Постанова

від 30.10.2017 по справі 9/056-09/6/4

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Справа№ 9/056-09/6/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Коротун О.М.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: згідно протоколу судового засідання

від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання

від відповідача-2: знідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 (головуючий суддя Антонова В.М., судді: Мальована Л.Я., Христенко О.О.)

за позовом Макарівського районного споживчого товариства, смт Макарів

до 1) Наливайківської сільської ради Київської області, с. Наливайківка

2) Макарівського сільського споживчого товариства, смт Макарів

про визнання права власності

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року Макарівське районне споживче товариство (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Наливайківської сільської ради Київської області (надалі-відповідач-1) та Макарівського сільського споживчого товариства (надалі-відповідач-2) про визнання за Макарівським районним споживчим товариством права власності на господарський магазин, який розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, село Наливайківка, вул. Леніна ( т.1, а.с.2-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 21.01.2009 звернувся до відповідача-1 із заявою № 11-3р про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якій останній (позивач) просив оформити право власності з видачею свідоцтва на право власності на господарський магазин, який розташований за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Наливайківка, вул. Леніна за Макарівським районним споживчим товариством. Однак, відповідач -1 листом повідомив позивача про неможливість задоволення заяви Макарівського районного споживчого товариства реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки рішенням Наливайківської сільської ради від 29.08.2001 № 22 (відповідача-1) було надано дозвіл на оформлення права власності на дані об'єкти Макарівському сільському споживчому товариству (відповідачу-2). Як вказує позивач, ним було збудовано нерухоме майно, а саме, господарський магазин. За твердженнями Макарівського районного споживчого товариства факт будівництва посвідчується атом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - господарського магазину, що розташований за адресою: вул. Леніна, с. Наливайківка, Макарівського р-ну, Київської області від 22.12.1986 року, затвердженого рішенням Макарівської районної Ради народних депутатів № 265 від 22.12.1986 ;актом передачі будівництва магазину господарських товарів в с. Наливайківка Макарівського району Київської області 1986 року с. Наливайківка; актом звірки фактичних затрат по будівництву госпмагу в с Наливайківка; Кошторис затрат по будівництву магазину на 4 робочі місця в с. Наливайківка; договором на будівництво магазину в с. Наливайківка Макарівського району від 18.06.1986. З огляду на що, позивач посилаючись на правомірність зведення ними спірного об'єкта, просив визнати за ним відповідне право у судовому порядку. Відтак, посилаючись на положення ст. 392 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати за ним право власності на спірне майно (кафе).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2009 року порушено провадження у справі № 9/056-09.

17.09.2015 року позивач в порядку статті 22 ГПК України подав заяву, відповідно до якої виклав п. 1 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: "Визнати за Макарівським РСТ право власності на кафе "Вікторія", яке розташоване за адресою: вулиця Леніна, будинок 96-В, село Наливайківка Макарівського району Київської області" ( т. 2, а.с. 184).

Вказана заява прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2009.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2016 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено ( т. 3, а.с. 134-141).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін ( т.4, а.с. 79-86).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 рішення господарського суду Київської області від 14.01.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.016 року прийняті у справі № 9/056-09/6/4 скасовано, а справу № 9/056-09/6/4 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду ( т. 129-133).

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що судам при новому розгляді справи необхідно з'ясувати питання щодо входження спірного майна до обсягу майна, яке підлягало передачі позивачу на виконання рішення позачергової конференції, та з урахуванням законодавства яке діяло на момент створення відповідача та позивача, з'ясувати чи передано позивачу спірне майно, і відповідно, чи є він по відношенню до спірного майна правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств, чи було побудоване спірне майно за договором від 18.06.1986 року, а також з'ясувати, на підставі яких документів було здійснено реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем 2.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 (головуючий суддя Антонова В.М., судді: Мальована Л.Я., Христенко О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено ( т. 5, а.с. 237-244).

Відмовляючи у задоволенні позовним вимог місцевий господарський суд виходив з відсутності правових підстав для визнання за відповідачем права власності на будівлю магазину. Крім того суд першої інстанції зазначив про те, що, у даному випадку, не застосовуються положення ст. 392 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Макарівське районне споживче товариство (надалі-апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 6, а.с 8-16).

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи та нормами матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2017.

12.04.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано клопотання № 58 від 12.04.2017 про витребування у позивача документів, що підтверджують його створення в результаті реорганізації Макарівської Райспоживспілки методом злиття споживчих товариств-засновників Райспоживспілки, та документів, що доводять факт правонаступництва районного споживчого товариства та про здійснення фіксації судового процесу.

12.04.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відповідачем -2 було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив рішення господарського суду Київської області від 02.07.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

13.04.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли:

- клопотання № 46 від 13.04.2017 про витребування у відповідача-2 рішення виконкому Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області № 22 від 29.08.2001 та заяву Макарівського сільського споживчого товариства на підставі якого було видано вищезазначене рішення;

- клопотання № 47 від 13.04.2017 про надіслання судового запиту до Комунального підприємства Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації" та витребування належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на кафе "Вікторія";

- клопотання № 48 від 13.04.2017 про надіслання судового запиту до Архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області та витребування належним чином завірену копію рішення виконкому Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області №22 від 29.08.2001.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2017 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 13.04.2017 для розгляду справи № 9/056-09/6/4 визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 13.04.2017.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 9/056-09/6/4 частково задоволено клопотання:

- відповідача-2 про витребування додаткових доказів № 57 від 12.04.2017, а саме, зобов'язано з позивача надати: передаточний баланс з відповідною розшифровкою майна, яке підлягало передачі відповідно до постанови позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001, окремо вказавши дані про майно, яке підлягало передачі новоствореній юридичній особі; з урахуванням постанови позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 про передачу майна, надати пояснення щодо того, чи входило спірне майно до обсягу майна, яке визначено в грошовій оцінці ( п. 1 ухвали суду від 18.05.2017);

- клопотання позивача вих. № 46 від 13.04.2017 про витребування додаткових доказів та зобов'язано відповідача-2 надати суду належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області №22 від 29.08.2001 ( п. 2 ухвали суду);

- клопотання позивача вих. № 47 від 13.04.2017 про витребування додаткових доказів, а саме, зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації" (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-А), яке є правонаступником Макарівського бюро технічної інвентаризації надіслати на адресу Київського апеляційного господарського суду (04116, м. Київ, вул. Шодуденка, 1) належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи на кафе "Вікторія", розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 96-В ( п. 4 ухвали суду);

- клопотання позивача вих. № 48 від 13.04.2017 про витребування додаткових доказів, а саме, витребувано у Архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області (08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Б.Хмельницького, 8) шляхом надіслання судового запиту належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області № 22 від 29.08.2001, на підставі якого Макарівському сільському споживчому товариству було видано свідоцтво про право власності від 06.04.2002р. на кафе "Вікторія", розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 96-В ( п. 5 ухвали суду).

Крім того, цією ж ухвалою суду зобов'язано відповідача-1 надати суду належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області № 22 від 29.08.2001р., на підставі якого Макарівському сільському споживчому товариству було видано свідоцтво про право власності від 06.04.2002 на кафе "Вікторія", розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 96-В ( п. 3 ухвали суду).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2017.

08.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем були подані письмові пояснення на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 та пояснення у справі.

08.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява № 72 від 08.06.2017 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у задоволенні заяви Макарівського сільського споживчого товариства № 72 від 08.06.2017 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. відмовлено; самовідвід головуючого судді Зубець Л.П. задоволено.

Розпорядженням керівника апарату № 09-52/465/17 від 08.06.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 9/056-09/6/4, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Зубець Л.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2017 справу № 9/056-09/6/4 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 колегією суддів у складі: головуючий суддя-Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.; скаргу призначено до розгляду на 25.07.2017.

19.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації надійшли копії матеріалів архівної (інвентаризаційної) справи на об'єкт нерухомого майна, а саме-кафе Вікторія , що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Наливайківка, вул. Леніна, 96-В.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суд № 09-53/2776/17 від 24.07.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 9/056-09/6/4.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2017 для розгляду справи № 9/056-09/6/4 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Разіна Т.І., Тищенко О.В., Чорна Л.В.

25.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява № 84 від 25.07.2017 про відвід судді Чорної Л.В.

25.07.2017 суддею Чорної Л.В заявлено про самовідвід у справі № 9/056-09/6/4.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 в задоволенні заяви Макарівського сільського споживчого товариства № 84 від 25.05.2017 про відвід судді Чорної Л.В. відмолено.

Заяву судді Чорної Л.В. про самовідвід згідно ст. 20 ГПК України у справі № 9/056-09/6/4 задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 28.07.2017 року № 09-53/2860/17, у зв`язку з задоволенням заяви судді Чорної Л.В. про самовідвід у справі № 9/056-09/6/4 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Справу № 9/056-09/6/4 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 № 09-53/2860/17 та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 28.07.2017 склад колегії суддів у справі № 09-53/2860/17 змінено на наступний: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді Отрюх Б.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 9/056-09/6/4 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 колегією суддів у складі: головуючий суддя-Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тищенко О.В; скаргу призначено до розгляду на 05.09.2017.

05.09.2017 через відділ забезпечення авторизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача -2 надійшло клопотання в порядку ст. 22, 90 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3549/17 від 04.09.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Отрюх Б.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 9/056-09/6/4.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 для розгляду справи № 9/056-09/6/4 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Коротун О.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 колегією суддів у складі: головуючий суддя- Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Коротун О.М. та Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 розгляд апеляційної скарги Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 відкладено на 14.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 розгляд апеляційної скарги Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 відкладено на 19.10.2017.

19.10.2017 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2017.

23.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відповідачем-2 були подані додаткові пояснення з додатками.

23.10.2017 судовою колегією апеляційного господарського суду в судовому засіданні було оглянуто оригінал акту передачі основних засобів Макарівського РГС Макарівському споживчому товариству від 01.12.2001.

23.10.2017 представником апелянта заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 розгляд апеляційної скарги Макарівського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 відкладено на 30.10.2017.

30.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем були подані пояснення у справі.

Відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання відповідача-2 Київським апеляційним господарським судом задоволено, та вирішено здійснювати фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши подане клопотання відповідача-2 № 84 від 05.09.2017 про надіслання до Макарівського відділення Ірпінського відділу поліції ГУ національної поліції у Київській області повідомлення в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, прийшла до висновку про його відхилення, оскільки обставини, викладені в клопотанні відповідача-2, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши подане клопотання відповідача-2 № 83 від 25.07.2017 щодо витребування у позивача, а саме: рішення загальних зборів споживчих товариств Райспоживспілки 2001 року з повісткою денною про реорганізацію Райспоживспілки методом їх злиття та створення Районного споживчого товариства (Бишівського споживчого товариства, Копилівського споживчого товариства, Липівського споживчого товариства, Макарівського споживчого товариства, Рожівського споживчого товариства); рішення вищих органів управління Райспоживспілки (конференції), її засновників про припинення Райспоживспілки в 2001 році; рішення про призначення РайСТ правонаступником Райспоживспілки; акт приймання-передачі чи баланс з зазначенням правонаступника, затверджений вищими органами управління Райспоживспілки та її засновниками; установчі документи по створенню Макарівського РайСТ 05.12.2001 року, в тому числі установчий договір колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, у зв'язку з його необгрунтованістю.

Представники апелянта (позивача) в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, з викладених в ній підстав.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в відзивах на апеляційну скаргу.

Встановлено, що представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач-1 не надав.

Вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 не виконав.

У п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими поверненнями, про те відповідач-1 не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, 25.07.2017, 28.07.2017, 05.09.2017 та 14.09.2017 такого представника не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників апелянта (позивача) та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 1 Закону України Про споживчу кооперацію визначено, споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про споживчу кооперацію первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених. (ст. 7 Закону України Про споживчу кооперацію ).

Макарівське районне споживче товариство звернулось до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно - кафе "Вікторія" (в минулому господарський магазин), що розташоване за адресою: вулиця Леніна, будинок 96-В, село Наливайківка Макарівського району Київської області.

На підтвердження свого права на спірне майно позивач посилається на наступні правовстановлюючі документи: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - господарського магазину, що розташований за адресою: вул. Леніна, с. Наливайківка, Макарівського р-ну, Київської області від 22 грудня 1986 року, затвердженого рішенням Макарівської районної Ради народних депутатів № 265 від 22.12.1986; акт передачі будівництва магазину господарських товарів в с. Наливайківка Макарівського району Київської області 1986 року с. Наливайківка; Акт звірки фактичних затрат по будівництву госпмагу в с Наливайківка; Кошторис затрат по будівництву магазину на 4 робочі місця в с. Наливайківка; договір на будівництво магазину в с. Наливайківка Макарівського району від 18.06.1986.

В обґрунтування своїх заперечень Макарівське сільське споживче товариство, зокрема, посилається на те, що спірний об'єкт належить на праві власності Макарівському сільському споживчому товариству на підставі свідоцтва на право власності від 06.04.2002.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи - відповідача.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але й не визнає його.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про наявність у особи права на спірне майно: права власності або іншого речового права, яке виникло з незаборонених законом підстав (ст. 328 ЦК України).

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України видно, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 04.04.2011 у справі № 25/208-08.

В силу ст. 111-18 ГПК України, такий висновок є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів зазначає що, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Як вже зазначалось позивач, на підтвердження факту права власності посилається на наступні докази: копію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - господарського магазину, що розташований за адресою: вул. Леніна, с. Наливайківка, Макарівського р-ну, Київської області від 22 грудня 1986 року, затвердженого рішенням Макарівської районної Ради народних депутатів № 265 від 22.12.1986; копію акту передачі будівництва магазину господарських товарів в с. Наливайківка Макарівського району Київської області 1986 року с. Наливайківка; копію акту звірки фактичних затрат по будівництву госпмагу в с Наливайківка; копію Кошторису затрат по будівництву магазину на 4 робочі місця в с. Наливайківка; копію договору на будівництво магазину в с. Наливайківка Макарівського району від 18.06.1986.

Судова колегія, дослідивши вищевказані документи, дійшла висновку, що зазначені документи не підтверджують набуття позивачем в 1986 році і існування у позивача на день розгляду спору права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, з огляду на приписи ст. 33, 34, 36, 43, 101 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, фактично між сторонами виник спір щодо права власності на спірне майно.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва на право власності відповідача-2 на спірне майно, а позивачу (за його твердження) спірне майно було передано при реорганізації.

Судом першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким і погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що позивач у справі-Макарівське районне споживче товариство створене як юридична особа у 2001 році.

Статут позивача затверджено постановою загальних (установчих) зборів представників кооперативних підприємств і організацій Макарівського раону від 05.12.2001 року.

Разом з тим, Макарiвське сiльське споживче товариство зверталось до господарського суду Київської областi з позовом до Макарiвського районного споживчого товариства про визнання недiйсним положення вказаного п. 1.3 статуту, яким встановлено, що Макарiвське районне споживче товариство є правонаступником Макарівської районної спiлки споживчих товариств.

Рiшенням господарського суду Київської областi вiд 18.08.2014 у справi № K6-090-09/19 (надалі-інша справа), залишеним без змiн постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 11.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України вiд 20.01.2015 вiдмовлено у задоволеннi позову.

При цьому встановлено, що у статуті, який наданий Макарiвським районним споживчим товариством вiдбулася замiна аркушiв, що з огляду на рiзний змiст примiрникiв статуту Макарiвського РСТ, наданих стороною та державним реєстратором Макарівської РДА, в тому числi спiрного п. 1.3., дає пiдстави вважати, що пiдробка мала мiсце i пiдробленим є саме примiрник статуту, наданий Макарiвським РСТ.

Таким чином, суди по іншій справі дiйшли висновку про те, що зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку є статут Макарiвського РСТ у редакції, яка надана суду державним реєстратором, тобто примiрник, в тексті п. 1.3. якого відсутнє речення "РайСТ являється правонаступником Макарiвської районної спiлки споживчих товариств".

Отже, обставини вiдсутностi у статуті Макарiвського районного споживчого товариства вiдомостей про те, що воно є правонаступником Макарівської районної спiлки споживчих товариств були встановленi у справi № K6-090-09/19.

Оскiльки, зазначенi обставини згiдно ст. 35 ГПК України є преюдицiальними, вони не потребують повторного доведення.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

3 огляду на викладене, колегія суддів вважає недоведеними доводи позивача щодо того, що він є правонаступником Макарівської районної спiлки споживчих товариств, на замовления якої у 1986 було збудоване спiрне примiщення, а отже, відповідно, є недоведеною наявнiсть у позивача прав на спiрне майно.

Місцевим господарським судом встановлено та з вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а саме: господарчого магазину (далі- магазин) за адресою: Київська область, Макарівський р-н, с. Наливайківка, вул. Леніна, який датовано 22.12.1986 року.

Колегією суддів встановлено та вбачається з договору на будівництво від 18.06.1986 року, що замовником будівництва є правління Макарівського районного споживчого товариства, а підрядником -колгосп "Родина"

Так, в матеріалах справи наявний акт передачі магазину, в якому зазначено, що він укладений між замовником - Головою правління Макарівського районного споживчого товариства та підрядником - Головою колгоспу "Родина", на передачу магазину Макарівській райспоживспілці, який збудовано колгоспом "Родина".

05.12.2001 року було прийнято постанову позачергової конференцій Макарівської райспоживспілки Про повернення власності райспоживспілки і її господарств районному споживчому товариству та затвердження комісії по поверненню власності ( т.2, а.с 23).

Як вбачається з копії постанови позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 року Про повернення власності райспоживспілки і її господарств районному споживчому товариству та затвердження комісії по поверненню власності було повернуто у власності райспоживспілки і її господарств районному споживчому товариству та затверджено комісію по поверненню власності. У вказаній постанові зазначено, що в зв'язку з проведенням реорганізації райспоживспілки в районне споживче товариство, позачергова конференція райспоживспілки постановила: передати основні засоби райспоживспілки і її власних господарств на баланс районного споживчого товариства та затвердити комісію по поверненню власності згідно додатку.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, і судовою колегією апеляційного господарського суду перевірено та вбачається із постанови, що від райспоживспілки на баланс районного споживчого товариства (позивач) повинно було бути передано майно залишковою вартістю 3 503 849, 44 грн. (від райспоживспілки), а всього підлягає передачі майно на суму 6 073743, 22 грн. (з врахуванням майна власних господарств Макарівської райспоживспілки, зазначених в постанові).

До матеріалів справи залучено договір оренди № 8-юр від 01.12.2001 року, укладений між Макарівською районною спілкою споживчих товариств та Макарівським сільським споживчим товариством.

Предметом договору оренди є нежитлові приміщення. Проте, з вказаного договору не можливо зробити висновок про те, чи було спірне майно предметом даного договору.

Інших належних документів щодо ідентифікацій предмету договору (акту прийому-передачі тощо) сторонами не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Також сторонами не надано обґрунтування неможливості ненадання таких доказів з причин, що не залежали від них.

Колегія суддів зазначає, що на момент проведення реорганізацій та утворення нових юридичних осіб - діяв Цивільний Кодекс УРСР (1963 року).

Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи хоча і міститься постанова позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 року про передачу майна позивачу у розмірі 6 073 743, 22 грн., але відсутній передаточний баланс з відповідною розшифровкою майна, яке підлягало передачі.

Таким чином, за відсутності відповідних документів (передаточного балансу або розподільного акту), які підверджують перехід прав та обов'язків на спірне майно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що спірне майно увійшло до обсягу майна, яке підлягало передачі позивачу на виконання рішення позачергової конференції, про яке зазначено вище.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Стосовно посилання позивача, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі на акт введення в експлуатацію від 22.12.1986, як на правовстановлюючий документ, колегія суддів зазначає наступне.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - господарського магазину, що розташований за адресою: вул. Леніна, с. Наливайківка, Макарівського р-ну, Київської області від 22 грудня 1986 року, затвердженого рішенням Макарівської районної Ради народних депутатів № 265 від 22.12.1986.

Зі змісту даного документа вбачається введення в експлуатацію магазина загальною площею 135 кв.м. (т. 1, а.с.20-25).

При цьому на особливу увагу заслуговує той факт, що майно, на яке претендує позивач, і яке є предметом спору, на сьогоднішній день за даними інвентаризаційної справи № 449 ( т. 6, а.с 137-143), яка судом витребовувалася із комунального підприємства Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації", має загальну площу 293,00 кв.м., водночас правовстановлюючий документ акт введення в експлуатацію від 22.12.1986 року, на який позивач посилається як на підставу позову, вказує на приміщення, яке має загальну площу 135,00 кв.м.

Викладене свідчить, що магазин, який знаходиться по вул. Леніна, будинок 96-В, село Наливайківка Макарівського району Київської області, не є тим об'єктом нерухомості, який вводили в експлуатацію 22.12.1986 року, на який просить визнати право власності позивач.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що спірне майно (магазин) перебувало виключно у користуванні відповідача-2, про що свідчить, на його думку, укладений 01.12.2001 між Макарівською райспожививспілкою та Макарівським сільським споживчим товариством договір оренди № 08-юр, колегіє суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

01.12.2001 між Макарівською районною спілкою спожитих товариств, як орендодавцем та Макарівським споживчим товариством було укладено договір оренди № 8-юр, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення.

Пунктом 3.1. договору оренди № 8-юр від 01.12.2001 року визначено, що акт прийому-приймання приміщення в оренду підписується сторонами в термін 2 місяців з моменту підписання цього договору і є невід'ємною частиною цього договору.

Колегія суддів, дослідивши вказаний договір встановила, що останній не містить посилання, які саме нежитлові приміщення були передані в оренду Макарівському споживчому товариству, тобто у вказаному договорі не визначено/не ідентифіковано/не виокремлено нежитлове приміщення, у даному випадку кафе Вікторія .

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт прийому-приймання приміщення.

Стосовно тверджень заявника апеляційної скарги у судовому засіданні, що надана відповідачем-2 копія акту передачі основних засобів Макарівського РГС Макарівському споживчому товариству від 01.12.2001 підтверджує факт передання спірного приміщення (кафе Вікторія ) у оренду відповідачу -2 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з вказаного акту не вбачається, що він (акт) складений саме на виконання вимог п. 3.1. договору оренди № 8-юр від 01.12.2001.

До того ж, як вказувалось вище, предметом договору оренди № 8-юр від 01.12.2001 є нежитлові приміщення (п. 1.1. договору), в той час, як вбачається із акту від 01.12.2001 року останній містить опис/перелік, окрім нежитлових приміщень, приладів та устаткування, зокрема, касовий апарат, холодильна камера та інше устаткування; всього за переліком по акту було передано 155 об'єктів.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що при реорганізації Макарівського районного споживчого товариства в Макарівську районну спілку споживчих товариств станом на 01.01.1990 року правлінням Макарівського районного споживчого товариства проведено розподіл статей активу та пасиву балансу кожному з новостворених сільських споживчих товариства, зроблено баланс (т. 3, а.с.232-238) колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно п .9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" в якому, з поміж іншого вказано, що арбітражним судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Таким чином, включення позивачем спірного майна на баланс не змінює власника цього майна та не свідчить про наявність правових підстав для виникнення у нього права власності на останнє.

Посилання заявника апеляційної скарги на постанову позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 (т. 2, а.с.23), відповідно до якої від райспоживспілки на баланс позивача було повернуто майно залишковою вартістю 3 503 549,44 (від Макарівської райспоживспілки), а всього передано на суму 6 073 743,22 грн., а відтак, підтверджує право власності на спірне приміщення, колегія суддів вважає неспроможними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається із постанови позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 Про повернення власності райспоживспілки і її господарств району споживчому товариству та затвердження комісії по поверненню власності в останній лише визначено загальну вартість майна, яке повинно бути передане, однак не визначено, яке майно (рухоме/нерухоме) та, відповідно, і вартість вказаного майна.

Крім того, як вбачається з постанови загальних (установчих) зборів представників кооперативних підприємств і організацій Макарівського району (т.3, а.с. 213) Про входження пайовиків РайСТ та про повернення наданої в оперативну оренду споживчим товариствам і господарствам з балансу РСС на баланс РайсТ також лише визначено загальну вартість майна в грошовому еквіваленті, яке повинно бути передане, однак не визначено, яке майно (рухоме/нерухоме) та, відповідно, і вартість вказаного майна та його перелік.

Таким чином із вказаних постанов не можливо дійти беззаперечного висновку про передання у власність спірного приміщення позивачу, оскільки відсутній передаточний баланс з відповідною розшифровкою майна, яке підлягало передачі відповідно до вимог ст. 37 ЦК УРСР від 1963 року

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду Київської області від 04.11.2016 та від 19.12.2016, а також ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 було зобов'язано позивача, зокрема, надати передаточний баланс з відповідною розшифровкою майна, яке підлягало передачі відповідно до постанови позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001.

Однак, позивачем вказані вимоги суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції виконанні не були.

З наданого позивачем суду акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22.12.1986 та акту передачі будівництва магазину господарських товарів у с. Наливайківка Макарівського району Київської області 1986 року, акту звірки фактичних затрат по будівництву госпмагу; кошторис затрат по будівництву магазину на 4 робочі місця в с. Наливайківка; договору на будівництво магазину в с. Наливайківка Макарівського району від 18.06.1986 вбачається, що замовником будівництва господарського магазину по вулиці Леніна, у селі Наливайківка, Макарівського району Київської області була Макарівська райспоживспілка, а не Макарівське районне споживче товариство, що також спростовує факт фінансування будівництва оспорюваного об'єкту саме Макарівського районного споживчого товариства.

У своїй позовні заяві та апеляційній скарзі позивач стверджує, що саме ним у 1986 році здійснювалося фінансування будівництва господарського магазину, однак колегія суддів вважає такі твердження недоведеними, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем, у порядку ст. 32-34, 43-101 ГПК України не надано суду доказів та не доведено, що саме позивачем перерахувалися грошові кошти за вказане будівництво, як-то квитанції, платіжні доручення тощо.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним рішення виконавчого комітету Наливайківської сільської ради від 29.08.2001 року № 22 та свідоцтва про право власності від 06.04.2002 року.

Доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом присів ст. 35 ГПК України, а саме не взяття до уваги рішення господарського суду Київської області у справі № 911/582/16 є не обґрунтованими, оскільки вказаним судовим рішенням право власності позивача на спірне приміщення не встановлювались, а тому такі обставини не впливають на суть спору у даній справі.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, та 4-7, 85, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі № 9/056-09/6/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу Макарівського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Коротун

М.Л. Яковлєв