Постанова

від 18.04.2019 по справі 442/4152/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4152/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/1713/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому посилався на те, що 02 грудня 2006 року між ними було укладено договір купівлі-продажу будівель відпочинкового комплексу Веселка , розташованих по вул. Зарічній, 4-а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, зокрема: будинку літнього № 0; будинку літнього № 1; будинку літнього № 7; будинку літнього № 8; будівлі столярного цеху. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався сплатити за вказане майно 17580,31 грн., але до цього часу не сплатив. Враховуючи наведене, позивач просив розірвати зазначений договір купівлі-продажу, припинити право власності відповідача на нерухоме майно, яке є предметом цього договору, зобов'язати відповідача повернути йому зазначене вище нерухоме майно та стягнути з відповідача збитки у розмірі 17487,25 грн.

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 в якому посилався на те, що 05 грудня 2006 року між ними було укладено договір купівлі-продажу будівель відпочинкового комплексу Веселка , розташованих по вул. Зарічній, 4-а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, зокрема: два будинки дванадцятимісних; будинку шестимісного; будинку над плавальним басейном; будівлі колиби; будівлі фінської лазні. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався сплатити за вказане майно 20476,41 грн., але до цього часу не сплатив. Враховуючи наведене, позивач просив розірвати зазначений договір купівлі-продажу, припинити право власності відповідача на нерухоме майно, яке є предметом цього договору, зобов'язати відповідача повернути йому зазначене вище нерухоме майно та стягнути з відповідача збитки у розмірі 20476,41 грн.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2013 року зазначені провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року, з урахуванням додаткового рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу від 02 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Припинено право власності ОСОБА_3 на будівлі відпочинкового комплексу Веселка , розташовані по вул. Зарічній, 4-а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області: будинок літній № 0, загальною площею 27,0 кв. м, позначений на плані літ. А0-1 ; будинок літній № 1, загальною площею 27,0 кв. м, позначений на плані літ. А1-1 ; будинок літній № 7, загальною площею 27,0 кв. м, позначений на плані літ. А7-1 ; будинок літній № 8, загальною площею 27,0 кв. м, позначений на плані літ. А8-1 ; будівлю столярного цеху, загальною площею 259,6 кв. м, позначену на плані літ. Б-1 , та зобов'язано повернути це майно ОСОБА_2

Розірвано договір купівлі-продажу від 05 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Припинено право власності ОСОБА_6 на будівлі відпочинку комплексу „Веселка, розташовані по вул. Зарічній, 4а у с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області: будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв. м, позначений на плані літ. А20-1 ; будинок дванадцятимісний, загальною площею 76,0 кв. м, позначений на плані літ. А21-1 ; будинок шестимісний, загальною площею 53,4 кв. м, позначений на плані літ. „А22-1; будинок над плавальним басейном, загальною площею 71,5кв. м, позначений на плані літ. А23-1 ; будівлю колиби, загальною площею 38,9 кв. м, позначену на плані літ. Г-1 ; будівлю фінської лазні, загальною площею 108,0 кв. м, позначену на плані літ. Д-1 , та зобов'язано повернути це майно ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Справа в апеляційному порядку розглядалася неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.02.2017 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2013 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15.03.2016 скасовано та направлено дану справу до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на новий розгляд.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка про розірвання договорів купівлі-продажу, припинення зобов'язань за договорами та повернення майна відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2016 (справа № 442/4152/13-ц; провадження № 2/442/1448/2013), ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.11.2013 (справа № 442/4197/13-ц; провадження № 22-ц/783/6850/13).

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Веселка , вважає, що рішення суду в частині застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача, ухвалене з порушенням норм матеріального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи щодо доводів про переривання строку позовної давності. В апеляційній скарзі вказує, що дії відповідачів щодо передання майнових прав на спірне майно у статутний фонд товариства на умовах переважного корпоративного контролю позивача, передання позивачу правовстановлюючих документів на майно, що відбулось до спливу строку позовної давності є підтвердженням того, що відповідачі, діючи добровільно, погодились на обтяження об'єктів нерухомості з метою забезпечити виконання обов'язку оплати цього майна за спірними договорами купівлі-продажу.

Зазначає, що зважаючи на відсутність у відповідачів коштів для оплати придбаного нерухомого майна, а також враховуючи зростання вартості придбаного майна за спірними договорами станом на 2009 рік сторони договору, протягом перебігу строку позовної давності домовились про обтяження майнових прав на придбане за договорами від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року майно шляхом передання його у статутний фонд ТзОВ Уккан-Дерев , яке пізніше було перейменоване у ТзОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка , до того часу поки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оплатять вартість придбаних будівель, а відтак відповідачі 11.02.2009 року та 26.03.2009 року передали у статутний фонд товариства придбані за договорами будівлі, що підтверджується протоколами зборів учасників та статутом товариства.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки та не спростовано доводів позивача та третьої особи про те, що у зв'язку з непроведенням оплати за придбане нерухоме майно відповідачами було передано оригінали договорів купівлі-продажу позивачу до моменту проведення повного розрахунку за придбане нерухоме майно з мотивів унеможливлення відчуження та розпорядження відповідачами майном до проведення повного розрахунку.

Апелянт також вказує на те, що про відсутність у відповідачів наміру оплачувати придбані будівлі позивач дізнався лише в травні-червні 2013 року і відразу ж звернувся до суду з захистом своїх порушених прав. Посилається на те, що судом залишено поза увагою заяву позивача про поновлення строку позовної давності та не надано жодної правової оцінки доводам позивача на предмет поважності пропуску строку позовної давності.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Учасники справи позивач ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ТзОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка , неодноразово викликалися в судові засідання.

Про судове засідання, призначене на 08.04.2019 року, повідомлена представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ОСОБА_3, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_8, що підтверджується врученням їм рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

06.03.2019 року на офіційному веб - сайті Львівського апеляційного суду розміщено оголошення про судове засідання, призначене на 08.04.2019 року, із зазначенням осіб, які викликаються до суду.

Крім цього, повідомлення про час та місце розгляду справи розміщено на офіційному веб - сайті Львівського апеляційного суду у списку справ, призначених до розгляду на 08 квітня 2019 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, встановивши підставність позовних вимог ОСОБА_2, а також те, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із копій договорів купівлі-продажу від 02.12.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3. та від 05.12.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4:

- 02.12.2006 року ФОП ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_3 будівлі відпочинкового комплексу Веселка , що знаходяться по вулиці Зарічна,4-а в с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області - будинок літній №0. загальною площею 27.0 кв.м., позначений на плані літ. "А0-1", будинок літній №1, загальною площею 27,0 кв.м, позначений на плані літ, "А 1-1" будинок літній №7, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. "А7-1", будинок літній №8, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. "А8-1", будівлю столярного цеху, загальною площею 259,6 кв.м., позначену на плані літ. "Б-1", ОСОБА_3 ж зобов'язався прийняти вказаний предмет договору і оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1 Договору)

- 05.12.2006 року ФОП ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_9 будівлі відпочинкового комплексу "Веселка", що знаходяться по вулиці Зарічна,4-а в с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області - будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв.м., позначений на плані літ. "А20-1", будинок дванадцятимісний, загальною площею 76.0 кв.м, позначений на плані літ. "А21-1" будинок шестимісний, загальною площею 53,4 кв.м., позначений на плані літ, "А22-1", будинок над плавальним-басейном, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. "А23-1", будівлю колиби, загальною площею 38,9 кв.м., позначену на плані літ. "Г-1", будівлю фінської лазні, загальною площею 108,0 кв.м., позначену на плані літ. "Д-1". ОСОБА_4 же зобов'язався прийняти вказаний предмет договору і оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1, п.4.2.3 договорів вартість предметів договорів за згодою сторін склала відповідно 17580 грн. 00 коп. і 20 585 грн. 00 коп., оплата за предмети договорів у обох випадках повинна була бути проведеною шляхом готівкового або безготівкового розрахунку в термін до 31.12.2006 року.

Отже, договорами купівлі - продажу передбачено строк проведення оплати - до 31 грудня 2006 року.

Крім цього п.3.1 договорів було визначено, що сторони домовились, що під передачею будівель відпочинкового комплексу "Веселка", за даними договорами слід вважати символічну передачу речі. Прийняття нежитлового приміщення вважатиметься одержання оригіналу примірника даного Договору після його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.6.7. Договір укладено в трьох примірниках, два з яких передано сторонам, а третій залишається у приватного нотаріуса.

Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі вищевказаних договорів купівлі - продажу було проведено Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки - 13 грудня 2006 року.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із законодавчого визначення договору купівлі-продажу випливає, що істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В той же час, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч.4 ст.545 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження проведення розрахунків за договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року до 31.12.2006 року, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про підставність позовної вимоги ОСОБА_2 про розірвання договорів та повернення майна.

Звертаючись до суду з позовом у червні 2013 року, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачі не сплатили вартості придбаного ними нерухомого майна.

Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 наполягали на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, в обгрунтування яких вказали, що на виконання умов вказаних договорів ними було оплачено за вказані нежитлові будівлі в готівковій формі зазначену договорами суму, проте розписки ними не збережені. Оскільки після оформленого вищевказаних договорів пройшло уже сім років, а перебіг строку позовної давності починається 31.12.206 року, під час якого ОСОБА_2 міг заявити будь-які претензії, то просили застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 строк позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Не визнаючи позов, відповідачі одночасно заявили і про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ч.5 цієї ж статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з договорів купівлі - продажу, а саме, п.4.2.3., передбачено обов'язок покупців провести повну оплату вартості товару, погоджену сторонами до 31.12.2006 року. Отже, строк виконання зобов'язань за вказаними договорами - 31 грудня 2006 року. Відповідно строк позовної давності, протягом якого ОСОБА_2 міг звернутись за захистом свого порушеного права, сплив 31.12.2009 року.

Доводи апеляційної скарги щодо переривання відповідачами строку позовної давності з тих підстав, що вони передали позивачу оригінали договорів купівлі-продажу у двох примірниках та оригінали витягів про реєстрацію за ними права власності на нерухоме майно, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до рішення загальних зборів від 11 лютого 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю Уккан-Дерев , назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка , до складу учасників товариства вирішено прийняти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З огляду на розмір часток сторін у статутному капіталі товариства (ОСОБА_2 - 73,97 %, ОСОБА_3 -7,46%, а ОСОБА_4 - 18,57%), володіння та користування відповідачами належним їм нерухомим майном було обмежене корпоративним контролем ОСОБА_2 над діяльністю товариства. Крім того, відповідачі не брали участі у розподілі прибутку товариства та не одержували дивідендів від його діяльності.

Відповідно до п. 5 рішення загальних зборів учасників ТОВ Уккан-Дерев у формі протоколу № 1 від 11.02.2009 року, зборами учасників Товариства вирішено затвердити статутний фонд ТОВ Уккан-Дерев у розмірі 1515440,00 грн.; наділено ОСОБА_2 часткою вартістю 1394790,00 грн (92,04% статутного фонду), ОСОБА_3 часткою вартістю 119000,00 грн. (7,85% статутного фонду), ОСОБА_4 часткою вартістю 1650,00 грн (0,11% статутного фонду).

Як вбачається з п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ Уккан-Дерев у формі протоколу № 1 від 11.02.2009 року, вартість частки ОСОБА_2, оцінена в 1394790,00 грн, формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по вул. Зарічній, 4 - а в с. Старий Кропивник, загальною площею 1 107 кв.м.; вартість частки гр. ОСОБА_3, оцінена в 119000,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по вул. Зарічній, 4-а в с. Старий Кропивник, загальною площею 108 кв.м (частина майна, придбаного відповідачем за спірним договором купівлі-продажу від 02.12.2006 року).

Прийняття загальними зборами учасників ТОВ Уккан-Дерев відповідного рішення у формі протоколу № 1 від 11.02.2009 року мало свої наслідком викладення Статуту Товариства в новій редакції, скріпленій підписами усіх без винятку учасників (позивача та відповідачів), яка зареєстрована 16.02.2009 року за реєстраційним №14141050001001287.

18 лютого 2009 року загальними зборами учасників ТОВ Уккан-Дерев у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнято рішення у формі протоколу № 2, яким, зокрема, вирішено змінити назву Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка (п. 2 рішення), у зв'язку із чим статут Товариства було викладено в новій редакції, зареєстрованій 20.02.2009 року за реєстраційним №14141050003001287.

Загальними зборами учасників ТОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнято рішення у формі протоколу № 1 від 26.03.2009 року, яким вирішено збільшити розмір статутного фонду Товариства до 2562540,00 грн.; наділено ОСОБА_2 часткою вартістю 1895450,00 грн. (73,97%), ОСОБА_3 часткою вартістю 191200,00 грн. (7,46%), ОСОБА_4 часткою вартістю 475890,00 грн. (18,57%).

Згідно з п.2 рішення загальних зборів учасників ТОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка у формі протоколу № 1 від 26.03.2009 року, вартість частки ОСОБА_2, оцінена в 1895450,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по вул. Зарічній, 4-а в с. Старий Кропивник, загальною площею 1531,40 кв.м; вартість частки ОСОБА_3, оцінена в 191200,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по вул. Зарічній, 4-а в с. Старий Кропивник, загальною площею 242,50 кв.м (майно, придбане відповідачем-1 за спірним договором купівлі-продажу від 02.12.2006); вартість частки ОСОБА_4, оцінена в 475890,00 грн., частково формувалася за рахунок грошового внеску в розмірі 1650,00 грн, а також за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по вул. Зарічній, 4-а в с. Старий Кропивник, загальною площею 430,40 кв.м (майно, придбане відповідачем-2 за спірним договором купівлі-продажу від 05.12.2006).

На підставі прийнятого загальними зборами учасників ТОВ Дитячий оздоровчий табір Веселка рішення у формі протоколу № 1 від 26.03.2009 року Статут Товариства викладено в новій редакції, скріпленій підписами усіх без винятку учасників (позивача та відповідачів), яка зареєстрована 01.04.2009 року за реєстраційним №14141050007001287.

А відтак колегія суддів вважає необґрунтованими та голослівними доводи апеляційної скарги про те, що перебіг позовної давності переривався шляхом вчинення відповідачами дій, які свідчать про визнання ними боргу, а саме: прийняття ними рішення про вступ до числа учасників ТОВ Уккан-Дерев та передачі вказаному товариству прав володіння та користування, належним їм, на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу, майном, а також неотриманням відповідачами прибутку від діяльності ТОВ Уккан-Дерев , оскільки при вчиненні відповідачами вказаних дій не зазначалось про те, що ці дії вчиняються з метою забезпечити виконання обов'язку оплатити товар за спірними договорами купівлі-продажу, а тому вказані дії не свідчать про те, що боржники визнають свій борг за спірними договорами купівлі-продажу.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки клопотанню позивача про поновлення строку позовної давності на предмет поважності пропуску такого, то такі на думку колегії суддів є безпідставними з огляду на наступне.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявоюу справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ) (правовий висновок ВСУ від 16.11.2016 р.зроблений при розгляді справи №6-2469цс16).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до роз яснень абз. 3 п.11 потсанови пПленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк звернення до суду пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2, разом з тим, аналізуючи заяву відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування наслідків спливу позовної давності, а також зазначені позивачем підстави для поновлення строку позовної давності, суд першої інстанції встановив, що позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, а зазначені ним причини пропуску не є поважними, і такі не можуть бути підставою для його поновлення, правомірно відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. ОСОБА_8 цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір Веселка - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 18.04.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_11