Рішення

від 23.10.2017 по справі 567/626/16-ц

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/626/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Мельниченко Т.М.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Могилянівська сільська рада Острозького району Рівненської області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 шляхом відновлення межових знаків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди звернувся ОСОБА_1

В ході розгляду справи ОСОБА_1 позов в частині позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 шляхом відновлення межових знаків залишив без розгляду.

Позов мотивує тим, що є власником земельної ділянки площею 0,01 га (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034), яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 та призначена для ведення особистого селянського господарства, але не може її використовувати за цільовим призначенням із-за дій суміжного землекористувача ОСОБА_3, який знищивши межові знаки самовільно захопив частину зазначеної земельної ділянки та використовував її для власних потреб.

Зазначаючи про те, що закупив будівельні матеріали, які мають обмежений строк придатності, для будівництва огорожі та облаштування теплиці, але з вини відповідача не зміг облаштувати огорожу свого господарства та теплицю зі сторони, де проживає відповідач, що призвело до їх псування, просить стягнути вартість зазначених матеріалів з відповідача.

Водночас, вказуючи на те, що із-за відсутності огорожі між суміжними будинковолодіннями домашня птиця відповідача пошкодила сільськогосподарські культури, які знаходяться на його земельній ділянці, просить стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування завданих збитків.

Окрім того, зазначаючи, що переніс душевні страждання у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього самого та належного йому майна, просить стягнути з відповідача 30000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області позов підтримав.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що з 19.03.2015 року є власником земельної ділянки площею 0,01 га (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034), яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 та призначена для ведення особистого селянського господарства. Зазначив, що відповідач вважає вказану земельну ділянку своєю та неодноразово знищував межові знаки на ній і використовував її для городництва у зв'язку з чим він не може її використовувати за цільовим призначенням.

Пояснив, що з цього приводу неодноразово звертався до правоохоронних органів та Могилянівської сільської ради Острозького району, яка в процесі розгляду його заяв виявила, що фактично ОСОБА_3 користується значно більшою земельною ділянкою, ніж йому було виділено за рішенням сільської ради.

Востаннє межові знаки, які являли собою металеві трубу та арматуру, які було встановлено ним за участі ОСОБА_3 та представників сільської ради в лютому 2016 року було знищено у квітні 2016 року, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП.

Зазначив, що із-за відсутності огорожі між суміжними будинковолодіннями протягом останніх 9 років домашня птиця відповідача шкодила сільськогосподарським культурам, належним позивачу, пошкодила агроволокно, яке знаходилось на його земельній ділянці та у зв'язку з цим просить стягнути з ОСОБА_3 завдані збитки в розмірі 4766 грн. 24 коп.

Окрім того, зазначив, що відповідач в процесі незаконного користування його земельною ділянкою на межі земельних ділянок виорав рів глибиною біля 40 см. та пошкодив при цьому сільськогосподарські насадження, просить стягнути з нього на свою користь 7490 грн. для ліквідації зазначеного рову та 198 грн. на відшкодування збитків від пошкодження 2 кущів ліщини і 12100 грн. втраченої вигоди від втрати врожаю огірків та цибулі-сіянки, який мав отримати, засіявши зазначеними культурами 0,01 га земельної ділянки, права користування якою його позбавив відповідач.

Пояснив, що попередньо 08.04.2016 року звернувшись до Могилянівської сільської ради з приводу проведення будівельних робіт, закупив будівельні матеріали, які мають обмежений строк придатності, для будівництва огорожі та облаштування теплиці, але з вини відповідача не зміг облаштувати огорожу свого господарства та теплицю зі сторони, де проживає відповідач, що призвело до псування будматеріалів, у зв'язку з чим просить стягнути вартість зазначених матеріалів з відповідача у розмірі 6418 грн. 32 коп.

Окрім того, зазначаючи, що переніс душевні страждання у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього самого та належного йому майна, позивач просить стягнути з відповідача 30000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зазначив, що в квітні 2017 року землевпорядною організацією межові знаки між його та суміжною земельною ділянкою відновлено та ним протягом квітня-травня 2017 року встановлено огорожу між суміжними земельними ділянками.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що є суміжним землекористувачем з позивачем і його земельна ділянка знаходиться в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 28.

Заперечив належність позивачу земельної ділянки площею 0,01 га (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034) в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 та пояснив, що 15 квітня 2016 року на своїй земельній ділянці здійснював посадку картоплі та у зв'язку з цим витягнув межові знаки у вигляді металевої арматури по межі з суміжним користувачем ОСОБА_1 та поклав їх на земельній ділянці ОСОБА_1 та в подальшому їх не брав. Зазначив, що за його вказівкою особи, які допомагали йому в посадці картоплі посадили її на земельній ділянці, яку вважає своєю позивач.

Пояснив, що з правовстановлюючих документів щодо права власності на земельну ділянку, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 28 він має лише рішення сільської ради про виділення йому земельної ділянки. Технічної документації з землеустрою щодо вказаної земельної ділянки не виготовляв.

Зазначив, що належна йому домашня птиця не пошкоджувала сільськогосподарські насадження ОСОБА_1, оскільки з весни була зачинена і не перебувала на земельній ділянці позивача, однак йому відомо, що там перебувала домашня птиця інших сусідів, яка перебувала і на його земельній ділянці.

В письмових запереченнях на позов зазначив, що вважає позов необґрунтованим оскільки факт зайняття ним частини земельної ділянки, належної позивачу не підтверджено жодними доказами. Зазначаючи про те, що надана позивачем накладна щодо вартості арматури та труб не містить особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, просить не брати зазначений документ до уваги, як такий, що не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вказує на те, що оскільки відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права та позивачем не зазначено, що ґрунт, який був вилучений при копанні рову, було вивезено, вважає належним способом захисту порушеного права в даному випадку не відшкодування шкоди, а відновлення стану земельної ділянки шляхом засипання рову, зазначаючи при цьому, що позивачем не доведено будь-якими доказами необхідності засипання рову саме торфом для приготування компостів, а не землею.

Зазначає, що частина транспортних витрат, понесених позивачем не мають відношення до вирішення земельного спору в суді, витрати в частині отримання довідок про вартість торфу і матеріалів є невиправданими, оскільки такі документи могли бути отримані засобами поштового зв'язку, а витрати на поїздки в м.Рівне та м.Здолбунів для отримання юридичної консультації, позовної заяви та адвокатських запитів на отримання інформації не підтверджені договором про надання правової допомоги, самими адвокатськими запитами та необхідністю їх направлення через позивача, а також належними доказами про час та відстань поїздок і їх вартість.

Вказуючи на те, що ним не спричинено позивачу моральної шкоди, просить відмовити в позові і в цій частині.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Могилянівської сільської ради в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що довгий час між суміжними користувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує земельний спір з приводу користування земельною ділянкою площею 0,01 га, яка Могилянівською сільською радою була виділена ОСОБА_4 і на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 Зазначив, що спір існує оскільки відповідач не визнає право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що його матері раніше належала земельна ділянка, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 30, яка на даний час належить позивачу у справі - його батькові.

Пояснив, що весною 2015 року був присутній при встановленні межових знаків по земельній ділянці його батьків та при цьому ОСОБА_3, брутально лаючись, намагався вирвати межові знаки, зазначаючи, що земельна ділянка їм не належить. В 2016 році він бачив на місцях встановлених межових знаків інші, які були більш надійними і з пояснень батьків йому відомо, що зазначені межові знаки встановлювались за участі представників влади.

Зазначив, що коли відвідував батьків за місцем їх проживання у зазначеному населеному пункті, то був свідком того, що в теплицю, яка знаходиться на зазначеній земельній ділянці залетіла курка та пошкодила кущі помідор, які росли там.

Також йому відомо про те, що в господарстві батьків зіпсувалось 20-22 мішки цементу та шпаклівки, які були придбані для облаштування огорожі та теплиці, але стали непридатними по терміну зберігання, оскільки ОСОБА_3 перешкоджав у встановленні огорожі.

Також йому відомо про те, що суміжний землекористувач під час оранки городу протягом декількох років виорав на межі земельних ділянок рівчак глибиною 40 см. та довжиною 100 м.

Зі слів батьків йому відомо про пошкодження птицею сільськогосподарських культур, належних батькам.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2016 року до нього, як сільського голови звернувся ОСОБА_1 з приводу непорозумінь під час землекористування з суміжним землекористувачем ОСОБА_3, у зв'язку з чим у сільській раді було створено земельну комісію, яка при обмірах їхніх земельних ділянок встановила, що розмір земельної ділянки позивача відповідає правовстановлюючим документам по його земельній ділянці, а розмір земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні відповідача перевищувала розмір земельної ділянки, яка була виділена йому за рішенням сільської ради. Тоді ж за участі позивача, відповідача та членів земельної комісії між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було поновлено межові знаки у вигляді металевої труби та арматури, але через декілька місяців ОСОБА_1 звернувся до сільської ради зі скаргою на те, що межові знаки пропали.

При цьому ОСОБА_3 звертався до сільської ради з приводу незаконного будівництва ОСОБА_1 теплиці на межі суміжних земельних ділянок та з приводу виділення дружині позивача 0,01 га земельної ділянки в с.Черняхів по вул.Вишнева, 30.

Пояснив, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наявна земельна ділянка площею біля 0,20 га, якою в різний час користувались 5 чоловік і в подальшому сільською радою 0,18 га з зазначеної земельної ділянки було виділено для ОСОБА_3 та 0,01 га було виділено для дружини ОСОБА_1, про що наявні відповідні рішення сільської ради.

Також йому відомо, що весною 2016 року ОСОБА_1 звертався до сільської ради з приводу будівництва огорожі по межі земельних ділянок з ОСОБА_3, а влітку 2016 року той повідомляв його, що вже придбав матеріали для зазначеного будівництва.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення, зазначивши, що зазначені земельні ділянки були виділені позивачу та відповідачу рішенням сільської ради 30.04.2014 року.

Зазначила, що відповідач не хоче розуміти, що земельна ділянка площею 0,01 га, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 30 належить позивачу, хоча він сам та ОСОБА_1 в лютому 2016 року поновлювали межові знаки. Відповідач в її присутності та присутності депутатів сільської ради заявляв, що знищував та в подальшому буде знищувати межові знаки по зазначеній земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_1 в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 30 та їх сусідом є ОСОБА_3, який не є суміжним землекористувачем, оскільки між їх земельними ділянками наявна земельна ділянка площею 0,20 га, яка йому не належала, а перебувала в землях запасу сільської ради і саме з цієї площі їй було виділено ділянку площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, яку вона в подальшому подарувала для свого чоловіка.

Зазначила, що під час приватизації нею зазначеної земельної ділянки її межі було визначено межовими знаками, які через деякий час пропали, але в подальшому 08 лютого 2016 року були відновлені за участі її чоловіка, ОСОБА_3, який сам тримав межові знаки під час їх встановлення, та представників сільської ради. 15.04.2016 року ОСОБА_3 забрав 3 зазначені межові знаки, про що їй стало відомо зі слів чоловіка, а коли вона сама вийшла на вулицю, то ОСОБА_3 вчинив сварку. Ще 2 межові знаки було вирвано 23.04.2016 року та особа, яка їх вирвала поклала їх поряд місця, де вони були встановлені.

Зазначила, що з лютого 2016 року вони стали готуватись до встановлення огорожі між суміжними земельними ділянками для чого придбали сітку, бетонні стовпчики, бетонні плити та шпаклівку та при цьому пропало 20 мішків цементу, який по закінченню строку придатності затвердів.

Пояснила, що індики, належні відповідачу, пошкодили сільськогосподарські культури, які росли в належній їх сім'ї теплиці, та разом з іншою домашньою птицею, належною відповідачу, пошкодили весь врожай сільськогосподарських культур, які росли на їх земельній ділянці, а саме зі 100 кущів перцю та 70 кущів помідор було пошкоджено 20-30% та щодня пошкоджували 5-6 відер яблук, а також було пошкоджено огірки, редиску, кріп в теплиці та огірки з петрушкою на городі.

Зазначила, що у зв'язку з такою поведінкою ОСОБА_3 її чоловік втратив нормальний сон, мусить терпіти погрози та брутальну лайку зі сторони відповідача, чим йому заподіяно моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працює на посаді дільничного офіцера поліції і йому відомо, що від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу спору між ними щодо земельної ділянки, яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району по вул.Вишнева, 30 неодноразово надходили заяви.

Ним щодо ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення по факту самоуправства, яке виразилось у знищенні межових знаків на суміжній земельній ділянці.

Під час розгляду заяви ним було встановлено, що ОСОБА_3 було відорано 0,01 га земельної ділянки належної ОСОБА_9 та при цьому на зазначеній земельній ділянці залишились лежати металеві межові знаки.

Під час спілкування з ним ОСОБА_3 визнавав, що знищив межові знаки та заявляв, що раніше користувався земельною ділянкою площею 0,01 га, належною ОСОБА_1 та в подальшому буде нею користуватися.

Суд, вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування від 19 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав у власність від ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,01 га (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034), яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30 та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення по вул.Вишневій, 30 в с.Черняхів Острозького району Рівненської області встановлено, що зазначена земельна ділянка відносно вулиці Вишневої справа межує з земельною ділянкою, належною ОСОБА_1, а зліва - з земельною ділянкою, якою користувався ОСОБА_3 та має ширину 1 метр і довжину 100 метрів.

Відповідно до зазначеного проекту вбачається, що межовими знаками на час виготовлення проекту були дерев'яні стовпчики.

Одночасно, в судовому засіданні встановлено, що на межі земельної ділянки за участі представників Могилянівської сільської ради та сторін 08.02.2016 року було встановлено межові знаки, які являли собою арматуру 32 довжиною 1 м. (дві штуки) і трубу 32х2,8 довжиною 2,5 м. (одна труба), загальна вартість яких за підрахунками позивача становила 306 грн. 12 коп.

В судовому засіданні встановлено, що в квітні 2016 року відповідач витягнув зазначені межові знаки та самовільно переоравши земельну ділянку (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034) та знищивши посаджені на ній сільськогосподарські культури позивача, а саме огірки, став використовувати її для власних потреб.

Отже, відповідач порушив передбачене ст.373 ЗК України право позивача на вільне користування своєю власністю - земельною ділянкою.

На відшкодування вартості зазначених межових знаків позивач просить стягнути з відповідача 306 грн. 12 коп.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що викопані межові знаки ОСОБА_3 залишив на земельній ділянці ОСОБА_1 звідки вони в подальшому зникли.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, а відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки в суді з пояснень сторін у справі та відповідно до акту Могилянівської сільської ради Острозького району від 25.04.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 знищив межові знаки на земельній ділянці ОСОБА_1, викопавши їх, однак в судовому засіданні не здобуто доказів, в тому числі позивачем не надано доказів про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності в порядку, передбаченому КУпАП чи КПК України, з приводу того, що саме ОСОБА_3 позбавив права власності ОСОБА_1 на належні йому межові знаки, то позов в цій частині задоволенню не підлягає. З цих же підстав слід відмовити в позові в частині відшкодування вартості 30 погонних метрів агроволокна "Growtex 50VV", як такого щодо якого відсутні докази його викрадення саме відповідачем.

Позивач, зазначаючи, що відповідач в процесі незаконного користування його земельною ділянкою на межі земельних ділянок виорав рів глибиною біля 42 см. та довжиною 100 м. і для приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом засипання рову потрібно 22,68 м.куб. торфу, вартість якого становить 7490 грн., просить стягнути зазначену суму з відповідача.

Статтею 16 ЦК України та статтею 152 ЗК України передбачений такий спосіб захисту, як відшкодування заподіяних збитків.

Суд вважає, що обраний позивачем такий спосіб захисту його порушеного права в цій частині позовних вимог, є неналежним, оскільки відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є відновлення становища, яке існувало до порушення. Одночасно, відповідно до п.б ч.3 ст.152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині було б відновлення становища, яке існувало до порушення.

Водночас, на доведення розміру завданої шкоди позивач надав рахунок на оплату №418 від 21.07.2016 року від ДП "Рівнеторф", відповідно до якого вартість торфу для приготування компостів становить 3240 грн. за 18 тон та вартість його доставки в с.Могиляни Острозького району Рівненської області становить 4250 грн.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Беручи до уваги те, що позивач належними доказами не довів суму витрат, необхідних для відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення його права на неї, оскільки не довів необхідності засипання рову саме торфом для приготування компостів, а не землею та зважаючи на те, що на даний час рів на межі суміжних земельних ділянок засипаний, суд вважає, що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Позивач, зазначаючи, що із-за відсутності огорожі між суміжними будинковолодіннями, домашня птиця (кури, гуси та індики) відповідача пошкодила сільськогосподарські культури, які знаходяться на його земельній ділянці та у зв'язку з цим просить стягнути з ОСОБА_3 завдані збитки в розмірі 4766 грн. 24 коп., оскільки птицею було пошкоджено 22 головки капусти білокачанної на загальну суму 144 грн. 76 коп., 27 кг. огірків на загальну суму 326 грн. 70 коп., 17 кущів помідорів, у зв'язку з чим неотримано 187 кг. помідор на загальну суму 1122 грн., 24 кущі солодкого перцю, у зв'язку з чим неотримано 48 кг. перцю на загальну суму 299 грн. 04 коп., 21 кг. буряка червоного на загальну суму 63 грн., 81 кг. яблук на загальну суму 821 грн. 34 коп., 40 кг. вишні, персика, сливи, абрикосу на загальну суму 4241 грн. 24 коп., 15 плодових кущів чорної смородини, аґрусу, червоної смородини, малини на загальну суму 525 грн.

На доведення розміру завданих збитків позивач посилається на довідку Головного управління статистики у Рівненській області №5.1-09/524 від 11.10.2016 року щодо індексу споживчих цін за період з січня 2015 року по вересень 2016 року. Водночас, розрахунок збитків в цій частині проведено з урахуванням кількості та ваги пошкоджених садових і сільськогосподарських культур, які ніякими доказами не підтверджені, та їх врожайності, яка ніякими доказами не підтверджена. За таких обставин позивачем не доведено розміру заподіяних збитків в цій частині.

На доведення обсягу завданих збитків в цій частині позивачем надано 2 світлини, на яких містяться зображення семи пошкоджених плодів яблук та груш, 9 світлин з зображеннями кущів помідор та 5 світлин з зображеннями інших сільськогосподарських культур.

З наданих доказів достовірно не встановлено, що вони містять докази пошкодження 22 головок капусти білокачанної, 27 кг. огірків, 17 кущів помідор, 24 кущів солодкого перцю, 21 кг. буряка червоного, 81 кг. яблук, 40 кг. вишні, персика, сливи, абрикосу, 15 плодових кущів чорної смородини, аґрусу, червоної смородини, малини, належних позивачу, як і не містять доказів пошкодження зазначених сільськогосподарських культур домашньою птицею, в тому числі домашньою птицею, яка належить відповідачу.

Не здобуто таких доказів і під час допиту свідків.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Оскільки позивачем не доведено, що домашньою птицею відповідача було пошкоджено належні йому сільськогосподарські та садові культури, а також розміру збитків, то в позові в цій частині слід відмовити, як недоведеному.

В судовому засіданні встановлено, що 08.04.2016 року позивач звернувся до Могилянівської сільської ради з приводу проведення будівельних робіт - будівництва огорожі, яке, відповідно до листа Могилянівської сільської ради на адресу позивача, було погоджено 21.07.2017 року.

На доведення позову ОСОБА_1 зазначив, що закупив будівельні матеріали, які мають обмежений строк придатності, для будівництва огорожі та облаштування теплиці (цемент та гіпсову шпаклівку), але з вини відповідача не зміг облаштувати огорожу свого господарства та теплицю зі сторони, де проживає відповідач, що призвело до псування зазначених будівельних матеріалів. У зв'язку з цим просить стягнути вартість зазначених матеріалів з відповідача у розмірі 6418 грн. 32 коп.

При зверненні до суду з позовом в цій частині позивач самостійно визначив кількість будівельних матеріалів для паркану та теплиці, визначивши кількість цементу у 22 мішки та кількість гіпсової шпаклівки у 24 мішки.

При цьому, звертаючись до суду позивач на доведення факту будівництва не надав декларації про початок будівельних робіт, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів №466 від 13.04.2011 року "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" є необхідною для проведення будівництва та подається до органу архітектурно-будівельного контролю, проектно-кошторисної документації, якою б визначалась кількість необхідних будівельних матеріалів. Не надав позивач і інших доказів, як то висновку будівельно-технічної експертизи, яка могла бути необхідною для вирішення питання про відшкодування збитків, як не надав доказів непридатності для використання зазначених будівельних матеріалів та доказів того, що вони стали непридатними у зв'язку з закінченням терміну зберігання, оскільки суд не володіє знаннями у зазначеній галузі.

На доведення факту придбання зазначених будівельних матеріалів позивач надав рахунок від ТОВ "Епіцентр К" від 05.11.2016 року, який по даті не відповідає показанням позивача щодо дати придбання зазначених будівельних матеріалів. Будь-яких інших документів, які б підтверджували купівлю позивачем цементу та шпаклівки з вказівкою на марку будівельних матеріалів та їх ціну позивачем не надано. При цьому, суд не бере до уваги як доказ придбання цементу наданий позивачем товарний чек від 12.04.2017 року, оскільки він не відповідає по даті 2016 року.

За таких обставин позивач не довів розміру та факту заподіяння шкоди, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що в квітні 2016 року відповідач переорав належну позивачу земельну ділянку площею 0,01 га (кадастровий номер 5624285100:02:002:0034), яка знаходиться в с.Черняхів Острозького району Рівненської області по вул.Вишнева, 30. При цьому, відповідачем було знищено наявний на вказаній земельній ділянці посів огірків.

Позивач зазначає, що всього відповідачем було знищено 40 кущів огірків вартістю 8 грн. за один кущ на загальну суму 320 грн.

Водночас, позивач не надає жодних доказів вартості одного куща огірків, що не дозволяє визначити розмір збитків, нанесених йому, а тому в позові в цій частині слід відмовити як недоведеному.

З цих же підстав слід відмовити в позові в частині пошкодження 2 кущів ліщини (фундука), а також зважаючи на те, що позивачем не доведено факту знищення зазначених кущів відповідачем.

Позивач зазначає, що на самовільно зайнятій відповідачем земельній ділянці мав намір посадити цибулю-сіянку, вартість якої за 1 кг становить 35 грн. Вказуючи на те, що за 1 рік на земельній ділянці площею 0,01 га виростає до 150 кг цибулі-сіянки, позивач зазначає, що протягом 2 років він не отримав прибутку у розмірі 10500 грн. та просить стягнути зазначені кошти з відповідача.

Одночасно, просить стягнути з відповідача 1600 грн. втраченої вигоди із-за знищення 40 кущів огірків, вказуючи на те, що врожай з одного куща огірків мав становити 8 кг за сезон, а вартість 1 кг огірків становила 5 грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Звертаючись до суду з позовом в цій частині, позивач не надав доказів врожайності та вартості цибулі та огірків, а отже не довів розміру заподіяної шкоди, а тому в позові слід відмовити з цих підстав.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а відповідно до ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 заволодів земельною ділянкою ОСОБА_1, знищивши при цьому належні останньому сільськогосподарські культури та межові знаки.

З наведеного слідує, що протиправними діями ОСОБА_3 було завдано душевних страждань ОСОБА_1, встановлено причинний зв'язок між діями ОСОБА_3 та душевними стражданнями ОСОБА_1.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 було порушено передбачене Конституцією України та ст.373 ЦК України право власності ОСОБА_1 на майно, внаслідок чого він терпів душевні страждання.

При цьому суд враховує і те, що діями ОСОБА_3 було порушено звичний для ОСОБА_1 ритм життя. Дії ОСОБА_3 були такими, що порушили права потерпілого, а тому суд вважає за можливе застосувати щодо цих правовідносин норми ст. 23, 1168 ЦК України та стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди. При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер правопорушення, глибину душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості та визначає його в розмірі 2500 грн.

Задовольняючи позов частково, суд виходить і з того, що позивачем не надано належного обґрунтування вимог щодо заявленої суми позову у 30000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які в даному випадку складаються з витрат на виготовлення копій документів у розмірі 553,25 грн., витрат, пов'язаних з явкою до суду (в судові засідання) у розмірі 466 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено лише в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, то витрати в цій частині на сплату судового збору підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Загалом судом задоволено 4% від загальної суми позовних вимог позивача. За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 22,13 грн. витрат на виготовлення копій документів, як таких, які були необхідними для розгляду справи, 18,64 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду, а саме в судові засідання та 214,61 грн. витрат на правову допомогу.

При вирішенні питання про розмір стягнення витрат на правову допомогу суд застосовує вимоги Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та виходить з наступного розрахунку:

640 грн. (витрати за одну годину участі особи, яка надавала правову допомогу в судовому засіданні) х 8 год. 23 хв. х 4% = 214,61 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 806 грн. 58 коп. витрат на сплату судових витрат.

На підставі ст.16, 22, 23, 373, 386, 1167, 1168 ЦК України, ст.152, 373 ЗК України, керуючись ст.10, 57, 60, 62, 79, 88, 212 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 806 грн. 58 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_10