Ухвала

від 31.10.2017 по справі 826/7002/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7002/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства Стрілець АТ та Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом підприємства Міський спортивно-технічний клуб Київської міської організації ТСО України до Міністерства юстиції України, треті особи - Київська міська організація товариства сприяння обороні України, приватне акціонерне товариство Стрілець АТ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про визнання протиправними та скасування наказів та записів, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року підприємство Міський спортивно-технічний клуб Київській міської організації ТСО України (далі - Позивач, МСТК ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін'юст України), треті особи - Київська міська організація товариства сприяння оборони України (далі - Третя особа-1, Київська міська організація ТСО), приватне акціонерне товариство Стрілець АТ (далі - Третя особа-2, ПрАТ Стрілець АТ ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна (далі - Третя особа-3, Приватний нотаріус), про:

- визнання протиправним та скасування наказу №1335/5 від 21.04.2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ;

- зобов'язання скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 року № 30663226, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом;

- зобов'язання відновити дію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 року № 30663226, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язання скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2016 року № 28455865, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Грабарем О.В.;

- зобов'язання відновити дію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2016 року № 28455865, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Грабарем О.В. шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язання скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року № 31772790, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом;

- зобов'язання відновити дію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року №31772790, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язання скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року № 31770342, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом;

- зобов'язання відновити дію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року № 31770342, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язання скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року № 31773190, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом;

- зобов'язання відновити дію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2016 року №31773190, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017 року позов задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, матеріалами справи не підтверджується наявність у ПрАТ Стрілець АТ права власності на спірне нерухоме майно, у той час як до повноважень Мін'юсту України не належить питання розгляду спорів щодо права власності, по-друге, надання документу про введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не вимагалося державним реєстратором з огляду на те, що нерухоме майно введено в експлуатацію у 1950 році, по-третє, правових підстав для перевірки права користування земельною ділянкою у державного реєстратора не було, по-четверте, Відповідачем не перевірено дотримання строку подання Третьою особою-2 скарги, не повідомлено Позивача про її розгляд, а також не прийнято наказ на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа-2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що, по-перше, власником спірного нерухомого майна є саме ПрАТ Стрілець АТ , а не МСТК , оскільки на момент виникнення права власності у Третьої особи-2 реєстрація такого права не передбачалася, а тому Позивач є неналежною особою, яка звернулася із заявою про реєстрацію права власності, по-друге, під час державної реєстрації не було враховано ненадання Позивачем документу про введення спірного майна в експлуатацію, про підтвердження прав на земельну ділянку. Крім іншого, підкреслює, що всі прийняті Приватним нотаріусом рішення є незаконними в силу незаконності державної реєстрації права власності за МСТК .

Крім того, вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що судом не було враховано ряд обставин, а саме - подання скарги ПрАТ Стрілець АТ в установлений законодавством строк, належного повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду скарги, а також того, що допущення Мін'юстом України процедурних порушень з розгляду скарги не є безумовною підставою для скасування прийнятого за її наслідками наказу. Поряд з цим, зазначає, що будь-які рішення Приватного нотаріуса, прийняті щодо спірного нерухомого майна, підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Позивачем. Окрім наведеного, наголошує, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що державним реєстратором не було запитано ряд документів, відсутність яких унеможливлювало прийняття рішення про державну реєстрацію. Крім того, вказував на відсутність у Мін'юсту України повноважень щодо прийняття рішення про поновлення записів.

У судовому засіданні представник Третьої особи-2 доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю. При цьому проти задоволення апеляційної скарги Відповідача не заперечував.

Представник Мін'юсту України, підтримавши вимоги апеляційної скарги ПрАТ Стрілець АТ , наполягав на задоволенні вимог своєї апеляційної скарги, з урахуванням доводів, які у ній викладені.

Представник Позивача і Третьої особи-1 проти задоволення апеляційних скарг заперечував з підстав відповідності рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.

Третя особа-3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 25.02.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Грабарем О.В. на підставі заяви від 15.02.2016 року прийнято рішення №28455865 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - права приватної власності за Київською міською організацією ТСО на приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 27А, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (а.с. 128, зворотній бік). Дане рішення було прийнято, зокрема, на підставі договору на право тимчасового користування землею від 14.06.2001 року (а.с. 129-130), актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 12.02.2016 року (а.с. 131, 132), інвентаризаційних карток №333 та №334 (а.с. 132, зворотній бік, 134), інвентарних карток №20/45 та №20/45-а (а.с. 133), технічного паспорта від 25.01.2016 року, виготовленого ТОВ Апекстрейд .

Крім того, 27.07.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом на підставі заяви МСТК від 27.07.2016 року прийнято рішення №30663226 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - права приватної власності за МСТК на приміщення - будівлю казарми та будівлі теплопункту, що розташовані у м. Києві по вул. Гетьмана Вадима, 27А (а.с. 128).

Поряд з цим, 07.10.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом на підставі заяви МСТК від 22.09.2016 року прийнято рішення №31772790 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - права приватної власності за МСТК на будівлю казарми, що розташована у м. Києві по вул. Гетьмана Вадима, 27Б (з відкриттям розділу) (а.с. 127, зворотній бік).

У той же день державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом на підставі заяви МСТК від 22.09.2016 року прийнято рішення №31770342 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - права приватної власності за МСТК на будівлю казарми, що розташована у м. Києві по вул. Гетьмана Вадима, 27А (з відкриттям розділу) (а.с. 127).

Крім того, 07.10.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом на підставі заяви МСТК від 22.09.2016 року прийнято рішення №31773109 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи №860265980000 (а.с. 126).

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що 13.04.2017 року до Мін'юсту України надійшла скарга ПрАТ Стрілець АТ на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в якій останнє просило скасувати: рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Грабара О.В. від 25.02.2016 року №28455865; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Приватного нотаріуса від 27.07.2016 року №30663223, від 07.10.2016 року №31772790, №31770342, №31773109 (а.с. 119-121).

За результатами розгляду скарги ПрАТ Стрілець АТ Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок від 21.04.2017 року, яким вирішено задовольнити скаргу Третьої особи-2 у повному обсязі (а.с. 138-143). В обґрунтування необхідності прийняття такого рішення Комісією зазначено, що зі змісту доданих до заяви №28455865 документів вбачається, що право власності на приміщення набуте у 2003 році ПрАТ Стрілець АТ , тобто до 2013 року, однак таке право було зареєстровано за попереднім власником - Київською міською організацією ТСО, а відтак державним реєстратором Грабарем О.В. під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, не було запитано від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, а заявником відповідних документів подано не було. Крім того, у висновку зафіксовано, що державним реєстратором Грабарем О.В. при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2016 року №28455865 всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (ст. ст. 3, 10 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. п. 12, 40 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки додані до заяви №28455865 документи не відповідають вимогам законодавства. Поряд з цим, Комісією зауважено, що прийняті Приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2016 року №30663226, від 07.10.2016 року №31773109, №31772790, №31770342 підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2016 року №28455865, а також відсутності документа, що підтверджує об'єкту нерухомого майна адреси, як це вимагається п. 54 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

На підставі даного висновку Комісії Відповідачем 21.04.2017 року прийнято наказ №1335/5 Про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно , яким задоволено скаргу ПрАТ Стрілець АТ у повному обсязі - скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Грабара О.В. від 25.02.2016 року №28455865 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Приватного нотаріуса від 27.07.2016 року №30663223, від 07.10.2016 року №31772790, №31770342, №31773109 (а.с. 144).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 5, 7, 27, 34, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. п. 2, 3, 4, 5-7, 12-14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, а також ряду інших підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем жодним чином не обґрунтовано суперечність прийнятих Приватним нотаріусом рішень вимогам чинного законодавства, до повноважень Мін'юсту України не входить питання вирішення спорів щодо права власності, подані для державної реєстрації документи були належними та достатніми для прийняття державними реєстраторами відповідних рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, судом наголошено на порушенні Мін'юстом України порядку повідомлення сторін про час та місце розгляду скарги ПрАТ Стрілець АТ , а також вказано на ненадання оцінки Відповідачем дотримання Третьою особою-2 строку подання такої скарги.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначається положеннями ст. 37 Закону, частиною першою якої передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір)

Приписи п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону закріплюють, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами а , ґ та д пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Пунктом 2 вказаного Порядку №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Мін'юсту України від 12.01.2016 року №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Положення №37/5).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Положення №37/5 рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.

Згідно п. 10 розділу ІІІ вказаного Положення висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України.

Частиною 3 статті 37 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

При цьому, пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

За правилами п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, зі скаргою ПрАТ Стрілець АТ звернулося до Мін'юсту України 12.04.2017 року, зазначивши, що 30.03.2017 року Третій особі-2 стало відомо про прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав від 25.02.2016 року, від 27.07.2016 року та від 07.10.2016 року.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 висловив правову позицію, згідно якої порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого нормами законодавства.

Водночас, зі змісту висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.04.2017 року, зафіксовані в якому відомості якого покладені в основу оскаржуваного наказу Мін'юсту України, вбачається відсутність надання оцінки своєчасності подання ПрАТ Стрілець АТ скарги.

При цьому посилання Відповідача в апеляційній скарзі на те, що про існування оскаржуваних рішень державних реєстраторів Третя особа-2 дізналася 30.03.2017 року судовою колегією оцінюється критично, оскільки зі змісту доданої до скарги ПрАТ Стрілець АТ інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2017 року №83832770 (а.с. 125-126) випливає, що в останній міститься лише інформація щодо прийнятих Приватним нотаріусом 07.10.2016 року рішень. Водночас, жодних відомостей щодо обставин, коли ПрАТ Стрілець АТ дізналося про існування рішень від 25.02.2016 року та від 27.07.2016 року матеріали скарги не містили.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що розгляд скарги Третьої особи-2 здійснювався Відповідачем без дотримання вимог Порядку №1128 щодо перевірки дотримання строків подання скарги.

Надаючи оцінку висновкам Окружного адміністративного суду м. Києва щодо безпідставності посилань Мін'юсту України на наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора Грабара О.В. від 25.02.2016 року №28455865, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону визначають, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема,

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, затверджуються Міністерством юстиції України.

Приписи ч. 1 ст. 20 Закону визначають, що заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Заява про державну реєстрацію прав в електронній формі подається за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав в електронній формі визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як було встановлено раніше, реєстрація права власності за Київською міською організацією ТСО на спірне нерухоме майно здійснена державним реєстратором Грабарем О.В. на підставі, зокрема, договору на право тимчасового користування землею від 14.06.2001 року, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 12.02.2016 року, інвентаризаційних карток №333 та №334, інвентарних карток №20/45 та №20/45-а, технічного паспорта від 25.01.2016 року, виготовленого ТОВ Апекстрейд .

Відповідно до п. 52 Порядку №1127 в редакції, яка діяла станом на 25.02.2016 року, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів), виділу частки або об'єднання кількох об'єктів, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу, виділу частки чи об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі договорів про поділ спільного майна або про виділ частки в натурі); 2) технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (крім випадків, коли присвоєння окремої адреси новоствореному об'єкту нерухомого майна не передбачається); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли поділ, виділ частки або об'єднання здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

При цьому, серед вказаного переліку відсутні вимоги щодо необхідності надання заявником документів, які підтверджують право особи на земельну ділянку, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно відхилив дане посилання ПрАТ Стрілець АТ як нормативно необґрунтоване.

З наведеного випливає, що проведення державної реєстрації права власності за Київською міською організацією ТСО на підставі вищезгаданих документів відповідало вимогам чинного законодавства.

Посилаючись у своєму висновку на приписи п. 54 Порядку №1124 в обґрунтування протиправності прийнятого державним реєстратором Грабарем О.В. рішення від 25.02.2016 року №28455865, Мін'юст України застосовує норми підзаконного акту в редакції, яка набрала чинності 06.09.2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року №553, а тому взагалі не могла бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, судовою колегією враховується, що зі змісту актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 12.02.2016 року, інвентаризаційних карток №333 та №334, інвентарних карток №20/45 та №20/45-а, технічного паспорта від 25.01.2016 року, виготовленого ТОВ Апекстрейд , вбачається, що виділення об'єктів нерухомого майна було здійснено у 2016 році, тобто після 01 січня 2013 року, у зв'язку з чим твердження Відповідача про порушення державним реєстратором Грабарем О.В. вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону є безпідставним.

Обґрунтованим, на переконання судової колегії, є твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у Мін'юсту України повноважень на вирішення спорів щодо наявності/відсутності права власності, оскільки розгляд і вирішення відповідних спорів належить до компетенції судів.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, який був чинний на момент підписання Київською міською організацією ТСО та ЗАТ Стрілець АТ акту приймання-передачі від 18.09.2003 року (а.с. 124, зворотний бік) за договором компенсаційних розрахунків від 10.03.2000 року (а.с. 123-124) обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

З наведеного випливає необґрунтованість твердження ПрАТ Стрілець АТ , що на момент виникнення права власності на нерухоме майно його реєстрація чинним на той час законодавством не вимагалася.

Пунктом 1.3 вказаного Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, Третьою особою-2 до матеріалів скарги не було подано доказів реєстрації у БТІ в установленому законодавством порядку права власності на нерухоме майно, а саме - будівлю казарми та теплопункту по вул. Вадима Гетьмана, 27А у м. Києві, у зв'язку з чим твердження Відповідача про те, що ПрАТ Стрілець АТ набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору від 10.03.2000 року є, на переконання судової колегії, безпідставним та таким, що не охоплюється повноваженнями Мін'юсту України.

Щодо твердження Відповідача про ненадання Третьою особою-3 при поданні заяви про реєстрацію права власності документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та присвоєння йому поштової адреси, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту поданих для реєстрації документів вбачається присвоєння спірному нерухомому майну адреси - м. Київ, вул.. Індустріальна (Вадима Гетьмана), 27А.

Крім того, згідно інвентарної картки № 20/45 (а.с. 156) спірні казарма та теплопункт побудовані та введені в експлуатацію у 1950 році.

При цьому судовою колегією критично оцінюється посилання апелянтів на те, що спірні об'єкти нерухомості були введені в експлуатацію 12.02.2006 року та 12.02.2016 року, як зазначено в актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, оскільки, по-перше, як окремі об'єкти нерухомого майна, за твердженням ПрАТ Стрілець АТ дані будівлі існували ще у 2000 році під час укладення договору з Київською міською організацією ТСО, по-друге, згаданими актами підтверджується виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, а не його будівництво.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що Відповідачем не доведено нормативної необхідності введення до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта у 1950 році, судова колегія погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у державного реєстратора обов'язку з його витребування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відтак, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Водночас, як було встановлено раніше та вбачається з матеріалів справи, жодних з передбачених законом підстав для відмови у державній реєстрації прав за Київською міською організацією ТСО у державного реєстратора Грабара О.В. не було, у зв'язку з чим наказ Мін'юсту України в частині скасування рішення від 25.02.2016 року №28455865 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 27.07.2016 року між Київською міською організацією ТСО (Продавець) та МСТК (Покупець) укладено нотаріально завірений договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за №1319 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає належне продавцю приміщення, будівля казарми та будівля теплопункту, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок №27А (двадцять сім А ), загальною площею - 457,0 кв.м., надалі - нерухоме майно , і сплачує за нього визначену за домовленістю Сторін грошову суму. Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,3526 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:69:086:0001, яка зареєстрована за Київською міською організацією Товариства сприяння обороні України, що підтверджується Довідкою № 057029-14264, виданою Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.07.2016 року (а.с. 12-13).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, Позивач шляхом укладення договору купівлі-продажу та проведення відповідних реєстраційних дій набув у власність приміщення, будівлю казарми та будівлю теплопункту, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок №27А, який в установленому законодавством порядку визнаний недійсним не був.

Крім того, ні у скарзі ПрАТ Стрілець АТ , ні в оскаржуваному наказі не вказано, яким саме нормам чинного законодавства суперечать прийняті Приватним нотаріусом рішення, у зв'язку з чим, зважаючи на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду про безпідставність скасування прийнятих Третьою особою-3 рішень та, відповідно, протиправність наказу №1335/5.

Поряд з іншим, пунктом 3 розділу ІІІ Положення №37/5 передбачено обов'язок комісії повідомити усіх заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надіслати членам комісії та зазначеним особам матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Відповідно до п. 9 Порядку №1127 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно п. 10 Порядку №1127 суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

При цьому за правилами п. 11 згаданого Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення Мін'юстом України МСТК копії скарги та доданих до неї документів, оскільки зі змісту листа від 19.04.2017 року №11098-0-33-17/19К (а.с. 137) неможливо встановити момент отримання його Позивачем. Водночас, жодних належних та допустимих доказів такого отримання Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, надано не було.

Твердження ж Мін'юсту України про те, що допущення процедурних порушень не тягне за собою скасування оскаржуваного наказу є, на переконання судової колегії, безпідставними, оскільки неповідомлення особи про дату, час та місце розгляду скарги, предмет якої стосується прав та інтересів такої особи, позбавляє останню права викласти свої пояснення та заперечення проти скарги, а також участі у засіданні Комісії.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту України від 21.04.2017 року №1335/5.

Оцінюючи висновки суду в частині зобов'язання Мін'юсту України скасувати записи про скасування рішень про державну реєстрацію та відновити дію останніх, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідь на судовий запит від 18.10.2017 року №826/7002/17/6887/2017 у судовому засіданні представник Мін'юсту України зазначив, що рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України приймалися виключно на підставі наказу Мін'юсту України від 21.07.2017 року №1335/5.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Приписи п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, визначають, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Мін'юсту України вчинити дії щодо скасування записів про державну реєстрацію та поновлення їх у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки саме такий спосіб захисту є доцільним для відновлення порушеного права Позивача і приведення правовідносин у первинний стан.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 11.10.2017 року у справі №826/7686/16.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства Стрілець АТ та Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом підприємства Міський спортивно-технічний клуб Київської міської організації ТСО України до Міністерства юстиції України, треті особи - Київська міська організація товариства сприяння обороні України, приватне акціонерне товариство Стрілець АТ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про визнання протиправними та скасування наказів та записів, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко