Рішення

від 24.10.2017 по справі 175/225/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/225/17

Провадження № 2/175/82/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Атлант третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості спадкування та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості спадкування та визнання права власності, в якому просила постановити рішення, яким встановити факт проживання її, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10 вересня 2004 року по 28 серпня 2016 року; визнати квартиру №1, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, житловою площею 50,0 кв.м., загальною площею 54,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд присадибна ділянка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, кадастровий номер земельної ділянки 221481500:01:036:0319, спільною сумісною власністю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири №1, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, житловою площею 30,0 кв.м., загальною площею 54,2 кв.м. та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1221481500:01:036:0319; визнати її, ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року; визнати за нею, ОСОБА_1 право спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року.

В обґрунтування позову позивачка вказала, що 28 серпня 2016 року помер ОСОБА_4. 02 вересня 2016 року вона звернулася до Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, з яким вона прожила більше 12 років однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу. Іншим спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2, який також звернувся до Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Державним нотаріусом було повідомлено її про те, що вона не має права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки відсутній документ, що підтверджує факт перебування її, ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, без якого видача спадщини не можлива. Вказала, що ОСОБА_4 та вона, ОСОБА_1 з 10.09.2004 року розпочали жити однією сім'єю без реєстрації шлюбу в органах РАГСу. Завжди вважали себе подружжям та мешкали у її квартирі, разом виховували її дітей, а в подальшому й онуків. Родина була міцною та дружньою, відносини між нею та її цивільним чоловіком будувалися на взаєморозумінні, поваги один до одного та любові. 17 липня 2014 року вона з цивільним чоловіком придбали квартиру №1, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Волоське вул. Центральна, буд. 1-Б та земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за тою ж адресою. Придбане нерухоме майно було оформлено тільки на ОСОБА_4, оскільки вона, ОСОБА_1 на той момент не приватизувала виділене їй радгоспом ім.Котовського житло, та оформлення права власності на її ім'я позбавило б її можливості скористатися правом на приватизацію. В січні 2013 року стан здоров'я ОСОБА_4В різко погіршився. ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в Дніпропетровській міській багатопрофільній клінічній лікарні №4 ДОР, де було проведене лікування, в т.ч хіміотерапія. В подальшому ОСОБА_4 систематично проходив курс лікування в Дніпропетровській міській багатопрофільній клінічній лікарні №4 . За час хвороби здатність на самообслуговування ОСОБА_4 поступово втрачалась, він потребував постійного догляду, піклування, матеріальної і моральної підтримки з боку рідних і близьких йому людей. З перших днів хвороби, поруч з ОСОБА_4 була вона, ОСОБА_1 , яка опікувалася ним як у дома так і в лікарнях, допомагала проходити всі необхідні етапи лікування.Вона, ОСОБА_1 власними коштами та силами здійснила всі необхідні дії по проведенню та організації поховання ОСОБА_4, крім неї в витратах пов'язаних з похованням приймав участь й відповідач, ним був оплачений поминальний обід в їдальні. З огляду на викладені обставини, вона вимушена через суд встановлювати факт сумісного проживання однією сім єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з метою визначення спільною сумісною власністю майна, що було придбане за час спільного проживання та факту, що вона є спадкоємицею четвертої черги спадкування після смерті її цивільного чоловіка, а тому вона звернулася до суду з відповідною позовною заявою.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Адвокат відповідача ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Атлант у судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи Дніпровської районної державної нотаріальної контори надав суду заяву в якій просив розглянути справу без участі їх представника (а.с.44).

Вислухавши представників учасників процесу, свідків, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, матеріали спадкової справи №465/16, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1217, 1222 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що 28 серпня 2016 року помер ОСОБА_4, про що свідчить актовий запис №130 від 02 вересня 2016 року в свідоцтві про смерть серії 1-КИ №711194 виданому Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 02 вересня 2016 року (а.с.10). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно: земельну ділянку (пай №487) площею 4,310 га, на території Волоської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області; квартиру №1, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, житловою площею 50,0 кв.м., загальною площею 54,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд присадибна ділянка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Волоське, вул. Центральна, будинок №1-Б, кадастровий номер земельної ділянки 221481500:01:036:0319. За часи свого життя ОСОБА_4 склав заповіт, за яким належну йому земельну ділянку (пай №487) площею 4,310 га, на території Волоської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заповідав ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Атлант код ЄДРПОУ 23368731 (а.с.53).

У встановлений законом строк, 02 вересня 2016 року до нотаріальної контори звернувся відповідач по справі ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року (а.с.83). Окрім цього, 05 жовтня 2016 року до нотаріальної контори звернулася позивачка по справі ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті цивільного чоловіка ОСОБА_4, померлого 28 серпня 2016 року (а.с.85). Також, 24 лютого 2017 року ТОВ Атлант в особі генерального директора ОСОБА_7, звернулися до Дніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом (а.с.52).

Однак, у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 померлого 28 серпня 2016 року, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 оскільки не підтверджуються шлюбні стосунки спадкоємиці зі спадкодавцем, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 квітня 2017 року (а.с.137).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд посилається на вимоги ст. 74 СК України, на підставі якої ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1, а саме на те, що положення цієї статті не застосовуються, якщо жінка та чоловік хоча і проживають однією сім'єю, але перебувають в будь-якому іншому шлюбі. Це також підтверджується висновками, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З огляду на те, що шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_8 було розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану 17 січня 2012 року, а помер він 28 серпня 2016 року (а.с.10), в силу приписів ст. 74 СК України тільки з часу розірвання попереднього шлюбу можливо відраховувати час проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, але цей період не складає п'ятирічний термін. Слід зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Також суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка за зазначеною адресою, не можуть бути визнані спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4, оскільки дане нерухоме майно було придбане за особисті кошти померлого, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 17 липня 2014 року (а.с.11-14).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2012 року (справа №410/91/12-ц) була затверджена мирова угода у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 (колишня дружина) про поділ спільного майна подружжя, а саме - домоволодіння № 23 по вул. Поштовій у с. Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області з земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно мирової угоди позивач отримав від відповідачки грошову компенсацію вартості своєї частки у спільному майні подружжя в розмірі 96000,00 грн., що еквівалентно 12000,00 доларів США. Перед придбанням квартири та земельної ділянки ОСОБА_4 отримав від свого сина (відповідача по справі) 4610,00 євро, що підтверджується випискою з грошових переказів останнього засобами послуг глобальних грошових переказів MoneyGram (www: global.moneygram.com). Грошовий переказ на цю суму був здійснений 17 червня 2014 року.

Згідно п. 10 Договору купівлі-продажу квартири від 17 липня 2014 року, Покупець на день укладення цього правочину у шлюбі не перебуває; осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю зазначеного майна (у тому числі і відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України), немає. Продавцю про викладені вище обставини відомо (а.с.11-12). Така ж сама умова міститься і в п. 15 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2014 року (а.с.13-14).

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про наявність всіх обставин, які свідчать, що джерелом набуття спірного майна не були а ні спільні сумісні кошти, а ні спільна праця позивачки з померлим. В свою чергу, позивачкою не надано жодного доказу про придбання спірного майна за спільні кошти. Відтак, як спірна квартира, так і земельна ділянка згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України належали померлому ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності .

Аналіз правильного застосування ст. 60 СК України, на яку посилається позивачка, міститься у Висновках Верховного Суду України, що викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за ІІ півріччя 2013 року, а саме в розділі Спори про право власності та інші речові права . В ньому міститься висновок Верховного Суду України про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання зі спадкоємцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та похідні позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірних квартири і земельної ділянки,визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання за нею права спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв'язку з відмовою позивачці у задоволенні її вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. 3, 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Атлант третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості спадкування та визнання права власності, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Озерянська Ж.М.