Вирок

від 31.10.2017 по справі 755/7284/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/388/2017 Суддя у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника потерпілого ТОВ «Фапрекс-04» ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 42013110040000179 стосовно обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в

с. Коломийцівка Носівського району Чернігівської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

за участю: прокурора ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_11

обвинуваченої ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року

ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та їй призначене покарання:

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з адміністративно-господарськими функціями на строк

2 роки;

- за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з адміністративно-господарськими функціями на строк

3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов ТОВ «Фапрекс-04» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ТОВ «Фапрекс-04» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 493085 грн.

59 коп.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Фапрекс-04», що зареєстроване за адресою:м. Київ, пр. Возз`єднання,19, з метою незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами зазначеного товариства, із поточного рахунку ТОВ «Фапрекс-04» № НОМЕР_1 відкритого 17.01.2005 у філії РЦ «Приватбанку» в м. Києві, 23.08.2007 здійснила перерахування коштів на корпоративну платіжну карту № НОМЕР_2 , строк дії якої був обмежений до липня 2009 року, які по касі товариства не оприбуткувала.

Продовжуючи свої злочинні наміри, шляхом зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_9 , 24.08.2007, у невстановлений досудовим слідством час, з банкомату, що знаходився по вул. Ірпінська, 76 у м. Києві, отримавши готівкою кошти у сумі 1000 гривень, привласнила їх, чим завдала ТОВ «Фапрекс-04» матеріальної шкоди.

Крім того, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Фапрекс-04»,з метою незаконного збагачення, маючи умисел на повторне заволодіння грошовими коштами зазначеного товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, із поточного рахунку ТОВ «Фапрекс-04» № НОМЕР_1 відкритого 17.01.2005 у філії РЦ «Приватбанку» в м. Києві аналогічним способом здійснила перерахування коштів на корпоративні платіжні картки на своє ім`я № 4246005102208159, строк дії якої був обмежений до липня 2009 року, № 4246005102497810 терміном дії до січня 2010 року, № 4246005103667924 терміном дії до грудня 2011 року, які по касі товариства не оприбуткувала, після чого отримала їх готівкою з різни банкоматів у м. Києві та Київській області, а саме з 27.08.2007 по 13.10.2010, діючи повторно, привласнила кошти ТОВ «Фапрекс-04»,зокрема: 27.08.2007 в сумі 500 гривень, 29.08.2007 - 470 гривень, 31.08.2007 - 600 гривень, 9.09.2007 - 1000 гривень, 14.09.2007 - 1200 гривень, 20.09.2007 - 1000 гривень, 25.09.2007 - 800 гривень, 26.09.2007 - 1000 гривень, 28.09.2007 - 370 гривень, 2.10.2007 - 2000 гривень, 7.10.2007 - 900 гривень, 10.10.2007 - 2500 гривень, 15.10.2007 - 1000 гривень, 20.10.2007 - 1000 гривень, 25.10.2007 - 2000 гривень, 26.10.2007 - 1000 гривень, 01.11.2007 - 2000 гривень, 03.11.2007 - 1800 гривень, 07.11.2007 - 1000 гривень, 17.11.2007 - 1770 гривень, 21.11.2007 - 800 гривень, 26.11.2007 - 1500 гривень, 02.12.2007 - 1550 гривень, 10.12.2007 - 1500 гривень, 12.12.2007 - 2000 гривень, в період часу14 - 19.12.2007 - 400 гривень, 19.12.2007 - 2500 гривень, 25.12.2007 - 2000 гривень, 28.12.2007 - 1000 гривень, 12.01.2008 року - 1000 гривень, 21.01.2008 850 гривень, 24.01.2008 - 900 гривень, 30.01.2008 - 900 гривень, 01.02.2008 - 1500 гривень, 09.02.2008 - 2000 гривень, 15.02.2008 1900 гривень, 22.02.2008 - 1500 гривень, 26.02.2008 - 2000 гривень, 01.03.2008 - 2200 гривень, 04.03.2008 - 2800 гривень, 14.03.2008 - 1100 гривень, 15.03.2008 - 2000 гривень, 22.03.2008 - 2000 гривень, 27.03.2008 - 1000 гривень, 28.03.2008 - 1800 гривень, 02.04.2008 - 620 гривень, 3.04.2008 - 500 гривень, 9.04.2008 - 2000 гривень, 11.04.2008 - 950 гривень, 16.04.2008 - 1600 гривень, 17.04.2008 - 1200 гривень, 19.04.2008 - 1100 гривень, 25.04.2008 - 1800 гривень, 30.04.2008 - 14500 гривень, 9.05.2008 - 2000 гривень, 16.05.2008 - 2500 гривень, 17.05.2008 - 800 гривень, 19.05.2008 - 500 гривень, 23.05.2008 - 2500 гривень, 30.05.2008 - 2100 гривень, 2.06.2008 - 500 гривень, 2.06.2008 - 550 гривень, 5.06.2008 - 1000 гривень, 14.06.2008 - 1000 гривень, 18.06.2008 - 1000 гривень, 23.06.2008 - 850 гривень, 26.06.2008 - 3000 гривень, 27.06.2008 - 3500 гривень, 1.07.2008 - 650 гривень, 3.07.2008 - 500 гривень, 11.07.2008 - 2500 гривень, 16.07.2008 - 2000 гривень, 18.07.2008 - 1700 гривень,23.07.2008 - 1000 гривень, 28.07.2008 - 1000 гривень, 31.07.2008 - 300 гривень, 1.08.2008 - 1700 гривень, 7.08.2008 - 200 гривень, 18.08.2008 - 1300 гривень, 22.08.2008 - 640 гривень, 28.08.2008 - 850 гривень, 6.09.2008 - 1000 гривень, 9.09.2008 - 1000 гривень, 11.09.2008 - 2000 гривень, 12.09.2008 - 1100 гривень, 16.09.2008 - 1000 гривень, 20.09.2008 - 1700 гривень, 23.09.2008 - 1600 гривень, 26.09.2008 - 1800 гривень, 29.09.2008 - 600 гривень, 30.09.2008 - 500 гривень, 6.10.2008 - 2000 гривень, 9.10.2008 - 2500 гривень, 16.10.2008 - 1100 гривень, 17.10.2008 - 2000 гривень, 24.10.2008 - 3100 гривень, 25.10.2008 - 2600 гривень, 27.10.2008 - 2000 гривень, 29.10.2008 - 4000 гривень, 3.11. 2008 - 500 гривень, 7.11.2008 - 2500 гривень, 14.11.2008 - 2100 гривень, 15.11.2008 - 700 гривень, 19.11.2008 - 500 гривень, 20.11.2008 - 2000 гривень, 27.11.2008 - 900 гривень, 5.12.2008 - 2200 гривень, 5.12.2008 - 3000 гривень, 12.12.2008 - 1800 гривень, 12.12.2008 - 2000 гривень, 18.12.2008 - 2900 гривень, 21.12.2008 - 2000 гривень, 23.12.2008 - 3000 гривень, 25.12.2008 - 600 гривень, 27.12.2008 - 1900 гривень, 31.12.2008 - 1100 гривень,6.01.2009 - 2700 гривень, 11.01.2009 - 1700 гривень, 16.01.2009 - 2000 гривень, 22.01.2009 - 1500 гривень, 24.01.2009 - 1300 гривень, 7.02.2009 -2200 гривень, 12.02.2009 - 1000 гривень, 14.02.2009 - 1850 гривень, 19.02.2009 - 2500 гривень, 25.02.2009- 3100 гривень, 03.03.2009 - 1400 гривень, 13.03.2009 - 1500 гривень, 14.03.2009 - 1000 гривень, 19.03.2009 - 2000 гривень, 22.03.2009 - 1800 гривень, 25.03.2009 - 1000 гривень, 30.03.2009 - 3700 гривень, 1.04.2009 - 2300 гривень, 3.04.2009 - 1200 гривень, 10.04.2009 - 1500 гривень, 17.04.2009 - 1360 гривень, 21.04.2009 - 1000 гривень, 23.04.2009 - 540 гривень, 28.04.2009 - 3500 гривень, 7.05.2009 - 3500 гривень, 8.05.2009 - 2300 гривень, 16.05.2009 - 3000 гривень, 25.05.2009 - 2100 гривень, 28.05.2009 - 3700 гривень, 3.06.2009 - 3700 гривень, 4.06.2009 - 1800 гривень, 9.06.2009 - 700 гривень, 12.06.2009 - 2500 гривень, 13.06.2009 - 1500 гривень, 17.06.2009 - 2000 гривень, 19.06.2009 - 800 гривень, 22.06.2009 - 3800 гривень, 26.06.2009 - 3500 гривень, 26.06.2009 - 3400 гривень, 10.07.2009 - 1050 гривень, 13.07.2009 - 1900 гривень, 15.07.2009 - 1200 гривень, 17.07.2009 - 1250 гривень, 22.07.2009 - 3300 гривень, 24.07.2009 - 3340 гривень, 24.07.2009 - 2400 гривень, 31.07.2009 - 2700 гривень, 7.08.2009 - 1900 гривень, 12.08.2009 - 3000 гривень, 14.08.2009 - 2500 гривень, 18.08.2009 - 2000 гривень, 22.08.2009 - 2700 гривень, 26.08.2009 - 3400 гривень, 28.08.2009 - 2300 гривень, 1.09.2009 - 2800 гривень, 2.09.2009 - 100 гривень, 3.09.2009 - 5900 гривень, 5.09.2009 - 2200 гривень, 9.09.2009 - 3000 гривень, 14.09.2009 - 1850 гривень, 17.09.2009 - 1900 гривень, 21.09.2009 - 2000 гривень, 25.09.2009 - 3500 гривень, 29.09.2009 - 1200 гривень, 2.10.2009 - 1800 гривень, 6.10.2009 - 3000 гривень, 8.10.2009 - 1900 гривень, 14.10.2009 - 3000 гривень, 17.10.2009 - 3000 гривень, 23.10.2009 - 3000 гривень, 28.10.2009 - 940 гривень, 31.10.2009 - 2700 гривень, 3.11.2009 - 2300 гривень, 5.11.2009 - 1500 гривень, 9.11.2009 - 550 гривень, 12.11.2009 - 1000 гривень, 13.11.2009 - 900 гривень, 17.11.2009 - 1100 гривень, 19.11.2009 - 2700 гривень, 24.11.2009 - 4700 гривень, 27.11.2009 - 2700 гривень, 3.12.2009 - 3000 гривень, 5.12.2009 - 2800 гривень, 8.12.2009 - 3200 гривень, 14.12.2009 - 2000 гривень, 18.12.2009 - 2000 гривень, 20.12.2009 - 1800 гривень, 22.12.2009 - 1500 гривень, 24.12.2009 - 2300 гривень, 26.12.2009 - 2800 гривень, 28.12.2009 - 1800 гривень, 31.12.2009 - 1600 гривень, 5.01.2010 - 1800 гривень, 7.01.2010 - 2800 гривень, 12.01.2010 - 2500 гривень, 15.01.2010 - 2000 гривень, 15.01.2010 - 1950 гривень, 21.01.2010 - 2400 гривень, 21.01.2010 - 2600 гривень, 2.03.2010 - 500 гривень, 3.03.2010 - 2500 гривень, 4.03.2010 - 1350 гривень, 10.03.2010 - 1600 гривень, 12.03.2010 - 1200 гривень, 16.03.2010 - 2000 гривень, 17.03.2010 - 2500 гривень, 19.03.2010 - 1200 гривень, 20.03.2010 - 1250 гривень, 24.03.2010 - 1500 гривень, 26.03.2010 - 2000 гривень, 31.03.2010 - 1300 гривень; 31.03.2010 - 2000 гривень, 7.04.2010 - 900 гривень, 9.04.2010 - 2000 гривень, 13.04.2010 - 1000 гривень, 16.04.2010 - 1600 гривень, 21.04.2010 - 4000 гривень, 23.04.2010 - 1900 гривень, 27.04.2010 - 650 гривень, 30.04.2010 - 3400 гривень, 5.05.2010 - 2000 гривень, 6.05.2010 - 2200 гривень, 7.05.2010 - 1000 гривень, 15.05.2010 - 1900 гривень, 19.05.2010 - 1000 гривень, 20.05.2010 - 1900 гривень, 21.05.2010 - 1950 гривень, 26.05.2010 - 2000 гривень, 28.05.2010 - 1950 гривень, 4.06.2010 - 1000 гривень, 7.06.2010 - 1000 гривень, 14.06.2010 - 1000 гривень, 17.06.2010 - 940 гривень, 18.06.2010 - 600 гривень, 23.06.2010 - 1100 гривень, 25.06.2010 - 1000 гривень, 28.06.2010 - 600 гривень, 1.07.2010 - 2000 гривень, 6.07.2010 - 2500 гривень, 8.07.2010 - 1000 гривень, 14.07.2010 - 1000 гривень, 16.07.2010 - 1600 гривень, 29.07.2010 - 2500 гривень, 30.07.2010 - 2000 гривень, 4.08.2010 - 3000 гривень, 4.08.2010 - 3000 гривень, 7.08.2010 - 1950 гривень, 18.08.2010 - 2500 гривень, 21.08.2010 - 2700 гривень, 6.09.2010 - 900 гривень, 8.09.2010 - 1000 гривень, 12.09.2010 - 950 гривень, 16.09.2010 - 350 гривень, 19.09.2010 - 1600 гривень, 22.09.2010 - 1000 гривень, 27.09.2010 - 1460 гривень, 29.09.2010 - 2640 гривень, 2.10.2010 - 1400 гривень, 5.10.2010 - 1500 гривень, 7.10.2010 - 600 гривень, 8.10.2010 - 1000 гривень, 13.10.2010 - 1700 гривень.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень і правильність кваліфікації її діянь, а також рішення суду про цивільний позов, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За доводами апеляційної скарги суд при призначенні ОСОБА_9 покарання не дотримав вимог ст. 65 КК України, взагалі не врахував позицію потерпілої сторони щодо необхідності призначення обвинуваченій покарання, яке слід відбувати реально, безпідставно врахував обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, не звернувши при цьому увагу на те, що обвинувачена, відмовившись в суді давати показання, лише пояснила, що визнає свою провину, але жодних заходів для відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому - юридичній особі не здійснила, між тим добровільна сплата нею на користь потерпілої сторони 500 гривень є неспівмірною із заявленим цивільним позовом у кримінальному провадженні, отже з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_9 щиро розкаялася у вчиненому.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини провадження та тяжкість кримінальних правопорушень, враховуючи, що обвинувачена не відшкодувала завдану матеріальну шкоду і її поведінка під час судового розгляду була спрямована на уникнення суворого покарання за скоєне, ОСОБА_9 , на думку апелянта, заслуговує покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, яке він і просить призначити обвинуваченій.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачена ОСОБА_9 просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва, постановлений відносно неї, залишити без змін, вважаючи надуманими доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо неправильного застосування судом при призначенні їй покарання положень ст. 75 КК України, а також звертає увагу на те, що, виходячи із своїх матеріальних можливостей, вона розпочала та продовжує відшкодовувати завдану товариству матеріальну шкоду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого ОСОБА_8 та прокурора, які підтримали подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечувала проти доводів апеляційної скарги та апеляційного прохання і просили врахувати, що після постановлення вироку ОСОБА_9 продовжує відшкодовувати завдану потерпілому матеріальну шкоду, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у привласнення чужого майна, що перебувало у її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та у вчиненні аналогічних дій за кваліфікуючою ознакою повторності, а також відповідність кримінально-правової кваліфікації указаних діянь ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, колегія суддів, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині, не переглядає їх відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.

З аналогічних підстав не є предметом апеляційного перегляду і рішення суду в частині цивільного позову.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції, з огляду на апеляційні доводи представника потерпілого, лише в частині призначеного ОСОБА_9 покарання, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Крім того, за положеннямист. 75 КК України у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він можеприйняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту вироку, призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень; відсутність обставин, які б обтяжували покарання, визнавши обставиною, що його пом`якшує, - щире каяття; особу винної, зокрема взяв до уваги, що ОСОБА_9 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, проте має ряд тяжких захворювань, що між тим в цій частині об`єктивно не підтверджується медичними документами; розпочала відшкодовувати завдану нею потерпілому матеріальну шкоду, отже призначив за кожний вчинений нею злочин покарання в межах санкцій закону України про кримінальну відповідальність, основне - у виді позбавлення волі та додаткове - у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання адміністративно-господарських функцій.

Крім того, суд вважав, що виправлення ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства та звільнив її на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, проте не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, про що зазначив і в своєму рішенні суд касаційної інстанції, вказівки якого відповідно до закону після скасування судових рішень є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції.

Зокрема, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену від покарання на підставі ст. 75 КК України, достатньою мірою не врахував характеру таступеня тяжкості вчинених нею злочинів, не дав належної оцінки і тим обставинам, що ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, протягом тривалого часу, починаючи з 24.08.2007 по 13.10.2010, діючи повторно, привласнила всього 490 240 гривень, що належать ТОВ "Фапрекс-04", де вона працювала головним бухгалтером, та на час постановлення стосовно неї обвинувального вироку в листопаді 2013 року, тобто понад ніж через три роки, відшкодувала товариству майнову шкоду, завдану злочинними діями, лише в розмірі 500 гривень. Водночас повідомлення нею в суді про визнання винуватості, засудження своїх дій та щодо намірів в подальшому відшкодовувати завдані збитки, хоча і можна визнати щирим каяттям, тобто обставиною, яка пом`якшує покарання, проте зазначена обставина в сукупності з даними про особу обвинуваченої не є співмірною з характером кримінально-караних діянь та їх наслідками, отже в даному випадку є недостатньою для висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченої в умовах застосування щодо неї положень ст. 75 КК України, навіть з огляду на позитивні в цілому дані про особу обвинуваченої.

У контексті наведеного колегія суддів вважає прийнятними доводи представника потерпілого про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням на підставіст. 75 КК України, отже погоджується з твердженнями апелянта про те, що судове рішення в цій частині не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання,визначених уст. 65 ККУкраїни, та не узгоджується з умовами застосування інституту звільнення від покарання, передбаченими ст. 75 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 409 КПК Українипідставою для скасування судового рішення прирозгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому в даному випадку відповідно до вимог ст. ст. 413,420 КПК Українинеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченої від відбування покарання є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_9 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

Між тим, на думку колегії суддів, обираючи ОСОБА_9 вид та розмір покарання за вчинені нею кримінальні правопорушення, суд першої інстанції в повній мірі не виконав вимог ст.ст. 50, 65 КК України та основне покарання за кожний злочин окремо, визначивши правильно його вид, призначив, не мотивувавши свої висновки щодо розміру такого покарання, а тому судове рішення в указаній частині колегія суддів також визнає необґрунтованим, не дивлячись на те, що в апеляційній скарзі також порушено питання щодо м`якості покарання, з огляду на його розмір, призначений судом першої інстанції.

При ухваленні вироку в частині покарання колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК Українивраховує, що ОСОБА_9 вчинила умисні злочини проти власності середньої тяжкості та тяжкий, а також конкретні обставини їх вчинення, про що зазначено раніше, наслідки у виді завданої матеріальної шкоди потерпілому юридичній особі та розмір цієї шкоди, при тому, що лише незначну її частину 126 205 гривень протягом понад семи років обвинувачена відшкодувала; приймає до уваги вік, стан здоров`я, сімейний стан та сукупність інших даних про особу винної, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, які обтяжують покарання, судом апеляційної інстанції не встановлено. Обставиною, що пом`якшує покарання, колегія суддів визнає щире каяття обвинуваченої, яка під час судового розгляду свою вину визнала повністю, хоча і не надала детальні показання щодо обставин вчинених нею злочинів, що є її правом, проте не виправдовувала свої дії, заявила про розкаяння у вчиненому, отже доводи апеляційної скарги в цій частині вважає безпідставними.

Зваживши указані обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 основного покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, але не на строк, запропонований представником потерпілого, оскільки доводи апелянта в цій частині є непереконливими, а у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями закону України про кримінальну відповідальність, за якими вона засуджується, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, та вважає, що саме таке покарання в даному випадку відповідатиме вимогам законності і справедливості, меті покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що від відбування призначеного покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 слід звільнити згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, виходячи з того, що цей злочин є злочином середньої тяжкості, з огляду на положення ч. 3 ст. 49 КК України обчислення давності його вчинення розпочалося з 14.10.2010, тобто на даний час минуло понад семи років, а законодавець визначив строк давності для злочину середньої тяжкості у п`ять років.

З огляду на викладене, апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання - скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку в порядку ст. 420 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ТОВ «Фапрекс-04» ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року відносно ОСОБА_9 в частині призначення покарання скасувати.

ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 191 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнити її від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 191 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного її затримання під час виконання вироку.

В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4