Постанова

від 26.10.2018 по справі 804/4827/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/4827/17

адміністративне провадження №К/9901/35675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року

у справі № 804/4827/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАФТОЛА

до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю РАФТОЛА (далі - позивач, ТОВ РАФТОЛА ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ РАФТОЛА з податку на додану вартість за лютий 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю РАФТОЛА (код ЄДРПОУ 37006977) з податку на додану вартість за лютий 2017 року, а податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю РАФТОЛА з податку на додану вартість за лютий 2017 року зобов'язано визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 17.03.2017 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра не формувала, та не направляла позивачу квитанцію № 2 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року і до податкового органу вказаний звіт не надходив.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем саме на адресу відповідача надсилалась податкова декларація за лютий 2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та останнім безпідставно відмовлено в її прийнятті, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 1. З огляду на викладене, оскільки оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом, спірним питанням касаційної скарги є посилання відповідача на те, що ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра не формувала, та не направляла позивачу квитанцію № 2 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року і до податкового органу вказаний звіт не надходив.

Проте суд, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 4.13 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 14.06.2012 № 516 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що податкова звітність складається та надсилається до ЦОЕЗ в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях відповідно до наказу ДПА України від 10.04.2008 № 233 "Про подання електронної податкової звітності".

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Положеннями пунктів 7.3-7.7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.03.2017 року позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі надіслано на адресу ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, яку, як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції № 1 було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.03.2017 року о 16:43 год (арк. справи 22-23). Проте декларація була неприйнята, у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА" порушено вимоги п. 48.4 статті 48 ПК України, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді лютий 2017 року. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 29.02.2016 року.

В графі відправник зазначено: Автоматизована система Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України , версія 2.2.11.1 (арк. справи 25).

Друга квитанція, яка засвідчує факт та час неприймання податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС, позивачу не надсилалась.

Доводи відповідача, про те, що на його адресу не надходила податкова декларація, а також те, що він не відмовляв в прийнятті декларації суд не приймає з огляду на те, що по-перше: відповідно до статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, за результатами перевірки якої на достовірність заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України, та після цього обов'язку реєстрації, чи відмови у прийнятті з передбачених підстав покладено саме на посадову особу органу державної податкової служби, а як вбачається з матеріалів справи податкову декларацію позивач направляв саме на адресу відповідача. До того ж, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа з бази M.E.DOC 10.01.190-37006977 ТОВ РАФТОЛА документ неприйнятий саме інспекцією з кодом 0467, якою є ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (арк. справи 24).

Крім того суд звертає увагу, що в наявних в матеріалах справи запереченнях відповідача від 15.08.2017 року, надісланих на адресу суду першої інстанції відповідачем зазначено, що позивач подав декларацію з ПДВ за лютий 2017 року в той час, коли підприємство не було платником ПДВ, у зв'язку з чим вказана податкова декларація не вважається податковою декларацією. Тобто з наведеного вбачається, що відповідач фактично підтвердив визначену підставу для відмови в прийнятті податкової декларації, та жодним чином при цьому не посилався на те що він не відмовляв в прийнятті податкової декларації.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для відмови у прийнятті податкової декларації.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року

у справі № 804/4827/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко