Постанова

від 05.06.2019 по справі 823/2049/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/2049/16

Провадження № 11-99апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі - ТОВ СП Нібулон ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року (суддя Тимошенко В. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (судді Степанюк А. Г., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі № 823/2049/16 за позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини (далі - ПП Колос Чигиринщини ) до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - Держреєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Чигиринська РДА), треті особи: ТОВ СП Нібулон , ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ПП Колос Чигиринщини звернулося до суду з позовом до Держреєстратора та Чигиринської РДА, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Держреєстратора від 15 березня 2016 року з індексним номером 28739240 про проведення державної реєстрації за ТОВ СП Нібулон права оренди земельної ділянки площею 3,8132 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташованої в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (далі - спірна земельна ділянка), на 7 років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі від 12 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 25 лютого 2016 року, укладених між ОСОБА_1 і ТОВ СП Нібулон .

На обґрунтування позову ПП Колос Чигиринщини зазначило, що оскаржуване рішення унеможливлює реалізацію позивачем права на користування спірною земельною ділянкою, оскільки Держреєстратор через наявність спірного рішення не реєструє договір оренди, укладений позивачем з ОСОБА_1 щодо тієї ж земельної ділянки. При цьому спірне рішення прийнято в період дії чинного договору ОСОБА_1 із позивачем, що свідчить про подвійну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 09 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задовольнив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ СП Нібулон подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначило, що суди не надали правової оцінки тому, що строк дії договору оренди між землевласником і ТОВ СП Нібулон не скінчився 12 березня 2015 року, тому рішення Держреєстратора від 15 березня 2016 року з індексним номером 28739240 про державну реєстрацію за ТОВ СП Нібулон права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору від 12 березня 2016 року та договору про внесення змін від 25 лютого 2016 року є законним, пропорційним та прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів землевласника. Крім того, скаржник зазначив, що між учасниками цієї справи триває невирішений спір про право цивільне, відтак цей спір не є публічно-правовим. У зв`язку з викладеним ТОВ СП Нібулон просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП Колос Чигиринщини вказало, що не погоджується з касаційною скаргою, вважає її вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, позивач зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Реєстрація договорів оренди з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Інші учасники справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року касаційну скаргу ТОВ СП Нібулон передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 січня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданим відділом Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області.

30 травня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ПП Колос Чигиринщини (орендар) укладено договір оренди землі № 247, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено строком на п`ять років і зареєстрований у розділі 4 Записи державної реєстрації договорів оренди землі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за № 712548704000241 від 04 серпня 2011 року (порядковий номер 241).

Крім того, 31 травня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ПП Колос Чигиринщини (орендар) укладено договір оренди спірної земельної ділянки № 110. Цей договір укладено строком на десять років.

08 грудня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення № 32795521 про відмову ПП Колос Чигиринщини у державній реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку у зв`язку з наявністю суперечностей між заявленим правом та вже зареєстрованим за іншим орендарем правом оренди.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2016 року № 75800147, 25 лютого 2016 року здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 12 березня 2010 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2016 року з індексним номером 28739240.

Не погодившись із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2016 року з індексним номером 28739240, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі належним чином не перевірив наявності прав оренди на цю земельну ділянку за ПП Колос Чигиринщини , внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, Черкаський окружний адміністративний суд та Київський апеляційний адміністративний суд керувалися тим, що між позивачем і ТОВ СП Нібулон відсутній спір про право оренди земельної ділянки, оскільки позивач оскаржує виключно порушення Держреєстратором як суб`єктом владних повноважень порядку здійснення державної реєстрації речових прав.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення Держреєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше прийнятій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ПП Колос Чигиринщини , належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ СП Нібулон , то, виходячи з суб`єктного складу сторін, спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська