Постанова

від 02.11.2017 по справі 820/3916/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 листопада 2017 р. справа №820/3916/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивач - ОСОБА_2.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІЕН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІЕН" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувальне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, у зв'язку з чим просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувальне податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІЕН" (далі по тексту - ТОВ "ІПК "ПОЛІЕН", підприємство, Позивач) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку. Позивач знаходиться на податковому обліку в Східній об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Судом встановлено, на підставі наказу № 1406 від 10 квітня 2017 року Головного управління ДФС у Харківській області та наказу №1917 від 11 травня 2017 року на продовження перевірки з 24 квітня 2017 року по 17 травня 2017 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ІПК ПОЛІЕН тривалістю 15 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017р.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення: п. 44.1 ст.44, пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14. п.198.1, п.198.2., п.198.6., ст.198, п.201.1, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 326 079,00 грн., в тому числі за: січень 2014 року в сумі 8500грн, лютий 2014 року в сумі 2432 грн., квітень 2014 в сумі 12000 грн., за травень 2014 в сумі 7032 грн., липень 2014 року в сумі 26833грн., серпень 2014 року в сумі 12500грн., вересень 2014 року в сумі 13333грн., листопад 2014 року в сумі 11167грн., грудень 2014 року в сумі 30500грн., січень 2015 року в сумі 11333грн, лютий 2015 року в сумі 17463 грн., березень 2015 року в сумі 11667 грн., квітень 2015 року в сумі 9167 грн., травень 2015 року в сумі 10000грн., серпень 2015 року в сумі 1368грн., вересень 2015 року в сумі 2 грн., жовтень 2015 в сумі 1833 грн., листопад 2015 року в сумі 8333грн., грудень 2015 року в сумі 9000 грн., січень 2016 року в сумі 9167 грн., лютий 2016 року в сумі 11667 грн., березень 2016 року в сумі 8333грн., квітень 2016 року в сумі 7067 грн., травень 2016 року в сумі 9167 грн., червень 2016 року в сумі 2000грн., липень 2016 в сумі 11699 грн., серпень 2016 в сумі 15000 грн., вересень 2016 року в сумі 15000 грн., жовтень 2016 в сумі 11817 грн., листопад 2016 року в сумі 18033 грн., грудень 2016 року в сумі 14000 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт № 3986/20-40-14-03-07/36456825 від 24.05.2017 року (а.с.12-66).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 24.05.2017 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19 червня 2017 р., яким було збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 393 933,75 грн., в тому числі 315 147,00 грн. за основним платежем та 78 786,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.67).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням - рішенням та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню Головного управління ДФС у Харківській області, суд виходить із наступного.

Як вбачається з акту перевірки № 3986/20-40-14-03-07/36456825 від 24.05.2017 року підставами для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 315 147,00 грн. став висновок контролюючого органу з приводу того що, згідно існуючого договору оренди нежитлової площі № б/н від 11.07.2013 року, укладеного між позивачем та ПАТ ХСТЗ , за умовами якого позивач орендує приміщення, орендодавець ПАТ ХСТЗ не є постачальником (виконавцем) житлово-комунальних послуг згідно Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 р. №1875-IV, а орендатор ТОВ ІПК Поліен не має договору …на надання житлово-комунальних послуг з виконавцем таких послуг, та не має рахунків, які містять визначення показників приладів обліку, структуру тарифів на послуги, фактичний обсяг отриманих комунальних послуг, загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника таких послуг… , а отже позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях (комунальні послуги) з ПАТ ХСТЗ в частині формування податкового кредиту податковими накладними на загальну суму 326 079,00 грн.

Суд не погоджується з висновком контролюючого органу виходячи з наступного

Відповідно до приписів ст. 67. ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 67 ГК України між ТОВ ІПК ПОЛІЕН та ПАТ ХСТЗ було укладено договір оренди нежитлової площі б/н від 11.07.2013 року для проведення господарської діяльності ( виробництва поліетиленової плівки).

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, договір між ТОВ ІПК ПОЛІЕН та ПАТ ХСТЗ б/н від 11.07.2013 року включає в себе фіксовану орендну плату у розмірі 25 000,00грн (в т.ч. ПДВ 4 166,67грн) та компенсацію (відшкодування) комунальних послуг, що відображено в п.1.3 Договору - За пользование коммунальними услугами (электроенергия, теплоенергія, вода, канализация) АРЕНДАТОР возмещает фактические расходы согласно расчета по действующим ценам .

Таким чином позивачем, на виконання умов договору оренди сплачувалась як орендна плата (з ПДВ) за користування приміщеннями, так і компенсація (з ПДВ) спожитих комунальних послуг згідно розрахунку ПАТ ХСЗТ .

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36пункту 14.1статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами пункту 198.3статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПК визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно Податкового Кодексу України до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Судом встановлено, що ПАТ ХСТЗ не є бюджетною установою, тому компенсація за комунальні послуги спожиті позивачем включається до бази оподаткування податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (теплова та електрична енергія, природний газ, послуги з водопостачання, водовідведення, охорони, інших супутніх товарів/послуг тощо (далі - комунальні послуги та енергоносії), сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном (транспортний податок, земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно), так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно (в такому випадку перераховані витрати будуть визнані такими, що використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).

Склад та порядок формування собівартості наданих послуг з оренди та облік отриманого відшкодування (компенсації) комунальних платежів визначається орендодавцем в обліковій політиці із врахуванням принципу превалювання сутності над формою та згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), та пунктів 10-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15), які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

З огляду на викладене у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно чи транспортний податок.

Крім того, суд звертає увагу на вимоги Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами) (далі - Правила).

Так, згідно з пунктом 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 1.11 Правил встановлено, що у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.

Таким чином, згідно з Правилами орендодавець є основним споживачем електроенергії, а орендар - субспоживачем. При цьому споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам, але в орендаря як субспоживача електроенергії має бути два договори: з основним споживачем, тобто орендодавцем (щодо використання його електромереж), і з постачальником електроенергії.

У разі якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, енергопостачальна компанія не має підстав для укладення з таким орендарем відповідних договорів згідно з вимогами Правил. За електричну енергію у такому випадку має розраховуватись орендодавець як власник відповідного майна. Усі відносини між власником майна (балансоутримувачем) та орендарем мають бути врегульовані договором оренди відповідного майна.

Договір оренди між ТОВ ІПК Поліен та ПАТ ХСТЗ не передбачає передачу орендарю ніякої електроустановки або її частини, на основі чого можуть виникнути повноваження, щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини. Тому енергопостачальна компанія не має підстав для укладення з таким орендарем відповідних договорів згідно з вимогами Правил .

При цьому з урахуванням норм пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу у випадку, якщо орендодавцем є бюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування (компенсації) витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та енергоносії, не включаються орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість.

Якщо орендодавцем є небюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря як відшкодування (компенсація) будь-яких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку, оскільки є складовою частиною операцій з постачання послуг при наданні в оренду рухомого/нерухомого майна.

Разом з тим у випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань у загальному порядку за правилом "першої події", визначеним пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін (пункти 201.1 та 201.4 статті 201 розділу V Кодексу).

Податкова накладна складається постачальником (орендодавцем) на суму орендної плати, яка включає в себе відшкодування (компенсацію) витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням орендованого майна.

При отриманні податкової накладної, зареєстрованої у встановленому порядку в ЄРПН, орендар, з урахуванням правил, встановлених статтею 198 розділу V Кодексу, формує податковий кредит, виходячи із суми податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у складі вартості послуг з оренди, отриманих комунальних послуг та енергоносіїв .

Судом встановлено, Орендодавець ПАТ ХСТЗ та орендатор ТОВ ІПК ПОЛІЕН мають один договір оренди б/н від 11.07.2013, що включає в себе послуги оренди та компенсацією (відшкодуванням) комунальних послуг. Орендодавець ПАТ ХСТЗ не є бюджетною установою та не є постачальником комунальних послуг, оскільки є споживачем, котрому орендатор компенсує (відшкодовує) комунальні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ ХСЗТ є платником податку на додану вартість.

Згідно договору оренди б/н від 11.07.2013 щомісячно виписуються акти виконаних робіт - на загальну суму послуг - послуг оренди та комунальних послуг, до актів додаються розшифровки, які містяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ІПК ПОЛІЕН своєчасно сплачувало грошові кошти згідно актів виконаних робіт.

Податкові накладні ПАТ ХСТЗ виписані у загальному порядку за правилом "першої події", визначеним пунктом 187.1 статті 187 розділу, з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін (пункти 201.1 та 201.4 статті 201 розділу V Кодексу).

Також суд зазначає, що Податкові накладні ПАТ ХСТЗ містять усі необхідні реквізити згідно ст. 201 .1 - одним із котрих є посилання на посилання на вид цивільно-правового договору - договір оренди б/н від 11.07.2013 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ ІПК Поліен та ПАТ ХСТЗ позивачем надано: договір оренди нежитлової площі б/н від 11.07.2013р., акти виконаних робіт з розшифровками витрат з 2014 по 2016рр., копії платіжних доручень з 2014 по 2016 про сплату орендних платежів, податкові накладні отримані від ПАТ ХСТЗ , що підтверджується матеріалами справи.

Всі вищевказані документи складені згідно з частиною 2 статті 9 Закону статті 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні складені на паперових носіях та мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують операцію, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що платником податку ТОВ ІПК ПОЛІЕН правомірно сформований податковий кредит по податковим накладним ПАТ ХСТЗ , на загальну суму 326 079,00 грн., а в той же час висновки викладені в акті перевірки є помилковими, та, як наслідок, контролюючим органом було винесено незаконне повідомлення - рішення, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІЕН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 19.06.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІЕН" (61066, м.Харків, пр.Московький, буд.269, код ЄДРПОУ 36456825) судові витрати в загальному розмірі 5909,02 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 02 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46 код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2017 року.

Суддя О.М. Тітов