Постанова

від 01.11.2017 по справі 820/3269/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 р. Справа №820/3269/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчановой О.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень -рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким донарахований податок на прибуток підприємств (організацій), що перебувають у державній власності за кодом ДК 11020100 в сумі 24 268,00 грн; скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за кодом ДК 21010100 в сумі 2985,00 грн; скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3, яким донарахований податок на додану вартість у загальному розмірі 28087,50 грн., з яких: 22470,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 5617,50 грн. - штрафні санкції; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000111316 від 14.07.2017 зі сплати єдиного внеску у сумі 203,53 грн; скасувати рішення № НОМЕР_4 від 14.07.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 101,77 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про незгоду із висновками акту перевірки від № 5477/20-40-14-08-11/01188827 від 26.06.2017 та прийнятими на його підставі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням, вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів. Позовні вимоги також обґрунтовані тим, що підприємство позивача правомірно сформувало податкові зобов'язання у перевіряємому періоді по взаємовідносинам, зокрема, із ТОВ Елконт Інвест , відповідно до вимог Податкового кодексу України, що виключає прийняття рішення контролюючим органом про збільшення грошових зобов'язань для позивача перед бюджетом з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також єдиного внеску.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначивши, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску обумовлено висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 5477/20-40-14-08- 11/01188827 від 26.06.2017. В наданих письмових запереченнях зазначила, що під час аналізу змісту наданої до перевірки видаткової накладної від 24.09.2015 № ВН-0924.01 встановлено відсутність на первинному документів реквізиту щодо місця складання видаткової накладної (а.с. 124-129) . Обставини транспортування ТМЦ також не встановлено, підтверджуючі документи до перевірки не надані. На адресу ДП ХОРТПЦ направлено запит №7278/10/20-40-14-08-18 від 19.06.2017 про надання документів щодо взаємовідносин з ТОВ Елконт Інвест , який вручено нарочно голові ліквідаційної комісії ОСОБА_4 20.06.2017, але відповіді не отримано. Згідно усних пояснень ДП ХОРТПЦ відповідь на запит направлено засобами поштового зв'язку. Також, посилаючись на аналіз наявної податкової інформації встановлено, що відповідно до даних єдиного реєстру судових рішень деякі контрагенти (ТОВ "ТРЕКОТА-ЛЮКС", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", ТОВ Амінтранс ) контрагента позивача - ТОВ Елконт Інвест , є фігурантами ряду кримінальних проваджень щодо діяльності конвертаційного центру .

В обґрунтування своєї позиції також зазначила, що відповідно до наданих до перевірки документів та встановлених порушень ч.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та пункту 2.4 Положення №88, відсутності первинних документів щодо транспортування ТМЦ та відсутність походження ТМЦ по ланцюгу постачання не можливо підтвердити факт їх придбання саме від ТОВ Елконт Інвест (код 39189638). На підставі чого зроблено висновок щодо придбання ТМЦ з джерела невідомого походження з його оформленням за рахунок використання первинних документів ТОВ Елконт Інвест , код 39189638 , який фактично не міг і не здійснював постачання.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в наданих письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у зв'язку із отриманням відомостей від державного реєстратора щодо прийняття рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ РАДІОТЕЛЕВІЗІЙНИЙ ПЕРЕДАВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" (податковий номер 01188827), відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами, п. 2 ст.13, п.16 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зі змінами фахівцями податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр (скорочена назва ДП ХОРТПЦ) з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.10.2016 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2016 р.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

Результати перевірки оформлені актом № 5477/20-40-14-08-11/01188827 від 26.06.2017 р. (а.с. 24-55).

Оскільки з висновками, викладеними в акті перевірки, підприємство позивача не погодилось, акт з боку ДП ХОРТПЦ підписано не було. Підприємством 30 червня 2017 року листом № 05-411 були надані до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт (а.с. 66-67).

Листом № 9618/10/20-40-14-08-18 від 12.07.2017р. ГУ ДФС у Харківській області надало відповідь, в якій зазначило, що висновки, викладені в акті перевірки від 26.06.2017 №5477/20-40-14-08-11/01188827 вважає вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Судовим розглядом з'ясовано, що висновками акту перевірки встановлені порушення підприємством позивача: 1. п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064 та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого, на думку контролюючого органу, ДП ХОРТПЦ занижено суму по рядку 2120 форми №2 «Інші операційні доходи» показників за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2016 р. в розмірі 134820 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами декларації з податку на прибуток на суму 24268 грн. за період - 2015 рік та заниження суми авансового внеску при виплаті дивідендів за 2015 рік в розмірі 2985 грн.; 2. п.198.1 ст. п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (з урахуванням змін та доповнень), в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість до сплати в розмірі 22470 грн , а саме: за березень 2015 в сумі 3970 грн. та за вересень в сумі 18500 грн.; 3. ст. 7, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-УІ, у результаті чого занижено суми єдиного соціального внеску на суму 203,53 грн., у т.ч.: за вересень 2016 на суму 203,53 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області ДП ХОРТПЦ винесені податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017:

- № НОМЕР_1, яким донарахований податок на прибуток підприємств (організацій), що перебувають у державній власності за кодом ДК 11020100 в сумі 24268,00 грн. (а.с. 16);

- № НОМЕР_2, за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за кодом ДК 21010100 в сумі 2985,00 грн. (а.с. 17);

- № НОМЕР_3, яким донарахований податок на додану вартість у загальному розмірі 28087,50 грн., з яких: 22470,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 5617,50 грн. - штрафні санкції (а.с. 18).

А також податковим органом сфоромовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000111316 від 14.07.2017 зі сплати єдиного внеску у сумі 203,53 грн. (а.с. 19) та прийнято рішення № НОМЕР_4 від 14.07.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 101,77 грн. (а.с. 20). Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, рішенням та вимогою, зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що відповідно даних бухгалтерського обліку та звітності статутний капітал ДП ХОРТПЦ у періоді, що перевірявся, був незмінним і становив 11037800,0 грн. ДП ХОРТПЦ перебуває у державній власності. Частка державного майна в статутному капіталі суб'єкта господарювання - 100% .

Згідно ст. 11-1 Закону України від 21.09.2006 № 185-У "Про управління об'єктами державної власності", державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Згідно з даними бухгалтерського обліку та звітності сума чистого прибутку ДП ХОРТПЦ, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку складає : у 2015 році - 5673000 грн., сума дивідендів складає 850945 грн., сума авансового внеску при виплаті дивідендів складає 153170 грн.; за 1 квартал 2016 року - 1662000 грн., сума дивідендів складає 850945 грн., сума авансового внеску при виплаті дивідендів складає 153170 грн. За півріччя 2016 року - 3682000 грн., сума дивідендів складає 2761418 грн., сума авансового внеску при виплаті дивідендів складає 497055 грн. За три квартали 2016 року - 4982000 грн., сума дивідендів складає 3736391 грн., сума авансового внеску при виплаті дивідендів складає 672550 грн.

За результатами встановленого порушення п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064 та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 ДП ХОРТПЦ занижено суму та рядку 2120 форми №2 «Інші операційні доходи» показників за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2016 р в розмірі 134820 грн., яке призвело, на думку податкового органу, до заниження податку на прибуток нарахованого за результатами декларації з податку на прибуток на суму 24268 грн. за період 2015р.

В свою чергу вказане порушення призвело до заниження суми авансового внеску при виплаті дивідендів за 2015 рік в розмірі 2985 грн.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З 01.01.2015 року порядок визначення податку на прибуток ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на перелік визначених законом податкових різниць.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 №71-VIII) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон №996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 зазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Зокрема, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064, визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності.

Так, відповідно до положень пунктів 5 та 6 цього НП(С)БО Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п. 5). З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів (п. 6).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення (стандарт)), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, відповідно до приписів п. 7 зазначеного Положення, Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до аналізу норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. Зокрема, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Аналіз вищевикладених норм Кодексу та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Зі змісту акта перевірки та пояснень позивача, наведених в тексті позову, вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські правовідносини з ТОВ Елконт Інвест . Зазначені обставини визнаються сторонами по справі.

Як встановлено під час судового розгляду, 01 червня 2014 року між ДП ХОРТПЦ (Замовник) та ТОВ Елконт Інвест (Постачальник) було укладено договір поставки № 01/06 (а.с. 79).

Згідно укладеного договору Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити, а Постачальник бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність товари, найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, фіксуються у супроводжувальних документах на товар, а саме: у рахунках-фактурах, у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Термін дії договору до 31 грудня 2015 року.

На виконання умов укладеного договору:

- згідно рахунку № РФ-0302.02 від 02.03.2015 платіжним дорученням № 1 від 03.03.2015 за лампу ГУ - 73Б (1 штука) було сплачено суму 23820,00 грн., у тому числі ПДВ 3970,00 грн., отримання лампи підтверджується накладною ВН-0312.1 від 12.03.2015 року; 03.03.2015 за № 1 була сформована податкова накладна на підставі здійсненої ДП ХОРТПЦ оплати та реєстрована належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.03.2015 за № НОМЕР_5 (а.с. 80-84);

- згідно рахунку № РФ-0918.01 від 18.09.2015 платіжним дорученням № 539 від 18.09.2015 за лампи ГК-9Б (2 штуки) та лампу ГС-14Б (15 штук) було сплачено загальну суму 111000,00 грн. (у тому числі ПДВ 18500,00 грн.). Отримання ламп підтверджується видатковою накладною № ВН-0924.01 віл 24.09.2015. На підставі здійсненої ДП ХОРТПЦ оплати 18.09.2015 за № 3 була сформована податкова накладна та реєстрована належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.09.2015 за № НОМЕР_6 (а.с. 85-89).

Згідно прибуткових накладних отримані лампи були оприбутковані на матеріально відповідальних осіб та введені в експлуатацію. Оскільки отримані за договором лампи у своєму складі містили дорогоцінні метали, вони також були занесені до карток складського обліку дорогоцінних металів: лампа ГУ-73Б - картка № 212, індивідуальний номер лампи 166; лампа ГК- 9 Б - картка № 213, індивідуальний номер лампи 52; лампа ГК- 9 Б - картка № 213, індивідуальний номер лампи 74. (а.с. 90-96).

Судом встановлено, що на підтвердження фактичного переміщення отриманих за договором поставки № 01/06 від 01.06.2014 року товарів (ламп), 13 березня 2015 року, між ДП ХОРТПЦ та ТОВ Нова Пошта було укладено договір № 70745 про надання послуг з організації перевезення відправлень (термін дії протягом року з дня підписання), згідно якого товар за договором № 01/06 від 01.06.2014 було доставлено ДП ХОРТПЦ за рахунок Постачальника (а.с. 75-78).

Тобто, за укладеним договором господарські операції були здійснені фактично, товарно-матеріальні цінності отримані та використані в господарській діяльності підприємства.

На момент укладення угоди ДП ХОРТПЦ та товариство з обмеженою відповідальністю Елконт Інвест мали повний обсяг прав та обов'язків юридичних осіб згідно вимог, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України.

ТОВ Елконт Інвест прийняті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, товарно-матеріальні цінності (лампи) передав ДП ХОРТПЦ, а ДП ХОРТПЦ у повному обсязі сплатив вказані в рахунках суми. Первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем на підтвердження факту отримання від постачальника ТОВ Елконт Інвест ламп, також надані фотоматеріали, які підтверджують факт отримання та використання у власній господарській діяльності підприємства придбаних ламп.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що у якості підстав для нарахування податку на прибуток на податку на додану вартість вказує на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання ; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ці вимоги викладені в частині другій.

Посилається на те, що під час аналізу змісту наданої до перевірки видаткової накладної від 24.09.2015 № ВН-0924.01 встановлено відсутність на первинному документів реквізиту щодо місця складання видаткової накладної. А також на те, що у податковій накладній № 1 від 03.03.2015 р. (а.с. 83), та № 3 від 18.09.2015 року (а.с. 88), які виписані ТОВ Елконт Інвест на адресу підприємства позивача, графа вид цивільно-правового договору - договори поставки вказані не вірно та не зазначено, що ці податкові накладні відносяться саме до договору поставки від 01.06.2014 року.

За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити, що приписами п. 2.4 діючого Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) встановлено, що до обов'язкових реквізитів первинних документів відносяться: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, місце складання не є обов'язковим реквізитом документа.

Представники позивача зазначають, що усі необхідні первинні документи щодо взаємовідносин між ДП ХОРТПЦ з ТОВ Елконт Інвест є в наявності та надавались фахівцям ГУ ДФС у Харківській області. Господарські операції, згідно умов укладеного договору, були виконані в повному обсязі та відбувались фактично.

Крім того, судом встановлено, що у видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи та надавались фахівцям податкового органу під час проведення перевірки, зазначена повна юридична адреса постачальника - ТОВ Елконт Інвест , що може вважатися місцем складання видаткової накладної та усіх інших документів. При цьому діюче законодавство не вимагає дублювання будь-якого реквізиту документу при його оформленні.

Враховуючи вищевикладене, судом робиться висновок про те, що договір, укладений між ДП ХОРТПЦ та ТОВ Елконт Інвест - є реальним, виконаним у повному обсязі, оскільки первинні документи, які свідчать про придбання та постачання товару, оформлені із дотриманням вимог діючого законодавства, податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог Податкового кодексу України.

При цьому, податкові накладні прийняти та зареєстровані ДФС України без зауважень.

Стосовно тверджень представника відповідача у наданих запереченнях щодо ненадання позивачем відповіді на запит №7278/10/20-40-14-08-18 від 19.06.2017, який направлявся на адресу ДП ХОРТПЦ, про надання документів щодо взаємовідносин з ТОВ Елконт Інвест , судом з'ясовані наступні обставини. Так, у листі № 9618/10/20-40-14-08-18 від 12.07.2017 р. Щодо розгляду заперечень ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що ..за результатами аналізу наданих копій первинних документів щодо взаємовідносин ДП ХОРТПЦ з ТОВ Елконт Інвест , код 39189638, отриманих 26.06.2017 (лист 21.06.2017 № 05-392) на запит №7278/10/20-40-14-08-18 від 19.06.2017… (а.с.71). Тобто, твердження представника податкового органу щодо ненадання підприємством позивача відповіді та документів на запит податкового органу №7278/10/20-40-14-08-18 від 19.06.2017 - не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладені обставини, судом робиться висновок, що податкові накладні, зареєстровані на підставі договору поставки № 01/06 від 01.06.2014, мають всі необхідні обов'язкові реквізити, встановлені чинним податковим законодавством, зокрема, містять вказівку на вид цивільно - правового договору, а саме: договір поставки та відображають суть господарських операцій.

Оскільки діючим податковим законодавством не встановлено, що вказівка в податковій накладній на номер та дату договору є обов'язковим реквізитом, а дійсність податкової накладної не ставиться в залежність від наявності чи відсутності такого реквізиту, то вважаємо помилковою думку Відповідача щодо недійсності податкових накладних та відсутності підстав для формування податкового кредиту на її підставі.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та з боку податкової інспекції ніяких зауважень та помилок не виявлено, про що також свідчать відповідні квитанції .

Вищий адміністративний суд у своїй ухвалі від 23 серпня 2017 року по справі К/800/29731/16 зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати, що в разі надання відповідачем - контролюючим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.

Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Стосовно викладених в акті перевірки господарських взаємовідносин ТОВ Елконт Інвест з ТОВ Трекота-Люкс (попередня назва ТОВ Домус Альянс , ТОВ Амінтранс), які, можливо, надавали послуги та/або товарно-матеріальні цінності ТОВ Елконт Інвест , суду не надано доказів щодо їх взаємовідносин. Отже, є незрозумілим, яким чином ці взаємовідносини стосуються ДП ХОРТПЦ, оскільки підприємство позивача з цим суб'єктом господарювання господарських взаємовідносин не мало, про господарські взаємовідносини ТОВ Елконт Інвест із його контрагентом ТОВ Трекота-Люкс підприємству позивача взагалі було невідомо.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладеного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ Елконт Інвест при укладанні і виконанні договору поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за укладеними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факти виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за укладеними правочинами.

Враховуючи зазначене, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Елконт Інвест , а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. На підставі перевірених обставин, судом робиться висновок, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким донарахований податок на прибуток підприємств (організацій), що перебувають у державній власності за кодом ДК 11020100 в сумі 24 268,00 грн.; скасування податкового повідомлення - рішення №0000381408 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за кодом ДК 21010100 в сумі 2985,00 грн. та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3, яким донарахований податок на додану вартість у загальному розмірі 28087,50 грн. - підлягають задоволенню.

Стосовно виявлених порушень ст. 7, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-УІ, у результаті чого, на думку податкового органу, підприємством позивача занижено суми єдиного соціального внеску на суму 203,53 грн., у т.ч.: за вересень 2016 на суму 203,53 грн.

Згідно Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами для працюючих інвалідів.

Судовим розглядом з'ясовано, що на підприємстві ДП ХОРТПЦ працює працівник -ОСОБА_5, який за весь час роботи на підприємстві був інвалідом та щорічно підтверджує групу інвалідності.

Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в медико-соціальній експертної комісії про встановлення групи інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 104524 третя група інвалідності була встановлена до 01.09.2016.

Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №443246 ОСОБА_5М за період з 01.09.2016 по 03.10.2016 була підтверджена 3 група інвалідності та з 04.10.2016 встановлена друга група інвалідності. ОСОБА_5М находився на лікарняному з 07 липня 2016 по 03 жовтня 2016 в комунальному закладі охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер, МСЕК пройшов 12 жовтня 2016, довідка була надана 13.10.2016 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закон №2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 9 цього Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 вказаного України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Зі змісту наведених положень Закону випливає висновок, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі: актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 2 статті 25 Закону визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Положеннями ч. 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначає затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Відповідно до абз. абз. 3, 4 п. 2 розділу VI Інструкції №449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абз. 4 п. 6 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вона скасовується чи змінюється судом (господарським судом).

У випадку, зазначеному в абзаці четвертому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 7 вказаної Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суму боргу (недоїмки), то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Відповідно до п.3 ч. 11 ст. 25 Закон №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При цьому, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Так, судом встановлено, що дійсно, по лікарняному листу за період з 01 по 12 вересня 2016 року, за рахунок Фонду соціального страхування єдиний внесок був розрахований по ставці 8,41%, тоді як потрібно було розрахувати по ставці 22%. При цьому, керуючись діючим законодавством України, при отриманні довідки МСЕК (13.10.2016) потрібно було б зробити перерахунок зі зменшенням відсотка відрахувань єдиного внеску з 22% на 8,41%.

Отже, з урахуванням цього факту втрати бюджету в розмірі 203,53 грн. за виною ДП ХОРТПЦ - відсутні. А тому, судом робиться висновок, що формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2017 № Ю- НОМЕР_7 є безпідставним.

Наказом Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 418 від 04.07.2016 Про реорганізацію державних підприємств Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр і Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр державне підприємство Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр реорганізовано шляхом приєднання до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в якості Харківської філії. Концерн РРТ є правонаступником прав та обов'язків ДП ХОРТПЦ.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасно не нарахований єдиний внесок, застосованих рішенням № НОМЕР_4 від 14.07.2017, у розмірі 101,77 грн. є також неправомірним.

Крім того, виходячи з тексту рішення № НОМЕР_4 від 14.07.2017 та досліджуючи розрахунок, вбачається, що для нарахування таких штрафних санкцій відсутні підстави в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти. У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 року № НОМЕР_1, від 14.07.2017 року № НОМЕР_2, від 14.07.2017 року №0000391408 та рішення № НОМЕР_4 від 14.07.2017, винесені відносно Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр", а також неправомірно сформував вимогу № Ю-0000111316 від 14.07.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.07.2017 року № НОМЕР_1, від 14.07.2017 року № НОМЕР_2, від 14.07.2017 року №0000391408 та рішення № НОМЕР_4 від 14.07.2017, винесені відносно Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр".

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № Ю-0000111316 від 14.07.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (код ЄДРПОУ 01188827, 61103, м. Харків, вул. Дерев'янко, буд. 1-А), у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.