Ухвала

від 12.10.2017 по справі 442/4152/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/4152/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/783/4386/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Куцика І.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка про розірвання договорів купівлі-продажу, припинення зобов'язань за договорами та повернення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржило ТзОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка .

В апеляційній скарзі посилається на те, що на момент відкриття провадження 10 червня 2013 року нерухоме майно, про повернення якого пред'явлено позов позивачем до відповідачів у даній справі було внесено відповідачами до статутного капіталу товариства. Тому предметом даного спору є частка в майні товариства, такі правовідносини є за своєю суттю корпоративними, а отже, і спори, що випливають з таких правовідносин підсудні господарським судам. В даному випадку, спір виникає з приводу корпоративних прав на частки відповідачів в майні товариства. Вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не підсудний Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області, а тому з цих же підстав констатує про неправомірність ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року про прийняття справи до провадження.

Просить Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2013 року про відкриття провадження скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у відкритті провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В апеляційній скарзі ТзОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка посилається на те, що на момент відкриття провадження по справі нерухоме майно, про повернення якого пред'явлено позов позивачем до відповідачів у даній справі було внесено відповідачами до статутного капіталу товариства, а тому спір має розглядатись в господарському суді. Однак такі доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 02 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу будівель відпочинкового комплексу Веселка , розташованих по вул. Зарічній, 4а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, зокрема: будинку літнього №0; будинку літнього №1; будинку літнього №7; будинку літнього №8; будівлі столярного цеху. Вартість зазначеного майна сторони визначили у 17 487 грн.25 коп., які відповідно до п.4.2.3 договору відповідач повинен був оплатити до 31 грудня 2006 року.

05 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будівель відпочинкового комплексу Веселка , розташованих по вул.. Зарічній, 4-а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, зокрема: будинку дванадцятимісного; будинку дванадцятимісного; будинку шестимісного; будинку над плавальним басейном; будівлі колиби; будівлі фінської лазні. Вартість зазначеного майна сторони визначили у 20 476 грн.41 коп., які відповідно до п.4.2.3 договору відповідач повинен був оплатити до 31 грудня 2006 року.

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачі не сплатили вартості придбаного ними нерухомого майна, що відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договорів купівлі-продажу та повернення цього майна позивачеві.

Згідно зі ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Враховуючи наведене, чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, а суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи.

Частиною 1 ст. 109 ЦПК передбачено загальне правило підсудності, відповідно до якого позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, ст. 114 ЦПК України встановлено випадки виключної підсудності.

Так, згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином правила виключної підсудності, визначені ч.1 ст. 114 ЦПК стосуються позовів щодо будь - яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно ( земельні ділянки, будинки, квартири тощо).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується продажу будівель відпочинкового комплексу Веселка , розташованих по вул. Зарічній, 4а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, що територіально відноситься до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства і справа підсудна Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області, оскільки спір виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права та пов'язаний зі здійсненням ОСОБА_2 цивільних прав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка - відхилити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_5