Рішення

від 25.10.2017 по справі 910/14631/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017Справа №910/14631/17

За позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"

До Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр"

Про стягнення 872 274,38 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Мастеров О.В. (дов. №2/25-19юр від 10.01.2017)

від відповідача: Дубова Ю.В. (за ордером КС №346501)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 25.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна № 251/15-юр від 23.08.2017 Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (надалі - позивач) до Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр" (надалі - відповідач) про стягнення 872 274,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14631/17, розгляд справи призначено на 13.09.2017.

В судове засідання призначене на 13.09.2017 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.09.2017 судом було оголошено перерву до 27.09.2017.

В судове засідання, призначене 27.09.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі та заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, розгляд якого суд відклав.

В судове засідання, призначене на 27.09.2017 представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 розгляд справи відкладено на 11.10.2017.

10.10.2017 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене 11.10.2017представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі та заявив клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 11.10.2017 представник позивача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 розгляд справи відкладено на 25.10.2017.

В судове засідання, призначене на 25.10.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження.

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як роз'яснено пунктом 3.16. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , пов'язаною з даною справою є така інша справа , у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Проте судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи №908/2009/17, відтак, - суд визнає подане клопотання не обґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Окрім того, судом під час судового засідання 25.10.2017 розглянуто та прийнято подану 13.09.2017 позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснюватиметься із урахуванням вказаної заяви.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2017 між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (надалі - Зберігач) та Дочірнім підприємством "Спецсервіс-Центр" (далі по тексту - Поклажодавець) (разом - Сторони), було укладено договір зберігання № 25 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 1.1. за умовами Договору Поклажодавець, передає Зберігачу, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно з дати прийняття зберігачем за Актом № 3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.2016 та зобов'язується повернути Поклажедавцеві у схоронності визначений Договором вантаж.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1. Договору, Поклажодавець сплачує авансовий платіж за послуги надані Зберігачем із зберігання майна та/або компенсує витрати по збереженню майна протягом 2 робочих днів в залежності від виставленого рахунку Зберігачем, в розмірі 200 000 (двісті тисяч )грн.

Згідно п. 3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.05.2017р.), "Решту суми, передбачену додатком № 1 до даного Договору та виставленим рахунком за послуги по зберіганню майна з моменту оформлення Акту № 3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.16р., Поклажодавець сплачує Зберігачу у строк до 30.06.2017 року включно".

Додатком № 1 до Договору визначено розмір витрат, які підлягають компенсації ДП "БМТП" окремо по шламу вугільному (148 578,52 грн.) та вугіллю АКО (569 927,42 грн.).

На виконання умов Договору, на адресу відповідача були направлені акти виконаних робіт та три рахунки:

№ 1708010100 від 14.04.2017р. на суму 1 007 378,86 грн.,

-№ 1708010101 від 26.04.2017р. на суму 11 306,44 грн.,

№ 1708013600 від 26.06.2017р. на суму 84 987,26 грн.

Відповідачем був частково сплачений рахунок № 1708010100 від 14.04.2017р., що підтверджується банківською випискою від 18.04.2017р. на суму 200 000,04 грн., та банківською випискою від 30.05.2017р. на суму 50 004,00 грн. Загальна сплачена сума склала 250004,04 грн. Інші 2 рахунки станом на 22.08.2017р. залишаються несплаченими.

Однак, відповідач, на думку позивача в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату в повному обсязі за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 853 668,52 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, Додатковою угодою №1 до Договору про зберігання майна №25 від 14.07.2017 у п.3.8 вказано що станом на 25.05.2017 ДП Спецсервіс-Центр визнає та зобов'язується сплатити заборгованість у розмірі 818 685,26 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 853 668,52 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 853 668,52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 853 668,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 34 738,21 грн. відповідно до п. 4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору у разі затримки оплати платежів за надані послуги, Поклажодавець на вимогу Зберігача, оплачує останньому суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4168,59 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр" (01133, м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; ідентифікаційний код: 38545769) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька обл., місто Бердянськ, вулиця Горького, будинок 13/7; ідентифікаційний код 01125761) 853 668 грн. 52 коп. - основного боргу, 34 738 грн. 21 коп. - пені, 4168 грн. 59 коп. - 3% річних та 13 388 грн. 63 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.11.2017

Суддя М.О. Лиськов