Постанова

від 26.10.2017 по справі 916/1219/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р.Справа № 916/1219/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - за довіреністю;

від ТОВ Меандр+ - Дябло Ф.С. - за довіреністю;

від ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС - Бурдинюк С.Л. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 05 липня 2017 року

по справі №916/1219/17

за позовом ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Меандр+

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_1;

- Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС про визнання недійсними окремих положень Статуту товариства

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 12.10.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 26.10.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

19.06.2017р. ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Меандр+ (надалі - відповідач, ТОВ Меандр+ , Товариство), в якому просила суд:

- визнати недійсним частину 2 пункту 9.4. Статуту ТОВа Меандр+ , затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08), та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером 15561050005004811, яка має наступний зміст: З питань, зазначених у пункті 9.4. Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього одностайно проголосують всі учасники Товариства .

- визнати недійсним пункт 9.8 Статуту ТОВа Меандр+ , затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08), та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером 15561050005004811, який має наступний зміст: 9.8. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш, як 70% голосів ;

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_3 є учасником ТОВ МЕАНДР+ , з часткою у статутному капіталі 35%. Окремі положення Статуту (ч.2 п.9.4 та п.9.8) суперечать закону, який на момент прийняття та реєстрації Статуту регулював правила створення, діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, а саме - Закон України Про господарські товариства №1576-ХІІ, в редакції від 27.04.2007р., порушують права ОСОБА_3 як учасника цього товариства та суперечать самому Статуту. Частина 2 п. 9.4. Статуту суперечить та встановлює інші правила щодо компетенції загальних зборів, ніж ті, що встановлено ч.2 ст.59 ЗУ Про господарські товариства в редакції від 27.04.2007р. оскільки передбачає одностайне голосування всіх учасників з питань, зазначених у п.п. а , б ст.41 Закону, та з питання виключення учасника, хоча згідно ч.2 ст.59 Закону такі рішення приймаються, якщо за них проголоують учасники, які володіють більш як 50 відсотками загальної кількості голосів.

Передбачивши Статутом інший розмір відсотків голосів учасників товариства (ніж у ст.60 Закону - 60%), необхідний для прийняття рішень на загальних зборах, учасники товариства фактично змінили вимоги закону щодо встановлення кворуму для проведення загальних зборів.

З посиланням на приписи ст.ст.59,60, ч.5 ст.4 ЗУ Про господарські товариства в редакції від 27.04.2017р., роз'яснення, які містяться у пунктах 15, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів та п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин позивач просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

19.06.2017р.ТОВ Меандр+ подало місцевому господарському суду заяву про визнання позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.07.2017р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю - визнано недійсним частину 2 пункту 9.4. Статуту ТОВа Меандр+ , затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08), та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером 15561050005004811, яка має наступний зміст: З питань, зазначених у пункті 9.4. Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього одностайно проголосують всі учасники Товариства ; визнано недійсним пункт 9.8 Статуту ТОВа Меандр+ , затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08), та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером 15561050005004811, який має наступний зміст: 9.8. Загальні збори учасників вважаються повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш, як 70 % голосів ; стягнуто з ТОВа Меандр+ на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1600грн.

Рішенням встановлено наступне. Відповідно до статуту ТОВ МЕАНДР + , затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08) та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером №15561050005004811, учасниками ТОВ МЕАНДР+ є: ОСОБА_1, з часткою у статутному капіталі - 35%; ОСОБА_3, з часткою у статутному капіталі - 35%; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС , з часткою у статутному капіталі - 30%. Позивач зазначає, що окремі положення Статуту суперечать закону, який на момент прийняття та реєстрації Статуту регулював правила створення, діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, а саме - Закону України "Про господарські товариства" №1576-ХІІ, в редакції від 27 квітня 2007, порушують права Позивача як учасника цього товариства та суперечать самому Статуту.

Навівши в оскаржуваному рішенні мотиви, зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що вважає вимоги позивача обгрунтованими ті підлягаючими задоволенню повністю.

Не погодившись з рішенням суду від 05.07.2017р. , ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою , в якій просить прийняти постанову, якою скасувати оскаржене рішення, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з огляду на наступне. ОСОБА_1 являється учасником (засновником) ТОВ МЕАНДР + та має 35% статутного капіталу. Підставою для задоволення позову стало те, що суд погодився з доводами одного із учасників (засновників) ТОВ МЕАНДР + , (не залучаючи до участі у справі інших учасників (засновників) ТОВ МЕАНДР + ), відносно того що, спірні пункти статуту ТОВ МЕАНДР + суперечать вимогам ст.ст.59, 60 ЗУ Про господарські товариства в редакції 27.04.2007р Тобто через дев'ять років, після затвердження статуту, один із учасників відповідача у 2017 році встановив, що деякі пункти Статуту суперечать вимогам вищезазначеного закону, при цьому, інших учасників (засновників) ТОВ МЕАНДР + не було залучено до участі у справі, хоч вочевидь той факт, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Разом з цим, ст. 59 Закону не містить заборони на встановлення загальними зборами учасників будь-яких обмежень, які стосуються прийняття рішень всіма учасниками товариства. Отже суд при прийнятті рішення помилково дійшов висновку, що ч.2 п.9.4. статуту ТОВ МЕАНДР + суперечить ст. 59 Закону в редакції 27.04.2007р. Стаття 60 ЗУ Про господарські товариства в редакції 27.04.2007р. не містить заборону на збільшення відсотку голосів для того, щоб загальні збори учасників вважались повноважними, що також свідчить про безпідставне визнання судом недійсним п. 9.8. статуту ТОВ МЕАНДР + . Статут відповідача підписаний всіма учасниками, включаючи і позивача, і затверджений на загальних зборах учасників ТОВ МЕАНДР + , тобто в порядку, встановленому законом, і без порушення визначеної законом компетенції органу, який його затвердив, а відповідно не можна вважати у даному випадку недійсними окремі пункти статуту. Звернення позивача до суду, який має 35% статутного капіталу, через дев'ять років про визнання недійсними окремих положень статуту ТОВ МЕАНДР + мало метою утворити ситуацію, за якою без відома та згоди ОСОБА_1, який має 35% статутного капіталу, буде можливим відчуження майна ТОВ МЕАНДР + .

Крім того, у додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 звертає увагу на те, що п.9.8 Статуту на час вирішення спору в суді не суперечить положенням ч.2 ст.60 ЗУ Про господарські товариства в редакції Закону №816-VIII від 24.11.2015р., яка передбачає можливість встановлення іншого відсотку голосів учасників ТОВ, ніж більш як 50 відсотків, для кворуму на загальних зборах.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

15.09.2017р. та 18.09.2017р. ТОВ Меандр+ та ОСОБА_3, відповідно, подали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

21.09.2017р. представник позивача подала суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі а.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки на її думку предмет спору по даній справі (визнання окремих положень Статуту Товариства) ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 як учасника Товариства; у судовому засіданні 26.10.2017р. представник ОСОБА_8 відкликав вищезазначене клопотання та просив суд його не розглядати.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС .

11.10.2017р. представником позивача були подані пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

12.10.2017р. та 25.10.2017р. представник скаржника подала Одеському апеляційному господарському суду додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники ОСОБА_9, ТОВ Меандр+ та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судовому засіданні 12.10.2017р. за клопотанням представника ОСОБА_3 до матеріалів справи залучено додатковий доказ - лист ТОВ СТБ вих №17/01-34 ОСОБА_3, при цьому колегія суддів клопотання задовольнила з огляду того, що цей доказ поданий позивачкою на спростування доводів апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що відповідно до п.1.1Статуту ТОВ Меандр+ (затвердженого загальними зборами учасників 11.02.2008р. (Протокол №11/08) та зареєстрованого у новій редакції Виконкомом Одеської міської ради 14.02.2008р. за номером №15561050005004811) учасниками Товариства є:

- ОСОБА_1, з часткою у статутному капіталі - 35%;

- ОСОБА_3, з часткою у статутному капіталі - 35%; - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЛЬФАТОРГСЕРВІС з часткою у статутному капіталі - 30%.

Розміри часток у статутному капіталі Товариства також зазначені у п.6.2 Статуту ТОВ Меандр+ .

Відповідно до п.4.2 Статуту ТОВ Меандр+ учасники Товариства мають право: брати участь в керуванні справами Товариства в порядку, визначеному в Статуті ; брати участь в розподілі прибутку і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з Товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі Товариства у

порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу учасника Товариство зобов'язано надати йому для ознайомлення річні баланси; звіти про його діяльність, протоколи зборів. Учасники Товариства можуть також мати інші права, встановлені Статутом Товариства та законом.

Згідно із п.9.1 Статуту Товариства органами управління ТОВ Меандр+ є: вищий орган управління - Загальні збори учасників; виконавчий орган: Дирекція. Органом, здійснюючим контроль ревізійна комісія.

Вищим органом є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник має право в будь-який час змінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника Товариства (пункт 9.2 Статуту ТОВ Меандр+ ).

Згідно із п.9.3 Статуту ТОВ Меандр+ учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх частки в статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до п.9.4 Статуту Товариства до компетенції Загальних зборів учасників належить: а) визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін та доповнень до Статуту Товариства; в) встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів; г) вирішення питання про придбання Товариством частки учасника; д)прийом нових учасників, виключення та вихід учасника з Товариства ; є) призначення та звільнення з посади генерального директора та фінансового директора, а також обрання та відклик членів ревізійної комісії; ж)затвердження результатів діяльності Товариства за рік, включаючи його філії, дочірні підприємства, затвердження звітів та звітів ревізійної комісії, напрямків використання та порядку розподілу прибутків, визначення порядку покриття збитків, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів); з) прийняття по поданню Голови Загальних зборів учасників рішення про купівлю- продаж цінних паперів підприємств та організацій; і) утворення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження положень (Статутів) про них, рішення питання про входження товариства до асоціацій та об'єднань та вихід з них; к) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових особ органів в управління Товариства; л) затвердження правил процедури та внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства, м) визначення умов оплати праці членів дирекції, а також посадових особ підприємств, філій та представництв, дочірніх підприємств, створених Товариством; н) розгляд конфліктних ситуацій, що виникають між дирекцією Товариства та трудовим колективом та застосування мір до їх вирішення; о) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; п) затвердження договорів користування рухомого та нерухомого майна строком більш ніж на 365 днів: укладання договорів застави, позики, позички, випуск векселів та або облігацій; р) затвердження договорів відчуження нерухомого майна та автотранспортних засобів. З питань, зазначених у пункті 9.4 Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього одностайно проголосують всі учасники Товариства. По всім іншим питанням рішення приймаються більшістю голосів. Втручання Загальних зборів учасників до оперативно-розпорядної діяльності дирекції не допускається.

Згідно із п.9.8 Статуту Товариства загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш, як 70% голосів.

Учасник Товариства ОСОБА_3 зазначає, що окремі положення Статуту, зазначені у її позовній заяві, суперечать Закону, який на момент прийняття та реєстрації Статуту регулював правила створення та діяльність господарських товариств, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, а саме - Закон України Про господарські товариства №1576-ХІІ, в редакції від 27.04.2007р., порушують права позивача як учасника цього товариства та суперечать самому Статуту, з чим правильно погодився суд першої інстанції з огляду наступного.

Відповідно до преамбули Закону України Про господарські товариства цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Згідно із ст.ст. 1, 3 ЗУ Про господарські товариства господарськими товариствами за цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст.4 ЗУ Про господарські товариства (в редакції від 27.04.2007р.) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.ч.5-9 ст.41 ЗУ Про господарські товариства (в редакції від 27.04.2007р.) до компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу ; в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.

Згідно із ст.59 Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства ; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Наведені положення ст.59 Закону діяли в такій редакції на дату затвердження Статуту ТОВ Меандр+ 14.02.2008р. та є чинними на час вирішення спору в суді.

Отже положення Статуту Товариства, що встановлюють правило для прийняття загальними зборами рішення - одностайне голосування усіх учасників Товариства (тобто 100 відсотків голосів учасників) з усіх питань, зазначених у п.9.4 Статуту, не відповідає вимогам ч.ч.2,3 ст.59 Закону , адже передбачають: - по-перше, інший порядок прийняття рішень на загальних зборах, ніж встановлений Законом; - по-друге, поширюють вимоги одностайного голосування учасників (100 відсотків голосів) не тільки на питання визначення основних напрямків діяльності ТОВ, внесення змін до Статуту, виключення учасника з ТОВ, тощо, але й на інші питання, для яких Законом передбачена проста більшість голосів учасниками (наприклад, з питання встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів, для якого Законом передбачена проста більшість голосів учасників, а Статутом - одностайне голосування усіх учасників).

Учасник ОСОБА_1 (скаржник) аргументує свою позицію помилковою тезою про те, що Законом не заборонено встановлення в Статуті ТОВ іншого порядку прийняття рішень загальними зборами учасників, що на його думку свідчить про можливість встановлення в Статуті вимоги одностайного голосування з ключових питань діяльності ТОВ, що фактично означає неможливість прийняття жодного рішення при незгоді з ним хоча б одного учасника, тобто блокування діяльності Товариства взагалі.

Така позиція суперечить положенням ч.2 ст.4 Закону, яка вимагає обов'язкового визначення в Статуті переліку питань, по яких необхідно кваліфікована більшість голосів . Тобто Закон імперативно визначає, що в Статуті має бути визначений порядок прийняття рішень органами ТОВ з виокремленням питань, для яких необхідна кваліфікована більшість голосів , а спірне положення Статуту замістькваліфікованої більшості встановлює вимогу одностайного голосування по всім питанням, зазначеним в ч.1 п.9.4.

Враховуючи ту обставину, що ч.2 п.9.4 Статуту вимагає 100% голосів учасників Товариства у вирішенні питань, зазначених у цьому пункті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що п.9.4 Статуту в частині, яка є предметом позовних вимог ОСОБА_3, суперечить приписам ч.2 ст.59 ЗУ Про господарські товариства (в редакції від 27.04.2007р.) та на законних підставах визнав це положення Статуту недійсним.

Згідно із ст.60 ЗУ Про господарські товариства (в редакції від 27.04.2007р.) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів . Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Верховний суд України у своїй постанові від 16.10.2012р. по справі №К15/109-11/3-46гс12 висловив наступну правову позицію. Статтею 60 Закону України Про господарські товариства передбачено порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Частиною першою вказаної статті встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів. У цій нормі закону відсутнє посилання на можливість передбачити у статуті інший кворум. А відповідно до статті 4 Закону "Про господарські товариства", що визначає зміст установчих документів господарського товариства (яким для товариства з обмеженою відповідальністю є статут), установчі документи не повинні містити положень, які суперечать законодавству України. Таким чином, передбачене Законом України "Про господарські товариства" правило встановлення кворуму на загальних зборах учасників товариства повинно дублюватися і в статуті. Положення статуту товариства, яке встановлює інше правило щодо визначення кворуму, є таким, що суперечить закону.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів згідно зі статтями 41, 60 Закону про господарські товариства загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню.

Виходячи з викладеного, неспростованим та беззаперечним є те, що при затвердженні 11.02.2008р. на загальних зборах учасників Статуту у новій редакції було допущено порушення вимог ст.60 ЗУ Про господарські товариства в редакції, що діяла на той час, оскільки пунктом 9.8 Статуту було визначено кворум на загальних зборах - більше 70 відсотків голосів учасників всупереч припису ч.1 ст.60 Закону.

Скаржник ОСОБА_1 вважає, що у зв'язку із внесенням змін до ст.60 Законом України №816-VIII від 24.11.2015р. п.9.8 Статуту перестав суперечити вимогам ст.60, що виключає можливість визнання його недійсним за рішенням суду, адже ст.60 Закону була доповнена частиною другою наступного змісту: установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Відповідно до ЗУ Про внесення змін до статті 60 Закону України Про господарські товариства щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю , а саме пункту 2 його Прикінцевих положень, встановлюється, що статути товариств з обмеженою відповідальністю до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На думку колегії суддів, виходячи із загальної спрямованості Закону №816-VIII на зменшення можливості впливу учасника із часткою 40% на правомочність загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю, ухвалені зміни до ст.60 Закону (частина друга) запроваджують нову межу (50 відсотків +1 голос), при досягненні якої загальні збори при будь-якому розподілі часток між учасниками та їх присутності на зборах в будь-якому складі вважаються правомочними (повноважними).

В ТОВ Меандр+ частки в статутному капіталі розподілені таким чином (30,35,35 відсотків), що встановлення у Статуті кворуму більше 70 відсотків (пункт 9.8) вимагає фактичної присутності на загальних зборах усіх учасників зі 100 відсотками голосів, адже будь-яка інша конфігурація явки учасників (одного або двох) не забезпечує кворуму більше 70 відсотків голосів.

Після набрання чинності ст.60 Закону в новій редакції пункт 9.8 не був приведений у відповідність з нею, оскільки учасники відповідача не вирішували на загальних зборах питання встановлення іншого ніж 50 відсотків + 1 голос кворуму для повноважності загальних зборів, тобто не реалізували можливість відійти від нової встановленої Законом межі (ч.1 ст.60 Закону в редакції, чинній з 15.12.2015р.).

Це дозволяє зробити висновок, що п.9.8 Статуту Товариства не відповідає і чинній редакції ч.1 ст.60Закону, норма якої повинна застосовуватись у даному спорі з урахуванням положення ч.2 ст.60 Закону.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недійсності п.9.8 Статуту ТОВ Меандр+ у зв'язку із його невідповідністю вимогам ч.1 ст.60 Закону з урахуванням вищенаведених мотивів, зауважуючи, що у зв'язку із прийняттям нової редакції ст.60 Закону учасники Товариства мали скликати загальні збори та прийняти рішення щодо оновлення положення Статуту про кворум, за яким загальні збори визнаються правомочними, тобто встановити інший, ніж 50 відсотків+1 голос , кворум.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин у судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 167 К України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п.4.2 Статуту ТОВ Меандр+ учасники Товариства мають право: брати участь в керуванні справами Товариства в порядку, визначеному в Статуті ; брати участь в розподілі прибутку і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з Товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі Товариства у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу учасника Товариство зобов'язано надати йому для ознайомлення річні баланси; звіти про його діяльність, протоколи зборів. Учасники Товариства можуть також мати інші права, встановлені Статутом Товариства та законом.

Згідно ст.10 ЗУ Про господарські товариства (в чинній редакції) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом ; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Дія положення Статуту, що рішення з низки питань, перелічених у пункті 9.4 Статуту, вважаються прийнятими, якщо за нього одностайно проголосують всі учасники Товариства, фактично створює такі умови для проведення загальних зборів, за якими на зборах мають бути присутні усі три учасники Товариства, які у сукупності володіють 100% голосів та вони повинні голосувати за прийняті рішення одностайно. У разі ж відсутності будь-кого з учасників Товариства на зборах, рішення не може бути прийняте через відсутність кворуму взагалі.

Така сукупність оспорюваних положень Статуту безумовно призводить до порушення правомочності ОСОБА_8 на участь в управлінні Товариством, що є невід'ємною складовою її корпоративних прав, реалізація яких за їх існування та продовження дії ставиться в залежність від бажання та намірів будь-якого іншого учасника відповідача.

Третя особа ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наводить серед мотивів оскарження рішення окремо такий аргумент як можливість відчуження майна Товариства за рішенням учасників буз його відома та згоди як учасника із часткою 35%, тобто побічно підтверджує, що оспорювані положення Статуту забезпечують можливість блокування будь-яким учасником ТОВ Меандр+ прийняття рішень загальними зборами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє з огляду такого.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.5.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники. Тому залучення господарським судом до участі у справі про визнання недійсним статуту господарського товариства учасників цього товариства не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин якщо до прийняття судом рішення про визнання установчих документів недійсними їх було приведено у відповідність до закону, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів недійсними.

Але в даній справі йдеться про інше, ніж вказане, оскільки оспорюються не установчі документи (Статут) ТОВ Меандр+ в цілому, а його окремі положення. Крім того, невідповідність ч.2 п.9.4 та п.9.8 Статуту Товариства вимогам ст.ст.59,60 ЗУ Про господарські товариства , не може бути усунена інакше, ніж за рішенням загальних зборів учасників після визнання їх недійсними судом.

Також ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі , яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

ТОВом Меандр+ під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось про пропуск позивачем строку позовної давності; ОСОБА_1 є третьою особою, а не стороною у справі, отже питання пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та застосування наслідків пропущення строку позовної давності не може бути предметом дослідження та юридичної оцінки.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, отже не спроможні слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, підстави для його зміни чи скасування відсутні, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2017р. у справі №916/1219/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.