Ухвала

від 09.02.2010 по справі 1/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Іменем України

Ухвала

№1/2010

09 лютого 2010 року. м. Житомир.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В. суддів: Ткача С.О., Андрушкевича С.З. з участю:

прокурора Селюченко І.І.

адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Овручського районного суду від 29 вересня 2009 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, послушника чоловічого монастиря Казанської ікони Божої Матері Малинського району, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

засудженого за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_3 винним і засудив за те, що він 29 червня 2006 року біля 9 години ранку, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, під приводом відстрілу голубів заманив його на горище готелю "Овруч" по вулиці Радянській, буд. 33 в місті Овручі. Там ОСОБА_3 з близької відстані, майже впритул здійснив один постріл з пристрою для відстрілу гумових набоїв марки „ПМР" серії ХК №!63336, калібру 9 мм РА в область спини ОСОБА_4. Потерпілий після першого пострілу повернувся обличчям до ОСОБА_3 і той вдруге вистрілив йому в область грудної клітини. Далі кинувся до

потерпілого і руків’ям пістолета наніс декілька ударів в область лівого плеча. ОСОБА_4 захищаючись від нападу ОСОБА_3 вибив пістолет з руки нападаючого і відкинув його в сторону. Тоді ОСОБА_3 вихопив з- під одежі саморобний ніж і намагався нанести ним удари в область шиї потерпілого. Однак ОСОБА_4 в процесі боротьби вдалося відібрати ніж і втекти з місця пригоди.

Своїми діями ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для його життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого в за черевний простір вогнепального поранення поперекової ділянки зліва, з відломом вільного кінця 12-го ребра зліва та розможенням навколо ниркової клітковини зліва; середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому суглобової впадини лівої лопатки і головки лівої плечової кістки зі зміщенням, який ускладнився лівобічним травматичним брахіоплекситом, помірним порушенням функції лівої верхньої кінцівки в ділянці лівого плечового суглобу, міопатією м’язів лівого плечового поясу зліва, які не є небезпечними в момент їх заподіяння, але такі що потягли за собою довгостроковий розлад здоров’я; легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого

вогнепального поранення передньобічної поверхні лівої половини грудної стінки та садна в ділянці правого ліктьового суглобу.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить пом’якшити призначене покарання. Мотивує тим, що суд недостатньо врахував його особу, відсутність судимості, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, що він працює, позитивно характеризується, є потерпілим від аварії на Чернобильській АЕС, а потерпілий в суді не настоював на суворому покаранні.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 і безпідставно відкинув доводи ОСОБА_5. На думку адвоката, як досудовим слідством так і судом не встановлено умисел і мотив злочину. Відсутність умислу у ОСОБА_3 стверджується тим, що він знав про неможливість спричинення смертельного наслідку проведеним пострілом з пристрою для відстрілу гумових куль, який не спричиняє важких поранень. Суд послався на пояснення ОСОБА_6 від 01.07.2006 року, як доказ вини, у той час як вони не є процесуальним документом. Вважає, що засуджений лише захищався від нападу ОСОБА_4. Крім того в акті судово-медичної експертизи вказано, що деякі тілесні ушкодження у ОСОБА_4 не могли утворитись при обставинах вказаних ним. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин підсудного. Всі зазначені недоліки стверджують, що була допущена неповнота судового слідства.

Заслухавши доповідача, адвокатів та засудженого, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом.

Суд дав оцінку показанням ОСОБА_3 про те, що він стріляв з пістолета у ОСОБА_4 та розмахував ножем, лише з метою захисту від нападу потерпілого. Суд також перевірив першу версію ОСОБА_3 про те, що він мав намір налякати ОСОБА_7, який розповсюджував про нього чутки, як про розпустного чоловіка. Перевірялась друга версія засудженого, згідно якої потерпілий позичив у нього гроші і не повертав їх. Всі версії ОСОБА_3 підтвердження не знайшли. Суд віднісся до них критично і розцінив як намір уникнути покарання, оскільки вони спростовані дослідженими доказами.

Суд прийняв до уваги показання засудженого ОСОБА_3 дані досудовому слідству (т. 1 а. с. 29-30). Його покази узгоджувались з поясненнями потерпілого та іншими доказами у справі.

Суд також правильно послався на показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що 29 червня 2006 року ОСОБА_5 завів його на горище готелю з метою нібито пострілять голубів з пневматичної зброї. Однак на горищі заявив, що виконує замовлення, з невідомих причин, двічі умисно вистрілив у нього з пістолета та намагався нанести удар ножем. Під час нападу, від пострілів проведених ОСОБА_3 отримав два вогнепальних поранення і відбираючи у нападника ножа порізав собі праву руку. Втікаючи від ОСОБА_3 з горища готелю, про напад повідомив людей, яких зустрічав. Це адміністратора готелю і працівників Овручської райдержадміністрації, за сприянням останніх викликав міліцію.

У вироку суд послався на показання свідка ОСОБА_8, який повідомив, що 29 червня 2006 року курив біля входу до приміщення Овручської адміністрації. У цей час з приміщення готелю „Овруч" вибіг зляканий, блідий, закривавлений мужчина. Він кричав, що його вбивають просив викликати міліцію і швидку допомогу. При цьому він пояснив, що на нього напав товариш, намагався вбити.

Суд послався на показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, працівників готелю. Вони пояснили суду, що у вказаний час на їх очах закривавлений потерпілий ОСОБА_4 вибігав з готелю, кричав про вчинений на нього напад.

Допитані судом працівники міліції ОСОБА_11 і ОСОБА_12 показали, що у складі слідчої групи виїзджали до готелю „Овруч”, де їх зустрів закривавлений потерпілий. Він повідомив про вчинений на нього напад, назвав особу нападника, якого одразу затримали.

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 пояснили суду, що ОСОБА_4 після вчинення на нього нападу, назвав їм ім’я злочинця – ОСОБА_3.

Пістолет і пристрій для відстрілу гумових куль, був виявлений на вилучений в одній з кімнат готелю, де його сховав ОСОБА_3 пілся вчинення нападау, перед тим помивши від крові.

‘

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що даний пістолет належить йому і був раніше у нього викрадений разом з грошима в кімнаті готелю.

За висновком судово-балістичної експертизи від 08 січня 2007 року, зброя вилучена у ОСОБА_3, є самозарядним пістолетом „ПМР”, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії.

Наведеними обставинами спростовані доводи ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_1, які суд обгрунтовано визнав надуманими та безпідставними. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 під час конфлікту діяв умисно, цілеспрямовано та активно, усвідомлюючи небезпечність своїх дій. На ґрунті особистих неприязних стосунків спричинив тілесні ушкодження. Суд першої інстанції правильно встановив обставини події та вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст. 121 ч. 1 КК України.

Покарання винному суд призначив з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах, передбачених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 раніше вчиняв злочин і був звільнений від відповідальності, однак належних висновків не зробив, не став на шлях виправлення, вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, вину не визнав, у справі відсутні обставини, які пом’якшують покарання.

Перевіркою справи колегія суддів не встановила суттєвих порушень, які можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду, у тому числі і пом’якшення покарання засудженому.

Враховуючи обставини вчинення злочину, його велику громадську небезпеку, призначене судом першої інстанції покарання вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

апеляцію адвоката ОСОБА_16 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Овручського районного суду від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_3 — без зміни.

Судді: