Постанова

від 31.10.2017 по справі 816/1587/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1587/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.,

представників позивача - Писаревського Ю.О., Білоярець І.С.

представника відповідача - Бурби К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (надалі також - позивач, ТОВ "ТД "Полтавхіммаш") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповіда, ГУ ДФС у Полтавські області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2017 №0006381401, №0006371401, №0006361401.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки позивача, які набрали форму акту від 19.06.2017 № 808/16-31-14-01-09/39520238. Зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у періоді, який перевірявся, формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті податків і зборів контрагентом.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (ідентифікаційний код 39520238) зареєстроване юридичною особою 01.12.2014, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 014280. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з 02.12.2014 та є, зокрема, платником податку на додану вартість, податку на прибуток.

Основним видом економічної діяльності товариства є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

В період з 22.05.2017 по 02.06.2017 (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 06.06.2017 по 12.06.017 на підставі наказу від 01.06.2017 №1401) ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі направлень від 18.05.2017 №1655, №1656 та відповідно до наказу від 28.4.2017 № 1138, була проведена документальна планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" (код за ЄДРПОУ 39520238) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.12.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.12.2014 по 31.12.216.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" відповідачем складений акт від 19.06.2017 № 808/16-31-14-01-09/39520238, яким зафіксовані порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 5136 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 5136 грн.;

- п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" занижено податок на додану вартість за період з 02.12.2014 по 31.12.2016 у сумі 84807 грн., у тому числі за грудень 2016 року у сумі 84807 грн. та завищено р. 21 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" у сумі 49163 грн, в т.ч. за грудень 2016 року у сумі 49163 грн.

В матеріалах справи наявна копія заперечення ТОВ "ТД "Полтавхіммаш" на акт перевірки, в якому позивач вказує про незгоду із висновками акту від 19.06.2017 № 808/16-31-14-01-09/39520238. За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області його висновки залишені без змін.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.07.2017:

- №0006381401, яким ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106 008,75 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями в розмірі 84807 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21201,75 грн;

- №0006371401, яким ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року в розмірі 49 163 грн.;

- №0006361401, яким ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 420 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями в розмірі 5 136 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 284 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарг №18849/6/99-99-11-01-01-25 від 23.08.2017 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області - без змін.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток сум податкових зобов'язань, податкового кредиту та амортизації основних засобів за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, вчинених між ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" та ТОВ "Райденком" (ТОВ "Фулденч").

На переконання відповідача, господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток.

Мотивуючи дані доводи, контролюючий орган виходить із встановлення незаконного формування підприємством податкового кредиту від ТОВ "Райденком" за липень 2016 року в сумі 133970 грн та безпідставного віднесення до складу собівартості реалізованої продукції суму амортизації штампа придбаного від ТОВ "Райденком", факт поставки якого не підтверджено у ланцюгу постачання.

Крім того, згідно результатів опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04 . 10.2016 №343/10-13-14-04/40551608, щодо ТОВ "Фулденч" за період липень-серпень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами -постачальниками, встановлено відсутність трудових ресурсів, не надання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за період липень-серпень 2016 року. Під час проведеного аналізу наявних трудових ресурсів, встановлено незначну кількість працюючих та значні обсяги фактично оформлених ТОВ "Фулденч" операцій з придбання та реалізації товару, що передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, бухгалтерів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Фулденч" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також встановлено, що з жовтня 2016 ТОВ "Фулденч" податкової звітності не подає.

Також, відповідач вказав про не надання технічного паспорту, сертифікату якості для встановлення походження товару, а також надання позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних, які не відповідають вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а саме: у товарно-транспортних накладних відсутні підписи водія та перевізника.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Як було встановлено під час розгляду справи, для забезпечення виготовлення вагонів-цистерн, ємностей певних об'ємів, а також подальшої реалізації виготовлених товарів з метою отримання прибутку, позивачем було укладено договір поставки з ТОВ "Фулденч".

Судом встановлено, що 20.07.2016 між ТОВ "Фулденч" (постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" (покупець) укладений договір поставки №СН 219/16, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти штамп в асортименті і кількості відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 96).

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" у липні 2016 року придбало у ТОВ "Фулденч" штамп для витяжки днищ 2600 ч.902.270.000, в т.ч. кільця протяжні, пуансон, прижим, матрицю, подушку. Сума податку на додану вартість по вказаній операції склала 133970 грн.

Позивачем, до матеріалів справи надані копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" та ТОВ "Фулденч" з придбання штампу: податкову накладну №176 від 29.07.2016, видаткову накладну №12/08 від 02.08.2016, акти приймання-передачі від 02.08.2016 №1, №2, №3 /а.с. 107-111/.

Дослідивши первинні документи, виписані ТОВ "Фулденч" на користь ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" в результаті здійснення у липні 2016 року спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

При цьому, недоліків податкової накладної, на основі якої позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючими в ході перевірки не встановлено.

Судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що сплата позивачем на користь ТОВ "Фулденч" коштів за товар проведена в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 118-119).

Із пояснень, наданих представниками позивача, судом встановлено, що придбаний у липні 2016 року товар у ТОВ "Фулденч" доставлявся на виробничу базу ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш", що розташована за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 85, м. Полтава, Полтавська область. Наявність у користуванні позивача виробничої бази за даною адресою підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди від 01.06.2015 №АР97/15АР2/15 (а.с. 201-211).

Перевезення придбаного товару здійснювалося за допомогою перевізника ТОВ "Оптімус Прайм ЛТД", з яким позивачем укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу (а.с. 179, 183-185).

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "Торговий дім "Полтавхіммаш" товару, представниками позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних (а.с. 112-117).

Товарно-транспортні накладні на сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фулденч" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги придбавалися позивачем у ТОВ "Фулденч" з метою використання у своїй господарській діяльності.

Так, придбаний у липні 2016 року штамп у ТОВ "Фулденч" в подальшому на виконання умов договору оренди №АР239/16АР111/16 від 01.09.2016 (а.с.190) наданий в оренду ТОВ "Полтавахіммаш" із підтвердженням специфікацією №1, актом приймання-передачі до вказаного договору (а.с. 191-192).

Отже, придбання позивачем ТМЦ відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Викладене вказує та надання позивачем для перевірки та суду належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне отримання товару від ТОВ "Фулденч" , що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період за наслідками здійснення господарських відносин із даним контрагентом.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію, отриману від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04 . 10.2016 №343/10-13-14-04/40551608 щодо ТОВ "Фулденч", не можуть бути достатніми обґрунтуваннями правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків, в якому викладені висновки про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація стосовно контрагента не має преюдиційного значення а лист із відповідною інформацією не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Поміж іншого, суд вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на неможливість підтвердження фактичного походження та постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками, в разі їх підтвердження, порушення податкового законодавства можуть тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов'язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, відповідачем не наведено висновків аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Також суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Податкова інформація, результати аналізу баз даних податкового органу, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати податкової інформації щодо контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податку на додану вартість.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Також судом встановлено, що позивачем отриманий товар було віднесено на рахунок №5121 бухгалтерського обліку як капітальні інвестиції.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що основний засіб - штамп був введений в експлуатацію 03.08.2016 та суму амортизації, придбаного товару, віднесено до складу собівартості реалізованої продукції.

З 01.01.2015 року порядок визначення податку на прибуток ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на перелік визначених законом податкових різниць.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

У відповідності до пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

За визначенням п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 року № 92 (далі по тексту - П (С) БО 7) амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості; група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів; знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Згідно із п. 7, 10 ПСБО 16 Основні засоби собівартість об'єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов'язані з об'єктом, надійдуть до суб'єкта господарювання; собівартість об'єкта можна достовірно оцінити. Суб'єкт господарювання оцінює згідно з цим принципом визнання всі свої витрати на основні засоби на час їх виникнення. Ці витрати складаються з витрат, понесених спочатку на придбання або спорудження об'єкта основних засобів, та витрат, понесених у подальшому на його збільшення, заміну його частини або на обслуговування.

Пунктом 8 П(С)БО 7 Основні засоби визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів (п.30 П (С) БО 7).

В бухгалтерскому обліку операції придбання та амортизації штампу придбаного від ТОВ "Фулденч" відображено з наступними проводками: придбання штампу: КТ 631 ДТ 15 -669850,00 грн. КТ 631 ДТ 644 - 133970,00 грн.; введеня в експлуатацію КТ 152 ДТ 104- 669850,00 грн.; нарахування амортизації штампу та списання її на собівартість реалізованої продукції (посуг) КТ 131 ДТ91 -28535,40 грн. ( в.т.ч. за вересень 2016 у сумі 7133,85 грн., за жовтень 2016 у сумі 7133,85 грн., за листопад 2016 у сумі 7133,85 грн., за грудень 2016 у сумі 7133,85 грн.), КТ91ДТ 23 - 28535,40 грн. КТ91 ДТ 901, 903-28535,40 грн.

Судом встановлено, що спірні відносини щодо нарахування позивачем амортизації склалися у зв'язку з не підтвердженням, на думку відповідача, факту поставки штампу, придбаного у ТОВ "Фулденч".

Однак, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Фулденч" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а інших порушень правил формування податкового кредиту та податку на прибуток відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 липня 2017 року №0006381401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 липня 2017 року №0006371401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 липня 2017 року №0006361401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавхіммаш" (код ЄДРПОУ 39520238) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 423,87 грн (дві тисячі чотириста двадцять три гривні вісімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2017 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва