Ухвала

від 26.10.2017 по справі 804/4827/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" жовтня 2017 р. справа № 804/4827/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі №804/4827/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач 27.07.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за лютий 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» (код ЄДРПОУ 37006977) з податку на додану вартість за лютий 2017 року, а податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за лютий 2017 року визнано такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 17.03.2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

          За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

          Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

          Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

          Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37006977).

          Відповідач - Державна податкова інспекція у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

          Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «РАФТОЛА» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

25.04.2013 року між ТОВ «Рафтола» та ДПІ у Новокодацькому районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області укладено договір №3360 про визнання електронних документів (а.с.18-21).

17.03.2017 року позтвач засобами електронного зв'язку в електронній формі подано до податкового оргну податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року (а.с.22-25).

Проте, 17.03.2017 року на адресу позивача надійшла квитанція №1 про неприйняття податкової звітності, у зв'язку з тим, що ТОВ «РАФТОЛА» не було платником ПДВ в періоді - лютий 2017 року. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 29.02.2016 року.

          Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

          Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішення податкового органу від 29.02.2016 року №371 про анулювання реєстрації ТОВ «РАФТОЛА» як платника податку на додану вартість було скасовано в судовому порядку, а жодних інших підстав для відмови позивачу в прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року відповідачем не зазначено.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.п.9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Пунктом 49.2 ст.49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст.49 ПК України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (далі по тексту - Порядок №21).

Так, п.49.1 та п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.9 розділу І Порядку №21 податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

- розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

- декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно із пунктом 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Пунктом 49.12 статті 49 ПК України встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.13 ст.49 ПК України якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідач обґрунтовує відмову у прийнятті декларації тією обставиною, що позивач в лютому 2017 року не був платником ПДВ.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі №804/2285/16 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №371 від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» (а.с.30-35).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року у зазначеній вище справі повернуто апеляційну скаргу податкового органу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року.

Таким чином, постанова суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі №804/2285/16 набрала законної сили 18.10.2016 року.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року № 1172/11/13-10, у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Таким чином, скасоване у судовому порядку рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не створює правових наслідків, вважається протиправним з моменту його прийняття, а анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість вважається чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Беручи до уваги, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» було визнано протиправним та скасовано за судовим рішенням, яке набрало законної сили, підприємство на момент подання податкової декларації з ПДВ не було позбавлене статусу платника податку на додану вартість.

          Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за лютий 2017 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

З метою повного захисту порушених прав позивача колегія суддів вважає за можливе застосування вимог ст.11 КАС України, та абз.10 ч.2 ст.162 КАС України, яка надає право суду прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату та судом першої інстанції вірно зазначено про відновлення прав позивача шляхом визнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за лютий 2017 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 17.03.2017 року.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  У Х В А Л И В:

                              Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі №804/4827/17 залишити без задоволення.

          Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі №804/4827/17 залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:                                                                                І.В. Юрко

          Суддя:                                                                                М.М.Гімон

          Суддя:                                                                                С.Ю. Чумак