,36, 37,38,)

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила 100% працездатності в зв'язку з виконанням трудових обов'язків, визнана інвалідом І групи. Суд врахував тяжкість професійного захворювання та погіршення здоров'я позивача, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань, необхідність проводити медикаментозне лікування і підтримувати стан здоров'я на оптимально можливому рівні, докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Також суд першої інстанції врахував незабезпечення відповідачем-роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці позивачеві, вважав розумним і справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті в розмірі 50 000 гривень.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, а також і з визначеним судом розміром відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у грошовому еквіваленті на рівні 50 000 гривень за наступних підстав.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 153, ст. 237-1 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей конкретного правовідношення.

Згідно паспорту позивача ОСОБА_1 вона народилась 23 серпня 1987 року. (а.с.7-8)

ОСОБА_3 до трудової книжки убачається що першим та єдиним місцем роботи ОСОБА_1 було підприємство відповідача, в якому вона почала працювати з 01 вересня 2010 року та була звільнена 24 січня 2011 року за ст.40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я у зв'язку з переходом на І групу інвалідності. (а.с.9)

Зі змісту ОСОБА_3 №1 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом від 18 вересня 2010 року вбачається, що 17 вересня 2010 року під час виконання трудових обов'язків із ОСОБА_1 стався нещасний випадок, причинами якого є: 1) психофізіологічна причина, а саме: травмування внаслідок протиправних дій інших осіб 2) технічна причина, яка полягає у незадовільному технічному стані території; 3) організаційна - невиконання посадових обов'язків. (а.с.10-13)

Згідно виписки з історії хвороби №10133 нейрохірургічного відділення №1 ДОКТМО вбачається, що внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 отримала забій головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю відкритого проникаючого вдавленого осколкового переламу правої тім'яно-потиличної області, лінійні перелами зводу з переходом на підставку черепу, очаги забоїв обох лобних часток, лівої потилично-скроневої області, Пневмоцефалія. Також вбачається, що ОСОБА_1 було проведено операції 18 вересня 2010 року та 19 травня 2011 року. (а.с.16)

ОСОБА_3 до довідок МСЕК позивачу ОСОБА_1 починаючи з 2011 року із переоглядами встановлено І групу інвалідності та 100% втрати працездатності, при цьому визначено, що вона потребує постійного стороннього догляду. (а.с.14,15, 36,37,38,39)

Згідно виписок із медичної картки стаціонарно хворого вбачається, що ОСОБА_1 постійно проходить лікування та внаслідок отриманих травм, зокрема, має захворювання на атрофію зорових нервів з упорною цефалгією, когнітивними порушеннями, страждає на парез правої руки, вираженої вестибулоатаксією, елементами моторної афазії, лікворо-судинною дистензією. (а.с. 51,52,53,54)

Зі змісту свідоцтв про шлюб від 30 грудня 2005 року та народження від 03 липня 2006 року вбачається, що з 2005 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та від цього шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.57,58)

ОСОБА_3 до довідки про склад сім'ї, виданої 26 травня 2017 року, на теперішній час ОСОБА_1 разом із сином проживає зі своїми батьками в квартирі АДРЕСА_1. (а.с.56)

З наведених вище доказів випливає, що ОСОБА_1 у віці 23 років через події, які призвели до ушкодження її здоров'я, стала інвалідом І групи, а також докорінно змінилось її життя, оскільки з часу отримання трудового каліцтва вона позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, самостійно обслуговувати себе, втратила зір, не може працювати, займатись виховання малолітнього сина.

Вирішуючи питання про справедливий розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди у грошовому еквіваленті, колегія суддів апеляційного суду враховує, що зазначені вище негативні обставини є істотними та носять довічний характер, а також не можуть бути усунуті з плином часу.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відшкодування спричиненої моральної шкоди відбувається одноразово та повторному відшкодуванню не підлягає, тому, виходячи із засад розумного задоволення вимог позивача, приходить до висновку, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 має становити 200 000 гривень у грошовому еквіваленті, оскільки саме такий розмір є справедливою сатисфакцією пережитих позивачем страждань та розуміння неможливості в майбутньому кардинально змінити якість життя останньої, і такий розмір відшкодування не призводить до її збагачення, а лише в певній мірі компенсує завдані моральні страждання.

Враховуючи, що суд першої інстанції на зазначені вище обставини уваги не звернув, а також, помилково послався на наявність у позивача професійного захворювання, вирішуючи питання про визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті обмежився правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим прийшов до помилково висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а тому рішення в цій частині підлягає зміні із визначенням справедливого розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 200 000 гривень.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

ОСОБА_3 до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 3 статті 88 ЦПК України, встановлено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 344 гривень.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, скасувати.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-2006 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техмашсервіс-2006 в дохід держави судовий збір в розмірі 1344 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: