Ухвала

від 31.10.2017 по справі 823/2049/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2049/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Колос Чигиринщини , третя особа - ОСОБА_2, до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської районної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року приватне підприємство Колос Чигиринщини (далі - Позивач, ПП Колос Чигиринщини ), третя особа - ОСОБА_2 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_2), звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - Відповідач-1, Державний реєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Відповідач-2, Чигиринська РДА), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі - Третя особа-2, ТОВ СП Нібулон ), про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора від 15.03.2016 року, індексний №28739240, про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,8132 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розміщеної в адмінмежах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за ТОВ СП Нібулон на строк 7 років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н від 12.03.2010 року, та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 25.02.2016 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ СП Нібулон .

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року визнано поважними причини пропуску ПП Колос Чигиринщини строку звернення до суду із вказаним позовом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуване рішення Відповідач-1 не переконався у наявності чи відсутності зареєстрованого речового права на спірну земельну ділянку, що спричинило виникнення подвійної державної реєстрації. При цьому суд зазначив, що згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, прав оренди земельної ділянки зареєстровано за Позивачем 04.08.2011 року, а в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у справі №2а-4126/11/1470 відсутні відомості щодо скасування договору оренди від 30.05.2011 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа-2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом фактів: здійснення державної реєстрації договору оренди 25.02.2016 року на підставі судового рішення; незакічення строку дії договору оренди з Третьою особою-2 на момент виникнення спірних правовідносин; припинення дії договору оренди з Позивачем 04.08.2016 року; необхідності вирішення спору про право щодо спірної земельної ділянки. Крім того, підкреслює, що Черкаським окружним адміністративним судом поставлено під загрозу виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, що суперечить приписам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 30.05.2011 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ПП Колос Чигиринщини (Орендар) укладено договір оренди землі №247 (т. 1 а.с. 10-11), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Право власності Орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 9), зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів №011079800710, виданому 12.03.2010 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Площа - 3,8132 га, у тому числі рілля - 3,8132 га.

Вказаний договір було укладено строком на п'ять років та зареєстрований у розділі 4 Записи державної реєстрації договорів оренди землі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за порядковим №241 та за №712548704000241 04.08.2011 року (т. 1 а.с. 83-87).

Крім того, 31.05.2016 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ПП Колос Чигиринщини (Орендар) укладено договір оренди землі №110 (т. 1 а.с. 13-15), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, категорії - рілля, кадастровий номер - НОМЕР_3, площа - 3,8132 га.

Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що останній укладено на десять років.

Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що 07.12.2016 року ПП Колос Чигиринщини звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Плахи Т.М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, який 08.12.2016 року прийняв рішення №32795521 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме - реєстрації заявленого права за іншим орендарем за договором, термін дії якого не закінчився (т. 1 а.с. 16).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.12.2016 року №75800147 (т. 1 а.с. 17) вбачається, що 25.02.2016 року Державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі №б/н від 12.03.2010 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28739240 від 15.03.2016 року.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 4, 10, 18, 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 6, 17 Закону України Про оренду землі , суд першої інстанції прийшов до висновку, що у Відповідача-1 були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки станом на 15.03.2016 року право оренди земельної ділянки було зареєстровано за іншою особою, термін дії договору оренди не сплинув, а відтак вказаною реєстраційною дією спричинено існування подвійної державної реєстрації права, що чинним законодавством не допускається.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписи п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону визначають, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема,

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що проведенню державної реєстрації речового права на земельну ділянку, яке виникло до 01.01.2013 року, обов'язково повинні передувати, по-перше, запити державним реєстратором від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, по-друге, використання відомостей Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 29.09.2015 року у справі №802/37191 висловив правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Незабезпечення Державним реєстратором перевірки вказаних відомостей під час прийняття рішення від 15.03.2016 року №28739240 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень й зумовило здійснення реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 за ТОВ СП Нібулон , у той час, як було встановлено раніше, згідно даних Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі право оренди спірної земельної ділянки станом на дату прийняття Державним реєстратором рішення було зареєстровано за ПП Колос Чигиринщини .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства Державний реєстратор при проведенні державної реєстрації договору оренди належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів. Вказане є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач-1 при проведенні державної реєстрації вказаного іншого речового права, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи було право оренди на таку земельну ділянку зареєстровано до 01.01.2013 року, а отже порушив порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, регламентований ст.ст. 10, 29 Закону.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 року у справі №802/324/16, від 24.05.2017 року у справі №802/1172/16-а, а також у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року у справі № 21-760а15.

Посилання Апелянта на те, що судом першої інстанції поставлено під сумнів виконання судового рішення у справі №2а-4126/11/1470 ухваленого Миколаївським окружним адміністративним судом 06.06.2011 року у справі за позовом ТОВ СП Нібулон до Відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Так, даною постановою, яка набрала законної сили 04.07.2011 року:

- визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нескасуванні державної реєстрації договорів оренди землі, у тому числі №490 від 10.10.2006 року щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3;

- зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, у тому числі №490 від 10.10.2006 року щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3;

- визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації договорів оренди землі, зокрема, від 12.03.2010 року щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, який уклали ТОВ СП Нібулон і власник земельної ділянки - ОСОБА_2;

- зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі, зокрема, від 12.03.2010 року щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, який уклали ТОВ СП Нібулон і власник земельної ділянки - ОСОБА_2

Разом з тим, набрання законної сили даним судовим рішенням не нівелює факт державної реєстрації договору оренди землі від 30.05.2011 року №247, який був дійсний станом на 15.03.2016 року та не припинив свою дію. Належних і допустимих доказів, які б свідчили про дострокове розірвання даного договору чи припинення його дії Третьою особою-2 надано не було, у зв'язку з чим твердження Апелянта про обґрунтованість прийнятого Державним реєстратором оскаржуваного рішення є помилковим.

Крім того, як було встановлено раніше, зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.12.2016 року №75800147 (т. 1 а.с. 17) вбачається, що 25.02.2016 року Державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі №б/н від 12.03.2010 року, а не рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-4126/11/1470, про що безпідставно зазначає Третя особа-2.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у ст. 24 Закону підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Такий висновок узгоджується й з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.11.2016 року у справі №825/1287/15-а.

Безпідставним є посилання ТОВ СП Нібулон на рішення Верховного Суду України від 08.12.2010 року у справі №6-49064св10, яким, зокрема, витребувано від ПП Колос Чигиринщини належну на праві власності ОСОБА_2 земельну ділянку та повернуто останню в її власність, оскільки, по-перше, дане рішення суду ухвалене щодо договорів, укладених між фізичними особами та ПП Колос Чигиринщини у період з 2004 по 2008 рік, по-друге, його правові наслідки жодним чином не впливають на спірні правовідносини щодо державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку у серпні 2011 року за ПП Колос Чигиринщини .

Крім того, стверджуючи про те, що строк дії укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СП Нібулон договору оренди від 12.03.2010 року №б/н не завершився, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, Апелянт не врахував, що у межах спірних правовідносин надається оцінка акту суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації речових прав, у той час як вирішення питання про чинність чи дію цивільно-правового договору не належить до компетенції адміністративного суду.

У контексті наведеного судом апеляційної інстанції критично оцінюється посилання ТОВ СП Нібулон на те, що у даній справі наявний спір про право, у зв'язку із чим її необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом розгляду даної справі є, як вже було підкреслено вище, правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, надаючи оцінку якому, суд повинен перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, предметом судового розгляду даної справи є перевірка обставин, чи пересвідчився Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ СП Нібулон , в існуванні перешкод у здійсненні відповідної реєстраційної дії. Відтак, з урахуванням положень ст. 17 КАС України, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Твердження Апелянта про те, що оскаржуваним рішенням Державного реєстратора не порушуються права Позивача, є, на переконання суду апеляційної інстанції, помилковим, з огляду на таке.

Згідно п. 42 договору №247 від 30.05.2011 року, укладеного між ПП Колос Чигиринщини та ОСОБА_2, останній набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент реєстрації договору, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Приписи ст. 18 Закону України Про оренду землі у редакції, яка була чинна у травні 2011 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При цьому, за правилами ст. 20 вказаного Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У статті 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок на момент укладення вказаного договору були визначені Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021.

Відповідно до п. 16-1 вказаного Порядку державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Отже, державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло раніше, здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у Книгу записів.

Як було встановлено раніше, договір №247 зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 04.08.2011 року за №712548704000241, а отже, будучи укладеним терміном на п'ять років, діяв до 04.08.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що оскільки на момент прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення укладений між Позивачем та Третьою особою-1 договір оренди був чинний, права ПП Колос Чигиринщини були порушені, що безпідставно не було враховано Апелянтом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Колос Чигиринщини , третя особа - ОСОБА_2, до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської районної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон , про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко