Ухвала

від 01.11.2017 по справі 409/3399/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 листопада 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Луганської державної академії культури і мистецтв про стягнення допомоги по вагітності та пологах, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що із 03 вересня 2007 року вона працює в Луганській державній академії культури і мистецтв (далі - Луганська ДАКМ), остання посада - викладач кафедри теорії та практики перекладу. У період із 20 серпня 2014 року по 24 грудня 2014 року вона знаходилася у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності від 20 серпня 2014 року № 953806. Листок непрацездатності був наданий нею до адміністрації відповідача 29 вересня 2014 року, за яким їй нараховано допомогу у сумі 13 444 грн 20 коп., яку включено до платіжної відомості за вересень 2014 року. Однак у вересні - листопаді 2014 року їй відмовили у виплаті лікарняних із посиланням на відсутність фінансування закладу. Із 12 січня 2015 року вона перебуває як вимушений переселенець разом із дитиною на підконтрольній державі Україна території в смт Білокуракине Луганської області. 23 червня 2015 року вона звернулася до відповідача з вимогою оплатити лікарняні, проте отримала відмову з тих підстав, що вона не є працівником Луганської ДАКМ, яка станом на 23 червня 2015 року перемістилася до м. Києва. Вважає, що зміна адреси підприємства не є його ліквідацією, Луганська ДАКМ знаходиться в Єдиному державному реєстрі, а отже, позивач перебуває на теперішній час у штаті Луганської ДАКМ, де знаходиться її трудова книжка.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4просила стягнути з відповідача на її користь допомогу по вагітності та пологах у розмірі 13 444 грн 20 коп.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 грудня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Луганської ДАКМ на користь ОСОБА_4 допомогу по вагітності та пологах у розмірі 13 444 грн 20 коп.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, зазначивши, що Луганська ДАКМ не виконала свого обов'язку з оплати лікарняного листка непрацездатності позивача у вересні - жовтні 2014 року, а в жовтні 2014 року позивачу повернуто матеріали у зв'язку із відсутністю фінансування установи.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підстави і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Статтею 34 указаного закону визначено, що фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 № 26 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок), яким визначено процедуру фінансування страхувальників - роботодавців.

Фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду.

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01 січня 2011 року), із заявою - розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (п. 5 Порядку).

Заява - розрахунок готується у двох примірниках, один із яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду (п. 6 Порядку).

Частиною 1 ст. 31 вищевказаного закону передбачено, що підставою для призначення матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Установивши, що фінансування зазначеної допомоги не було здійснено роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та дійшовши висновку, що питання виплати матеріального забезпечення за листком непрацездатності по вагітності та пологах позивачу як застрахованій особі повинно вирішуватися Подільською міською виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно з нормами вищевказаного Порядку, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні указаного позову у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог до Луганської ДАКМ.

Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. ст. 213-215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи зводяться до незгоди із висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача допомоги по вагітності та пологах у розмірі 13 444 грн 20 коп., проте ці доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду по суті вирішення заявлених позовних вимог, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованих, на думку заявника, посилань відповідача на розбірливість і правильність заповнення лікарняного листка, неможливість допиту свідків, відсутність доказів існування вагітності та пологів, а також відсутність позивача у штатному розписі та інших обставин, не впливають на правильність висновків апеляційного суду по суті вирішеного спору, зважаючи на установлені обставини справи щодо нездійснення фінансування вищевказаної допомоги роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів не вбачає; апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, достатньо повно установив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко