Рішення від 05.07.2010 по справі 2-4130/10

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

м. Бердянськ, вул. Консульська, 64, 71118, (06153) 3-56-34

Справа №2-4130/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 р. М .Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Білоусової О.М., при секретарі Кривцун O.A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі про зобов'язання нарахувати та виплатити суму щомісячної доплати до пенсії, як „дитині війни",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в в Бердянському районі Запорізької області про зобов'язання нарахувати та виплатити суму щомісячної доплати до пенсії, як „дитині війни" за 2009 рік.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни і має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , але в супереч Закону України „Про соціальний захист дітей війни", Конституції України, Рішенню Конституційного суду від 22.05.2008 р. доплата до пенсії в належному розмірі їй не виплачується у 2009 році.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача (за дорученням) у судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав письмові заперечення проти позову в яких просить в задоволені позову відмовити.

В запереченнях вказав, відповідно до ст.7 Закону України від 18.11.2004 р. № 2195 "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261. Відповідно до п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.

Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом № 2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни не порушують діюче законодавство.

Крім того, законодавством до 01.01.2008 р. не було встановлено величини з якої мало обчислюватись вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір. Єдиним нормативно-правовим актом, що визначає мінімальний розмір пенсії за віком, є Закон України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Але статтею 28 цього закону, де встановлено розмір пенсії за віком, передбачені обмеження щодо його застосування. Так ч. З ст. 28 Закону № 1058 зазначає, що даний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, тобто для перерахунків або підвищень за іншими законами не застосовується.

Таким чином з моменту прийняття 09.07.2007 Рішення Конституційного Суду України № 6-пр/2007, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний-захист дітей війни" до 01.01.2008 законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни. Зокрема зі змісту ст. 6 Закону № 2195 не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак відсутні підстави щодо зобов'язання Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії і забезпечити її виплату. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 14).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 26.12.1943 р., та має статус дитини війни , що підтверджується копією паспорту, копією пенсійного посвідчення з відміткою дитина війни і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (а.с.5,6), де отримує пенсію за віком що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 р.

Відповідно до ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 41 розд. 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV та пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Крім того Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 встановлено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

У 2009 році та по теперішній час дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не зупинена, є чинною, а Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 р. Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян є підзаконним нормативно правовим актом порівняно з Законом України Про соціальний захист дітей війни , тому застосування УПФУ розміру виплат підвищення до пенсії дітям війни згідно Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. порушує права та законні інтереси громадян, які мають статус дитина війни .

Статтею 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26 грудня 2008 року N 835-VI встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України Про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Виходячи з вищезазначеного позивач, який є пенсіонером і має статус дитина війни , за 2009 рік мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із заперечень представника відповідача, право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється.

Посилання відповідача на те, що на законодавчому рівні не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, посилання на Постанову КМУ № 530 від 28.05.2008 р. Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян , якою встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни . Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які мають такий статус, на соціальний захист.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на Управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом Про соціальний захист дітей війни не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Крім того, відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 року, що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплати пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено.

Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, нарахування та виплата доплати до пенсії позивача, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України Про соціальний захист дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2009 р., а з 01.01.2009 р. розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік.

За даних обставин, оцінюючи докази по справі, беручи до уваги, що спосіб захисту цивільних справ та інтересів не суперечить вимогам ст.16 ЦК України, враховуючи, протиправність бездіяльності УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю та зобов'язати УПФУ нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 16, 257, 267 ЦК України, ст. ст.3 та 6 Законом України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Кечко ? проти України від 08.11.2005 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26 грудня 2008 р. № 835-УІ, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223, 256, 257 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя О.М. Білоусова