Ухвала

від 02.11.2017 по справі 803/884/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року № 876/9150/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Обрізка І.М., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадська організація Товариство мисливців та рибалок Горинь , громадська організація Товариство мисливців та рибалок Легіон про скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Волинської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадська організація Товариство мисливців та рибалок Горинь , громадська організація Товариство мисливців та рибалок Легіон та просив скасувати рішення Волинської обласної ради від 12 квітня 2017 року №13/31 Про надання громадській організації Товариство мисливців та рибалок Горинь у користування мисливських угідь та рішення №13/32 Про надання громадській організації Товариство мисливців та рибалок Легіон у користування мисливських угідь .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року провадження у справі №803/884/17 закрито з мотивів непідсудності справи адміністративним судам.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі №803/884/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд не в повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, порушив норми як матеріального так і процесуального права, і це призвело до неправильного вирішення питання.

02 листопада 2017 року на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що на цю дату в позивача є заплановані робочі заходи, відмінити які у нього не має можливості.

Про суд зауважує, що жодних доказів у підтвердження доводів, позивач не надав. Тим більше суд негативно оцінює доводи позивача щодо надання пріоритету іншим робочим заходам, які є неповажними для суду перед судовим засіданням у справі за його позовом.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям відповідачем рішення про надання мисливських угідь у користування на певний строк.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, при визначенні підсудності справи суд мав виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 12 ЗК передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) і надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміни меж районів у містах із районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, як убачається зі змісту зазначеної статті, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Таким чином, при здійсненні повноважень власника землі рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір у справі, що розглядається, не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові №21-291а11(1) від 09 квітня 2012 року, №21-493а14 від 11 листопада 2014 року, №21-2926а15 від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року справі №803/884/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 03.11.2017 року