Ухвала

від 11.10.2017 по справі 826/1932/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/36416/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у Києві, ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/1932/14 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Інвестиційна будівельна компанія Ізобіт

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у Києві від 05.12.2013 № 0001132204 та № 0001142204.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник ДПІ підтримав касаційну скаргу, тоді як представник позивача заперечував проти задоволення скарги, вважаючи останню безпідставно.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.11.2013 № 1259-26-53-22-04-21/37202960. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 6087492,74 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2012 року та податковий кредит на 856086,00 грн. у податковому обліку за січень, квітень, серпень, вересень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ Тім-Інжиніринг та ТОВ Евертонбуд підрядних послуг, у результаті чого занижено податок на прибуток на 1278374,00 грн. у податковому обліку 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2012 року; ПДВ на 856086,00 грн. у податковому обліку за січень, квітень, серпень, вересень 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013: № 0001132204 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1278374,00 грн. за основним платежем та 639187,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001142204 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 856086,00 грн. за основним платежем та на 428043,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Тім-Інжиніринг та ТОВ Евертонбуд підрядних послуг, сторони підписали акти виконаних будівельних робіт, від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ Тім-Інжиніринг та ТОВ Евертонбуд підрядних послуг з огляду на податкову інформацію, встановлену у процесі податкового контролю, зокрема: про відсутність ТОВ Евертонбуд за місцезнаходженням, не декларування цим товариством основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, перебування цього товариства у стані припинення; відсутність ТОВ Тім-Інжиніринг за місцезнаходженням, що призвело до складання акту ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоході у м. Києві від 17.04.2013 № 308/3-22-30-33691326 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Тім-Інжиніринг щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій актів виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат), локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів, договірних цін, платіжних доручень на оплату в безготівковому порядку виконаних робіт, - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували реальність господарських операцій позивача з ТОВ Тім-Інжиніринг та ТОВ Евертонбуд , достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від цих товариств підрядних послуг з виконання робіт по влаштуванню системи охолодження в міжнародному аеропорту Бориспіль (ТОВ Тім-Інжиніринг ) та будівельних робіт на об'єкті офісного ділового центру Троїцький в м. Києві (ТОВ Евертонбуд ), - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко