Постанова

від 31.10.2017 по справі 826/17720/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/17720/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КСБ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КСБ (далі - позивач, ТОВ КСБ ) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №0007932202 та №0007942202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2016 справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції в зазначений період, що дає право на формування податкового обліку та валових витрат. Позивач зазначає, що спірні операції з поставки фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку податкового органу, контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, не мали відповідних на те ресурсів, укладені правочини не мали реального характеру, а відтак відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якого є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КСБ з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Торговий дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, у зв'язку з чим складено акт від 17.10.2014 №5882/26-56-22-02-08/31752004 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення ТОВ КСБ вимог податкового законодавства:

пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103 681,00 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на загальну суму 103 681,00 грн. (у т.ч. за ІV квартал 2012 року на суму 103 681,00 грн.);

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 98 744,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 58 404,00 грн., листопад 2012 року - 31 050,00 грн., грудень 2012 року - 9 290,00 грн.

На підставі викладеного вище, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014:

№0007932202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 103 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 920,00 грн.;

№0007942202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 98 744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 686,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг(пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

З метою необхідності перевірки обставин фактичного виконання спірних операцій, в ході розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентом, а також на підтвердження зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Як зафіксовано в акті перевірки, податковий кредит та формування валових витрат позивачем за перевіряємий період сформовано за рахунок контрагентів ТОВ Торговий дім Скандинавія (код ЄДРПОУ 38214411) та ТОВ Інсайт-Ін (код ЄДРПОУ 37316599).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Торговий дім Скандинавія (Постачальник) укладено договір поставки №7/1-12 від 01.11.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися у відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії рахунків-фактур від 01.11.2012 №31 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №4 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №112 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №115 на суму 19 067,22 грн., від 21.11.2012 №121 на суму 17 717,22 грн.; видаткових накладних від 01.11.2012 №7 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №20 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №79 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №88 на суму 19 067,22 грн., №153 від 21.11.2012 на суму 17 717,22 грн.; податкових накладних від 01.11.2012 №7 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №20 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №79 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №88 на суму 19 067,22 грн., від 21.11.2012 №153 на суму 17 717,22 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, про що свідчать копії виписок з банку з вказаний період.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ Інсайт-Ін (Постачальник) укладено наступні договори:

№9/11-12 від 01.11.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

№33 від 01.10.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- податкових накладних від 01.10.2012 №7 на суму 25528,86 грн., від 02.0.2012 №13 на суму 17 254,32 грн., від 05.10.2012 №31 на суму 20 970,30 грн., від 16.10.2012 №80 на суму 6 190,00 грн., 18.10.2012 №86 на суму 102 854,64 грн., від 22.10.2012 №97 на суму 16 969,02 грн., від 24.10.2012 №106 на суму 43 525,92 грн., від 30.10.2012 №116 на суму 58 786,92 грн., від 31.10.2012 №119 на суму 58 343,22 грн., від 01.11.2012 №15 на суму 15 232,50 грн., від 22.11.2012 №98 на суму 8 796,78 грн., від 26.11.2012 №125 на суму 36 207,00 грн., від 27.11.2012 №41 на суму 19 141,08 грн., від 28.11.2012 №138 на суму 20 918,58 грн., від 11.12.2012 року №44 на суму 3 959,76 грн., від 26.12.2012 №77 на суму 51 779,40 грн.;

- видаткових накладних від 01.10.2012 №7 на суму 25 528,86 грн., від 02.10.2012 №13 на суму 17 254,32 грн., від 05.10.2012 №31 на суму 20 970,30 грн., від 16.10.2012 №80 на суму 6 190,00 грн., від 18.10.2012 №86 на суму 102 854,64 грн., від 22.10.2012 №97 на суму 16 969,02 грн., від 24.10.2012 №106 на суму 43 525,92 грн., від 30.10.2012 №116 на суму 58 786,92 грн., від 31.10.2012 №119 на суму 58 343,22 грн., від 01.11.2012 №15 на суму 15 232,50 грн., від 22.11.2012 №98 на суму 8 796,78 грн., від 26.11.2012 №125 на суму 36 207,00 грн., від 27.11.2012 №41 на суму 19 141,08 грн., від 28.11.2012 №138 на суму 20 918,58 грн., від 11.12.2012 №44 на суму 3 959,76 грн., від 26.12.2012 №77 на суму 51 776,40 грн.;

- рахунків-фактур від 01.10.2012 №1 на суму 25 528,86 грн., від 02.10.2012 № 2 на суму 17 254,32 грн., від 05.10.2012 №5 на суму 27 160,30 грн., від 18.10.2012 №18 на суму 102 854,64 грн., від 22.10.2012 №22 на суму 16 969,02 грн., від 24.10.2012 №24 на суму 43 525,92 грн., від 30.10.2012 №30 на суму 58 786,92 грн., від 31.01.2012 №31 на суму 58 343,22 грн., від 01.11.2012 №2 на суму 15 232,50 грн., від 22.11.2012 №22 на суму 8 796,78 грн., від 26.11.2012 №26 на суму 36 207,00 грн., від 27.11.2012 №27 на суму 19 141,08 грн., від 28.11.2012 №28 на суму 20 918,58 грн., від 11.12.2012 №11 на суму 3 959,76 грн., від 26.12.2012 №26 на суму 51 779,40 грн.

В підтвердження здійснення оплати за поставлені товари позивачем надано копії виписок з банку.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту.

Разом з тим, висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що реальність вчинення господарських операцій між ним з ТОВ Торговий дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін відсутня, а відтак у ТОВ КСБ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Як вбачається з акту перевірки, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ Торговий Дім Скандинавія , ТОВ Інсайт-Ін , оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, обумовлених ними. При цьому відповідач в обґрунтування своїх доводів посилався на матеріали досудового слідства кримінального провадження № 32014100100000030 від 28.02.2014, згідно якого, особа на ім'я якої зареєстроване ТОВ Торговий Дім Скандинавія та особа на ім'я якого зареєстроване ТОВ Інсайт-Ін , ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача слугувала постанова про призначення документальної перевірки старшого слідчого 1 відділу КР СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Беляка В.П. від 20.05.2014 в рамках досудового кримінального провадження № 32014100100000030 від 28.02.2014 відносно громадянки ОСОБА_2, громадянки ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_5, які організували схему незаконної діяльності деяких суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ Віртуал Консалтинг (код ЄДРПОУ 38317372), ТОВ Норт бізнес альянс (код ЄДРПОУ 38448182), ТОВ Інвест-стратегія (код ЄДРПОУ 38482841), ТОВ Бізнес тайм ЛТД (код ЄДРПОУ 38887386), ТОВ Торговий Дім Скандинавія (код ЄДРПОУ 38214411), ТОВ Нельсон інтерхолд (код ЄДРПОУ 37514437), ТОВ Профіт пласс (код ЄДРПОУ 36387364), ТОВ Кіліс (код ЄДРПОУ 33545812), ТОВ Маркет-інвест (код ЄДРПОУ 37813549), ТОВ Інсайт-Ін (код ЄДРПОУ 37316599), ТОВ Стронг Інтернешнл (код ЄДРПОУ 38353726), ТОВ Мон Краф (код ЄДРПОУ 38393469).

В межах проведення оперативно-розшукових заходів вказаного кримінального провадження був допитаний в якості свідка директор та засновник ТОВ Торговий Дім Скандинавія ОСОБА_6, який показав, що жодної участі в реєстрації даного підприємства в органах державної влади він не приймав, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Торговий Дім Скандинавія він не мав. Жодних документів фінансово-господарської діяльності не складав, не підписував та не нікого на це не уповноважував.

Також, допитаний в якості свідка директор ТОВ Інсайт-Ін ОСОБА_7 показав, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Інсайт-Ін він не має, участі в редакції даного підприємства в органах державної влади він не приймав, жодних реєстраційних, статутних документів, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ Інсайт-Ін він не складав, не підписував, нікого на це не уповноважував.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що посадові особи контрагентів заперечують свою причетність до ведення господарської діяльності у заснованих ними же господарських товариствах, податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підписані директорами вказаних товариств документи не можна брати до уваги у формуванні собівартості витрат та податкового кредиту, оскільки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також податковими накладними або подібними документами.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статей 202, 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Належних доказів на підтвердження того, що ТОВ Торговий Дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін не мали можливості виконати господарські зобов'язання по договорам поставки від 01.11.2012 №7/1-12, від 01.11.2012 №9/11-12 та від 01.10.2012 №33 або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надано.

За результатом аналізу наданих позивачем копій договорів поставки та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Торговий Дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 статті 72 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

До матеріалів справи долучено копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 по справі №761/31117/14-к, згідно якого, зокрема, громадянку ОСОБА_2, громадянку ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, і призначено їм покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Зі змісту вироку вбачається, що суд кваліфікував дії обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення ними і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме ТОВ Віртуал Консалтинг (код ЄДРПОУ 38317372), ТОВ Бізнес тайм ЛТД (код ЄДРПОУ 38887386), ТОВ Норт бізнес альянс (код ЄДРПОУ 38448182), ТОВ Інвест-стратегія (код ЄДРПОУ 38482841), ТОВ Вега-Сервіс Про (код ЄДРПОУ 38393673), ТОВ Ноллос (код ЄДРПОУ 38513387), ТОВ Меридіан Інтернешенл (код ЄДРПОУ 38216340), ТОВ Селіст Групп (код ЄДРПОУ 38857016), ТОВ Броуд Інвест (код ЄДРПОУ 38857702) з метою прикриття незаконної діяльності, і вчинене повторно у складі організованої групи.

Разом з тим, дослідивши вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд зазначає, що у вказаному вироку судом не зазначено жодних відомостей про правовідносини ТОВ КСБ з вищевказаними підприємствами, зазначеними у вироку, а також не надавалась оцінка фінансового-господарським відносинам між позивачем та його контрагентами ТОВ Торговий Дім Скандинавія і ТОВ Інсайт-Ін , посадові особи ні позивача, ні його контрагентів не проходять по вказаному кримінальному провадженні в якості свідків, жодних посилань у даному вироку на це на має.

В той час, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або його контрагентів за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Про наявність вироків та притягнення посадових осіб контрагентів відповідачем не зазначено та не доведено належними доказами.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допиту в якості свідків директорів ТОВ Торговий Дім Скандинавія і ТОВ Інсайт-Ін , суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні. Разом з тим, як вбачається з вищевикладеного, вказані протоколи допити не висвітлені у вироку по вказаному кримінальному провадженні як докази.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети юридичних осіб, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Як встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, виписок з банку, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Водночас, відсутність у рахунках-фактурах у графі підстава посилань на договори, укладених між позивачем та його контрагентами, може вказувати на недолік, який по суті не може впливати на право платника відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених операцій.

Щодо тверджень про відсутність транспортних накладних в контексті даної справи не містить ознак фіктивності господарської операції, а посвідчує факт самовивозу товару власним транспортом засобом директора ТОВ КСБ , як пояснив представник позивача.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на переконання суду, операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Між тим, позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Більш того, реальність поставки товарів позивачу також підтверджується подальшою реалізацією такого товару, що підтверджується письмовими доказами у справі: копіями договорів, податковими та видатковими накладними, іншими. Зокрема, товар придбаний позивачем у ТОВ Торговий Дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін в подальшому реалізований юридичним особам, зокрема ТОВ Аксіома-Техно , ТОВ Фірма Рубіж , ТОВ Еріс , ТОВ Л.Т.В , УДСО Полтава, Київський національний університет культури і мистецтв, ТОВ Волтек , ПАТ Престиж Груп , ТОВ Бріз-Інвест , ТОВ Фірма Аллан , ПАТ Київський вітамінний завод , ТОВ Безпека-ЛТД .

Надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагентів у виконанні обумовлених послуг.

При цьому, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд вважає, що ТОВ КСБ правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Торговий Дім Скандинавія та ТОВ Інсайт-Ін та формування витрат, а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №0007932202 та №0007942202 та наявність підставі для їх скасування.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні кожного окрема та їх в сукупності, проаналізувавши норми законодавства, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.11.2014 №0007932202 та №0007642202.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур