Постанова

від 03.11.2017 по справі 813/2863/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 року справа № 813/2863/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 13.07.2017 року №1071 о/с "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_2 сержанта міліції, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 63 "з" (через скорочення штатів); поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року; стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 28.04.2017 року по 10.08.2017 року в загальному розмірі 9343,95 грн (девять тисяч триста сорок три) грн. 95 коп. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач заперечень на позов чи пояснень по суті заявлених вимог до суду не надав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини такої суд не повідомив.

За наведених обставин, суд на підставі ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.05.2016 року, в адміністративній справі №813/640/15 було визнано протиправним та скасовано п.1 наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області №3079 від 24.12.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львова ГУ МВС України у Львівській області" щодо накладення дисциплінарного стягнення - звільнення ОСОБА_2 із органів ОВС.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 року у справі №813/3743/15 було визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області №417 о/с від 17.06.2015 року в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області, поновлено ОСОБА_2 у ГУ МВС України у Львівській області на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти Дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області з 18.06.2015 року.

У подальшому, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі №813/4237/16 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Львівській області №1005 о/с від 04.11.2016 року про звільнення зі служби у запас Збройних Сил України за п.63 "з" (через скорочення штатів) інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській обл. старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06.11.2016 р. та поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області з 05.11.2016 року; в частині поновлення ОСОБА_2 постанова допущена до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року апеляційну скарга ГУ МВС України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року було повернуто апелянту, відтак постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Також, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року у справі №876/9797/16 - постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 рокубуло скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково: стягнуто з Державної автомобільної астіінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, буд.19. код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.06.2015 року до 04.08.2016 року включно в загальному розмірі 36841 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 86 коп., із урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення). Вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі №813/1360/17 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1046 о/с від 11.04.2017 р "Про звільнення", в частині звільнення ОСОБА_2 - сержанта міліції, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 "з" (через скорочення штатів), поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області; стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 05.08.2016 року по 27.04.2017 року в загальному розмірі 23 671 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 34 коп. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 2 758 (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 34 коп. звернуто до негайного виконання. Вказана постанова набрала законної сили.

15 липня 2017 року на адресу позивача поштою надійшов наказ ГУ МВСУ у Львівській області №1070 о/с від 13.07.2017 р, згідно якого на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року ОСОБА_2 поновлено на роботі з 06.11.2015 року. Одночасно в тому ж конверті надійшов наказ ГУ МВСУ у Львівській області №1071 о/с від 13.07.2017 р про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 (через скорочення штатів).

Матеріалами справи стверджується, що судове рішення про поновлення ОСОБА_2 з 18.06.2015 року відповідач виконав лише 04.11.2016 року і наступним своїм наказом, який скасовано постановою суду від 20.12.2016 року, звільнив позивача з роботи. Судове рішення щодо поновлення позивача виконано відповідачем 1 - 11.04.2017 року.

Однак, наказом ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 року за №1046 о/с "Про звільнення" ОСОБА_2 - сержанта міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області було звільнено з 06.11.2015 року із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 "з" (через скорочення штатів).

Таким чином, відповідач ГУ МВСУ у Львівській області втретє звільнив ОСОБА_2 з 06.11.2015 року.

Тобто як випливає із наведеного, наказом від 04.11.2016 року ОСОБА_2 вже звільнявся з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року на підставі п.63 "з" і цей наказ судом був визнаний протиправним і скасований.

Наказ відповідача-1 від 11.04.2017 року про звільнення ОСОБА_2 є ідентичним наказові відповідача-1 від 04.11.2016 року, за яким ОСОБА_2 повторно було звільнено "заднім числом" - 1,5 роки назад.

Водночас, наказом відповідача від 13.07.2017 року про звільнення ОСОБА_2 є ідентичним наказам відповідача від 04.11.2016 р, 11.04.2017 р, за якими ОСОБА_2 повторно було звільнено "заднім числом" .

Таким чином, з наказу відповідача-1 від 13.07.2017 року №1070 о/с слідує, що в цей день ОСОБА_2 було поновлено на роботі, а з оскаржуваного наказу від 13.07.2017 року №1071 о/с убачається, що ОСОБА_3 звільнено ще 1,5 року назад - з 06.11.2015 року.

Тож, позивач, не погоджуючись із цим наказом, звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів з зазначеним позовом.

Згідно з вимогами ч.5 ст.235 Кодексу Законів про працю України та ст.76 Закону України "Про виконавче провадження", прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення (ст.76 Закону України "Про виконавче провадження").

Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника за пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: .. "Запис за таким-то № є недійсним, поновлений на попередній роботі").У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом, у тому числі ставить питання про порушення кримінальної справи за ст.382 КК України (невиконання посадовою особою рішення суду) та ст.172 КК України (грубе порушення законодавства про працю) перед органами, що вправі приймати рішення, відповідно до ст.97 КПК України про порушення кримінальної справи (у даному випадку це суд або органи прокуратури). Після фактичного допущення працівника до роботи складають акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється за повторного недопущення працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження. Виконання рішення в частині поновлення на роботі складається з: правового оформлення поновлення на роботі, що має полягати у виданні наказу, яким на підставі судового рішення буде скасовуватися наказ про звільнення, та у виправленні відповідних записів у трудовій книжці, що має вплинути на обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Отже, як вбачається із вищевказаного, законодавством передбачено певний порядок поновлення працівника на роботі, який відповідачем-1 дотриманий не був.

Загалом, у судовому засіданні судом з'ясовано, що із наказом про поновлення позивач не був ознайомлений, а дізнався про таке лише із тексту наказу, отриманого засобами поштового зв'язку, тобто фактичного поновлення на роботі та допущення до виконання обов'язків позивача, на переконання суду, не відбулось, позаяк наступне звільнення відбулось "заднім числом".

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Для проведення скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов'язаний: -обгрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення; -скласти і затвердити новий штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено; -попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж: за два місяці (ст..49-2 КЗпП); -одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також: у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП); -повідомити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст.49-2 КЗпП); -після закінчення двомісячного попереджувального строку видати наказ про звільнення; - день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи і провести з ним розрахунок у встановлені законом строки (ст.47 КЗпП); -на вимогу працівника видати довідку про його роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст.49 КЗпП); -в день звільнення виплатити працівникові всі суми, що належать йому від підприємства (заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, компенсацію за невикористану відпустку). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст.116 КЗпП).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним і його слід скасувати, внаслідок чого ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі.

Крім того, згідно вищенаведених судових рішень з відповідача на користь ОСОБА_2 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу до 27.04.2017 року.

При цьому, оскільки відповідач поновив ОСОБА_2 на посаді лише 13.07.2017 року, то за період з 28.04.2017 року по 13.07.2017 року з відповідача-2 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 28.04.2017 р по 21.06.2017 р та з 14.07.2017 р по 08.08.2017 р) та за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (з 22.06.2017 р по 13.07.2017 р).

З системного аналізу чинного законодавства слідує, що відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч.7 ст.9 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Згідно з ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови КМ України №100 від 08.02.1995р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п.п.2, 4 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.

Наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно норм чинного законодавства, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

В частині покладення обов'язку по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу на визначеного відповідача суд враховує практику Європейського Суду з прав людини по аналогічній категорії справ.

Зокрема, відповідний державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, і саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесенні проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 15.10.2009 року у справі "Іванов проти України", від 27.07.2004 року у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 року у справі "Дубенко проти України", від 07.12.2006 року у справі "Козачек проти України").

Тож, за період з 28.04.2017 р по 21.06.2017 р та з 14.07.2017 р по 10.08.2017 р з відповідача слід стягнути середній заробіток у відповідності до вимог ст.236 КЗпП - у зв'язку із невиконанням судового рішення про поновлення на роботі. А за період з 21.06.2017 року по 13.07.2017 року з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України.

Згідно ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що вищезгаданими судовими рішеннями було встановлено, що середній заробіток позивача становив 88,99 грн. за один календарний день, а тому період, за який з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі складає 105 календарних дні (з 28.04.2017 року по 10.08.2017 року), у зв'язку із чим загальна сума середнього заробітку становить 9343,95 грн. (105к.д. * 88,99 грн.).

Водночас, згідно з п.2 та п.3 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними, належним чином обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати у формі судового збору позивачем у справі не були понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 13.07.2017 року №1071 о/с "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_2 сержанта міліції, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 63 "з" (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 28.04.2017 року по 10.08.2017 року в загальному розмірі 9343,95 грн (девять тисяч триста сорок три) грн. 95 коп.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 758, ( дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень) 69 коп звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.